Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/3328/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3328/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Свентух Віталій Михайлович Суддя-доповідач: Мацький Є.М. 25 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., представника відповідача: Варганов В.В. представника позивача: Цимбал М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у місті Вінниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (рішення прийнято у м. Вінниці, повний текст рішення складено 20.12.2019, час його прийняття не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області (1), Державної казначейської служби України (2) про відшкодування майнової шкоди, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

1. У жовтні 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Цимбал Михайло Андрійович звернувся до суду з позовом у якому просив стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - ОСОБА_1 шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 17787, 38 грн майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, завданої законом, що визнаний неконституційним.

2. У обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці на підставі абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, як податковий агент, у період з липня 2014 року по січень 2017 року, утримувало із пенсії позивача податок на доходи фізичних осіб та військовий збір і перераховувало їх до Державного бюджету України. Конституційний Суд України рішенням №1-р/2018 від 27.02.2018 року визнав положення абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України таким, що не відповідає ч. 1 ст. 126 Конституції України, тобто неконституційними. Тому, на переконання позивача, Держава Україна в особі територіальних підрозділів Державної казначейської служби та Пенсійного фонду України спричинили йому матеріальну шкоду на суму 17787,38 грн, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у позов задоволено частково. 3.1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 17787 грн. 38 коп. майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, завданої законом, що визнаний неконституційним. 3.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Скаржник, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. У обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що судом першої інстанції не враховано, що положення ст.1175 ЦК України підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. У випадках, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним Судом України неконституційними та у зв`язку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.11.2006 року перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

7. Управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці утримано із пенсії позивача по вислузі років податок на доходи фізичних осіб та військовий збір і перераховано їх до Державного бюджету України.

8. Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці №138/Г-1 від 26.04.2019 року за період із 01.07.2014 по 31.12.2016 включно з пенсії позивача утримано і перераховано у бюджет податок на доходи фізичних осіб та військовий збір на загальну суму 17787,38 грн. (а.с. 14).

9. Позивач вважає, що оскільки рішенням №1-р/2018 від 27.02.2018 Конституційного Суду України визнано положення абз. 1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України такими, що не відповідають ч. 1 ст. 126 Конституції України, то наявні підстави для стягнення матеріальної шкоди на суму 17787,38 грн. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

10. Скаржник вважає, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці Вінницької області несе відповідальність за дії інших органів державної влади. На думку представника Управління Державної казначейської служби України у м. Вінниці, належними відповідачами у даній справі мають бути Держава Україна в особі Верховної ради України, яка прийняла Закон України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VII, яким внесено зміни в Податковий кодекс України, зокрема ст. 164 доповнено новим підпунктом 164.2.19, а також Міністерство юстиції України, яке відповідно до пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011 забезпечує представництво інтересів держави у судах України. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164 статті 164 Податкового кодексу України визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року №1-р/2018 та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України даного рішення. Що ж стосується правовідносин, які склались у позивача та Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці у період з липня 2014 року по грудень 2016 року, то дані правовідносини і на момент подання позову до суду регулюються статтею 164 пунктом 164.2 абзацом першим підпунктом 164.2.19 Податкового кодексу України, оскільки Конституційний Суд України, визнаючи вказані положення Податкового кодексу України неконституційними, не вказав на преюдиціальність свого рішення. Також вказав на можливість у позивачаініціювати питання повернення коштів помилково або надміру зарахованих до бюджету в порядку визначеному Податковим кодексом України та наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 "Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".

11. Державної казначейської служби України зазначила, що на виконання функцій, покладених на Державну казначейську службу України пунктом 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, відповідно до додатку №3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3504030 Державної Казначейської служби України на підставі виконавчих документів здійснює безспірне списання коштів лише до відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнуто в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичні особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичними або юридичними особами актами і діями, що визнані неконституційними, вказаною програмою не передбачено.

12. Позивач, вказує на порушення його права шляхом заподіяння матеріальної шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним, у виді утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору з пенсійного забезпечення. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конституція України.

14. Цивільний кодекс України.

15. Податковий кодекс України. V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

16. Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині стягнення майнової шкоди, виходив з того, що, зважаючи на визнання неконституційними змін, внесених до Податкового кодексу України Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», і втратою ними своєї чинності з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 від 27.02.2018, мало місце незаконне утримання коштів з грошового утримання позивача через дію вищевказаних норм з липня 2014 року по грудень 2016 року, в зв`язку з чим порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з Державного бюджету України компенсації недоотриманих коштів в порядку ст. 152 Конституції України, статей 22, 1175 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України.

17. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з урахуванням такого.

18. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконтитуційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 ст.164 ПК України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отриманих платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткування чи не оподатковуються в країні їх виплати.

19. Свої позовні вимоги позивач обумовлює тим, що за період з 01.07.2014 по 31.12.2016 з його пенсії здійсненні незаконні утримання коштів під час дії наведених приписів абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 ст.164 ПК України, які визнані неконституційними.

20. З огляду на це, позивач вважає що має право на отримання компенсації недоотриманих коштів в розмірі 17787,38 грн в порядку ст.152 Конституції України, ст.ст.22, 1175 ЦК України за рахунок коштів Державного бюджету України.

21. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

22. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

23. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

24. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

25. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

26. На підставі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

27. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

28. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

29. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

30. Згідно до ст.1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

31. З огляду на аналіз наведених вище норм, колегія суддів вважає, що стаття 22 ЦК України передбачає право на компенсацію збитків у результаті порушення саме цивільного права позивача, тоді як предметом даного спору є компенсація шкоди, у вигляді недоотриманої пенсії.

32. Колегія суддів зазначає, що положення ст.22 ЦК України слід застосовувати разом з правилами ст.1166 ЦК України.

33. Крім цього, колегія суддів вважає, що правила статті 1175 ЦК України передбачають певні умови для відшкодування за рахунок держави шкоди, зокрема, завдання шкоди в результаті прийняття відповідним суб`єктом влади нормативно-правового акту, та визнання його незаконним та скасування.

34. Так наведені позивачем у позові підстави позову не містять посилань на порушення ним питання про визнання незаконними та скасування нормативно-правового акту саме відповідачів.

35. Відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

36. Аналізуючи правила ч. 3 ст. 152 Конституції України, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність посилання на конкретний Закон, який би встановлював умови отримання матеріальної та моральної шкоди, завданої актами, що визнані неконституційними.

37. Позивачем не спростовується те, що чинне законодавство не містить такого закону.

38. З огляду на це, колегія суддів вважає, що обов`язковою передумовою для виникнення у позивача такого права на відшкодування шкоди є наявність про це встановленої у Законі процедури присудження та сплати такої компенсації.

39. При цьому, колегія суддів вважає можливим застосувати приписи ухвали Європейського суду з прав людини від 30.09.2014 у заяві №54904/08 у справі Петльований проти України, які кажуть, що «суд зазначає, що відповідно до Цивільного кодексу питання державної компенсації жертвам злочину врегульовано таким чином, що будь-яка вимога про таку компенсацію є умовною, і ці умови частково викладені у першому пункті статті 177, який містить слова «якщо особа, яка вчинила злочин, не ідентифікована або неплатоспроможна». Подальші умови полягають у тому, що вони мають бути встановлені окремим законом, який не було прийнято до цього часу. Той закон має також містити процедуру присудження та сплати такої компенсації. Ясно видно з цих застережень, що право на компенсацію з боку держави жертвам злочину, передбачене вищевказаною статтею кодексу, ніколи не було призначене, щоб бути безумовним. Крім того, національні суди підтвердили, що за відсутності закону, який формулює такі положення, ніяке право на компенсацію не може виникнути згідно статті 1177, взятої окремо (для порівняння Klaus та Iouri Kiladze, згадуване вище параграфи 58-60). На додаток до цього, в даному випадку, як зауважили національні суди, умови, викладені у першому абзаці статті 1177, не дотримані. Оскільки заявник не мав достатньо мірою встановлену вимогу для цілей, передбачених статтею 1 Протоколу №1, він не може стверджувати, що він мав «законне сподівання» одержання будь-яких конкретних сум».

40. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

41. Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.

42. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 17787 грн. 38 коп. майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, завданої законом, що визнаний неконституційним.

43. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

44. Оскільки судове рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог, то перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог апеляційним судом не здійснюється VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

45. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

46. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

47. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

48. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

49. Оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

50. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

51. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

52. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з недотриманням норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у місті Вінниці задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом безспірного списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 17787 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 38 коп. майнової шкоди у вигляді недоотриманої пенсії, завданої законом, що визнаний неконституційним та прийняти нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні даної позовної вимоги. У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 26 червня 2020 року. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.