Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2453/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 р.Справа № 480/2453/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Чалого І.С., суддів: Макаренко Я.М. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Олійник А.А. представника відповідача - Мельник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Соп`яненко О.В., м. Суми) від 16.12.2019 (повний текст рішення складено 24.12.2019) по справі №480/2453/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу № СМ 1287/1627/АВ/ТД-ФС від 07.05.2019 р., якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250380 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 . Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції не повно з`ясовано підстави для призначення та проведення інспекційного відвідування ФОП Зотової О.С. 16.04.2019, не досліджено дотримання відповідачем порядку його проведення та, відповідно, оформлення результатів. Судом першої інстанції надано неправильне тлумачення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон № 877) та постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295 (надалі - Порядок № 295). Позивач стверджує, що Управління Держпраці у Сумській області може здійснювати державний нагляд (контроль) виключно на підставі Закону № 877 і спеціального закону, котрий би встановлював особливості його діяльності. Законодавець не прийняв такого спеціального закону, тому спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Закону № 877, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин постанови Кабінету міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, якою керувався відповідач, призначаючи інспекційне відвідування. У зв`язку з неправильним тлумаченням положень Закону №877, суд першої інстанції дійшов безпідставних висновків про правомірність призначення та проведення Управлінням Держпраці у Сумській області інспекційного відвідування ФОП Зотової О.С. на підставі та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 295, а не Закону №877, у відповідності до вимог якого позапланова перевірка 16.04.2019 ФОП ОСОБА_1 визначається такою, що проведена за відсутності правових підстав, тобто є протиправною. Вказує на неправомірність призначення Управлінням Держпраці у Сумській області інспекційного відвідування на підставі аналізу керівником інформації, отриманої ним з відеозапису ГУ Держпродспожислужби у Сумській області від 05.03.2019, що отриманий після призначення інспекційного відвідування. Зазначає, що судом першої інстанції, в порушення вимог процесуального законодавства, не досліджувалась та не надавалась оцінка доказам, наданим позивачем, а саме: акту перевірки додержання Управлінням Держпраці у Сумській області вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" у частині здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 від 25.09.2019 № 56/153-К-2019, а також помилково розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження. Звертає увагу суду, що станом на момент подання зазначеної апеляційної скарги, відповідальність за порушення, яке ніби-то було допущене фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , пом`якшено. Наразі відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), за який, на підставі постанови Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № CM 1287/1627/АВ/ТД-ФС від 07.05.2019, до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 було застосовано штраф у розмірі 250 380 гривень, скасовано. В свою чергу, скасування на законодавчому рівні відповідальності у вигляді штрафу та заміна його на більш м`яке - попередження, є підставою для скасування постанови Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №СМ 1287/1627/АВ/ТД-ФС від 07.05.2019, якою до фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 було застосовано відповідальність у вигляді накладення штрафу. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представника відповідача Мельник Ю.О. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач у судове засідання суду апеляційної інстанції не прибула, була належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 16.04.2019 відповідачем проведено інспекційне відвідування з питань належного оформлення трудових відносин за місцем здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 . Під час інспекційного відвідування встановлено, що працівники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконують обов`язки продавців за трудовими договорами від 13.03.2019. Зроблено висновок про допуск позивачкою зазначених осіб до роботи без оформлення трудових відносин, а саме з 05.03.2019 (а.с. 14-20). За наслідками відвідування відповідачем 07.05.2019 винесено постанову СМ1287/1627/АВ/ТД-ФС, яким до позивачки застосовано штраф у розмірі 250380 грн на підставі ст. 265 ч. 2 абзацу 2 КЗпП України за порушення вимог ст. 24 ч. 3 КЗпП України. Постанова винесена за матеріалами інспекційного відвідування та відеофайлами з фіксацією перевірки, проведеної 05.03.2019 управлінням захисту прав споживачів ГУ Держпродспоживслужби в Сумській області (а.с.30-31). Не погодившись із накладенням штрафу, позивач звернулася до суду із вказаним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої виходив з того, що висновок відповідача про фактичний допуск до роботи працівників до моменту оформлення з ними трудових договорів є правомірним. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні у цій справі правовідносини урегульовані, зокрема, Законом №877-V, статтею 259 КЗпП України, а також Порядком №295. Згідно з преамбулою до Закону №877-V, ним визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). За визначенням статті 1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. В свою чергу, за змістом частини четвертої статті 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Частиною четвертою статті 4 Закону №877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа. Частиною ж другою-четвертою статті 6 Закону №877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На виконання частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №295, який, згідно з його пунктом 1, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування). Як виплаває зі змісту пункту 2, підпункту 6 пункту 5 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Інспекційні відвідування проводяться, у тому числі, за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників. Крім того, як передбачено пунктами 19, 20, 27, 28, 29 цього ж Порядку, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень. Аналогічний висновок неодноразово викладався у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі №808/3092/17 тощо. Суд апеляційної інстанції зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову КМУ №295 визнано нечинною. Водночас, за змістом частини 2 статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Оскільки, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова КМУ №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019. Тому, норми вказаного вище акту Уряду України підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №420/5895/18. В той же час, як встановлено судовим розглядом цієї справи, ГУ Держпраці здійснило позаплановий захід державного нагляду та контролю стосовно позивача (інспекційне відвідування), за результатами якого складено акт інспекційного відвідування. З описової частини вказаного акту вбачається, що на дату проведення інспекційного відвідування працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 працюють у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі укладених трудових договорів. В свою чергу висновок про порушення позивачкою ст. 24 КЗпП України зроблено на підставі інформації, що надійшла від Головного управління Держспоживслужби в Сумській області, зокрема на підставі відеоматеріалів проведення посадовими особами Головного управління Держспоживслужби в Сумській області заходу державного контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів щодо фізичної особи ОСОБА_1 , який відбувся 05.03.2019. З матеріалів відеозапису, в яких зафіксовано те, що в приміщенні магазину виконували роботу дві жінки, які відмовилися відповідати на питання щодо їх офіційного працевлаштування, та за результатами їх співставлення з результатами інспекційного відвідування, посадовими особами відповідача було зроблено висновок, що 05.03.2019 працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювали виконання трудових функцій без належного письмового оформлення. Водночас, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами. Здійснивши порівняльний аналіз та тлумачення норм Порядку № 295 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), колегія суддів дійшла висновку, що вказаний Порядок дозволяє проводити інспекційне відвідування на підставі повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю, водночас не містить приписів, які дозволяють враховувати під час проведення інспекційного відвідування будь-яких матеріалів, в тому числі відеоматеріалів, які отримані такими органами державного нагляду під час проведення свого контрольно-перевірочного заходу. Отже, обов¦язковою умовою притягнення роботодавця до відповідальності за порушення ним статті 24 КЗпП України є безпосереднє виявлення під час інспекційного відвідування посадовими особами Держпраці осіб, які виконують трудові функції без належного офіційного оформлення. В контексті розгляду цієї справи, єдиним, наданим відповідачем, доказом на підтвердження зафіксованих в акті інспекційного відвідування порушень позивачем законодавства про працю, є матеріали, зафіксовані засобами відеотехніки в ході заходу позапланової перевірки, проведеної іншим державним органом, які були надані до суду першої інстанції. Проте вказані відеоматеріали, отримані не під час проведення інспекційного відвідування, з яких неможливо в повній мірі ідентифікувати осіб, зайнятих трудовим процесом, не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази встановлення факту виконання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 трудових обов`язків у ФОП ОСОБА_1 . Жодних інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як роботодавцем, та ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як працівниками, трудових відносин в ході проведення перевірки відповідачем не надано. Не здобуто таких й в ході судового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції. Відтак, оскільки матеріалами справи не доведено факт допуску позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, то висновки відповідача, наведені в акті інспекційного відвідування щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю, є такими, що побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Всупереч вищезазначеним нормам відповідачем не було надано жодних доказів, що стали підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень на предмет відповідності вказаним критеріям, суд зазначає, що постанова про накладення штрафу № СМ 1287/1627/АВ/ТД-ФС від 07.05.2019 прийнята відповідачем з порушенням принципу пропорційності, зокрема, без дотримання балансу між цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення, і несприятливими наслідками для прав позивача. Крім цього, відповідачем при прийнятті такої постанови не враховано всіх обставин, що мають значення, а тому така постанова є необґрунтованою та підлягає скасуванню, а порушене право позивача - судовому захисту. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не в повному обсязі з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та надано перевагу доказам, які не є належними та допустимими в розумінні статті 73 та 74 КАС України. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 242 КАС України, а тому підлягає скасуванню. Згідно ч 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З огляду на матеріали справи, відповідно до квитанції Приватбанк 0.0.1604895620 позивачкою сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 у розмірі 3755,70 грн та відповідно до квитанції Приватбанк 0.0.1397063536.1 сплачено судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2503,81 грн. Так, відповідно до ч. 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). З огляду на викладене, колегія суддів уважає необхідним змінити розподіл судових витрат шляхом стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 по справі № 480/2453/19 скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області про накладення штрафу № СМ 1287/1627/АВ/ТД-ФС від 07.05.2019, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250380 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (40000, м. Суми, вул. Горького, 28-Б, код 39857622) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір у сумі 6259,51 (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 51 коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Я.М. Макаренко Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 26.06.2020.