Постанова 4856 № 806/3090/17

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 806/3090/17 Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 01 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" до Житомирської митниці Державної фіскальної служби, Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправними бездіяльності, розпорядження, дії та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В листопаді 2017 Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" (далі ДП "Радомишльське лісомисливське господарство", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці Державної фіскальної служби (далі Житомирська митниця ДФС, відповідач 1), Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (далі Закарпатська митниця ДФС, відповідач 2), Закарпатської обласної державної адміністрації (далі Закарпатська ОДА, відповідач 3), в якому з урахуванням зміни позовних вимог, просило: -визнати протиправною бездіяльність Житомирської митниці ДФС по невиконанню прийнятого рішення на спільній нараді від 15.06.2016 та зобов`язати Житомирську митницю ДФС ініціювати розгляд питання щодо можливості зазначення лісогосподарським підприємствам Житомирської області у товаросупровідних документах та митних деклараціях орієнтовної розрахункової ваги лісопродукції з зазначенням: "Вага вказана для митних цілей та є орієнтовно розрахованою на момент завантаження"; -визнати протиправними дії Закарпатської ДФС по затримці з деревиною паливною (УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" вагонів №№ 67153056, 65381725, 67655720, 66785874 на залізничній станції "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС; -визнати протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром (код УКТ ЗЕД 4401) "Дрова паливні хвойних порід (сосна), у вигляді колод, довжиною 2м, діаметром 8-40 см" Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" на експорт за митними деклараціями: №№ 101060001/2016/001671, 101060001/2016/001669, 101060001/2016/001665, 101060001/2016/001666. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року позов задоволено: -визнано протиправною бездіяльність Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 39421140) по невиконанню прийнятого рішення на спільній нараді від 15.06.2016; -зобов`язано Житомирську митницю ДФС ініціювати розгляд питання щодо можливості зазначення лісогосподарським підприємствам Житомирської області у товаросупровідних документах та митних деклараціях орієнтовної розрахункової ваги лісопродукції з зазначенням: "Вага вказана для митних цілей та є орієнтовно розрахованою на момент завантаження"; -визнано протиправними дії Закарпатської митниці ДФС по затримці з деревиною паливною (УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (вул. Київська, 6, м. Радомишль, Житомирська обл., 12201, код ЄДРПОУ 13568251) вагонів №№ 67153056, 65381725, 67655720, 66785874 на залізничній станції "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС; -визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром (код УКТ ЗЕД 4401) "Дрова паливні хвойних порід (сосна), у вигляді колод, довжиною 2м, діаметром 8-40 см" Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" на експорт за митними деклараціями: №№ 101060001/2016/001671, 101060001/2016/001669, 101060001/2016/001665, 101060001/2016/001666. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач-Закарпатська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу. В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що вказаний позов поданий поза межами строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав, на думку апелянта посадова особа позивача дізналась 10.01.2017 (дата складання протоколів про порушення митних правил), однак судом не наведено обгрунтованих підстав, за яких цей строк позивачу поновлено. При цьому, скаржник просив звернути увагу, що позивач завідомо безпідставно залучив як відповідача у справі Житомирську митницю ДФС, а позовні вимоги до останньої подані без будь-якого клопотання про поновлення строку звернення до суду. Також апелянт зауважив, що підставою для проведення митного огляду слугував лист УСБУ у Закарпатській області від 27.04.2016 №58/14-1258, що є достатнім для формування висновку про можливість переміщення тих чи інших товарів, транспортних засобів, з ознаками порушення митних правил. Крім того, відповідачем вказано на неправильне застосування судом норм ч.1 ст.255, ст.249 та ч.3 ст.338 МК України, оскільки останніми регулюються правовідносини щодо митного оформлення товарів, яке підрозділами Закарпатської митниці не проводилось. 13.05.2020 від представника позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Решта учасників справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" в особі директора Дмитренка І.В. , продавцем, з однієї сторони та фірмою "MULTIKEMIA Kereskedelmi Kft" в особі директора Роберта Пал, покупця, укладено контракт від 23.12.2015 №3-2015, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує дрова паливні на умовах DAF, отримувачем товару виступає "MULTIKEMIA Kereskedelmi Kft" . 28.05.2016 на територію залізничної станції "Батьово-Сортувальна" пункту контролю "Батєво" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС, для здійснення митних процедур були подані товаро-супровідні документи на товар "деревина паливна у вигляді колод, неокорена, порода-сосна, довжиною 2 м, діаметорм 8-40 см" ( Код товару за УКТ ЗЕД - 4401), а саме: митні декларації- №№ 101060001/2016/001671, 101060001/2016/001669, 101060001/2016/001665, 101060001/2016/001666; рахунки-фактури-від 24.05.2016 №№ 506, 507, 508, 509; специфікацію № 1 від 24.05.2016; сертифікати про проходження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій Серії ЖТ №№124667,124669, 124458, 124457 та фітосанітарні сертифікати №№75/06-6009/ ВХ 681141, 75/06-6009/ ВХ 681140, 75/06-6009/ ВХ 681137, 75/06-6009/ ВХ 681136. Вищевказаний товар слідував у вагонах №№ 67153056, 65381725, 67655720, 66785874. Однак, Закарпатською митницею ДФС було призупинено пропуск залізничних вагонів з товаром, відправником яких є ДП "Радомишльське ЛМГ" та які оформлені в зоні діяльності Житомирської митниці ДФС на тій підставі, що розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.05.2016 №236 "Про митне оформлення експорту деревини паливної (код УКТ ЗЕД 4401) у Закарпатській області" №236 від 13.05.2016року запропоновано Департаменту економічного розвитку і торгівлі облдержадміністрації підготувати звернення до Прем`єр Міністра України, ДФС України про необхідність внесення доповнень у Пояснення до Української класифікацій товарів зовнішньоекономічної діяльності від 09.06.2015р. №401у частині товару за кодом УКТ ЗЕД 44011000. Пунктом 2 вказаного розпорядження запропоновано Закарпатській митниці ДФС України, Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства під час митного оформлення документів на експорт деревини паливної (код УКТ ЗЕД4401) керуватися вимогами державних стандартів ДСТУ -3243-88 та ДСТУ 3071-95. У випадках, якщо експортована продукція викликає сумніви щодо її відповідності ДСТУ -3243-88, працівникам митниці необхідно отримати офіційний експертний висновок Закарпатської торгово-промислової палати. 15.06.2016 відбулася спільна нарада з керівниками та представниками лісогосподарських підприємств Житомирської області з питань забезпечення достовірності декларування лісопродукції, на якій прийнято рішення зокрема щодо ініціювання Житомирською митницею ДФС розгляд питання щодо можливості зазначення у товаросупровідних документах та митних деклараціях орієнтовної розрахункової ваги лісопродукції. Позивач вважаючи протиправними дії Закарпатської митниці ДФС по затримці вагонів з деревиною та бездіяльність по нездійсненню пропуску рухомого складу вагонів, а також бездіяльність Житомирської митниці ДФС по невиконанню рішення прийнятого на спільній нараді 15.06.2016 року звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи відповідачами не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та бездіяльності. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною 2 ст.19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. У частині першої статті 4 Митного кодексу України (далі МК України) наведено наступні визначення: - митне оформлення-виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; -митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. -митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. Частиною 1 ст.199 МК України передбачено, що граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур. За змістом статті 218 МК України слідує, що строки здійснення митних формальностей щодо залізничного рухомого складу визначаються керівником органу доходів і зборів за погодженням з іншими контролюючими органами та адміністрацією залізниці, а в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України - крім того, з керівником відповідного органу охорони державного кордону України. Розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб. Згідно положень ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. Відповідно до ч.1 ст.255 МК України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. За приписами частини третьою статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання мінімуму митних формальностей для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статтею 320 МК України врегульовано, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. При цьому, частиною першою статті 335 МК України унормовано, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: 4) при перевезенні залізничним транспортом: а) транспортні (перевізні) документи; б) передатну відомість на залізничний рухомий склад; в) документ, що засвідчує наявність припасів (за наявності припасів); г) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); ґ) комерційні документи (за наявності їх у перевізника) на товари, що перевозяться. У статті 336 МК України зазначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів. Як вбачається із наявних у матеріалах справи доказів, пропуск експортованого товару, що слідував у вагонах №№ 67153056, 65381725, 67655720, 66785874, з метою здійснення митного контролю призупинено Закарпатською митницею ДФС 29.05.2016. Однак, станом на день розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем 2 не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску обумовлених залізничних вагонів через державний кордон України у строк, встановлений ст.199 МК України. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що в даному випадку відповідачем порушено граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України. В той же час, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на порушення строків митного огляду, визначених положеннями статті 255 МК України, з огляду на таке. Правові норми статті 255 МК України регулюють виключно відносини щодо митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а не щодо проведення митного контролю. Згідно частини першої статті 4 МК України митне оформлення і митний контроль це різні правові інститути. Дії, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами в рамках митного оформлення товарів і транспортних засобів і в рамках здійснення митного контролю не є тотожними, так як регулюються різними правовими нормами відповідних розділів МК України. Зважаючи на те, що дані правові категорії - митний контроль та митне оформлення - відрізняються за своїм змістом та являють собою два різні процеси, які мають свої власні системні характеристики з до даних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 255 МК України. Також, відповідно до п.1.5. Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 року №1316 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.02.2013 року за №318/22850, огляд товарів посадовою особою митного органу може бути розпочатий тільки у разі, якщо проведення необхідних вантажних операцій з товарами може бути забезпечене власником товарів або уповноваженою особою безпосередньо під час огляду, а також проведення огляду не спричинить втрати товарів або зміни їх стану. Крім того, статтею 249 МК України регламентовано, що декларанти або уповноважені ними особи можуть бути присутніми під час митного оформлення товарів, які пред`являються ними для такого оформлення. У разі застосування заходів, передбачених статтями 338 і 339 цього Кодексу, а також на вимогу митного органу присутність декларантів або уповноважених ними осіб під час митного оформлення є обов`язковою. Згідно вимог статті 335 МК України подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю віднесено до повноважень декларанта, уповноваженої ним особи або перевізника залежно від виду транспорту, яким здійснюється таке перевезення товарів. Пунктом 1.1 розділу 111 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 N1316 передбачено, що огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення проводиться у присутності особи, яка переміщує ці товари, транспортні засоби через митний кордон України чи зберігає товари під митним контролем. Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 N457, залізниця є довіреною особою вантажовідправника відносно вантажу, переданого для перевезення. Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем в порушення вищезазначених норм закону, здійснено огляд за відсутності позивача, чим порушено права останнього. За правилами частини п`ятої статті 338 МК України, крім випадків, зазначених у частинах другій-четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою. Такий перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 N467 "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України". Як слідує із наявного в матеріалах справи листа відповідача 2 від 18.07.2016 №704, направленого позивачу у відповідь на листи від 31.05.2016 №576 та від 16.06.2016 №639, ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" повідомлено, що Закарпатською митницею ДФС у відповідно до Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб`єктів підприємницької діяльності пов`язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів", розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.05.2016 №236 "Про митне оформлення експорту деревини паливної (код УКТ ЗЕД 4401) у Закарпатській області" №236 від 13.05.2016року проводяться заходи направлені на недопущення вивезення за межі митної території України лісоматеріалів з порушенням чинного законодавства в митному режимі "експорт" товарів за товарними позиціями 4401, 4403 згідно УКТ ЗЕД. Таким чином, вказаний лист свідчить про те, що однією із підстав затримання котролюючим органом експортованого вантажу слугувало розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.05.2016 №236. Між тим, відповідно до п.14 Вичерпного переліку огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України може проводитися у разі одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень за формою згідно з додатком у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової або контррозвідувальної справи. Такі доручення обов`язково повинні містити інформацію про підстави їх надсилання, номер відповідного провадження (справи), строк виконання, відомості про товари, осіб, які їх переміщують, та/або про транспортні засоби комерційного призначення, з використанням яких можуть бути вчинені порушення законодавства з питань державної митної справи. Огляд (переогляд) товарів на підставі подання листів, доручень, розпоряджень тощо, іншими органами, вказаним Переліком не передбачено. Отже, розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 13.05.2016 №236 не є достатньою для формування висновку про можливість переміщення тих чи інших товарів, транспортних засобів з ознаками порушень митних правил, передбачених статтями 482, 483 МК України. Варто зауважити, що в апеляційній скарзі Закарпатська митниця ДФС посилається на лист УСБУ у Закарпатській області від 27.04.2016 №58/14-1258, який в матеріалах справи відсутній. Також у листі від 18.07.2016 №704 апелянт посилається на п.п.5,8 Вичерпного переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012р. №467. Так, відповідно до п.п.5,8 вказаного Переліку, самостійною підставою для проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення є переміщення товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил; наявність ознак надання одним товарам вигляду інших. Між тим, відповідачем не наведено жодних доказів на підтвердження того, що переміщення позивачем в залізничних вагонах задекларованого вантажу "деревина паливна у вигляді колод, неокорена, порода-сосна, довжиною 2 м, діаметорм 8-40 см" є переміщенням товарів за маршрутом або у спосіб, що є типовим для переміщення предметів контрабанди або товарів, які є безпосередніми предметами порушення митних правил. У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Беєлер проти Італії", "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер`їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (справа "Мікулич проти Хорватії"). Отже, бездіяльність Закарпатської митниці ДФС та порушення, допущені останньою, не повинні мати негативних наслідків для позивача. За вищевказаних обставин, колегія суддів вважає, що Закарпатською митницею ДФС не доведено правомірності дій по затримці вагонів з деревиною №№ 67153056, 65381725, 67655720, 66785874 та бездіяльності по нездійсненню пропуску рухомого складу вагонів через митний кордон України, а відтак позовні вимоги Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Стосовно доводів апелянта щодо пропуску позивачем строків звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 99 КАС України) Частиною 1 ст.100 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Аналіз наведених норм свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право кожного на судовий розгляд справи, яке означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду. З тексту статті 6 Конвенції прямо витікає, що доступність правосуддя є невід`ємними елементом права на справедливий суд. Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". У справі «Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року) ЄСПЛ зазначив, що якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд повинен з`ясувати, чи не порушує встановлене обмеження саму суть цього права, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою. Зміст права доступу до суду, окрім забезпечення можливості безпосереднього звернення до суду та розгляду і вирішення справи у суді, розуміється ще й в аспекті дотримання додаткових гарантій, пов`язаних з реалізацією цього права. Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до змісту позовної заяви та матеріалів справи позивачем зокрема оскаржуються дії Закарпатської митниці ДФС щодо затримки 5 вагонів-№№ 67153056, 65381725, 67655720, 66785874, які були експортовані ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" та бездіяльність по нездійсненню пропуску рухомого складу вагонів на експорт. Так, згідно матеріалів справи, затримка вказаних вагонів відбулася 28 травня 2016 року. При цьому, встановлено, що про затримку останніх, відповідачем повідомлено на станцію відправлення вантажу 29 травня 2016 року. Листом від 30.05.2016 №576, позивач звернувся до Закарпатської митниці ДФС стосовно надання інформації про затримку вищевказаних залізничних вагонів. Листом від 23.06.2016 митницею повідомлено ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" про попередні результати митного контролю та витребувано додаткову інформацію. За результатами здійснення митного контролю на позивача складено протоколи від 24.12.2016 та від 27.12.2016 про порушення митних правил. Копії протоколів отримані ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" 10.01.2017 року. Таким чином, на переконання апелянта, ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" про порушення своїх прав дізналося ще в травні 2016 року. В той же час, матеріали справи не містять доказів, що Закарпатська митниця ДФС 29.05.2016 безпосередньо не повідомляла позивача про затримання та переогляду вагонів, а такий лист нею був направлений лише на станцію відправлення вантажу. Як вбачається зі змісту ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2018, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, виходячи із того, що позивач про порушення своїх прав Закарпатською митницею ДФС дізнався лише з рішення Господарського суду Житомирської області від 12.07.2017 (отримане 18.07.2017). При цьому, відповідачем 2 не наведено жодного доказу, який би свідчив про те, що до отримання позивачем вищевказаного судового рішення, у останнього існували достовірні дані про предмет позову, які б давали йому можливість вчасно звернутися до суду за захистом порушеного права. Також, колегія суддів звертає увагу, що дії відповідача по затримці вагонів були триваючими і вказані дії в часі не закінчилися, але й тривали на момент подання позову. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апелянта з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду в частині визнання протиправними дій щодо затримки 5 вагонів та бездіяльності по нездійсненню пропуску рухомого складу вагонів на експорт. Відносно позовних вимог, заявлених ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" щодо визнання протиправною бездіяльності Житомирської митниці ДФС по невиконанню прийнятого рішення на спільній нараді від 15.06.2016 та зобов`язання Житомирську митницю ДФС ініціювати розгляд питання щодо можливості зазначення лісогосподарським підприємствам Житомирської області у товаросупровідних документах та митних деклараціях орієнтовної розрахункової ваги лісопродукції з зазначенням: "Вага вказана для митних цілей та є орієнтовно розрахованою на момент завантаження", колегія суддів вказує на таке. Так, подаючи заяву про поновлення строку звернення до суду, позивач послався лише на те, що про порушення своїх прав Закарпатською митницею ДФС дізнався лише з рішення Господарського суду Житомирської області від 12.07.2017. Між тим, ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" не наведено жодної обставини, що перешкоджала останньому звернутись до суду з позовом до Житомирської митниці ДФС в межах шестимісячного строку, встановленого ст.99 КАС України. При цьому, як встановлено під час апеляційного розгляду справи, позивач вже звертався до Житомрської митниці ЖФС з аналогічними позовними вимогами ще в липні 2016 року у справі 806/1410/16, однак в подальшому змінив їх. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк звернення до суду в частині позовних вимог, заявлених до Житимирської митниці ДФС. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення позовних вимог у вищевказаній частині, без розгляду. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового не в повній мірі надав належну правову оцінку обставинам справи, а доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. У силу п.2 ч.1 ст.315КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що слід скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Положеннями ч.7 ст.139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Ст.132 КАС України встановлено, що до судових витрат належать витрати на сплату судового збору. Згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення №9545 від 07.11.2017 за подання позовної заяви ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" сплачено судовий збір у розмірі 6400 грн., а отже, зважаючи на те, що позов задоволено частково, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС підлягає 3200 грн. Керуючись ст.ст.2, 132, 139, 205, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" до Житомирської митниці Державної фіскальної служби, Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання протиправними бездіяльності, розпорядження, дії та зобов`язання вчинити дії скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково. Позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Житомирської митниці ДФС по невиконанню прийнятого рішення на спільній нараді від 15.06.2016 та зобов`язання Житомирської митниці ДФС ініціювати розгляд питання щодо можливості зазначення лісогосподарським підприємствам Житомирської області у товаросупровідних документах та митних деклараціях орієнтовної розрахункової ваги лісопродукції з зазначенням: "Вага вказана для митних цілей та є орієнтовно розрахованою на момент завантаження", залишити без розгляду. Визнати протиправними дії Закарпатської митниці ДФС по затримці з деревиною паливною (УКТ ЗЕД 4401) Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" вагонів №№ 67153056, 65381725, 67655720, 66785874 на залізничній станції "Батьово" митного посту "Залізничний" Закарпатської митниці ДФС. Визнати протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС по не здійсненню пропуску рухомого складу вагонів залізниці з товаром (код УКТ ЗЕД 4401) "Дрова паливні хвойних порід (сосна), у вигляді колод, довжиною 2м, діаметром 8-40 см" Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" на експорт за митними деклараціями: №№ 101060001/2016/001671, 101060001/2016/001669, 101060001/2016/001665, 101060001/2016/001666. В решті позову відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" судові витрати (судовий збір) розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.