Постанова 4803 № 205/136/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/488/20 Справа № 205/136/19 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсними умов кредитного договору за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Ідея Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року, - В С Т А Н О В И В: 08.01.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсними умов кредитного договору. Позов мотивований тим, що 14.08.2017 року між ним та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № Z06.173.77809, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 46000,00 грн. строком на 36 місяців. Пунктом 1.11 кредитного договору передбачено обов`язок сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розмірах, визначених пунктом 6.1 договору «Графік щомісячних платежів за кредитним договором». Відповідач порушив вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умова договору щодо нарахування позивачу комісії за послуги з обслуговування кредитної заборгованості без зазначення конкретного переліку таких послуг та фактичного їх ненадання, є несправедливою умовою в розумінні цього Закону. П. 5.4 Договору містить положення про те, що всі вимоги, які виникають при виконання даного Договору або у зв`язку з ним, або випливають з нього та становлять предмет спору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, що суперечить п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди». Посилаючись на те, що такі умови кредитного договору є несправедливими, суперечать вимогам закону та порушують його права, позивач просив визнати недійсним з моменту укладення договору умову цього договору, вказану у п. п. 1.1, 1.11, 2.1 та 6.1 щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості (комісію), графік сплати якої вказано у п. 6.1 цього договору; зобов`язати АТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок платежів, що були сплачені ОСОБА_1 як плата за обслуговування кредитної заборгованості згідно з п. 6.1 кредитного договору № Z06.173.77809 від 14.08.2017 року за період з 12.09.2017 по дату ухвалення рішення суду шляхом їх зарахування в рахунок погашення заборгованості по кредиту (тіла кредиту) та процентів; визнати недійсним з моменту укладення кредитного договору № Z06.173.77809 від 14.08.2017 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 умову цього договору, вказану в п. 5.4 Договору.(а.с.2-6). Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсними умов кредитного договору задоволено частково. Визнано недійсним з моменту укладення кредитного договору № Z06.173.77809 від 14.08.2017 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 умову цього договору, вказану у п. п. 1.1, 1.11, 2.1 та 6.1 щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості (комісію), графік сплати якої вказано у п. 6.1 цього договору. Визнано недійсним з моменту укладення кредитного договору № Z06.173.77809 від 14.08.2017 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 умову цього договору, вказану в п. 5.4 Договору щодо третейського застереження. В іншій частині позовних вимог відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.83-86). В апеляційній скарзі апелянт посилаючись на невірне застосування судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити у задоволенні позову (а.с. 91-95). У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд перевіряє його законність та обґрунтованість саме в цих межах. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскарженій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення. Так, судом встановлено, що 04.08.2017 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z06.173.77809, за умовами якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 46000,00 грн. строком на 36 місяців, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору (а.с. 10-13). Відповідно до п. 1.3 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 12,49 % (маржу банку). Згідно умов п. 1.4 кредитного договору змінна частина, визначена Рішенням Правління Банку, становить 9,50 %, що разом з Маржею Банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21,9900 %. Згідно п. 2.1 кредитного договору позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 14 числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Відповідно до умов п. 6.1 договору передбачений графік щомісячних платежів за кредитним договором та визначено графу «комісія». Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z06.173.77809 від 14.08.2017 року становить: основний борг 37810,30 грн., строкові проценти 275,29 грн., нарахована плата за обслуговування кредиту 1229,86 грн., а всього заборгованість по кредиту становить 39315,45 коп. (а.с. 18). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд 1 інстанції виходив з того, що банк встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. Крім того, матеріали справи не свідчать про згоду позивача отримувати від банку послугу у вигляді інформації по рахунку позичальника, опрацювання запитів позичальника з оплатою за цю послугу щомісячно грошових коштів в розмірі, визначеному в п. 6.1 Договору, та відомостей щодо фактичного надання цих послуг. Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що послуги, визначені в п. 1.11 Договору, не є послугами у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», доводи позивача про недійсність умови договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячно комісію за обслуговування кредиту є обґрунтованими, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню. Також дійшов висновку, що третейське застереження в кредитному договорі від 14 серпня 2017 року між фізичною особою (споживачем) і банком було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд 1 інстанції під час винесення рішення керувався нормами ЦК України та Законом України Про захист прав споживачів. Однак судом 1 інстанції не враховано, що з 10.06.2017 року набрав чинності Закон України Про споживче кредитування від 15.11.2016 року, що визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері та регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами час час надання послуг споживчого кредитування. З матеріалів справи вбачається, що кредитний договорі був укладений 14.08.2017 року, тобто укладений після набрання чинності Закону України Про споживче кредитування від 15.11.2016 року. Так, відповідно п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час винесення рішення) чітко зазначено, що загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції на час винесення рішення), реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). Згідну п.4 Паспорту споживчого кредиту Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування» також передбачено платежі за додаткові та супутні послуги. Так, у пункті 7.4. Таблиці «Графік щомісячних платежів за кредитним договором», відповідачем, на виконання вимог Закону, цілком правомірно зазначено плату за обслуговування кредиту, відповідно до кредитного договору. Згідно п.1.11. Кредитного договору відповідач встановив плату за обслуговування кредиту, що включає в себе плату за: надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення СМС- повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Відповідно до кредитного договору, вбачається, що позивач власноручно підписав його та погодився, що плата за обслуговування кредитної заборгованості буде встановлена у розмірі 2,5000% від початкової суми кредиту, яку позивач, згідно п.2.1. кредитного договору, щомісячно повинен сплачувати включно до 14 дня/числа кожного місяця, згідно графіку щомісячних платежів. Також паралельно, з 10 червня 2017 року набули чинності нові Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що затверджені Постановою Правління НБУ від 08.06.2017 року №49. У свою чергу, пунктом 5 Правил також передбачено у складовій загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів вартість всіх додаткових та супутніх послуг за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Колонка 7 «Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит», що є додатком 2 до цих Правил також передбачає здійснення платежів позичальниками на користь Банків за додаткові та супутні послуги, що включають в себе, в тому числі платежі за ведення рахунку та розрахунково-касове обслуговування. Згідно п.5 Пояснення щодо заповнення Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, у колонках 7 (у розрізі платежів за колонками 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 і т.д.) та 8 (у розрізі платежів за колонками 8.1, 8.2 і т.д.) зазначаються усі платежі споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Отже, чинним законодавством України надано право відповідачу отримувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки щомісячна плата в розмірі 2,500 % якраз встановлена за надання послуг позичальнику по кредитному договору, а тому немає підстав для визнання кредитного договору в ті частині недійсним. Посилання суду 1 інстанції в рішенні, на Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року в справі №15-рп/2011, є не обґрунтованим та не актуальним і не може слугувати підставою для задоволення позову в цій частині, оскільки таке рішення було прийнято по кредитних договорах, що укладались з Банками зі споживачами до набрання чинності Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 року. Також вбачається, що позивач письмово підтвердив, що отримав та ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальність вартість кредиту, надані виходячи із обраних позивачем умов кредитування. Позивач підтвердив про отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптований договір до потреб Позивач та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для Позивача, в тому числі в разі невиконання Позивачем зобов`язань за таким договором. Зокрема, позивачу, було повідомлено: про суму/ ліміт кредиту, що становить 46000,00 грн; строк кредитування: 36 місяців; процентна ставка, відсотків річних - 21.9900 % від залишкової суми кредиту; плата за обслуговування кредитної заборгованості - 2.5000% щомісячно від початкової суми кредиту; загальні витрати за кредитом, грн. - 59067.3700; орієнтовна загальна вартість кредиту 59067.3700; реальна річна процентна ставка, відсотків річних 102.6000%; інші умови; в Додатку до Паспорту споживчого кредиту зазначено детальний графік щомісячних платежів за кредитними договором. Крім того, у кредитному договорі дублюється та міститься інформація як про суму кредиту (п. 1.1.), так і про процентну ставку за користування кредитом, що становить 21.9900 річних (п. 1.4.), розшифровка плати за обслуговування кредиту, що сплачується щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором (п.1.11.); порядок повернення кредиту, нарахування кредиту (розділ 2), про реальну річну процентну ставку в розмірі 102.6000% та про орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом - 102.6000 грн. ( п.5.7.1, інше. Також графік щомісячних платежів наведений у п.6.1. Кредитного договору, що відображає всі щомісячні платежі, з урахуванням розміру плати за обслуговування кредитної заборгованості, процентів та тіла кредиту та загальної місячної суми, що підлягає сплаті. Згідно п.5.1. Кредитного договору, Позивач заявляв та гарантував, що Відповідач, перед укладенням Кредитного договору повідомив Позивача в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України зазначена інформація йому відома та зрозуміла, ознайомився з тарифами Банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даного Договору вручено Відповідачем при підписанні даного договору; умови даного договору вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам, а також надає свою згоду на збір, зберігання використання та поширення через бюро кредитних історій про нього... У свою чергу, відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» позивач мав право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте, матеріали справи не містять відомостей, що позивач не відмовлялася від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, і навіть не звертався до Відповідача за додатковими роз`ясненням положень договору ні до, ні під час, ні після його укладення, тобто не скористалася цим своїм правом. Тому посилання суду в рішенні про те, що відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу та про відсутність згоди і необізнаність позивача про отримання від банку послуг у вигляді інформації по рахунку позичальника, опрацювання запитів позичальника з оплатою за цю послугу щомісячно грошових коштів в розмірі, визначену в п. 6.1. Договору, та відомостей щодо фактично надання цих послуг не відповідає дійсності. Щодо висновку суду про те, що послуги, визначені в п.1.11 Договору, не є послугами у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» за які Відповідач має право отримувати плату є помилковими, оскільки таке право на отримання плати за обслуговування кредитної заборгованості прямо передбачено ст.8 Закону України «Про споживче кредитування». Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлене без дотримання зазначених вище вимог законодавства, а тому підлягає скасуванню в оскарженій частині з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсними умов кредитного договору . Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь прокуратури Дніпропетровської області підлягають стягненню понесені судові витрати сумі 2 305,20 грн. Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк» задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2019 року в оскарженій частині скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсними умов кредитного договору відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судові витрати у сумі 2 305,20 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: