Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/55/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5507/20 Справа № 175/55/20 Суддя у 1-й інстанції - Новік Л. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В., суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року про відмову у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту недостовірності інформації та її спростування, В С Т А Н О В И Л А: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення юридичного факту недостовірності інформації та її спростування. Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження по справі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування вказаної ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявник просив у своїй заяві встановити факт недостовірності інформації та її спростування, проте, справи про захист честі, гідності та ділової репутації, є спором про право, а такі спори не підлягають вирішенню у порядку, передбаченому Розділом ІV Окреме провадження ЦПК України. Проте, колегія суддів з таким висновком суду погодитися не може, зважаючи на наступне. Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає у порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною 1 ст.315 ЦПК України передбачено перелік категорій справ, які розглядає суд про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно ч.2 вказаної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення. В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Разом з тим частиною 1 статті 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За змістом ч.4 ст.277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1 якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. У п.13 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 надано роз`яснення, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК. Отже, законом визначено право звертатись до суду в окремому провадженні щодо спростування такої інформації виключно у випадку, якщо така особа є невідомою та її неможливо ідентифікувати. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що звернення до суду із позовною заявою у загальному позовному провадженні про визнання розповсюдженої інформації такою, що порушує права і свободи особи, та зобов`язання іншої сторони її спростувати, зобов`язує позивача не тільки визначити особу, яка розповсюдила відповідну інформацію та/або яка є власником джерела розповсюдження, а і підтвердити цю належність відповідними доказами. Відповідно до ч. 11 ст. 52-1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ім`я автора - сукупність слів чи знаків, що ідентифікують автора: прізвище та ім`я автора; прізвище, ім`я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукупність знаків) тощо. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 в порядку окремого провадження. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції. Ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, які привели до постановлення помилкової ухвали. Також, судова колегія наголошує, що відмова заявнику у відкритті провадження у справі є порушенням його конституційних прав в доступі до правосуддя, та порушенням статті 6 Європейської Конвенції Про захист прав та основоположних свобод людини. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. З урахуванням наведеного, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2020 року про відмову у відкритті провадження скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко