Ухвала КАС ВС № 826/24752/15

УХВАЛА 26 червня 2020 року Київ справа №826/24752/15 касаційне провадження №К/9901/14946/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Головне управління ДПС у м. Києві 15.06.2020 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020. Відповідно до частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав. Відповідач сплатив судовий збір у сумі 14829,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27.02.2020 № 598, проте судовий збір сплачено у меншому розмірі ніж визначено законом. Разом з тим, скаржник заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на положення статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону України «Про судовий збір». Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. У статті 5 цього Закону встановлено перелік суб`єктів, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні. Водночас, суд звертає увагу на те, що органи Державної фіскальної служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб`єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення). У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів. З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати. Таким чином, клопотання податкового органу про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час подання позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01.01.2015 розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн (стаття 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-VIII). Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону (у редакції, чинній на час подання позову) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Таким чином, ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 42040,00 грн (20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Одночасно податковим органом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Згідно частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду постановлена 23.01.2020 ухвалена у письмовому провадженні, повний текст виготовлено того ж дня. Разом з тим, касаційну скаргу на судове рішення скаржник подав 15.06.2020. Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, скаржник посилається на те, що вже звертався до суду з касаційними скаргами, проте вони були повернуті ухвалами Верховного Суду від 16.03.2020 та від 21.05.2020 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Також скаржник посилається на його організаційні питання роботи, зокрема, що проводиться реорганізація та і передача справ до юридичного підрозділу Головного управління ДФС у м. Києві. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судовий рішень, Головне управління ДПС у м. Києві неодноразово зверталося з касаційними скаргами на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, проте Верховний Суд ухвалами від 16.03.2020, від 27.04.2020 та 21.05.2020 їх повернув, з аналогічних підстав, а саме на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Подаючи касаційну скаргу вчетверте, скаржник не надає належних доказів, які були об`єктивною перешкодою неможливості зазначити про наявність жодної із підстав для касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.01.2020, які передбачені пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України під час звернення з касаційною скаргою вдруге та втретє. Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені вимоги до касаційної скарги, зокрема у касаційній скарзі зазначають підставу (підстави), на якій (яких) подаєтться касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачениї) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Суд вважає, що вказані підстави пропуску строку касаційного оскарження є неповажними, оскільки не зазначення передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку не є об`єктивно непереборними та такими, що не залежать від волевиявлення особи, не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Окрім того, Головне управління ДФС у м. Києві як державний орган, що здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, та утримується за рахунок державного бюджету, має в своєму розпорядженні достатньо засобів для належної організації роботи, зокрема щодо юридичного обслуговування. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020", яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського кодексу України, Цивільного Кодексу України, Кодекс законів про працю тощо. Суд звертає увагу на те, що вказаним законом доповнено розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)". Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням строку, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та докази на підтвердження таких обставин; документ про доплату судового збору у встановлених законом порядку та розмірі. Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України- суд, УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору відмовити. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без руху. Надати скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю десять днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна В.В. Хохуляк , Судді Верховного Суду