Постанова 4857 № 1340/5862/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1340/5862/18 пров. № А/857/5089/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Гудима Л.Я., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Марцинковської О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо», на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року з питань забезпечення позову (суддя - Ланкевич А.З., час ухвалення - не вказаний, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не вказана), в адміністративній справі №1340/5862/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо», Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, про визнання протиправним і скасування рішення, встановив: У грудні 2018 року позивач ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №91-мб/пз від 29.11.2018 року про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Юніко-Експо» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул.Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва), які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 року №116. Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. У цій адміністративній справі позивач подав також до суду першої інстанції заяву від 04.12.2018р. про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення позовної заяви, шляхом: - заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проведення позапланової перевірки у зв`язку із скасуванням містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул.Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва), які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 року №116, у т.ч.: видавати наказ про проведення позапланової перевірки та направлення на проведення позапланової перевірки; видавати приписів щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які здійснюються на підставі дозволу від 11.07.2017 року за №ІУ113171920987; складати протоколи про вчинення правопорушень та накладення штрафів на ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» та його посадових осіб за результатами позапланової перевірки; - заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України вчиняти дії, спрямовані на анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 року за №ІУ113171920987. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що наслідком скасування містобудівних умов і обмежень може бути проведення позапланової перевірки, за результатами якої може бути прийняте рішення про зупинення виконання будівельних робіт на підставі дозволу від 11.07.2017 року за №ІУ113171920987, а також прийняття рішення згідно п.4 ч.6 ст.37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 року за №ІУ113171920987, виданого ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви». Таким чином, прийняття вищевказаних рішень відповідачем та Державною архітектурно-будівельною інспекцією України перешкоджатиме законній господарській діяльності позивача, може ускладнити або унеможливити досягнення поставленої мети на об`єкті будівництва дошкільного навчального закладу, включаючи порушення строків виконання робіт, а також інших цивільно-господарських зобов`язань, у зв`язку з простоєм будівельної техніки та тимчасової втрати роботи значною кількістю колективу. Крім того, зазначив, що будівництво житлового комплексу здійснюється за кошти громадян-інвесторів, права яких, у разі виконання оскаржуваного рішення до ухвалення рішення у даній справі, будуть порушені, у зв`язку з чим у них виникне право застосувати до позивача санкції за порушення строків будівництва та вимагати повернення вкладених коштів. Вказане, на думку заявника (позивача), обґрунтовує необхідність забезпечення позову. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року заяву позивача про забезпечення позову - задоволено. Заборонено Державній архітектурно-будівельній інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проводити позапланову перевірку на об`єкті будівництва «багатоквартирні житлові будинки з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул.Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у м.Львові», - до ухвалення рішення у даній адміністративній справі. Заборонено Державній архітектурно-будівельній інспекції України вчиняти дії, спрямовані на анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 року за №ІУ113171920987, - до ухвалення рішення у даній адміністративній справі. З цією ухвалою суду першої інстанції від 05.12.2018 року про забезпечення позову не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржувану ухвалу суду від 05.12.2018 року про забезпечення позову прийнято без її участі, оскільки вона не є учасником розглядуваної справи №1340/5862/18, однак така ухвала порушує її права та інтереси. Звертає увагу апелянт на те, що ухвала суду суперечить вимогам п.5 ч.3 ст.151 КАС України, якою заборонено забезпечувати позов шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі або встановлювати заборону вчиняти дії, які випливають із такого рішення. Крім цього, усунувши органи державного архітектурно-будівельного контролю від реалізації повноважень щодо даного об`єкта будівництва, шляхом заборони ДАБІ України виконувати функції щодо контролю за законністю здійснення будівельних робіт, покладені на нього законом, суд першої інстанції вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, встановлені ст.2 КАС України. Також, забезпечуючи позов шляхом заборони органам ДАБІ проводити будь-які позапланові перевірки об`єкту будівництва, суд вийшов за межі заявлених вимог позивача, який просив заборонити перевірки пов`язані саме з скасуванням містобудівних умов та обмежень. Також вважає апелянт, що оскаржуване судове рішення безпосередньо порушує права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки надає можливість позивачу проводити незаконне (самочинне) будівництво перед вікнами її квартири. Зокрема, зазначає апелянт, що внаслідок зміни схеми розташування секцій 7 та 8 об`єкту будівництва, змінились якісні характеристики квартири ОСОБА_1 , що суттєво впливає на її вартість, зокрема, світлова інсоляція, заселеність району, його привабливість для потенційних покупців нерухомості, тощо. Також на новій схемі генплану відсутні дитячий майданчик, спортивна площадка, тощо, натомість з`явився дитячий дошкільний заклад, будівництво якого не відповідає положенням відповідної містобудівної документації. З метою захисту своїх прав та перевірки законності такої забудови ОСОБА_1 мала намір звернутись до компетентних органів, однак виявилось, що зазначений об`єкт перебуває поза межами контролю державних органів, внаслідок заборони проведення перевірок, на підставі застосованих судом заходів забезпечення позову. За результатами апеляційного розгляду апелянт ОСОБА_1 просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 05.12.2018р. про забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» про забезпечення позову - відмовити повністю. З ухвалою суду першої інстанції від 05.12.2018 року про забезпечення позову також не погодилася третя особа ТзОВ «Юніко-Експо» та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що забороняючи ДАБІ України та його органам проводити будь-які позапланові перевірки об`єкту будівництва, адміністративний суд першої інстанції розширив межі заходів до забезпечення позову, порівняно із заявленими позивачем вимогами, у зв`язку з чим порушив встановлений ст.9 КАС України принцип диспозитивності адміністративного процесу. Також зазначає апелянт, що оскаржувана ухвала суду винесена з порушенням п.5 ч.3 ст.151 КАС України, якою заборонено забезпечувати позов шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі або встановлювати заборону вчиняти дії, які випливають із такого рішення. Крім цього, звертає увагу апелянт на те, що на момент винесення оскаржуваної ухвали єдиним відповідачем у справі було визначено Департамент ДАБІ у Львівській області, який не є юридичною особою. Одночасно заборонено ДАБІ України, яке не було залучено до участі у справі, вчиняти дії спрямовані на проведення перевірок об`єкта будівництва та вчиняти дії спрямовані на анулювання дозволу. Також заборонивши ДАБІ України виконувати функції щодо контролю за законністю здійснення будівельних робіт, покладені на нього законом, суд першої інстанції вийшов за межі завдань адміністративного судочинства, встановлені ст.2 КАС України. Звертає увагу апелянт на те, що на момент прийняття оскаржуваної ухвали ДАБІ України було прийнято рішення №103 від 05.12.2018р. «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт» та на його підставі видано наказ №103-2 від 05.12.2018р. «Про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт», на виконання якого інформація про дозвіл вилучена з реєстру дозвільних документів. Однак, внаслідок вжитих судом заходів забезпечення позову ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви», за відсутності чинних дозвільних документів отримало можливість проводити незаконне (самочинне) будівництво на належній ТзОВ «Юніко-Експо» земельній ділянці, виключаючи можливість притягнення його до юридичної відповідальності за такі протиправні дії, вивівши позивача з-під правового контролю компетентного органу держави. За результатами апеляційного розгляду апелянт ТзОВ «Юніко-Експо» просить скасувати оскаржену ухвалу суду від 05.12.2018р. про забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» про забезпечення позову - відмовити повністю. Позивач ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційні скарги ТзОВ «Юніко-Експо» та ОСОБА_1 , в якому просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду від 05.12.2018 року про забезпечення позову - без змін. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 року поновлено ТзОВ «Юніко-Експо» строк на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року про забезпечення позову у справі №1340/5862/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Юніко-Експо» на ухвалу суду першої інстанції від 05.12.2018 року. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 року також поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року про забезпечення позову у справі №1340/5862/18, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу суду першої інстанції від 05.12.2018 року. Ухвалами суду апеляційної інстанції від 05.05.2020 року справу №1340/5862/18 за апеляційними скаргами ТзОВ «Юніко-Експо» та ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року про забезпечення позову було призначено до апеляційного розгляду в судове засідання на 27.05.2020 року. У подальшому апеляційний розгляд справи відкладено на 24.06.2020 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання позивача (його представника) та заявленими клопотанням позивача ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» про відкладення розгляду справи через вирогідність поширення коронавірусу «covid-19» та у зв`язку з перебуванням представника на самоізоляції. У засідання суду апеляційної інстанції на 24.06.2020 року позивач (його представник) також не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Судом апеляційної інстанції 24.06.2020 року отримано заяву апелянта ОСОБА_1 про розгляд справи за її відсутності. Також судом апеляційної інстанції 24.06.2020 року отримано заяву ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» (позивача) про відкладення розгляду справи на іншу дату після закінчення карантину, у зв`язку з перебуванням представника позивача - адвоката Лазора А.О. на листку непрацездатності, у зв`язку з підозрою на коронавірус через контакти з особами, які хворі на «covid-19». Також просив заявник провести всі наступні судові засідання в режимі відеоконференції, з урахуванням технічних можливостей у суді; повідомити представника ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» про спосіб участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеозв`язку EASYCON. Протокольною ухвалою колегії суддів від 24.06.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи, з врахуванням наступного. Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тобто, публічно-правовий спір повинен бути вирішений судом, зокрема, своєчасно, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом. Ефективність такого захисту визначається в кожному випадку індивідуально, з врахуванням характеру спірних правовідносин, предмету спору та конкретних обставин справи. При цьому, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами. Розумний строк розгляду справи - це найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (ст.4 КАС України). У даній адміністративний справі за позовом ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» колегія суддів враховує особливість предмету спору та необхідність забезпечення судом правової визначеності у розглядуваних правовідносинах, шляхом ефективного, в тому числі своєчасного, вирішення судового спору з приводу питання щодо забезпечення адміністративного позову. При цьому, колегія суддів враховує, що спірну ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову було винесено ще 05.12.2018 року. Апеляційний розгляд справи уже відкладався. Згідно ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи чітко відображають правові позиції учасників справи, їхні доводи і обґрунтування містяться у заяві про забезпечення позову, у апеляційних скаргах на ухвалу суду від 05.12.2018 року про забезпечення позову та у відзиві позивача на такі апеляційні скарги, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог та прийняття законного та обгрунтованого судового рішення з приводу питання про забезпечення адміністративного позову. Відповідно до ст.313 КАС України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Одночасно, колегія суддів зазначає, що поверхневі та загальні покликання на існування карантину (через поширення коронавірусу «covid-19») не можуть вважатися безумовною і достатньою підставою для відкладення апеляційного розгляду справи. Також, рекомендація Ради суддів України (лист № 9рс-186/20 від 16.03.2020р.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. У протилежному випадку безальтернативні відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами. Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності позивача (його представника). Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги обох апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції від 05.12.2018 року про забезпечення позову, вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ «Юніко-Експо» - слід задоволити, а щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційне провадження - слід закрити, з врахуванням наступного. Так, відносно апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року з питань забезпечення позову, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що стосовно конституційного права особи на захист від порушень з боку органів державної влади, зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, міститься офіційне тлумачення положень частини другої статті 55 Конституції України. У цьому рішенні Конституційний Суд України, серед іншого, відзначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Стосовно порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до п.19 ч.1 ст.4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Враховуючи вимоги п.19 ч.1 ст.4 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає, що індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів, вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів, розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Отже, індивідуальний акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів, регулює конкретну життєву ситуацію (певні правовідносини), дія такого акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин. Таким чином, право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Тобто, захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій. Судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі, що розглядається, предметом адміністративного позову ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» являється рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області №91-мб/пз від 29.11.2018 року про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Юніко-Експо» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул.Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва), які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 року №116. У цій адміністративній справі ОСОБА_1 не була учасником справи, як і не була учасником правовідносин у процесі прийняття цього спірного рішення №91-мб/пз від 29.11.2018 року про скасування містобудівних умов та обмежень. Із змісту оскарженої ухвали суду першої інстанції від 05.12.2018 року про забезпечення позову, щодо заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проводити позапланову перевірку та вчиняти дії, спрямовані на анулювання дозволу на виконання будівельних робіт, видно, що застосовані судом заходи забезпечення позову не стосуються апелянта ОСОБА_1 .. Суд апеляційної інстанції враховує, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не стосуються апелянта ОСОБА_1 , а у її апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції від 05.12.2018 року про забезпечення позову, не наведено достатніх обґрунтувань та не подано підтверджуючих доказів того, що оскаржуваним судовим рішенням, тобто спірною ухвалою суду про забезпечення позову, порушуються її права та законні інтереси, а тому підстави для звернення з апеляційною скаргою у цієї особи відсутні. Відповідно до ч.1 ст.293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно п.3 ч.1 ст.305 КАС України, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження. Такими чином, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року про забезпечення позову питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося, а тому у відповідності до п.3 ч.1 ст.305 КАС України, відповідне апеляційне провадження необхідно у цій справі закрити. Одночасно, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський Суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне ухвалити судове рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2018 року про забезпечення адміністративного позову, у відповідності до приписів п.3 ч.1 ст.305 КАС України. Відносно апеляційної скарги ТзОВ «Юніко-Експо» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року з питань забезпечення позову, то колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Згідно ч.1, 2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.1, 2 ст.151 КАС України). Колегія суддів враховує, що виходячи з аналізу норм процесуального права, підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову; 2) можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся; 3) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень; 4) очевидність порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, оспорюваним рішенням, дією або бездіяльністю. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення, повинні забезпечувати співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових та інших наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу про забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову із предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що із матеріалів адміністративної справи та змісту позову видно, що позивач ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» оскаржує рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області №91-мб/пз від 29.11.2018 року про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Юніко-Експо» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул.Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва), які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 року №116. У заяві про забезпечення позову позивач просив заборонити Державній архітектурно-будівельній інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проведення позапланової перевірки у зв`язку із скасуванням містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул.Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва), які затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.02.2017 року №116, у т.ч.: видавати наказ про проведення позапланової перевірки та направлення на проведення позапланової перевірки; видавати приписи щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які здійснюються на підставі дозволу від 11.07.2017 року за №ІУ113171920987; складати протоколи про вчинення правопорушень та накладення штрафів на ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» та його посадових осіб за результатами позапланової перевірки; - заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України вчиняти дії, спрямовані на анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 року за №ІУ113171920987. Оскарженою ухвалою суду від 05.12.2018 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, а саме: - заборонено Державній архітектурно-будівельній інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проводити позапланову перевірку на об`єкті будівництва «багатоквартирні житлові будинки з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул.Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у м.Львові», - до ухвалення рішення у даній адміністративній справі; - заборонено Державній архітектурно-будівельній інспекції України вчиняти дії, спрямовані на анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 року за №ІУ113171920987, - до ухвалення рішення у даній адміністративній справі. На момент винесення цієї ухвали суду від 05.12.2018 року про забезпечення позову Державна архітектурно-будівельна інспекція України, якій суд заборонив вчиняти певні дії, не була відповідачем (співвідповідачем) у розглядуваній адміністративній справі №1340/5862/18. При цьому, суд першої інстанції не обґрунтовано дійшов висновку про те, що існує небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача ТОВ «Девелоперська компанія «Мальви» до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, а невжиття заходів забезпечення позову, у випадку задоволення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що заборонивши органам державної влади (ДАБІ України та Департаменту ДАБІ у Львівській області) виконувати функції щодо контролю за законністю здійснення будівельних робіт, покладені на них Законом, суд першої інстанції вийшов як за межі позовних вимог так і за межі завдань адміністративного судочинства, що встановлені у ст.2 КАС України. В умовах існування таких заходів забезпечення позову як: - заборона Державній архітектурно-будівельній інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проводити позапланову перевірку на об`єкті будівництва «багатоквартирні житлові будинки з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул.Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у м.Львові», та - заборона Державній архітектурно-будівельній інспекції України вчиняти дії, спрямовані на анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 року за №ІУ113171920987, - створено ситуацію, в якій вказані вище контролюючі органи фактично позбавлені можливості здійснювати подальший контроль щодо законності зазначеного будівництва, а забудовник отримав можливість продовжувати таке будівництво та безконтрольно змінювати ситуацію із забудовою земельної ділянки, відмінну від тієї, яка існувала на момент пред`явлення до суду даного адміністративного позову. Колегія суддів звертає увагу на те, що баланс інтересів учасників справ (сторін спору) буде значно більше порушеним, у випадку якщо будівництво продовжуватиметься в період розгляду судового спору щодо правомірності рішення Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області №91-мб/пз від 29.11.2018 року про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, аніж як у випадку якщо будівництво буде призупинено, тобто збережеться існуюче фактичне становище у розглядуваних правовідносинах, до завершення цього судового спору. Права інвесторів та інших осіб зацікавлених у законності будівництва, можуть зазнати ще більших порушень у разі продовження будівництва, ніж у випадку його зупинки, якщо за результатами розгляду справи підтвердиться неправомірність видачі дозвільних документів. Даючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення адміністративного позову суд апеляційної інстанції також враховує: - розумність, обґрунтованість й адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; - наявність зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; - імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; - необхідність у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи. Отже, оцінюючи співмірність розглядуваних наслідків застосування заходів забезпечення позову, зумовлюється висновок про те, що суд першої інстанції не врахував вплив застосованих заходів забезпечення позову на права та інтереси учасників справи та інших осіб у розглядуваних правовідносинах, допустив непропорційність та неправомірність заходів забезпечення позову, застосував їх за відсутності законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 КАС України. За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Таким чином, враховуючи наведені вище законодавчі норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апелянта ТзОВ «Юніко-Експо» про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України та Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проводити позапланову перевірку на об`єкті будівництва «багатоквартирні житлові будинки з вбудованими приміщеннями комерційного призначення і підземним паркінгом та дошкільного навчального закладу на вул.Угорській, 14 (1 та 2 черги будівництва) у м.Львові», та заборони Державній архітектурно-будівельній інспекції України вчиняти дії, спрямовані на анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 11.07.2017 року за №ІУ 113171920987 - не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та суперечить приписам статей 150, 151 КАС України. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову не дотримано норм процесуального права та сформовано висновки, які не відповідають обставинам справи, а тому оскаржену ухвалу суду від 05.12.2018 року про забезпечення позову слід скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні клопотання (заяви) позивача про забезпечення позову відмовити повністю. При цьому, колегія суддів зазначає, що у цій адміністративній справі №1340/5862/18 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 року, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області №91-мб/пз від 29.11.2018 року - провадження закрито. Ухвалою цього ж суду від 14.05.2020 року в цій адміністративній справі №1340/5862/18 позов ТзОВ «Девелоперська компанія «Мальви» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ТзОВ «Юніко-Експо» та Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - залишено без розгляду. Цими ухвалами суду першої інстанції від 07.05.2020 року і від 14.05.2020 року питання щодо зміни чи скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані ухвалою суду від 05.12.2018 року в адміністративній справі №1340/5862/18 - не вирішувалось. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 312, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - постановив: Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року з питань забезпечення позову в адміністративній справі №1340/5862/18 - закрити. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніко-Експо» - задоволити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року з питань забезпечення позову в адміністративній справі №1340/5862/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним і скасування рішення - скасувати та прийняти нову постанову. У задоволенні заяви (клопотання) Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Мальви» про забезпечення позову - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Гуляк Судді: Л. Я. Гудим Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 01.07.2020 року