Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/3319/19

26.06.20 22-ц/812/1019/20 Єдиний унікальний номер справи 489/3319/19 Провадження №22-ц/812/1019/20 Доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова іменем України 26 червня 2020 року м. Миколаїв Справа № 489/3319/19 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді - Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д., за участю: представника позивача - Рехлецького Р. ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від його імені та в його інтересах представником адвокатом Рехлецьким Русланом Віталійовичем, на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка І.В., в приміщені цього ж суду того ж дня о 16 год. 59 хв., повний текст якого складено 27 квітня 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Юнівес», ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, встановив: В червні 2019 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Юнівес» (далі ПрАТ «СК «Юнівес»), ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позивач зазначав, що 28 жовтня 2018 року ОСОБА_4 , керуючи автомобілем Mazda 6, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м. Миколаєві по пр. Богоявленському, в районі будинку № 248, не врахував дорожньої обстановки, проявив неуважність та під час здійснення розвороту не впевнися у його безпечності, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом Lexus IS 300, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 була застрахована згідно страхового полісу № НОМЕР_3 в ПрАТ «СК «Юнівес». Відповідно до висновку експертного дослідження транспортного засобу №19-259 від 04 квітня 2019 року Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, розмір матеріальних збитків, завданих ОСОБА_3 , як власнику автомобіля Lexus IS 300, номерний знак НОМЕР_2 , складає 44 941 грн. 20 коп. Посилаючись на викладене та відмову відповідачів відшкодувати спричиненні матеріальні збитки, ОСОБА_3 просив суд стягнути в рахунок відшкодування завданої йому матеріальної шкоди з ПрАТ «СК «Юнівес» 42941 грн. 20 коп. та з ОСОБА_4 на його користь 2000 грн. (франшизи), а також з обох судові витрати. У відзиві на позовну заяву ПрАТ «СК «Юнівес»просило відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на недотримання позивачем обов`язку, встановленому п. 33.3 ст. 33 Закону України Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо надання до огляду транспортного засобу, що призвело до неможливості визначити розмір завданих збитків та у відповідності до п. 37.1.3. ст. 37 Закону стало підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Крім того, доданий до позовної заяви висновок не може бути взятий до уваги, оскільки складений з порушенням законодавства. Зокрема експертом не було проведено огляд транспортного засобу, надані експерту товарні чеки та фотокопії пошкоджень транспортного засобу не додані до вказаних матеріалів, в розділі калькуляція допущені припущення, до висновку не додано документів, що підтверджують повноваження експерта на проведення дослідження. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2020 року позов ОСОБА_3 частково задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 000 грн., а також 34 грн. 20 коп. судового збору та 267 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У частині позовних вимог до ПрАТ «СК «Юнівес» відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не виконав передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» умови для отримання страхового відшкодування, а саме збереження транспортного засобу та надання його для огляду страховику, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Юнівес» є безпідставними. В той же час суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_4 , яким допущено порушення Правил дорожнього руху, внаслідок неправомірних дій якого заподіяно матеріальну шкоду, на користь позивача 2000 грн. В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на невірну оцінку судом наданих доказів, просив рішення суду першої інстанції змінити, стягнувши з ПрАТ «СК «Юнівес» на його користь 42 941 грн. 20 коп. та з відповідачів понесені ним судові витрати, в іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову доПрАТ «СК «Юнівес», адже відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами ані факту його відмови у наданні автомобіля для огляду з метою визначення вартості збитків та характеру пошкоджень, ані самого факту направлення свого представника до місцезнаходження транспортного засобу. Він втрачав значний час для того, щоб з`ясувати в якій страховій компанії був застрахований ОСОБА_4 через те, що останній уникав зустрічей, не відповідач на телефонні дзвінки та не надавав будь-якої інформації. ОСОБА_4 мав кілька страхових полісів, з яких дійсним був лише поліс ПрАТ «СК «Юнівес». Суд дійшовши висновку про невідповідність висновку експертного автотоварознавчого дослідження транспортного засобу вимогам закону, у мотивувальній частині рішення не зазначив в чому виражена ця невідповідність та якому саме закону висновок не відповідає. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не подали. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, адміністративну справу №490/9275/18, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 28 жовтня 2018 року в м. Миколаєві по пр. Богоявленському, в районі будинку №248 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля маркиMazda 6, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобілем марки Lexus IS 300, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_3 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2018 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення. При цьому, згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № АМ/1669036 станом на момент вищенаведеної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки Mazda 6, номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК «Юнівес». У зв`язку з цим, протягом року, 14 червня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «Юнівес» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду. Разом з тим, листом від 05 вересня 2019 року за вих. № 19/09/05-14 ПрАТ «СК «Юнівес» відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування через ненадання останнім транспортного засобу марки Lexus IS 300, номерний знак НОМЕР_2 , для огляду та встановлення розміру збитків страховою компанією на підставі п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон). Так, згідно з п. 34.2 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. У відповідності до п. 34.4 ст. 34 Закону для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. Положеннями ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках визначення розміру збитків або розміру відшкодування. У відповідності до положень статті 33-1 Закону страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов`язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально. При цьому, як передбачено п. 37.1.3 ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Разом з тим, згідно з положеннями п.п. 5.1, 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року за № 142/5/2092 визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження. У разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Крім того, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «АК «Укравтоекспертиза» з метою визначення матеріального збитку, нанесеного власнику КТЗ, було прийнято в роботу заявку на огляд пошкодженого автомобіля маркиLexus IS 300, номерний знак НОМЕР_2 . При цьому, згідно з повідомленням ТОВ «АК «Укравтоекспертиза» про неможливість виконання замовлення від 19 червня 2019 року виконання робіт було доручено оцінювачу ОСОБА_7 , який в день отримання заявки повідомив, що власник автомобіля Lexus IS 300, номерний знак НОМЕР_2 , в телефонному режимі відмовився від надання автомобіля на огляд, посилаючись на те, що автомобіль вже відремонтовано та попередньо, за його замовленням, була проведена оцінка завданого збитку. Однак, враховуючи вищенаведені положення законодавства, а також те, що причиною відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування слугувало саме ненадання останнім транспортного засобу марки Lexus IS 300, номерний знак НОМЕР_2 , для огляду та встановлення розміру збитків, службова записка оцінювача не є тим належним та допустимим доказом, який може підтвердити повідомлення позивача про необхідність надати транспортний засіб для проведення огляду та оцінки розміру збитків. За вказаних обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок районного суду щодо правомірності відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування через ненадання позивачем для огляду належного йому транспортного засобу. У свою чергу, відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Крім того, пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У відповідності до п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. З матеріалів справи вбачається, що позивач вчасно (протягом одного року) повідомив та надав відповідачу ПрАТ «СК «Юнівес» необхідні документи для виплати йому страхового відшкодування по ДТП. При цьому, як встановлено, оскільки, іншого не доведено, до звернення позивача до страховика, відповідач ОСОБА_4 не повідомив ні страхову компанію про дорожньо-транспортну пригоду, ні позивача про страхову компанію, в якій мав поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У зв`язку з тим, позивач звернувся до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз з заявою про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ марки Lexus IS 300, номерний знак НОМЕР_2 . Дослідження було проведено судовим експертом ОСОБА_8 , який згідно картки атестованого судового експерта, що є загальнодоступною інформацією, мав свідоцтво експерта та номер підтвердження кваліфікації судового експерта №88 (з 02 квітня 2018 року терміном дії 02 квітня 2023 року) з видом експертної спеціальності визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу. За такого, саме по собі посилання ПрАТ «СК «Юнівес» про те, що до висновку не надано документів, що підтверджують повноваження експерта на проведення автотоварознавчого дослідження є необґрунтованим. З пояснень представника позивача ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції слідує, що станція технічного обслуговування, де позивач ремонтував транспортний засіб на теперішній час не працює, тому надати в повному обсязі товарні чеки позивач не має можливості Наполягав, що визначена вартість матеріального збитку у дослідженні відповідає матеріальним витратам позивача на ремонт автомобіля, який було відремонтовано ще на більшу суму. Згідно з висновком про вартість матеріального збитку №19-259 від 04 квітня 2019 року, складеного старшим судовим експертом сектору інженерно-технічних досліджень МВ ОНДІСЕ Кульовим О.Ю ОСОБА_9 , вартість матеріального збитку, заподіяного власникуКТЗ марки Lexus IS 300, номерний знак НОМЕР_2 становить 44 941 грн. 20 коп. На час проведення дослідження автомобіль позивача був відремонтованим та як зазначено у висновку для дослідження були надані товарні чеки, фотокопії пошкоджень ТЗ. З цього ж висновку слідує, що ОСОБА_8 були встановлені пошкодження, які стосуються даної події та були зафіксовані у схемі місця ДТП від 28 жовтня 2018 року. Інших пошкоджень отриманих не внаслідок події, яка розглядалася не встановлено. При цьому, матеріали цього дослідження містять ремонтну калькуляцію, вартість робіт та запчастин, на відсутність яких посилалосяПрАТ «СК «Юнівес», тому таке посилання є безпідставним. Такий висновок експертизи у цивільній справі колегія суддів вважає належним та допустимим доказом відповідно до положень ст. ст. 76, 95 ЦПК України. Одним із способів відшкодування шкоди є відшкодування збитків (частин 2 статті 16 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Статтею 1192 ЦК також передбачено право потерпілого на відшкодування збитків, розмір яких визначається вартістю виконаних робіт, необхідних для відновлення речі, в повному обсязі. Оскільки позивач здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля та фактично його витрати склали 44 941 грн. 20 коп., то, на думку колегії суддів, саме ця сума є реальними збитками, які позивач має право відшкодувати за правилами зазначених норм. При цьому, саме по собі посилання у відзиві на позовну заяву ПрАТ «СК «Юнівес» на те, що розмір збитку, за проведеним дослідженням, є недоведеним, не заслуговує на увагу, оскільки інших належних та допустимих доказів, які б спростовували визначений розмір збитків, як підстави для зменшення визначення розміру збитків, відповідачем не надано, хоче це згідно приписів ст. 81 ЦПК України, є його обов`язком. Збитками позивача за приписами вказаних норм є і витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 1 887 грн. 60 коп. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та надані докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що з відповідача ПрАТ «СК «Юрівес» на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування у розмірі 42 941 грн. 20 коп. за відрахуванням суми франшизи у 2 000 грн., витрати, пов`язані з проведенням дослідження, у розмірі 1 887 грн. 60 коп., витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 5 733 грн. та судовий збір за подання позовної заяви 1 502 грн. 60 коп. Отже, ухвалене судом першої інстанції рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню на підставі частини четвертої статті 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ПрАТ «СК «Юрівес». Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 не оскаржувалось, а тому відповідно до приписів частини першої статті 367 ЦПК України не було предметом апеляційного перегляду. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення та задовольняє позовні вимоги, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261 грн. 20 коп. Керуючись ст.ст. 367, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від його імені та в його інтересах представником адвокатом Рехлецьким Русланом Віталійовичем задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Юнівес» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариств «Страхова компанія «Юнівес» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (місцезнаходження: м. Київ, вул. В. Васильківська, 72 код ЄДРПОУ 32638319) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) страхове відшкодування у розмірі 42 941 (сорок дві тисячі дев`ятсот сорок одна) грн. 20 коп. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (місцезнаходження: м. Київ, вул. В. Васильківська, 72 код ЄДРПОУ 32638319) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 502 (одна тисяча п`ятсот дві) грн. 60 коп., витрати, пов`язані з проведенням дослідження, у розмірі 1 887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят сім) грн. 60 коп., витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 5 733 (п`ять тисяч сімсот тридцять три) грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн. 20 коп. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 26 червня 2020 року.