Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3193/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/3193/19 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В., при секретарі Ішханяні Р.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 09.01.2020р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС (правонаступник - Чорноморська Митниця Держмитслужби), 3-ї особи Головного управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 10.11.2016 року ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (ТОВ «МГЗ») звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС (правонаступник - Чорноморська Митниця Держмитслужби), 3-ї особи ГУ ДКСУ у Миколаївській області, в якому просило суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів, за результатами розгляду заяви ТОВ «МГЗ» від 29.08.2016 року №1098/101-05-117-05; - зобов`язати відповідача скласти та надати ГУ ДКСУ у Миколаївській області висновок про повернення товариству надмірно сплаченого ПДВ в сумі 4291503,49 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ №37515000088694, МФО 899998 у Державному казначействі України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на митну територію України систематично завозився і декларувався товар - «сода каустична», яка використовується в господарській діяльності, однак відповідачем неодноразово приймались рішення про коригування митної вартості цього товару в бік збільшення, які, в подальшому, були скасовані рішеннями судів, які, в свою чергу, набрали законної сили. Таким чином, як зазначає позивач, він отримав право на повернення надміру сплачених податків і зборів, однак відповідачем протиправно не виконуються приписи чинного законодавства задля повернення таких сум. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року, адміністративний позов ТОВ «МГЗ» - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської митниці ДФС щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів за результатами розгляду заяви ТОВ «МГЗ» від 29.08.2016 року №1098/101-05-117-05. Зобов`язано Миколаївську митницю ДФС скласти на надати висновок ГУ ДКСУ у Миколаївській області про повернення ТОВ «МГЗ» надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 4291503,49 грн. шляхом перерахування даних коштів на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ №37515000088694 МФО 899998 у Державному казначействі України. Постановою Верховного Суду від 29.08.2019 року зазначені вище рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду 1-ї інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року адміністративний позов ТОВ «МГЗ» - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Миколаївської митниці ДФС щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів, за результатами розгляду заяви ТОВ «МГЗ» від 29.08.2016 року №1098/101-05-117-05. Зобов`язано Миколаївську митницю ДФС скласти та подати ГУ ДКСУ у Миколаївській області висновок про повернення ТОВ «МГЗ» надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 4291503,49 грн., шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «МГЗ» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість №37515000088694, МФО 899998 у Державному казначействі України. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, голова комісії в реорганізації Миколаївської митниці ДФС 13.02.2020 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В судове засідання суду апеляційної інстанції представники відповідача та 3-ї особи з невідомих причин двічі не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені. Представник позивача в судове засідання суду 2-ї інстанції 17.06.2020 року з`явилась та, у зв`язку з неприбуттям інших сторін, подала заяву з проханням розглянути справу за її відсутністі. В зв`язку з вказаними вище обставинами, апеляційний суд розглянув справу у відкритому судовому засіданні без участі сторін та за наявними у справі матеріалами (доказами). Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи. Позивачем - ТОВ «МГЗ» на митну територію України систематично завозився і декларувався товар - «сода каустична», яка використовується в господарській діяльності ТОВ «МГЗ». Митним органом за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товару, що переміщується через митний кордон України були прийняті рішення про коригування заявленої ТОВ «МГЗ» митної вартості товару від 12.02.2014 року №504000003/2014/000010/1, від 24.09.2014 року №504000003/2014/000050/1, від 27.11.2014 року №504000003/2014/000059/1. Проте, зазначені вище рішення Митниці, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, Миколаївський окружний адміністративний суд своїми постановами від 08.05.2014 року у справі №814/847/14, від 23.04.2015 року у справі №814/769/15, від 18.09.2015 року №814/1994/15, від 25.12.2015 року у справі №814/3216/14 визнав протиправними та скасував. Вказані судові рішення в подальшому набрали законної сили. 29.08.2016 року, з метою виконання рішень суду, що набрали законної сили, та повернення надмірно сплачених грошових коштів у загальній сумі 4291503,49 грн. позивач звернувся до Миколаївської митниці із заявою №1098/101-05-117-05 про повернення надмірно сплаченого податку. 08.09.2016 року, за результатами розгляду вказаної заяви, уповноваженою особою Митниці було відмовлено позивачу у поверненні надмірно сплаченого податку, обґрунтовуючи це тим, що остаточні рішення по судовим справам №814/3216/14 та №814/769/15 ще не переглянуті судом касаційної інстанції, а також суми грошових коштів, що оскаржувалися нібито не відповідають сумам надмірно сплачених платежів у зверненні, які підлягають поверненню. Крім того, при зверненні до митниці позивачем не було надано підтвердження відсутності у нього податкового боргу. 27.09.2016 року позивач повторно звернувся до відповідача із аналогічною заявою вх.№1180/101-05-117-05, в якій знову наполягав на поверненні надмірно сплачених митних платежів, додавши при цьому, відповідні пояснення та довідку про відсутність податкового боргу. Однак, 06.10.2016 року відповідачем знову було відмовлено позивачу у поверненні таких сум із зазначенням про те, що ці вимоги позивача про повернення надмірно сплачених митних платежів, є передчасними. Не погоджуючись з такою бездіяльністю та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом. Повторно вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, та з врахуванням викладених у постанові Верховного Суду від 29.08.2019 року висновків, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Так, як слідує зі змісту приписів пп.17.1.10. п.17.1. ст.17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. Повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів також безпосередньо передбачає і ст.301 Митного кодексу України. Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів також здійснюється відповідно до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами (затв. наказом ДМС України від 20.07.2007р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007р. за №1097/14364). Так, згідно із вимогами ч.ч.1-3 ст.301 МК України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. При цьому, як визначено п.43.3 ст.43 ПК України, обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Відповідно до п.п.43.4-43.5 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Контролюючий орган, в свою чергу, не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Далі, на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом 5-ти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Відповідно до ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом ч.8 ст.257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, зокрема, про митну вартість товарів та метод її визначення. Таким чином, з зазначених вище норм діючого законодавства вбачається, що приписи Митного кодексу України делегують декларанта самостійно визначати та заявляти шляхом подачі митної декларації митну вартість товарів та метод її визначення. У свою чергу, митний орган здійснює лише контроль правильності визначення митної вартості під час митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості та за наявності визначених ст.54 МК України підстав може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, самостійно визначивши її за іншим методом. Отже, якщо митний орган за результатами митного оформлення товару за окремою митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, самостійно не приймав рішення про коригування митної вартості і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам МК України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надмірно сплаченими. Одночасно, якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості заявленої декларантом, сума надмірно сплачених митних та інших платежів повертається декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст.301 МК України, ст.43 ПК України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком №618. В свою чергу, за правилами п.п.1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку №618 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Відповідно до приписів п.11 «Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань» (затв. наказом МФ України від 15.12.2015р. №1146), на пiдставi отриманих від митного органу висновків вiдповiдний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку. З зазначеного вбачається, що у разі отримання заяви платника податків на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань, оформленої у порядку, встановленому законодавством, орган ДФС зобов`язаний не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання такої заяви підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому орган ДФС наділений правом провести перевірочні заходи у разі потреби з метою перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи, протягом 2014-2015 р.р. адміністративними судами була розглянута низка ідентичних за змістом спорів ТОВ «МГЗ» з митним органом, судовими рішеннями в яких було скасовано усі картки відмови та спірні рішення Митниці про коригування митної вартості товару. Так, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2014 року у справі №814/847/14, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року та ВАС України від 07.07.2016 року, було визнано протиправними та скасовано картки відмови та рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товару. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.04.2015 року у справі №814/769/15, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2015 року та ВАС України від 16.06.2016 року, визнано протиправними та скасовано картки відмови та рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товару. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.09.2015 року №814/1994/15, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015 року та ВАС України від 04.08.2016 року, визнано протиправними та скасовано картки відмови та рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товару. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року у справі №814/3216/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року, визнано протиправними та скасовано картки відмови та рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості товару. Отже, зазначеними вище рішеннями судів усіх 3-х інстанцій було скасовано рішення митного органу про коригування митної вартості, а саме: по справі №814/847/14 - скасовано рішення 504000003/2014/000010/1, по справі №814/3216/14 - 504000003/2014/000050/1, по справі №814/1994/15 - 504000003/2014/000059/1, по справі №814/769/15 - 504000003/2014/000003/1. Наявність зазначених судових рішень, які набрали законної сили, свідчить про правильність визначення митної вартості заявленої Товариством, проте, на підставі спірних рішень про коригування митної вартості, підприємство позивача подало митні декларації, зазначивши в них скореговану Митницею митну вартість товарів, та відповідно фактично сплатило усі неправомірно донараховані відповідачем митні платежі в якості гарантії з метою випуску товарів у вільний обіг. За таких обставин, всі відомості внесені до митної декларації на підставі скасованого рішення про коригування митної вартості, є помилковими, що підтверджується рішеннями суду, які набрало законної сили, а сплачені на підставі скасованого рішення про коригування митної вартості митні платежі, відповідно, є надміру сплаченими та підлягають поверненню за умови звернення до митного органу платника податків із відповідною заявою. В свою чергу, як вбачається з позовної заяви, позивач просить скласти та надати висновок про повернення надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 4 2914 503,49 грн., а саме по 3 справам: №814/847/14 - 805 226,9 грн., №814/3216/14 - 3 095 982,13 грн., №814/1994/15 - 390 294,46 грн. Так, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, судова колегія погоджується з визначеними позивачем сумами щодо повернення у якості гарантій, оскільки, як вбачається з наявних у справі митних декларацій, у графах 47 яких зазначені суми гарантій (під кодом 55 - різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (у разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу)): - у митній декларації 504010000/2014/000313 від 13.02.2014 року - 41 866,07 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000315 від 13.02.2014 року - 47 622,56 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000357 від 18.02.2014 року - 40 711,13 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000358 від 18.02.2014 року - 45 846,18 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000369 від 21.02.2014 року - 31 063,85 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000370 від 21.02.2014 року - 36 752,51 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000476 від 04.03.2014 року - 37 109,53 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000477 від 04.03.2014 року - 62 769,91 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000478 від 04.03.2014 року - 86 361,07 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000486 від 05.03.2014 року - 63 094,09 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000503 від 06.03.2014 року - 74 693,32 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000513 від 07.03.2014 року - 66 053,11 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000514 від 07.03.2014 року - 80 273,05 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/000558 від 12.01.2014 року - 91 010,52 грн. Т.б. на загальну суму 805 226,9 грн., які і були покладені в основу рішення про коригування митної вартості №504000003/2014/000010/1 від 12.02.2014 року (різниця між сумами платежів, які нараховані позивачем за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) та сумами, які нараховані Митницею за рішенням про коригування митної вартості), яке, в свою чергу, було скасовано за результатами розгляду справи №814/847/17, а отже є сумою гарантії яка підлягає поверненню. - у митній декларації 504010000/2014/002432 від 30.09.2014 року - 151 514,8 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002433 від 30.09.2014 року - 232 168,54 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002434 від 30.09.2014 року - 132 982,04 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002451 від 02.10.2014 року - 133 906,74 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002452 від 02.10.2014 року - 128 318,22 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002453 від 01.10.2014 року - 137 678,03 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002504 від 07.10.2014 року - 108 474,08 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002506 від 07.10.2014 року - 209 682,71 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002508 від 07.10.2014 року - 134 581,56 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002509 від 07.10.2014 року - 205 797,21 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002510 від 07.10.2014 року - 471 294,81 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002581 від 14.10.2014 року - 141 329,7 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002582 від 14.10.2014 року - 88 243,38 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002583 від 14.10.2014 року - 271 441,68 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002586 від 15.10.2014 року - 215 648,99 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002635 від 20.10.2014 року - 108 769,14 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002884 від 13.11.2014 року - 34 068,27 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/002993 від 21.11.2014 року - 190 082,23 грн. Т.б. на загальну суму 3 095 982,13 грн., які і були покладені в основу рішення про коригування митної вартості №504000003/2014/000050/1 від 24.09.2014 року (різниця між сумами платежів, які нараховані позивачем за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) та сумами, які нараховані Митницею за рішенням про коригування митної вартості), яке, в свою чергу, було скасовано за результатами розгляду справи №814/3216/14, а отже є сумою гарантії яка підлягає поверненню. - у митній декларації 504010000/2014/003053 від 27.11.2014 року - 138 400,13 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/003054 від 27.11.2014 року - 124 430,12 грн. ; - у митній декларації 504010000/2014/003055 від 27.11.2014 року - 75 477,95 грн.; - у митній декларації 504010000/2014/003104 від 02.12.2014 року - 51 986,26 грн. Т.б. на загальну суму 390 294,46 грн., які лягли в основу рішення про коригування митної вартості №504000003/2014/000059/1 від 27.11.2014 року (різниця між сумами платежів, які нараховані позивачем за першим методом визначення митної вартості (за ціною договору) та сумами, які нараховані Митницею за рішенням про коригування митної вартості), яке, в свою чергу, було скасовано за результатами розгляду справи №814/1994/15, а отже є сумою гарантії яка підлягає поверненню. Таким чином, з зазначеного вбачається, що загальна сума спірних гарантій, відповідно до рішень по справах №814/847/14, №814/3216/14 та №814/1994/15, дійсно складає 4 291 503,49 грн. (805 226,9 грн. + 3 095 982,13 грн. + 390 294,46 грн.). Крім того, судова колегія також вважає за необхідне звернути увагу й на той факт, що як встановлено з матеріалів справи, відповідач фактично погодився із заявленим позовом та вже давно виконав усі позовні вимоги. Так, на відповідний запит суду 2-ї інстанції відповідачем було надано копію висновку від 07.06.2017р. №38 про повернення на рахунок ТОВ «МГЗ» з бюджету ПДВ за вищезазначеними митними деклараціями на загальну суму 4 291 503,49 грн. Аналогічні твердження про фактичне виконання позову надав і представник позивача, відповідно до яких, зазначені кошти у розмірі 4 291 503,49 грн. вже були зараховані на рахунок ТОВ «МГЗ» ще 09.06.2017 року, що підтверджується наданою банківською випискою. Отже, з огляду на вищезазначене, судова колегія приходить до висновку, що позивач задекларував митну вартість товару за ціною договору, однак, не погодившись з митною вартістю, визначеною позивачем, Митниця прийняла рішення про її коригування в бік збільшення. Далі, позивач, на підставі приписів ч.7 ст.55 МК України, сплатив фінансову гарантію, яка є різницею між визначеною ним вартістю товару та вартістю визначеною Митницею, і в подальшому оскаржив до суду рішення відповідача про коригування митної вартості. Таким чином, оскільки, усі спірні рішення Митниці в подальшому в судовому порядку були визнані незаконними і скасовані то, відповідно, кошти, які позивач фактично сплатив в якості фінансової гарантії, були сплачені ним надмірно та відповідно, підлягають поверненню, що, як встановлено судовою колегією, було правильно встановлено судом 1-ї інстанції та до того ж, фактично вже було виконано відповідачем. До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 25.06.2020р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв