Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/7008/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/7008/19 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М. Категорія 68 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м.Житомирі цивільну справу №295/7008/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на малолітню дитину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 05 травня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Семенцової Л.М. в м.Житомирі, в с т а н о в и в : У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача на підставі рішення Богунського районного суду міста Житомира від 28.09.2017 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частину заробітку (доходу) відповідача, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття. В обгрунтування позову зазначала, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 28.09.2017 з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання сина в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.07.2017 року. Дитина проживає з нею та вона самостійно утримує сина, піклується про нього. У відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області перебуває виконавче провадження № 54910562 з примусового виконання виконавчого листа № 295/7981/17, виданого 10.10.2017 року. Відповідач вимоги постанови з виконавчого провадження не виконує, не надає декларацію про свої доходи та майно, а також не сплачує частку від свого реального доходу. У ході виконавчого провадження вона неодноразово зверталася із заявами щодо вжиття заходів для встановлення реального розміру доходів боржника та повідомляла про те, що він тривалий час офіційно проживає та працює за кордоном, а саме у ОСОБА_4 , але де саме точно їй невідомо. Кожних півроку боржник приїжджає в Україну до своїх батьків у м. Житомир. Його родина цей факт приховує та щомісячно його мати сплачує аліменти в мінімальному розмірі, надаючи державному виконавцю квитанції про сплату аліментів, щоб відповідач міг безперешкодно перетинати кордони та мати право керувати транспортними засобами. Вона працює та отримує заробітну плату з окладом 7260 грн, через що їй складно в повній мірі забезпечити потреби дитини. Відповідач свої доходи приховує і як наслідок того визначений судом розмір аліментів у частці від доходів платника аліментів фактично не сплачується. Допомоги у вихованні дитини, навчанні, догляді за нею, придбання одягу та взуття, витратах на обстеження, лікування, оздоровлення відповідач не бере. Крім того, з часу винесення судом рішення, значно зросли витрати на комунальні послуги, які вона сплачує самостійно. За рекомендацією лікарів, у зв`язку з поставленим діагнозом, їх син потребує систематичного відвідування басейну, оздоровлення та відпочинку біля моря та ортопедичного взуття. Заочним рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 05 травня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Зокрема вказує, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів витрати на утримання сина значно зросли. Так, в 2019 році у дитини було виявлено та поставлено діагно: псоріаз верхньої частини голови, кіфосколіотична постава, плоско-вульгасні ступні, у зв`язку з чим дитина потребує прийому щоденних медичних препаратів, санаторно-курортного лікування, систематичного відвідування басейну, ортопедичного взуття. Судом першої інстанції не було враховано, що матеріальне становище відповідача з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів покращилося. Відповідача виїхав за кордон, придбав транспортний засіб, орендує приватний будинок. Допомоги у вихованні дитини, навчанні, догляді за нею, придбанні одягу та взуття, витратах на обстеження, лікування, оздоровлення, відповідач не бере. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували у зареєстрованомму шлюбі з 20.10.2007 по 25.07.2013 року. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Заочним рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 28.09.2017 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.07.2017 і до досягнення дитиною повноліття. Відповідно до ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Частинами першою третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. (ст. 76 ЦПК України). В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази зміни матеріального чи сімейного стану сторін, погіршення чи поліпшення здоров`я когось з них з моменту ухвалення рішення Богунського районного суду м.Житомира від 05 травня 2020 року. Також відсутні докази на підтвердження обставин, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, щодо придбання відповідачем транспортного засобу та оренди ним приватного будинку в ОСОБА_4 . Посилання ОСОБА_1 на те, що в 2019 році у дитини було виявлено та поставлено діагноз: псоріаз верхньої частини голови, кіфосколіотична постава, плоско-вульгасні ступні, у зв`язку з чим дитина потребує прийому щоденних медичних препаратів, санаторно-курортного лікування, систематичного відвідування басейну, ортопедичного взуття, не заслуговують на увагу, оскільки дані обставини можуть бути підставою для звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину, відповідно до ст.185 СК України, а не збільшення розміру аліментів. Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст.375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК Українисудові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Богунського районного суду м.Житомира від 05 травня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді