Постанова 4824 № 752/7115/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2020 року м. Київ справа № 752/7115/19 провадження № 22-ц/824/5588/2020 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Іванової І.В. (суддя-доповідач), Сліпченка О.І., Сушко Л.П. сторони : позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у складі судді Колдіної О.О., повний текст складений 27.12.2019 року, в с т а н о в и в: У квітня 2019 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором б/н від 03 серпня 2011 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 03 серпня 2011 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згодуна те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. В наслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором утворилась заборгованість. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач посилається на правові висновки Верховного суду у справах 356/1635/16; 428/2873/17; 755/2720/16; 666/388/16. При цьому, АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, не може бути прийнято до уваги, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. Апелянт також зауважує, що місцевий суд, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмово провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 03 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а. с. 15). Згідно розрахунку, наданого АТ КБ «Приватбанк», заборгованість відповідача перед банком на 26 березня 2019 року складає 13 639 грн. 29 коп., з яких 4 550 грн. 88 коп. заборгованість за тілом кредиту; 2 598 грн. 74 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 447 грн. 02 коп. пеня за прострочене зобов`язання; 916 грн. 97 коп. заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також 1 125 грн. 68 коп. заборгованість по судовим штрафам (а.с. 8-14). Відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявлених вимог. Однак, апеляційний суд не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду з даним позовом, АТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що 03 серпня 2011 року банк та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. На підтвердження умов договору банк надав суду копію анкети-заяви ОСОБА_1 від 03 серпня 2011 року, Довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розрахунок заборгованості. Однак, вказані документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування. Як вбачається з матеріалів справи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не містить підпису ОСОБА_1 . Анкета-заява містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію. Заява не містить даних про умови кредитування. Надана стороною позивача Довідка про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» є нечитабельною, а тому не може бути досліджена судом у повному обсязі. 03 липня 2019 року Великою Палатою Верховного Суду було ухвалено постанову в аналогічній справі за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за картковим кредитом (справа №342/180/17). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» процентів та неустойки за договором кредиту. В цій же постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, з урахуванням зазначеної позиції Великої Палати Верховного Суду позивач має право лише на повернення сум фактично отриманих коштів. З огляду на наведене, у суду першої інстанції були відсутні підстави відмови у задоволенні позовних вимог АТ «КБ «Приватбанк» в частині стягнення з ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 4 550 грн. 88 коп., які вона фактично отримала на підставі заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позову. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізадовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) кредитні кошти в розмірі 4 550 грн. 88 коп. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1 602 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: