Постанова КЦС ВС № 644/6450/16-ц

Постанова Іменем України 22 червня 2020 року м. Київ справа № 644/6450/16-ц провадження № 61-26320св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , яка діє від себе та як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , відповідач - ОСОБА_5 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 березня 2017 року в складі судді Горчакової О. І. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року в складі колегії суддів: Котолевець А. В., Піддубного Р. М., Швецової Л. А.,та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року. ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та, з урахуванням подання 18 січня 2017 року заяви про уточнення вимог, просив стягнути з ОСОБА_5 інфляційні втрати у розмірі 61 498,88 грн у зв`язку з невиконанням судового рішення, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 5 160,61 грн та проценти за користування чужими коштами у розмірі 40 505,64 грн. Позовна заява мотивована тим, що з ОСОБА_5 на його користь за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 березня 2015 року стягнуто заборгованість за договором позики у розмірі 72 500,00 грн та 3 % річних від зазначеної суми у розмірі 2 145,21 грн, а додатковим рішення цього ж суду від 03 квітня 2015 року - інфляційні втрати у розмірі 12 662,96 грн. У зв`язку з невиконання рішення суду від 13 березня 2015 року та додаткового рішення суду від 03 квітня 2015 року позивач вважав, що має право на стягнення сум, передбачених статтями 625, 1048 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за період з 24 вересня 2013 року до 26 січня 2017 року. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06 березня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 107 164,13 грн, у тому числі: 61 498,88 грн - інфляційні втрати, 5 160,61 грн - 3 % річних від простроченої суми, 40 505,64 грн - проценти за користування чужими коштами. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 071,64 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що за наявності невиконаного судового рішення про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України, інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року, з урахуванням ухвал цього суду про виправлення описок від 03 березня та від 23 травня 2018 року, заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06 березня 2017 року змінено в частині визначення загальної суми боргу. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 98 480,77 грн. В іншій частині заочне рішення залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат. Апеляційний суд керувався тим, що з відповідача на користь позивача вже стягнуто 3 % річних від суми боргу за період з 24 вересня 2013 року до 19 вересня 2014 року за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 березня 2015 року, тому у цій справі підлягають стягненню 3 % річних від суми боргу за період з 20 вересня 2014 року до 18 січня 2017 року у розмірі 5 071,00 грн, інфляційні втрати з жовтня 2014 року до грудня 2017 року у розмірі 52 973,56 грн та проценти за користування чужими коштами за період з 24 вересня 2013 року до 18 січня 2017 року у розмірі 40 436,21 грн. Аргументи учасників справи У травні 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне судом застосування норма матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватизаочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову у позові. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили достовірність наданого позивачем розрахунку, розглянули справу за відсутності відповідача та його представника, не повідомлених належним чином про дату, час та місце судових засідань. ОСОБА_1 здійснив розрахунок інфляційних втрат із загальної суми боргу, яку стягнуто за рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 03 квітня 2015 року. Позов у частині стягнення процентів за користування чужими коштами є безпідставним, оскільки дія договору позики є припиненою після подання ОСОБА_1 попереднього позову у зазначеній справі. Суд першої інстанції не повідомив відповідача про зміну 18 січня 2017 року ОСОБА_1 позовних вимог та не відклав розгляд справи. У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне судом застосування норма матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року та залишити в силі заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06 березня 2017 року. Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив розмір заявлених до стягнення з відповідача сум. Обраховуючи інфляційні втрати апеляційний суд неправильно застосував Методику розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджену наказом Держкомстату від 27 липня 2007 року № 265 та Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які містяться у листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р. У листопаді 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , подав до Верховного Суду заяву, у якій просив врахувати при перегляді справи висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18). У грудні 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить його касаційну скаргу залишити без задоволення. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 , витребувано справу, зупинено виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 березня 2017 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року до закінчення касаційного провадження. Верховним судом зазначено, що касаційна скарга подана на судові рішення, які у силу пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначними, проте Верховний Суд погоджується з доводами заявника, що у скарзі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт а) пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України), тому є підстави для відкриття касаційного провадження. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2018 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою. Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 13 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2020 року залучено ОСОБА_2 , яка діє від себе та як законний представник малолітньої дитини ?ОСОБА_3 (2007 року народження), та ОСОБА_4 до участі у справі як правонаступників ОСОБА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Касаційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. У частині першій статті 366 ЦПК України визначено, що після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням. Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК Українисудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 02 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06 березня 2017 року (т. 2 а. с. 95). Зазначена ухвала суду надіслана ОСОБА_5 та ОСОБА_1 поштою, вручення поштових відправлень підтверджується рекомендованими повідомленнями (т. 2 а. с. 97, 98). У матеріалах справи відсутня ухвала суду апеляційної інстанції про призначення справи до судового розгляду та відомості про належне повідомлення учасників справи про її розгляд судом апеляційної інстанції у судовому засідання. Суд апеляційної інстанції 03 березня 2018 року розглянув справу у відкритому судовому засіданні та ухвалив оскаржену постанову. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності учасників справи та їх представників, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, про що представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 зазначає у касаційній скарзі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З огляду на викладене Верховний Суд не поновлює виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 березня 2017 року та постанови Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року, яке зупинено ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року до закінчення касаційного провадження. Керуючись статтями 400, 401, 411, 416, 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року втрачає законну силута подальшому виконанню не підлягає. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков І. О. Дундар В. І. Крат