Постанова 4876 № 904/5496/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/5496/19 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В., при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г. представники сторін: від позивача: Мілешко С.С., довіреність № 11 від 30.10.2019 р., адвокат; від позивача: Коновалов В.М., довіреність №12 від 30.10.2019 р., адвокат; представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020, ухвалене суддею Загинайко Т.В., м. Дніпро, повний текст якого складений 02.03.2020 у справі №904/5496/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "КОРУНД", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро про стягнення 5 196 891 грн. 27 коп. ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання КОРУНД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заборгованості у розмірі 5 196 891 грн. 27 коп., з яких: 4 702 400 грн. 00 коп. - заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору від 05.01.2018 №51/2018, 142 630 грн. 95 коп. - 3% річних та 351 860 грн. 32 коп. - втрат від інфляції. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №51/2018 від 05.01.2018 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, в зв"язку з чим позивачем нараховані відсотки річних та інфляційні втрати відповідно до ст.625 ЦК України. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/5496/19 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "КОРУНД" 4 702 400 грн. 00 коп. - боргу, 351 860 грн. 32 коп. - інфляційних нарахувань, 142 630 грн. 95 коп. - річних та 77 953 грн. 37 коп. - витрат по сплаті судового збору. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" звернулося з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез"ясування всіх фактичних обставин справи, ненадання належної оцінки доводам сторін, просить скасувати рішення господарського суду від 20.02.2020, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції здійснений невірний висновок про обов"язок відповідача з оплати, оскільки вважає, що у позивача відсутнє право вимоги; Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог надано документи, які не відповідають вимогам законодавства та положенням укладеного між сторонами договору. Зокрема, зазначає, що п.2.3 договору на кожну партію товару позивач мав надати відповідачу: рахунок-фактуру, сертифікат якості виробника/паспорт на товар, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, у випадках передбачених чинними нормативно-правовими актами, інші документи, перераховані у специфікації. А за умовами п.13.4 договору цей договір і всі первинні документи, які фіксують здійснення фінансово-господарських операцій між постачальником та покупцем, повинні бути скріплені печатками підприємств і підписані особисто уповноваженими посадовими особами. В свою чергу, у наданій позивачем видатковій накладній № 5 від 25.10.2018 відсутні відомості про особу, яка отримала товар (ПІБ та посадове становище), відсутнє зазначення повноважень такої особи, а також відсутній відтиск печатки відповідача. Отже, така накладна оформлена з порушенням вимог законодавства, зокрема п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88. А у видатковій накладній №6 від 08.11.2018, яка підписана з боку відповідача ОСОБА_2, міститься посилання на довіреність №071106 від 07.11.2018, яка відсутня в матеріалах цієї справи, тому не можливо встановити повноваження особи, яка підписала накладну. Також зазначає, що додаток № 4 до договору - специфікація, є документом, що змінює умови договору поставки, а тому, з урахуванням норм ст.654 ЦК України, сторони при її укладенні мали керуватись вимогами щодо форми, встановленої для договору поставки, зокрема обов"язкового зазначення в такому документі найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дати та місця складання документу. Зауважує, що матеріали справи не містять жодної товарно-транспортної накладної на постачання товарів за накладними №5 від 25.10.2018 та №6 від 08.11.2018, що, на думку апелянта, свідчить про не дослідження судом першої інстанції виконання позивачем вимог п.2.3 договору. Апелянт посилається на п.4.3 договору, за яким покупець має право затримати оплату товару до передання повного комплекту документів, передбачених п.2.3 договору; при цьому штрафні санкції до покупця, як і три відсотки річних, інфляційні втрати не нараховуються та не сплачуються покупцем. Вважає, що у відповідача не настав строк виконання зобов"язання, оскільки постачальником не виконано умови п.2.3, 13.4 договору. Також скаржник зауважує, що суд першої інстанції ухвалив рішення у справі, за наявності оскарження в апеляційному порядку в цей період ухвали від 31.01.2020, якою відповідачу відмовлено у поновленні процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву. Отже, судом не враховано можливе задоволення апеляційної скарги та доводів долученого до матеріалів справи відзиву на позов. Одночасно з апеляційною скаргою апелянтом подано: - з посиланням на ст.80 ГПК України, клопотання про витребування доказів, відповідно до якого відповідач просить витребувати у позивача належним чином засвідчені копії довіреностей на підставі яких постачальник передав товарно-матеріальні цінності особі, що підписала видаткові накладні, зокрема довіреність № 071106 від 07.11.2018. Також просить витребувати товарно-транспортні накладні, які були оформлені на поставку товару відповідно до видаткової накладної № 5 від 25.10.2018 та №6 від 07.11.2018; - клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з посиланням на ст.99 ГПК України, відповідно до якого просить суд призначити почеркознавчу експертизу підпису керівника підприємства на витребуваній у позивача довіреності на отримання ТМЦ. На вирішення експерта поставити наступні питання: 1) чи співпадає підпис, зроблений в графі "керівник" на довіреності з підписом зробленим ОСОБА_1 ? 2) чи зроблений підпис, що міститься в графі "керівник" на довіреності однією особою? Проведення експертизи просить доручити Дніпровському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС. Клопотання обґрунтовує тим, що в період з травня 2016 по червень 2019 року керівником підприємства відповідача був ОСОБА_1 , отже, на довіреності на отримання ТМЦ №071106 від 07.11.2018, посилання на яку міститься у видатковій накладній стосовно особи, що отримала товар та яку просить витребувати у позивача, у графі "керівник" має бути підпис цієї особи. В той же час, зауважує, що підписи керівника на цій довіреності не буде співпадати, оскільки вказаний керівник таких довіреностей не видавав. Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання КОРУНД" у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що Відповідачем не вказано жодного факту, який спростовував би обставини, визнані судом першої інстанції доведеними. Зауважує, що зазначаючи про недоліки первинних документів, відповідач тим не менш не заперечує факту поставки товару взагалі. При цьому є безпідставним посилання апелянта на п.4.3 договору щодо ненастання строку оплати через невідповідність документів, наведених у п.2.3 договору, оскільки при цитуванні п.4.3 Договору, відповідач навмисно не цитує цей пункт у повному обсязі, зокрема його обов`язкову умову щодо направлення повідомлення про невідповідність документів позивачу. Таке повідомлення відповідач до цього часу не направив, тим самим Відповідач погодився з тим, що документи, які передбачені п.2.3 Договору передані своєчасно, належним чином оформлені, що виключає підстави для застосування наслідків стосовно перенесення строків оплати, незастосування штрафних санкцій, тощо. Отже, строк оплати поставленого товару є таким, що настав. Щодо доводів апелянта про відсутність оформленої з боку Відповідача ТТН, позивач зазначає, що умовами договору №51/2018 від 05.01.2018, а саме п.2.3. яким визначено перелік документів, які надаються при поставці продукції та на який посилається Відповідач, не передбачено надання ТТН Покупцю, тобто Відповідачу по справі. Крім того, умовами укладеного Договору та Додатком №4 від 29.01.2018 встановлено, що ціна на товар включає вартість транспортних витрат; за таких обставин, відсутність оформлених ТТН в матеріалах справи не має значення для розгляду заявлених позовних вимог про стягнення боргу за поставлений Товар. Посилання Відповідача на необхідність надання позивачем висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи також є безпідставним, оскільки згідно п.2.3 Договору надання такого документу не є обов`язковим. Посилання апелянта на те, що Додаток №4 від 29.01.2018 до Договору №51/2018 від 05.01.2018 "Специфікація на поставку товару за договором" є документом, що змінює умови договору поставки №51/2018 від 05.01.2018, а тому, з урахуванням ст.654 ЦК України, при укладені даної специфікації сторони мають дотримуватися вимог щодо встановленої для договору поставки та загальних вимог до договорів, передбачених законодавством України, є безпідставним, оскільки у специфікації сторони погоджують суттєві умови щодо товару, які в договорі відсутні, зокрема, номенклатуру, асортимент, кількість, вартість товару, та така специфікація є невід"ємним додатком договору. При цьому специфікацію до договору від 05.01.2018 підписали ті ж особи, що і договір. Стосовно недоліків первинних документів позивач зауважує, що відповідач не скористався своїм правом згідно п.4.3 договору направити відповідне повідомлення позивачу в разі неналежного оформлення ним документів; відповідних претензій з боку відповідача позивачу не надходило. Також, під час розгляду справи, Відповідач не виклав свої претензії у встановлений ГПК України спосіб, оскільки відзив на позовну заяву не прийнято. При цьому позивач зауважує, що претензії Відповідача зводяться до неналежного оформлення документів саме з його боку, а не збоку позивача, як це передбачено умовами Договору. Звертає увагу, що первинні документи: видаткова накладна №5 від 25.10.18 та №6 від 08.11.2018 складені у відповідності до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", якою встановлені вимоги до оформлення таких документів; обов`язкова наявність відбитку печатки на видатковій накладній законом не передбачена. Зазначені видаткові накладні містять реквізити, такі як: особистий підпис відповідальної особи Відповідача та відбиток штампа дирекції з постачання Відповідача, які є достатніми щоб ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні господарської операції. Позивач вказує на те, що Відповідач частково оплатив поставку товару за видатковою накладною №5 від 25.10.2018 в сумі 817 600,00 гривень, що є беззаперечним доказом отримання товару; при цьому в платіжних дорученнях на оплату міститься посилання саме на видаткову накладну №5 від 25.10.2018, однак, відповідач не зазначає про це в апеляційній скарзі та взагалі не звертає уваги на цей факт. Також зазначає, що ним до матеріалів справи надано копію з дубліката видаткової накладної №6 від 08.11.2018, який виданий саме ПрАТ "ДМЗ", тобто Відповідач вдруге видав первинний документ замість втраченого, що беззаперечно підтверджу факт господарської операції. Стосовно відсутності в матеріалах справи довіреності №071106 від 07.11.2018, то ТОВ "НВО "Корунд" зазначає, що зазначена довіреність надається постачальнику при поставці товару; у Позивача не існує сумніву та ніяких претензій стосовно того, що товар отримано іншою особою ніж та, яка зазначена в довіреності, аналогічних претензій не заявлено і з боку Відповідача. При цьому звертає увагу суду на той факт, що доказами, наявними у справі, у своїй сукупності підтверджується факт поставки товару, зокрема також податковими накладними, актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між сторонами станом на 12.11.2019, який відображає стан розрахунків, зокрема заборгованість відповідача перед позивачем. Позивач звертає увагу суду, що підтвердженням обґрунтованості позовних вимог є і той факт, що під час розгляду справи представником Відповідача в судовому засіданні 20.02.2020 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для укладання мирової угоди, суть якої зводилася до визнання основної суми боргу та сплата її рівними частинами до 10.08.2021, яку судом першої інстанції залишено без задоволення, про що зазначено у рішенні суду. Заперечуючи проти задоволення клопотання про витребування доказів та про призначення експертизи, позивач зауважив, що, з урахуванням положень ст..269 ГПК України, відповідач втратив право заявляти відповідні клопотання, оскільки в суді першої інстанції апелянт відповідного клопотання про витребування доказів, зокрема довіреності або ТТН не заявляв, в свою чергу, суду апеляційної інстанції доказів неможливості подання до суду витребуваних документів до клопотання не надав, що виключає можливість його задоволення. Не навів апелянт у клопотанні і відомостей щодо заходів, яких він вжив для отримання доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та/або причин неможливості самостійно отримати докази. Зазначає, що під час розгляду справи відповідач до позивача з проханням надати будь-які документи не звертався. Звертає увагу, що надаючи у скарзі детальний опис процедури відправлення вантажу перевізником, зазначив, що один із трьох примірників ТТН залишається вантажоодержувачу, тобто відповідачу, тому позивач не розуміє необхідність витребування у нього товарно-транспортних накладних, тим більш, як він зазначав у відзиві, такий документ не є обов"язковим для надання покупцю згідно умов укладеного між сторонами договору. При цьому зауважує, що апелянт, зазначаючи про необхідність витребування довіреності на отримання цінностей, не наводить жодних доказів, що особа, зазначена у ній, не отримувала товар. Таким чином, вказаний доказ не може спростувати факту отримання товару та обов"язку його оплати. Щодо клопотання про призначення експертизу підпису керівника підприємства відповідача на довіреності, то позивач вважає його також безпідставним, з огляду на те, що, по-перше, відповідач не визначився з питанням, дослідження якого саме факту має значення для правильного вирішення справи, тому що відповідач факт отримання ТМЦ в межах договору №51/2018 від 05.01.2018 не заперечує і тому встановлення підпису керівника на довіреності №071106 від 07.11.2018 не має значення; по-друге, відповідач сам зазначає, що в період з травня 2016 по червень 2019 керівник підприємства не підписував довіреності на отримання ТМЦ, тобто, довіреності підписувала інша особа, яка відома відповідачу. Зауважує, що згідно усталеної практики, керівники підприємств рівня відповідача зазвичай не підписують власноручно довіреності на отримання ТМЦ, ці функції здійснює інша уповноважена особа. Звертає увагу, що подаючи відповідне клопотання відповідач намагається дослідити докази, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.03.2020 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю скарги встановленим законодавством вимог до форми та змісту скарги. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 (колегія суддів у складі: головуючий. Доповідач - Іванов О.Г., судді - Антонік С.Г., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/5496/19; надано сторонам строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань. Через запровадження карантину на території України, повідомлено сторін, що про судове засідання у справі їх буде додатково повідомлено ухвалою суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2020 справу призначено до розгляду на 22.06.2020. 19.06.2020 до Центрального апеляційного господарського суду засобами електронного зв"язку без накладення кваліфікованого цифрового підпису відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість представника - адвоката Михайлової В.В. в іншій справі. Слід зауважити, що вказане клопотання не підписано електронним цифровим підписом представника, що засвідчено довідкою відділу документообігу та контролю суду (канцелярією) № 06-21/453/20 від 19.06.2020 . За приписами ч.8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Отже, відсутність кваліфікованого цифрового підпису на документі свідчить про не підписання поданого документу, наслідком чого є залишення його без розгляду (ч.4 ст.170 ГПК України). В судовому засіданні 22.06.2020 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи. 05.01.2018 між Приватним акціонерним товариством "Євраз Дніпровський металургійний завод" (правонаступник Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" - відповідач у справі), як покупцем, та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Корунд", як постачальником, було укладено Договір №51/2018 (надалі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим Договором умовах (п.1.1 договору). Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього Договору (пункт 1.2 Договору). Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями; партія товару - товар, оформлений одним товарно-транспортним документом; базисні умови, строки поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в специфікаціях (додатках) до цього Договору. За умовами п.2.3 договору на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи: - Рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); - сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); - видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; - податкову накладну - складену в електронній формі з дотриманням вимог щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, з електронним підписом уповноваженої особи та з реєстрацією в Єдиному реєстрі податкових накладних, в порядку, передбаченому п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України; - інші документи, перераховані в специфікації (додатку). Зазначені вище документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом - не пізніше, ніж через 2 робочих дні з дати прибуття товару до покупця. Датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом - відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено специфікацією (додатком); право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у специфікаціях (додатках) (пункт 2.4 Договору). Пунктом 2.6 Договору узгоджено, що покупець для отримання товару пред`являє довіреність за формою згідно з Додатком №1 до цього Договору. Ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до пункту 1.2 цього Договору ; загальна вартість Договору визначається вартістю всіх специфікацій (додатків), підписаних по цьому Договору, які є невід`ємною частиною Договору; ціни на товар, що поставляється за цим Договором, фіксуються на момент підписання цього Договору і не підлягають зміні в односторонньому порядку протягом строку дії цього Договору; зміна ціни допускається тільки за наявності письмової угоди сторін, умову про яку сторони зазначають у специфікації (додатку); сторони прийняли, що всі ціни, обумовлені в специфікаціях (додатках) до цього Договору, є звичайними, справедливими, ринковими (пункти 3.1 - 3.3 Договору). У пункті 4.1. Договору сторони передбачили, що оплата вартості товару (платежі) здійснюється в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому Договорі, на умовах оплати, узгоджених сторонами у відповідній специфікації (додатках) до цього Договору; у цьому випадку, умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбачені такими специфікаціями (додатками). Підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок (пункт 4.2 Договору). Згідно з п.4.3 договору у випадку, коли документи, зазначені у п.2.3 цього договору, не надані постачальником у встановлений в п.2.3 договору строк або оформлені постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов п.2.3 договору, покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у п.4.1 договору збільшується на період надання документів, зазначених у п.2.3 договору, оформлених належним чином. також в даному випадку штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховується та не сплачується покупцем. Згідно умов п.13.5 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті першої сторінки цього договору. Також сторонами підписаний додаток №4 до договору - Специфікація на поставку товару, відповідно до якої сторонами узгоджена поставка продукції: - валок шестерінчастий ст. 34ХН3М (креслення 4053.08.00.154) у кількості 2 шт., вартістю за одиницю 1 150 000 грн на суму 2 300 000 грн, та валок шестерінчастий ст. 34ХН3М (креслення 4053.08.00.201) у кількості 2 шт., вартістю за одиницю 1 150 000 грн на суму 2 300 000 грн, всього загальна сума товару за специфікацією 5 520 000 грн. 00 коп. (а.с.19). Пунктом 2 специфікації визначено, що ціни у ній наведені без урахування ПДВ та з урахуванням транспортних витрат. Відповідно до частини 1 пункту 3 специфікації оплата товару, що поставляється за цим Договором, здійснюється покупцем за фактом відвантаження протягом 20-ти календарних днів з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар. Пунктом 5 специфікації до Договору передбачена умова про перехід права власності на товар від постачальника до покупця: при перевезенні автомобільним транспортом право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати поставки. Термін поставки за специфікацією: протягом 220 календарних днів з дати підписання цієї специфікації обома сторонами, з правом дострокової поставки за письмовою згодою сторін. На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 520 000 грн. 00 коп., про що свідчать накладні від 25.10.2018 №5 на суму 2 760 000 грн. 00 коп. та від 08.11.2018 №6 на суму 2 760 000 грн. 00 коп., рахунки від 25.10.2018 №4 на суму 2 760 000 грн. 00 коп. та від 08.11.2018 №5 на суму 2 760 000 грн. 00 коп., зареєстровані податкові накладні від 25.10.2018 №22 та від 08.11.2028 №23 (а.с.20-27). З урахуванням умови оплати, наведеній у специфікації, відповідач повинен був оплатити за товар, поставлений по накладній від 25.10.2018 №5 до 14.11.2018, а за товар, поставлений по накладній від 08.11.2018 №5 до 28.11.2018. Відповідач за отриманий товар розрахувався частково у загальній сумі 817 600 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 06.03.2019 №117969 на суму 220 800 грн. 00 коп., від 11.04.2019 №121050 на суму 296 800 грн. 00 коп., від 05.04.2019 №120496 на суму 200 000 грн. 00 коп. та від 27.06.2019 №127482 на суму 100 000 грн. 00 коп. (а.с.28-31) З огляду на здійснені відповідачем оплати, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 702 400 грн. 00 коп. 26.08.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату решти заборгованості, що підтверджується фіскальним чеком від 28.08.2019 (а.с.32-35). Відповідач на претензію не відповів, решту заборгованості не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права. Також позивачем нараховані відповідачу відсотки річних в сумі 142 630, 95 грн. за загальний період з 15.11.2018 по 01.11.2019 та інфляційні втрати в сумі 351 860, 32 грн. за період листопад 2018-серпень 2019 року. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують поставку позивачем товару відповідачу за договором № 51/2018 від 05.01.2018, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо його оплати в сумі 4 702 400 грн. З урахуванням наявності прострочення в оплаті поставленого товару також судом задоволено позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). За приписами ст.666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки позивачем поставлено відповідачу товару на суму 5 520 000 грн., що підтверджується видатковими накладними № 5 від 25.10.2018 на суму 2 760 000 грн., №6 від 08.11.2018 на суму 2 760 000 (а.с.20, 21). Вказаний товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) та відбитком складської печатки дирекції постачання Відповідача на відповідних накладних без зауважень та заперечень. При отриманні товару відповідачем не заявлялось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності самого товару та супроводжуючих його документів, визначених п.2.3 договору. Також відповідачем не дотримано вимог ст.666 ЦК України, в разі передання товару без його приналежностей, доказів встановлення розумного строку для надання відповідних документів, що також передбачено і умовами п.4.3 договору, а також повернення товару позивачу матеріали справи не містять. Для здійснення оплати за поставлений товар позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки № 4 від 25.10.2018 на суму 2 760 000 грн., № 5 від 08.11.2018 на суму 2 760 000. (а.с. 22, 23); зареєстровані належним чином та надані відповідачу податкові накладні (а.с.24-27). Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, то обов`язку продавця передати у власність товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість отриманого товару. Зобов`язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до пункту 3 Специфікації до договору товар повинен бути оплачений покупцем протягом 20 календарних днів з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних на фактично поставлений товар. На підставі викладеного, з урахуванням того, що п.2.3 передбачений перелік документів, які надаються одночасно з товаром, зокрема, рахунки на оплату, видаткові/податкові накладні, та з огляду на те, що в порядку п.4.3 договору відповідачем не направлялось позивачу повідомлення про порушення умов п.2.3 договору, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що обов`язок відповідача оплатити товар виник за накладною №5 від 25.10.2018 - до 14.11.2018. а за накладною №6 від 08.11.2018 - до 28.11.2018. За результатами аналізу видаткових накладних господарський суд дійшов правильного висновку, що строк оплати товару отриманого за видатковими накладними є таким, що настав. З урахуванням проведених відповідачем часткових оплат у загальній сумі 817 600 грн. 00 коп., про що свідчать платіжні доручення від 06.03.2019 №117969 на суму 220 800 грн. 00 коп., від 11.04.2019 №121050 на суму 296 800 грн. 00 коп., від 05.04.2019 №120496 на суму 200 000 грн. 00 коп. та від 27.06.2019 №127482 на суму 100 000 грн. 00 коп., сума основної заборгованості становить 4 702 400 грн. При цьому колегія суддів зазначає, що всі вище перелічені оплати здійсненні відповідачем з посиланням на накладну №5 від 25.10.2018. У матеріалах справи також наявний підписаний сторонами акт звіряння розрахунків №40 від 12.11.2019, відповідно до якого заборгованість ПрАТ "ДМЗ" перед ТОВ "НВО КОРУНД" станом на 12.11.2019 становить 4 608 800 грн., з яких 93 600 грн обліковуються за іншою специфікацією, яка не є предметом спору у цій справі (а.с. 89-91). Частинами 2 та 3 ст. 8 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV (у редакції чинній з 01.01.2000) визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV у редакції чинній з 01.01.2018). Акти звіряння взаєморозрахунків є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами. Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній з 01.01.18), для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. Частиною 7 цієї ж статті встановлено, що головний бухгалтер, зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Зі змісту вказаних законодавчих положень вбачається наявність повноваження у головного бухгалтера на підписання актів звірки взаєморозрахунків. Як встановлено в ході розгляду справи по суті в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, підписаний з боку відповідача головним бухгалтером ПрАТ "ДМЗ" та засвідчений печаткою відповідача. Доказів, які підтверджують, що статутні документи відповідача, посадова інструкція тощо мають певні обмеження щодо дій бухгалтера, який підписав відповідний акт звірки з контрагентами по господарських договорах, матеріали справи не містять. Дійсність акту розрахунків через невідповідність підпису бухгалтера та печатки ПрАТ "ДМЗ", що міститься на акті звірки за період з 01.06.2018 по 12.11.2019, відповідачем не оспорювалась під час розгляду цієї справи по суті спору. У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт (стан) здійснення відповідних взаєморозрахунків між сторонами на відповідну дату, у т.ч. за спірними у цій справі видатковими накладними. Колегія суддів звертає увагу, що акт звірки взаємних розрахунків не є первинним документом, що підтверджує господарську операцію між сторонами, в той же час, він є зведеними обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості на певну дату та фіксує стан розрахунків між сторонами; а також є належними та допустимими письмовими доказами, який підтверджує визнання Відповідачем заборгованості перед позивачем за отриманий товар. Доказів оплати решти заборгованості товару в сумі 4 702 400 грн. або доказів повернення вказаного товару Позивачу, Відповідачем до суду не надано. Доводи Позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами відповідачем не спростовано. Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом. Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов підставного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "КОРУНД" 4 702 400 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 51/2018 від 05.01.2018, 142 630,95 грн відсотків річних та 351 860,32 грн. інфляційних втрат, є обґрунтованими, доведеними, заснованими на договорі і законі та є такими, що підлягають задоволенню. Доводи заявника апеляційної скарги про те, що оскільки Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог не надано товарно-транспортних накладних, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, що нібито передбачено п.2.3 договору та є підставою за п.4.3 договору відстрочити оплату поставленого товару, не приймаються колегією суддів, оскільки п.2.3 договору не містить серед переліку обов"язкових документів саме зазначених апелянтом, крім того, як слушно зауважив позивач, цитуючи п.4.3 договору, апелянт наводить його не в повному обсязі, зокрема, не зазначає, що затримці оплати передує відповідне повідомлення покупця постачальнику щодо некомплектності супровідних документів, якого апелянт позивачу не направляв. Твердження заявника апеляційної скарги про те, що оскільки до позовної заяви не додано копії довіреності на особу, яка приймала товар, та за відсутності у видатковій накладній №5 від 25.10.2018 ідентифікаційних даних такої особи, надані позивачем документи на підтвердження дійсності операцій щодо передання цінностей за Договором купівлі-продажу № 51/2018 від 05 січня 2018 року не можуть бути належним доказами на підтвердження заявлених позовних вимог, є безпідставними з огляду на наступне. У відповідності до визначень термінів, що міститься в ст. 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", - господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; - видаткова накладна є документом, який фіксує факт отримання/передачі матеріальних цінностей (товарів або послуг) від однієї особи іншій і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Форму видаткової накладної не затверджено. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Частинами 1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Видаткові накладні, які надані Позивачем до суду як доказ здійснення поставки товару № 5 від 25.10.2018 на суму 2 760 000 грн., №6 від 08.11.2018 на суму 2 760 000 грн. мають такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назва та код підприємства одержувача, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальні за її оформлення, а також печатки підприємства постачальника та підприємства одержувача (складська печатка дирекції з постачання). Накладні мають посилання на Договір поставки товару № 51/2018 від 05.01.2018. Таким чином, надані накладні відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та засвідчують встановлений факт здійснення господарських операцій та договірних відносин. При цьому, слід зазначити, що вимоги наведених норм чинного законодавства щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Всі видаткові накладні, долучені Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог підписані особисто представниками Відповідача, підпис скріплено складською номерною печаткою ПрАТ "ДМЗ". При цьому посилання апелянта на те, що первинні документи не відповідають п.13.4 договору в частині проставлення печатки, є безпідставними, оскільки саме цим пунктом договору не визначено, що на первинному документі має бути зазначена саме кругла печатка підприємства і не допускається проставлення інших печаток (складських, для довідок, тощо). Також слід наголосити, що Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" взагалі не вимагає проставлення печатки на первинному документі, як обов"язкового реквізиту, підтверджуючого дійсність операції. За змістом абз. 9 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в редакції чинній з 01.01.2018, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для не визнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо. Колегія суддів зазначає, що у видатковій накладній №5 від 25.10.2018 не зазначено посади та ПІБ особи, відповідальної з боку відповідача за здійснення господарської операції. Втім, відповідач, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі жодного разу не оспорював факту отримання товару взагалі, а лише посилався на невідповідність первинного документу, а саме накладної №5 від 25.10.2018, вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і на його неналежність як доказу у справі. В той же час, колегія суддів зауважує, що саме на представника покупця (Відповідача) при прийманні товару покладено обов`язок на товаросупровідних документах проставити своє прізвище, посаду та печатку підприємства. Отже, відсутність зазначення на накладній №5 від 25.10.2018 посади та ПІБ особи, яка брала участь у прийманні товару з боку відповідача, за умови не спростування факту отримання товару взагалі, його часткової оплати відповідачем, не є підставою для не визнання господарської операції, оскільки за наявності особистого підпису осіб, які брали участь у господарських операціях, такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати цю особу. Також слід зауважити, що фактом часткової сплати заборгованості за договором, з посиланням саме на накладну №5 від 25.10.2018, відповідач фактично визнав наявність зобов"язань з оплати за договором №51/2018 від 05.01.2018, в редакції додатку №4 до договору - специфікації, тобто і фактичне отримання товару. З огляду на викладене, у суду відсутні підстави не приймати до уваги видаткові накладні, які додані до позовної заяви, як належні та допустимі докази у справі, оскільки вони підписані зі сторони ПрАТ "ДМЗ" та засвідчені складською печаткою підприємства відповідача. Як наслідок, судом правомірно відхилено твердження представника відповідача про те, що всі видаткові накладні, які додані до позовної заяви є неналежними доказами здійснення господарських операцій між позивачем (постачальником) та відповідачем (отримувачем) за договором поставки, про який йдеться у цій справі. Крім того, згідно листа Вищого господарського суду "Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. За таких обставин, факт отримання товару Відповідачем і накладні на товар (видаткові, податкові накладні), надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у Відповідача здійснити розрахунки за отриманий Товар. Стосовно посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи довіреності №071106 від 07.11.2018, наданої комірнику ОСОБА_2 , який (яка) приймав участь в прийманні товару за накладною №6 від 08.11.2018, то вказаний доказ не має значення для правильного вирішення спору по суті, оскільки відповідно до ст.77 ГПК України фактом підтвердження здійснення господарської операції та, відповідно, доказом, який підтверджує певну обставину - поставку товару, є підписана сторонами видаткова накладна. При цьому суд апеляційної інстанції, ще раз наголошує, що апелянт ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не заперечує самого факту поставки товару, не зазначає, що товар отримано невідомими особами, не пов"язаними з відповідачем, а лише посилається на недоліки документів. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що господарська операція може відбуватись взагалі без оформлення довіреностей, що цілком відповідає нормам діючого законодавства, оскільки наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014 №987 з 01.01.2015 скасовано Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (Наказ Мінфіну від 16.05.1996 № 99) та Порядок ведення консолідованого бухгалтерського обліку промислово-фінансовими групами (Наказ Мінфіну від 23.03.2000 № 61), а також відкориговано Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно зі змінами, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, іншим актом органу юридичної особи тощо. Стосовно посилань апелянта на те, що додаток № 4 до договору - специфікація, є документом, що змінює умови договору поставки, а відтак, з урахуванням норм ст.654 ЦК України, сторони при її укладенні мали керуватись вимогами щодо форми, встановленої для договору поставки, зокрема обов"язкового зазначення в такому документі найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, дати та місця складання документу, то такі доводи відхиляються як безпідставні, з огляду на наступне. Відповідно до ст.266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, предметом договору поставки №51/2018 від 05.01.2018 є поставка продукції (товару) (п.1.1 договору), номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна, вартість та інші умови якого узгоджуються сторонами у специфікаціях (а.1.2 договору). Таким чином, узгодження номенклатури, асортименту, кількості, вартості товару жодним чином не є зміною договору, передбаченою ст.ст..651- 654 ЦК України. Крім того, з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, які підписали і договір, що вбачається з реквізитів підпису як договору. так і специфікації, специфікація стала його невід"ємною частиною. Доводи апелянта про безпідставне ухвалення рішення під час апеляційного оскарження ухвали від 31.01.2020, якою відмовлено у поновленні строку для вчинення певної процесуальної дії, зокрема відзиву на позов, не приймаються колегією суддів, з наступних підстав. Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. Оскільки ніщо не заважало Відповідачеві скористатися передбаченими ст. 42 Господарського процесуального кодексу України правами на участь у судових засіданнях та надати суду письмові заперечення, докази, клопотання, тощо, або направити для участі у судовому засіданні представника, колегія суддів не погоджується з доводами Відповідача про те, що рішення ухвалено передчасно, оскільки не подання відзиву вчасно, враховуючи продовження строку для його надання за клопотанням самого відповідача, лише останній винен в своїй бездіяльності. Стосовно клопотань відповідача про витребування доказів, зокрема, ТТН та довіреності №071106 від 07.11.2018 та про призначення почеркознавчої експертизи підпису на вказаній довіреності, то вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписами ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.ст.77, 78 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 8 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. За приписами ч. 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач брав участь в суді першої інстанції, при цьому відповідних клопотань суду першої інстанції не заявляв, не зазначав про необхідність витребування відповідних доказів та неможливість надати їх самостійно. При цьому довіреності №071106 від 07.11.2018, як доказу, який не впливає на підтвердження факту поставки вже вище надана оцінка судом апеляційної інстанції, отже, такі докази взагалі не вплинуть на вирішення справи по суті, тому заявлені відповідачем клопотання є безпідставними. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/5496/19 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/5496/19 - залишити без змін. Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод", м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.06.2020. Головуючий суддя О.Г. Іванов Суддя С.Г. Антонік Суддя О.В. Березкіна