Постанова 4851 № 520/3623/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 р. Справа № 520/3623/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 року (ухвалене суддею Бадюковим Ю.В.) по справі № 520/3623/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивачу з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 р. і з 01.01.2019 р. та у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2018 р. та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2019 р.; зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 р. і з 01.01.2019 р. та з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. з 01.01.2018 р., здійснити виплату позивачу суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р. та з 01.01.2019 р. однією сумою, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.01.2018 року і з 01.01.2019 р., розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати». Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії позивачу з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 р. і з 01.01.2019 р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 р. і з 01.01.2019 р.; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2020 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Конституції України, Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України та був звільнений та виключений зі списків особового складу частини 31.08.2006 р. та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 90% грошового забезпечення з 01.09.2006 р. З 01.01.2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії на підставі довідки уповноваженого органу № ФХ116525 від 19.03.2018 р., відповідно постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяких інших осіб" (в подальшому Постанова № 103). Після проведеного перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років, пенсія позивача обчислена з розміру 70% грошового забезпечення та складає 5305,96 грн, з них виплачується з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. щомісячно 50% від підвищення - 2652,98 грн., з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. щомісячно 75% від підвищення - 3979,47 грн., з 01.01.2020 р. 100% від підвищення - 5305,96 грн. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення спірних правовідносин Постанова № 103 була чиною, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, здійснюючи виплати перерахованої пенсії позивачу в порядку встановленому Постановою № 103, діяв на підставі вимог чинного на той час законодавства та відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу компенсації за втрату доходів. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав законної сили з 01.01.2017 р., частину четверту статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб викладено у наступній редакції: "усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій". Тобто, починаючи з 01.01.2017 р. змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат. Відповідно до пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 (в подальшому Постанова № 103), перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", проводиться на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії передбачено пунктом 2 Постанови № 103, відповідно до якого виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 01.01.2018 р. у таких розмірах: з 01.01.2018 р. - 50 %; з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. - 75 %; з 01.01.2020 р. - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 р., визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 р. № 45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зобов`язано Кабінет Міністрів України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правого акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт. Із врахуванням вищевикладеного, у зв`язку з набранням 05.03.2019 р. законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., починаючи з 05.03.2019 р. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 520/641/2020, яка згідно із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оприлюднена 19.06.2020 р. Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія (ч. 3 ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"). Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавець розмежував наступні поняття: "строки перерахунку пенсії", "строки виплати пенсії" та "порядок перерахунку пенсії". Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 р. у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996 р., якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, право позивача на отримання пенсії у розмірі який визначається безпосередньо Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", тобто, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності". Відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку необхідно вважати "майном" у значенні цього положення, та оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке було передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", то невиплата вказаних сум загальною сумою є втручанням у право позивача на мирне володіння майном. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції помилково відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2019 р. та зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 р. і з 01.01.2019 р. з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2019 р., здійснити виплату позивачу суму недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою, оскільки ці позовні вимоги підлягають задоволенню з 05.03.2019 р. з дня набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від12.12.2018 по справі № 826/3858/18, у зв`язку з чим, відповідно до ст. ст. 315, 317 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує та приймає в цій частину постанову, якою задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині. Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №

159. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно із ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 р. Згідно із п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію позивач набуває саме в момент отримання доходу. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями вищевказаного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Таким чином, обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 р. по справі за № 487/6923/16-а. Судовим розглядом встановлено, що позивач в позовній заяві просить нарахувати йому компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Таким чином, оскільки, відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, то враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 р. по справі № 404/6317/16-а, від 18.09.2018 р. по справі № 522/535/17, від 25.10.2018 р. по справі № 420/1410/17. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплату позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату втрати частини доходу необґрунтовані та не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 р. в цій частині обґрунтоване та скасуванню не підлягає. Доводи апелянта в частині вказаних позовних вимог спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. В іншій частині рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2020 р. залишається без змін. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2019 по справі № 520/3623/19 - скасувати в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2019 р.; про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.01.2018 р. і з 01.01.2019 р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 01.01.2019 р., здійснивши ОСОБА_1 виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. Прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково. Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з надбавками за рахунок виплати лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., та за рахунок виплати лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 05.03.2019 р. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018 р. і з 01.01.2019 р. з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 р., з 05.03.2019 р., здійснивши ОСОБА_1 виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії однією сумою. В іншій частині рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2019 р. по справі № 520/3623/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова