Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/15663/18

Справа № 127/15663/18 Провадження № 22-ц/801/426/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 30 червня 2020 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача), суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В., з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кудельського Андрія Анатолійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Воробйова В.В., повний текст якого складено 12 грудня 2019 року в справі №127/15663/18 за позовом ОСОБА_2 (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (треті особи, які не заявляють самостійних вимог) про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави та продажу майна від імені заставодержателя,- встановив: ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави та продажу майна від імені заставодержателя, в обґрунтування якого посилалась на те, що 29.05.2015 між нею та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було укладено договір позики б/н, за умовами якого позикодавець передав у власність позичальників 600 000,00 грн, строком до 01.07.2015 зі сплатою 2% на місяць за користування коштами. В забезпечення зобов`язань за цим договором, 06.06.2015 року з ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу. Відповідного до умов договору предметом застави є транспортний засіб автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі TIGUAN, 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 24.07.2014 Центром ДАІ 0502. Оскільки в добровільному порядку позичальники повернути борг відмовляються, зобов`язання є не виконаними, вона просила в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі TIGUAN, 2014 року. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2019 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за договором позики від 29.05.2015 по тілу позики у розмірі 600 000,00 грн звернено стягнення на предмет застави транспортний засіб автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель TIGUAN, 2014 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 24.07.2014 Центром ДАІ 0502, на користь ОСОБА_2 із застосуванням процедури, передбаченої статтею 26 Закону України «Про забезпечення виконання вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» - продажу ОСОБА_2 , як обтяжувачем, предмета забезпечувального обтяження, шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем (будь-яким способом, із укладенням нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу) за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» із наданням ОСОБА_2 повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зі зняттям автомобіля з обліку в регіональному сервісному центрі МВС у Вінницькій області (та його регіональних підрозділах) по свідоцтву про реєстрацію або його дублікату, а також надання ОСОБА_2 всіх повноважень необхідних для здійснення продажу та зняття автомобіля з обліку в регіональному сервісному центрі МВС у Вінницькій області (та його регіональних підрозділах). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору у розмірі 6384,20 грн. Не погодившись із судовим рішенням, відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кудельського А.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просила його скасувати та ухвали нове про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що звертаючи стягнення на предмет застави автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі TIGUAN, 2014 року судом першої інстанції не враховано, що він є речовим доказом по кримінальній справі, у зв`язку з чим на нього накладено арешт. Крім того вважає, що після укладення між сторонами нових домовленостей договору позики від 31.05.2015, за яким виступав інший поручитель, договір позики від 29.05.2015 є припиненим, а разом із ним припинилися зобов`язання і за договором застави автомобіля. Зазначає також, що договір позики від 29.05.2015 було використано як платіж за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ВЕЛЛС-ІНВЕСТ ВН». У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Мишковська Т.М. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржуване рішення Вінницького міського суду залишити без змін як законне і обґрунтоване. В судовому засіданні представник позивача адвокат Мишковська Т.М. проти вимог апеляційної скарги заперечувала і просила залишити її без задоволення. Інші учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові, так як вони є повідомленими в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, заяви про відкладення судового розгляду суду не подавали й про будь-які поважні причини неможливості явки в судове засідання суд не повідомили. Справа неодноразово призначалася апеляційним судом до розгляду. Так, судове засідання 03.03.2020 року відкладено за заявами ОСОБА_3 (у зв`язку з відрядженням) та ОСОБА_1 (у зв`язку з перебуванням на лікарняному), 17.03.2020 і 07.04.2020 року за клопотанням представника позивача (у зв`язку із запровадженням на всій території України карантину), 28.04.2020 року і 26.05.2020 за клопотанням третіх осіб ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (у зв`язку із запровадженням на всій території України карантину), 09.06.2020 року - у зв`язку з відсутністю на час проведення засідання даних про належне вручення судових повісток. Судові повістки про виклик в судове засідання на 10 год. 20 хв. 30.06.2020 року від відповідача ОСОБА_1 , її представника адвоката Кудельського А.А., третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повернулися із відміткою відділення зв`язку про відсутність адресатів за повідомленим ними суду місцем проживання (перебування), а відтак вони вважаються доставленими відповідно до вимог статті 131 ЦПК України. Крім того, від ОСОБА_3 до засідання надійшла заява про відвід, яка вирішена судом, і також свідчить про його поінформованість про дату і час судового засідання. Апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з таких підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися за засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання правочину недійсним. Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_2 передала у власність позичальників 600 000,00 грн строком до 01.07.2015 з нарахуванням 2 % від суми визначеної в п. 1 за кожний місяць користування позикою (т. 1 а. с. 7). Пунктом 3 договору позики визначено, що повернення грошей має відбутись в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в день фактичного повернення грошових коштів в повному обсязі, тобто 01.07.2015. За змістом пункту 4 договору позики, на виконання зобов`язань позичальників, ОСОБА_1 протягом десяти днів з моменту підписання цього договору зобов`язана передати в заставу належний їй транспортний засіб марки (моделі) VOLKSWAGEN TIGUAN 2014 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2 . У випадку коли позичальники не повернуть суму позики в строк, вони зобов`язані сплатити суму боргу відповідно до ст. 625 ЦПК України з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 1% від суми позики за кожен день прострочення (п. 5 договору позики). З метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір застави транспортного засобу від 06.06.2015, відповідно до якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 в заставу терміном і на умовах, визначених цим договором, належний їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 24.07.2014 Центром ДАІ 0502, транспортний засіб автомобіль марки VOLKSWAGEN TIGUAN, 2014 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 8-9). Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Колеснік О.В. Згідно з п. 1.1. договору заставодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за договором позики або заставдавцем за цим договором отримати задоволення за рахунок майна заставодавця, переданого в заставу на умовах, визначених цим договором. За взаємною згодою сторони оцінили вартість вищезазначеного майна у 800000,00 грн (п. 1.3 договору застави). Відповідно до п. п. 1 п. 5.1. договір застави транспортного засобу, заставодержатель набуває право звернути стягнення та реалізувати майно зокрема у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань за договором позики вони не будуть виконані повністю. Звернення стягнення на майно та реалізація майна здійснюється за вибором заставодержателя у порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 5.2. договору застави). В порушення умов договору позики позичальники свої зобов`язання за договором не виконали, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 19.06.2018 становить 600 000,00 грн заборгованість по тілу позики. Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості колісного транспортного засобу, ринкова вартість спірного автомобіля станом на 22.10.2018 становить 594 783,00 грн (т. 1 а. с. 79-92). Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором частина 1 статті 1049 ЦК України. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Згідно з ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За змістом ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до статті 590 ЦК України, статті 20 Закону України «Про заставу» звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 23 Закону України «Про забезпечення виконання вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом (ч. 1 ст. 24 Закону). У частинах першій і другій статті 593 ЦК України та статті 28 Закону «Про заставу» передбачено, що право застави припиняється, зокрема, у разі: припинення зобов`язання, забезпеченого заставою . У главі 50 ЦК України підставами для припинення зобов`язання є умова договору або закону, виконання, проведене належним чином, передання відступного, зарахування, домовленість сторін, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, неможливість виконання, смерть боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою, ліквідація юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я чи смертю. Застава має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що зобов`язання сторін за договором застави припинилися у зв`язку з припиненням договору позики, в забезпечення його було укладено. Так, постановою Вінницького апеляційного суду від 15.01.2019 у справі №127/18671/18 рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2018 скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання зобов`язання за договором припиненим відмовлено. При розгляді зазначеної справи, колегія суддів встановила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 угоди, в якій обумовлено припинення зобов`язання за договором позики б/н від 29 травня 2015 року і заміну його новим зобов`язанням, отже відсутні правові підстави вважати, що у зв`язку з укладенням договору позики б/н від 31.07.2015 року відбулася новація боргу. За таких обставин колегія суддів відкидає доводи апеляційної скарги щодо припинення договору позики від 29.05.2015, а відтак і договору застави автомобіля . Посилання апелянта про те, що договір позики від 29.05.2015 було використано як платіж за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ВЕЛЛС-ІНВЕСТ ВН» апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 24 вересня 2019 року у справі №902/611/18 судом встановлено, що факт отримання ОСОБА_1 та іншими позичальниками від ОСОБА_2 в борг 600 000 грн не свідчить про виконання останньою взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості частки в статутному капіталі ТОВ «Швейна фабрика «Браїлівчанка» за умовами п. 4.2 договору від 04.09.2015 з тих підстав, що такий спосіб розрахунків сторонами не погоджений, зміни до умов договору не внесені. Відповідно до положення частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Доводи апеляційної скарги про те, що звертаючи стягнення на предмет застави судом першої інстанції не враховано, що автомобіль марки VOLKSWAGEN, моделі TIGUAN, 2014 року є речовим доказом по кримінальній справі і у зв`язку з цим на нього накладено арешт є безпідставними, оскільки арешт не перешкоджає зверненню стягнення на це майно. Відповідна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2019 року по справі № 504/1306/15-ц (провадження № 14-232цс19). Вимоги про зняття арешту, накладеного в кримінальному провадженні, в межах провадження в даній цивільній справі, позивачем на заявлялися і не були предметом судового розгляду. Встановивши, що заборгованість за позикою на момент звернення до суду із даним позовом є непогашеною, а кредитор має передбачене договором та законом право на звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду в рахунок погашення спірної заборгованості, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 . За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кудельського Андрія Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 03 грудня 2019 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 01.07.2020 Головуючий І.М. Стадник Судді Ю.Б. Войтко М.В.Матківська