Постанова КЦС ВС № 619/4198/14-ц

Постанова Іменем України 17 червня 2020 року м. Київ справа № 619/4198/14-ц провадження № 61-16357св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської державної зооветеринарної академії, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Малоданилівська селищна рада Дергачівського району Харківської області, третя особа - реєстраційна служба Дергачівського районного управління юстиції в Харківській області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Карімової Л. В., Яцини В. Б., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2014 року прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської державної зооветеринарної академії звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання недійсним рішення, державного акта на право приватної власності на землю, запису про реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю, витребування земельної ділянки. Позов мотивовано тим, що за результатами перевірки у порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів 28 січня 2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) внесено відомості № 42014220280000003 за частиною другою статті 364 КК України та розпочато досудове розслідування щодо колишніх посадових осіб районного відділу земельних ресурсів. Зазначив, що в результаті перевірки встановлено, що 11 вересня 2001 року рішенням № 265 виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів ОСОБА_4 . безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, виділену для ведення підсобного господарства. Також, 11 вересня 2001 року рішенням № 265 виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів ОСОБА_4. безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, виділену для ведення підсобного господарства. Вказані земельні ділянки, згідно з технічною документацією по інвентаризації та оформлення права приватної власності, яка розроблялася Дергачівською районною філією Харківського регіонального центру державного кадастру примикають одна до одної та знаходяться на заболоченій місцевості. Згідно з висновками начальника відділу земельних ресурсів Дергачівського району № 13 та № 14, за результатами польового вимірювання, врахувавши нормативи та фактичні розміри земельних ділянок, погоджено передачу у приватну власність земельних ділянок по 0,60 га ОСОБА_4 та ОСОБА_2 для ведення особистого підсобного господарства із земель: в тому числі 0,50 га пасовища та 0,10 га сінокоси для ОСОБА_4 , а також 0,50 га пасовища та 0,10 га сінокоси для ОСОБА_2 . На підставі вищевказаних висновків начальника відділу земельних ресурсів Дергачівського району ОСОБА_2 та ОСОБА_4 оформлено державні акти про право власності на земельні ділянки. У подальшому 14 грудня 2001 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу, відчужила земельну ділянку площею 0,60 га ОСОБА_1 , якою у подальшому оформлено державний акт на право власності серія Р1 № 712573 від 05 лютого 2002 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2230. Вказав, що спеціалістами геодезичної діяльності ПП «Перспектива-Земля» встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться під дзеркалом водного об`єкта, який загальною площею становить 1,5538 га, при цьому, земельна ділянка ОСОБА_2 на території водного об`єкту займає 0,5891 га, а земельна ділянка ОСОБА_4 на території водного об`єкту займає 0,1472 га. Зазначив, що під час проведення подальшої перевірки на підставі водогосподарського паспорту ставка № 3 в с. Караван Дергачівського району Харківської області з`ясовано, що водний об`єкт, з яким перетинаються земельні ділянки, виділені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , знаходиться на території зооветеринарного інституту та був наповнений у 1978 році. Згідно з інформацією відділу Держземагенства Дергачівського району Харківської області про кількісні та якісні характеристики земельних ділянок, які підлягали перевірці встановлено, що відповідно до земельно-облікових даних досліджувані земельні ділянки у 2001 році та на час перевірки відносяться до земель водного фонду і перебувають в користуванні Харківської зооветеринарної академії. Вказав, що без зміни цільового призначення земельних ділянок, у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 фактично передано землі водного фонду, які не можуть належати громадянам України на праві приватної власності для ведення особистого підсобного господарства. При погодженні технічної документації із землеустрою посадовими особами відділу земельних ресурсів Дергачівського району зроблено висновок про те, що передаються землі, які відносяться за цільовим призначенням до земель сільськогосподарського призначення, а саме за видом - до пасовищ та сінокосів. У зв`язку з наведеним, з державної власності незаконно вибули землі водного фонду, які перебувають у користуванні Харківської державної зооветеринарної академії. Державний акт серія ХР-10-00-003076 на право постійного користування землею, загальною площею 2062,2 га, видано Харківському зооветеринарному інституту на підставі рішення Дергачівської районної ради від 19 серпня 1998 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

46. Вважав, що заболочена місцевість та землі водойми № 3 біля с. Караван Дергачівського району Харківської області не могли бути передані без зміни цільового призначення, а також не могли бути передані як такі взагалі. Враховуючи викладене, прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області та Харківської державної зооветеринарної академії просив визнати недійсним рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 265 від 11 вересня 2001 року «Про приватизацію земельної ділянки, виділеної для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 в смт Мала Данилівка с. Караван площею 0,60 га»; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 0,600 га, серія Р1 № 712573 від 05 лютого 2002 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2230, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; визнати недійсним запис № 2230 про реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю, серія Р1 № 712573 від 05 лютого 2002 року; зобов`язати ОСОБА_1 звільнити та повернути у придатному для використання стані земельну ділянку площею 0,600 га на території Малоданилівської селищної ради с. Караван Дергачівського району, межі якої визначені державним актом серія Р1 № 712573 від 05 лютого 2002 року на користь держави в особі Харківської державної зооветеринарної академії. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 березня 2017 року позов прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської державної зооветеринарної академії задоволено. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів № 265 від 11 вересня 2001 року «Про приватизацію земельної ділянки, виділеної для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 площею 0,60 га»; визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю площею 0,600 га, серія Р1 № 712573 від 05 лютого 2002 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2230, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; визнано недійсним запис № 2230 про реєстрацію державного акта на право приватної власності на землю серія Р1 № 712573 від 05 лютого 2002 року; зобов`язано ОСОБА_1 звільнити та повернути у придатному для використання стані земельну ділянку площею 0,600 га на території Малоданилівської селищної ради села Караван Дергачівського району, межі якої визначені державним актом серія Р1 № 712573 від 05 лютого 2002 року на користь держави в особі Харківської державної зооветеринарної академії. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що без зміни цільового призначення земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 було фактично передано земельну ділянку водного фонду, яка не може належати громадянам України на праві приватної власності для ведення особистого підсобного господарства. При погодженні технічної документації із землеустрою посадовими особами відділу земельних ресурсів Дергачівського району було зроблено висновок про те, що передаються землі, які відносяться за цільовим призначенням до земель сільськогосподарського призначенням саме за видом до пасовищ та сінокосів. Вартість переданих земельних ділянок станом на 2001 рік складає 92 868 грн, та станом на 2014 рік складає 253 530 грн. Незаконним вибуттям вказаних земельних ділянок з власності держави заподіяно тяжкі наслідки інтересам держави. Віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду України підтверджується також сукупністю інших наданих сторонами доказів, а саме: планом погодження земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 , яка є складовою технічної документації по інвентаризації та оформленню права приватної власності (документ містить експлікацію, що земельні ділянки які передаються, відносяться до заболоченої місцевості); матеріалами топогеодезичної зйомки, яка проведена спеціалістами у сфері геодезії ПП «Перспектива-Земля» (документ засвідчує графічно те, що спірні земельні ділянки знаходяться в зоні водного об`єкту). У зв`язку з наведеним заболочена місцевість та землі водойми № 3 біля с. Караван Дергачівського району не могли бути передані відповідачу для сільськогосподарських потреб без зміни цільового призначення. Прокурором не пропущений строк звернення з цим позовом до суду. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 березня 2017 року залишено без змін. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, враховуючи, що належний порядок щодо вилучення земельних ділянок з користування Харківської державної зооветеринарної академії відповідно до вимог статті 34 Земельного кодексу УРСР 1990 року, статті 328 ЦК України дотримано не було колегія суддів вважала, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку неправомірно. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У травні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві. Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року справу за позовом прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської державної зооветеринарної академії до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про визнання недійсним рішення, державного акта на право приватної власності на землю, запису про реєстрацію державного акту на право приватної власності на землю, витребування земельної ділянки призначено до судового розгляду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не врахував сплив позовної давності. З огляду на статус держави та ї органів як суб`єктів владних повноважень, положення пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Прокурор Дергачівського району Харківської області, як контролюючий орган, міг та повинен був дізнатись про передачу земельної ділянки у власність відповідачів у справі ще у вересні 2001 року у зв`язку з прийняттям рішення виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів №

265. Також висновок суду апеляційної інстанції про передання ОСОБА_2 земельних ділянок саме водного фонду, суперечить документам та іншим доказам, які містяться у матеріалах справи, оскільки передача земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_2 здійснювалась за рахунок виключно земель сільськогосподарського призначення. Підтоплення сільськогосподарських земель не є підставою для зміни категорії земель. Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов Фактичні обставини справи, встановлені судами На підставі рішення Дергачівської районної ради від 19 серпня 1998 року Харківському зооветеринарному інституту видано державний акт (серія ХР-10-00-003076) на право постійного користування землею, загальною площею 2062,2 га, та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

46. Відповідно до статуту Харківської державної зооветеринарної академії її майно використовується для навчальних цілей. 11 вересня 2001 року рішенням № 265 виконавчого комітету Малоданилівської селищної Ради народних депутатів ОСОБА_4 . безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, виділену для ведення підсобного господарства. 11 вересня 2001 року рішенням № 265 виконавчого комітету Малоданилівської селищної ради народних депутатів ОСОБА_4 . безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 0,60 га, виділену для ведений підсобного господарства. Вказані земельні ділянки згідно з технічною документацією по інвентаризації та оформленню права приватної власності, яка розроблялася Дергачівською районною філією Харківського регіонального центру державного кадастру, примикають одна до одної та знаходяться на заболоченій місцевості. Згідно з висновками начальника відділу земельних ресурсів Дергачівського району № 13 та № 14, які підписано та скріплено гербовою печаткою, за результатом польового вимірювання, врахувавши нормативи та фактичні розміри земельних ділянок, погоджено передачу у приватну власність земельних ділянок по 0,60 га ОСОБА_2 та ОСОБА_4 для ведення особистого підсобного господарства із земель: в тому числі 0,50 га пасовища та 0,10 га сінокоси для ОСОБА_2 , а також 0,50 га пасовища та 0,10 га сінокоси для ОСОБА_4 . На підставі вищевказаних висновків начальника відділу земельних ресурсів Дергачівського району ОСОБА_2 та ОСОБА_4 оформлено державні акти про право власності на земельні ділянки. У подальшому 14 грудня 2001 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу, відчужила земельну ділянку 0,60 га ОСОБА_1 , якою у подальшому оформлено державний акт на право власності (серія Р1 № 712573) від 05 лютого 2002 року. З водогосподарського паспорта ставка № 3 в с. Караван Дергачівського району Харківської області за січень 2001 року вбачається, що водний об`єкт, з яким перетинаються земельні ділянки, виділені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , знаходиться на території зооветеринарного інституту, побудовано госпспособом та наповнено у 1978 році з призначенням: рибоведення та рекреація; він має зарегульований водостік, водостічну споруду та плотину. У 2000 році Малоданилівською сільською радою Харківської області, що передано в оренду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Відповідно до листа за підписом начальника відділу Держземагенства у Дергачівському районі Харківської області від 27 січня 2014 за № 184/10 на запит прокурора Дергачівського району Харківської області за наявними земельно-обліковими даними земельні ділянки загальною площею 7 га, зазначені у додатку до запиту про надання інформації з приводу проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства на території Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, як станом на 2001 рік та і на час надання відповіді відносяться до земель водного фонду та перебувають у користуванні Харківської державної зооветеринарної академії. Віднесення спірних земельних ділянок до земель водного фонду України підтверджується також сукупністю інших наданих сторонами доказів, а саме: планом погодження земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , яка є складовою технічної документації по інвентаризації та оформленню права приватної власності (документ містить експлікацію, що земельні ділянки які передаються, відносяться до заболоченої місцевості); показаннями свідків - мешканців с. Караван про те, що на спірній земельній ділянці завжди був ставок, в тому числі в 2001 році; матеріалами топогеодезичної зйомки, яка проведена спеціалістами у сфері геодезії ПП «Перспектива-Земля» (документ засвідчує графічно те, що спірні земельні ділянки знаходяться в зоні водного об`єкту). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з Земельним кодексом УРСР 1990 року та Водним кодексом України земельні ділянки водного фонду не можуть передаватися у приватну власність громадян в якості земель для ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до статті 56 Земельного кодексу УРСР 1990 року земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства відносились за своїм цільовим призначенням до земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до розділу IV Водного кодексу України не було передбачено можливості передання земельних ділянок водного фонду у приватну власність фізичних осіб для ведення особистого підсобного господарства. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на підставі доказів, а саме, плану погодження земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка є складовою технічної документації по інвентаризації та оформленню права приватної власності (документ містить експлікацію, що земельні ділянки які передаються, відносяться до заболоченої місцевості); показаннями свідків - мешканців с. Караван про те, що на спірній земельній ділянці завжди був ставок, в тому числі в 2001 році; матеріалами топогеодезичної зйомки, яка проведена спеціалістами у сфері геодезії ПП «Перспектива-Земля» (документ засвідчує графічно те, що спірні земельні ділянки знаходяться в зоні водного об`єкту), а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірні земельні ділянки не могли бути передані без зміни цільового призначення у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , оскільки ці землі не можуть належать громадянам України на праві приватної власності для ведення особистого підсобного господарства. Доводи щодо спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), пункт 97 постанови від 11 вересня 2019 року в справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19)). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)). Разом із тим слід зазначити, що незаконне заволодіння землями водного фонду приватними особами є неможливим, бо їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватного власника. Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Витребування спірних земельних ділянок з володіння відповідачів відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ВК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності. Відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду України, що ставить його, відповідача, добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (№ 14-460цс18). Враховуючи вищевказані обставини, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, з яким погоджується й касаційний суд, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули право власності на спірну земельну ділянку неправомірно, тому остання підлягає поверненню у державну власність. Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 06 лютого 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович