Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 548/2031/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2020 р.Справа № 548/2031/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 17.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Миркушіна Н.С., вул. Карла Маркса, 82, м. Хорол, Хорольский, Полтавська, 37800, повний текст складено 17.03.20 року по справі № 548/2031/19 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського СРПП №2 Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Біди Олександра Вікторовича треті особи Головне управління Національної поліції в Київській області , Хорольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про скасування постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 356858 від 19.09.2019 року, ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Поліцейського СРПП №2 Бориспільського ВП ГУНП в Київській області Біди Олександра Вікторовича, треті особи Головне управління Національної поліції в Київській області, Хорольський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову серії БАА №356858 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19 вересня 2019 року, винесену поліцейський СРПП Бориспільський ВП ГУНП в Київській області Бідою О. В., за ч.1 ст.122 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 255 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою серії БАА № 356858 від 19.09.2019 на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 225 грн., за те, що 19.09.2019 року о 22 год. 30 хв. керуючи автомобілем марки DAF FT CF 85.430 номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Р-03 "Бориспіль- Бровари" не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 "В`їзд заборонено" та здійснив в`їзд в зону дії знаку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП. Вважає, що оскаржувана постанова винесена без належного з`ясування обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та не підтвердженна відповідними доказами. Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 17.03.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову серії БАА №356858 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 19 вересня 2019 року, винесену поліцейський СРПП Бориспільський ВП ГУНП в Київській області Бідою О. В., за ч.1 ст.122 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 255 гривень. Закрито провадження по адміністративній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням, ГУ Національної поліції в Київській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинм справи, просить рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 17.03.2020 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спірна постанова відповідає нормам чинного законодавства та правові підстави для визання її незаконної відсутні. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її обґрунтування, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституцією України закріплено норму щодо обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19). З копії оскаржуваної постанови серії БАА № 356858 від 19.09.2019 встановлено, що позивач 19.09.2019 о 22 год. 30 хв. керуючи автомобілем марки DAF FT CF 85.430 номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Р-03 "Бориспіль- Бровари" не виконав вимогу дорожнього знаку 3.21 "В`їзд заборонено" та здійснив в`їзд в зону дії знаку, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП та на підставі даної норми на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 225 грн. Згідно вимог дорожнього знаку 3.21 "В`їзд заборонено" розділу 33 ПДР України забороняється в`їзд усіх транспортних засобів з метою: - запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом; - запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8; - організації відокремленого в`їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станцій тощо; - запобігання в`їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9; - запобігання в`їзду на дороги, що безпосередньо простягаються у межах прикордонної смуги до державного кордону і не забезпечують пересування до встановлених пунктів пропуску через державний кордон (крім сільськогосподарської техніки, інших транспортних засобів і механізмів, задіяних у провадженні відповідно до законодавства і за наявності відповідних на те законних підстав сільськогосподарської діяльності або інших робіт, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Держприкордонслужби, ДМС, ДФС, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції і органів прокуратури під час виконання оперативних та службових завдань). Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно із ст.9 КпАП України адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим, у матеріалах справи, як довід щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення наявна лише оскаржена постанова. Однак, така постанова розкриває лише суть вчинених дій та заходи реагування щодо них, проте аж ніяк не слугує доказом в адміністративній справі, оскільки приймається на підставі узагальнення та оцінки суб`єктом владних повноважень усіх доказів в адміністративній справі, що свідчать про наявність чи відсутність у діях особи ознак адміністративного правопорушення. Відповідачем всупереч наведеному не надано суду будь-яких доказів у справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких була винесена оскаржувана постанова, а також в постанові не наведено доказів, на яких ґрунтуються висновки про вчинення особою адміністративного правопорушення. З наведеного випливає, що відсутні докази того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача відповідач приймав оскаржуване рішення з дослідженням доказів, а не на підставі тільки візуального спостереження за дотриманням позивачем ПДР. З позиції викладеної і у постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 26 квітня 2018 р. у справі №338/1/17 слідує, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Колегія суддів зазначає, що в постанові про адміністративне правопорушення відсутні відомості щодо ведення відеозаписів камер працівників поліції, на яких було б зафіксовано процедуру виявлення адміністративного правопорушення. Нормативно-правовим актом, що регулює порядок застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів є Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена наказом МВС України 18.12.2018 р. № 1026 та зареєстрована в МЮУ 11.01.2019 р. за № 28/32999 (надалі за текстом Інструкція із застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів). Відповідно п. 1 ч. 2 Розділу І Інструкція із застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення. Відповідно п. 3 ч. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, відео реєстратор це - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації. Згідно ч. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Таким чином, відповідно до імперативних норм права, включення портативного відеореєстратора повинно відбуватись з моменту початку виконання службових обов`язків поліцейськими (початку зміни), а відеозйомка повинна здійснюватись безперервно до завершення виконання службових обов`язків (закінчення робочого дня). У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення. Таким чином, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Разом з тим, постанова про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис. Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні. Вищезазначене узгоджується із практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладених, зокрема у постанові від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а. Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Дотримання усіх вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо розгляду адміністративних справ належними доказами не підтверджено. Відтак, факт виконання суб`єктом владних повноважень вимог процесуального законодавства, а отже і правомірності прийнятого рішення відповідачем не наведено, з огляду на відсутність доказів у матеріалах справи та не надання їх суду першої та апеляційної інстанцій для вивчення та оцінки в ході розгляду справи. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що вина позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, передбачених ч.1 ст.122 КУпАП не доведена, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 17.03.2020 року по справі № 548/2031/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 30.06.2020 року