Постанова 4855 № 640/3836/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3836/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Кондраток А.В., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Коваленко Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, треті особи: Державне підприємство «СЕТАМ», Державна іпотечна установа, про забезпечення позову,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила: - заборонити Державному підприємству «Сетам» вчиняти будь-які дії, в тому числі виконавчі дії щодо боржника, направлені на реалізацію через систему прилюдних (електронних) торгів «Сетам» нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; - заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Київ та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно) вчиняти будь-які дії (у тому числі реєстраційні дії та дії в межах виконавчого провадження), у тому числі дії, спрямовані на зміну власника, або дії, які можуть призвести до поділу, виділу часток, зміни опису, технічних характеристик, в тому числі - площі, щодо нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ; - зупинити реалізацію нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 через систему прилюдних (електронних) торгів «Сетам» лоту № 404526, дата проведення аукціону - 24 лютого 2020 року о 09 год. 00 хв. Заява мотивована тим, що вона дізналась про оголошення проведення аукціону з реалізації належного їй нерухомого майна, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 за заниженою ціною. Отже, на момент звернення до суду, нерухоме майно, буде передано на примусову реалізацію, що призведе до його відчуження (на підставі необґрунтовано та незаконно проведеної оцінки) та в результаті часткового погашення боргу перед стягувачем у виконавчому провадженні. Відтак, заявниця доводить, що вчинення подальших дій, спрямованих на реалізацію арештованого майна, зокрема, проведення електронних торгів та як результат відчуження нерухомого майна, фактично унеможливлять виконання рішення суду за її позовом у разі його задоволення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково, внаслідок чого вжито заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони приватному виконавцю виконавчого округу міста Київа Лановенко Людмилі Олегівні та Державному підприємству «СЕТАМ» вчиняти дії, направлені на реалізацію нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , через систему прилюдних (електронних) торгів Державним підприємством «СЕТАМ, призначених на 24.02.2020. В задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О., подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано, що буде предметом майбутнього позову ОСОБА_1 , про забезпечення якого вона просила. Відтак, судом вжито заходи забезпечення позову, предмет якого невідомий. Також, вказує на відсутність юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва на розгляд цієї заяви, оскільки в даному випадку оскаржуються дії приватного виконавця, що у відповідності до вимог статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України віднесено до повноважень суду, який видав виконавчий документ, в даному випадку це Ленінський районний суд м. Донецька. Державною іпотечною установою подано клопотання в порядку ст. 157 КАС України про скасування заходів забезпечення позову, в якій вказує на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2020 року в справі 640/5030/20 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, треті особи: Державне підприємство «СЕТАМ», Державна іпотечна установа про визнання протиправними дій, визнання протиправним а скасування звіту. Відтак, третя особа вважає, що наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, вжитих оскаржуваною ухвалою. В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, наполягала на їх задоволенні, в той час, як позивачка проти цього заперечувала, просила ухвалу суду залишити без змін. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи до суду не прибули, що не перешкоджає її розгляду, при цьому, від Державної іпотечної установи надійшло клопотання про розгляд справи без її участі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що призначення дати проведення електронних торгів на 24.02.2020, на яких має бути здійснена реалізація вищевказаного майна ОСОБА_1 , свідчить про фактичний початок реалізації належного їй майна, яка здійснюється після визначення його вартості. Відтак, суд вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявниці, за захистом яких вона звернулась до суду. З даного приводу колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Відповідно до частин першої та другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов`язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Згідно з п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Частина третя статті 151 КАС України містить випадки у яких не допускається забезпечення позову. Також, Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX статтю 151 КАС України доповнено частиною шостою, згідно якої не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. Апелянт наголошує, що оскільки наведені зміни набрали чинності 08 лютого 2020 року, тобто вони діяли як на момент подання заяви про забезпечення позову, так і на момент її розгляду, є підстави стверджувати про те, що судом першої інстанції не застосована норма права, яка підлягала застосуванню, що є безумовною підставою для скасування судового рішення у відповідності до приписів ст. 317 КАС України. Проте колегія суддів вважає такий висновок помилковим з огляду на наступне. Так, у спірному випадку аукціон проводиться за рішенням суду в межах наявного виконавчого провадження та є одним із видів здійснення заходів щодо реалізації арештованого майна. Вказаний аукціон відрізняється від тих аукціонів та конкурсів, які проводить держава (державний орган), метою їх проведення, один із них проводиться на реалізацію остаточного виконання судового рішення за вимогами, що наведені у виконавчому листі, інший для задоволення майнового чи іншого інтересу. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою статті 48 Закону № 1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 57 Закону № 1404-VІІІ для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 57 Закону № 1404-VІІІ виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться. Відповідно до частин першої-третьої статті 61 Закону № 1404-VІІІ реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 вказаного Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 вказаного Закону. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону № 1404-VІІІ. Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна. Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною). Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу ІІ Порядку перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець). Абзацом п`ятим пункту 4 розділу ІІ Порядку визначено, що організатор перевіряє повноту заповнення заявки. Відповідно до пунктів 8, 9 розділу Х Порядку акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. У разі придбання рухомого майна акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Зазначений акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно. Частиною другою статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що майно не може витребовуватись від добросовісного набувача, якщо воно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Таким чином, проведення оцінки майна в порядку, визначеному статтею 57 Закону №1404-VІІІ, є необхідною передумовою для передачі майна на реалізацію. При цьому, оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 34 Закону № 1404-VІІІ виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність передумов для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вчинення дій з реалізації арештованого майна відповідачем та третіми особами, зокрема проведення торгів, та як результат, відчуження нерухомого майна, фактично унеможливлять виконання рішення суду за результатами розгляду позовної заяви, у разі задоволення такої. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних/господарських справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. За приписами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 448 ЦПК України). Отже, право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Зазначена норма є загальною і стосується усіх випадків оскарження рішень, дій чи бездіяльності відділу державної виконавчої служби, крім тих, що передбачені прямо в окремому законі. Як вбачається з матеріалів справи, на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. в межах виконавчого провадження № 60537813 перебуває виконавчий лист № 2/260/62/2013 виданий 04.02.2013 Ленінським районним судом м. Донецька, яким присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за договором про іпотечний кредит № 5/2/980-N/61 від 20 березня 2008 року в сумі 278 669, 28 грн та відшкодування судових витрат 2 786, 69, що разом складає 281 455, 97 грн. У зв`язку із перебуванням на виконанні у приватного виконавця декількох виконавчих документів відносно одного боржника, керуючись ст. 30 Закону № 1404-VIII, приватним виконавцем прийнято постанову від 07.11.2019, якою об`єднано виконавчі провадження № 60536373 та № 60537813 у зведене виконавче провадження № 60537972. Питання визначення предметної юрисдикції судів щодо розгляду справ, предметом яких є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вже було предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду. Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 17 жовтня 2018 року у справах № 5028/16/2/2012 та № 927/395/13, від 14 листопада 2018 року у справі № 707/28/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 657/233/14-ц зазначено, що наявність у зведеному виконавчому провадженні судових рішень, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, чи рішень інших (не судових) органів, якщо ці рішення підлягають примусовому виконанню, є підставою для розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність відділу державної виконавчої служби у порядку адміністративного судочинства. З приводу тверджень апелянта про порушення правил предметної юрисдикції, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Як вбачається з доповнень до заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 має намір оскаржити рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, на підставі якого було передано на електронні торги належне їй нерухоме майно. В подальшому такий намір було реалізовано шляхом подання позовної заяви. Слід зауважити, що застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб судом виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим. Однак, у разі подання позовної заяви до подання позову, визначення предмету майбутнього позову має визначальне значення для визначення юрисдикції суду, до якого такий позов має бути подано. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Відтак в межах даного провадження суд позбавлений можливості надавати оцінку доводам щодо юрисдикційної підсудності даного спору. Крім того, не приймаються до уваги і доводи апелянта про закриття судом першої інстанції на час апеляційного розгляду провадження у даній справі з підстав неналежності розгляду спору за правилами адміністративного судочинства, оскільки, ухвала суду ще не набрала чинності у зв`язку з її оскарженням, а відповідно до ч.6 ст.157 КАС України, у випадку закриття провадження у справі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. З приводу поданого Державною іпотечною установою клопотання про скасування заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно ч. 1 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Разом з цим, судом який вирішує таке клопотання є суд, який вжив заходи забезпечення позову, яким в даному випадку є Окружний адміністративний суд міста Києва. В апеляційному ж порядку переглядається ухвала цього від 21 лютого 2020 року, якою вжиті заходи забезпечення до подання позову, а відтак вирішення такого клопотання не належить до підсудності Шостого апеляційного адміністративного суду. Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу суд першої інстанції постановив з дотриманням норм процесуального права, викладені у скарзі міркування та твердження не спростовують правильності висновків суду. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання Державної іпотечної установи про скасування заходів забезпечення позову - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова в повному обсязі складена 26 червня 2020 року. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк