Постанова 4824 № 756/9904/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №756/9904/15 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7350/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. при секретарі Коліснику В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» Фесенка Олександра Миколайовича та приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року (суддя Белоконна І.В.) за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», державне підприємство «Сетам», встановила: у листопаді 2019р. ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. щодо передачі на примусову реалізацію в межах виконавчого провадження № 59872987 квартири АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності, та заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Телявському А.М. на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» здійснювати примусове звернення стягнення на вищезазначену квартиру. Мотивуючи вимоги скарги, заявник зазначала, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. знаходиться виконавчий лист № 756/9904/15-ц, виданий Оболонським районним судом міста Києва 19 травня 2017 року, про стягнення з неї на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 43 835,71 доларів США та 3 654грн судового збору. 22 серпня 2019р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським А.М. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 59872987, а постановою від 2 жовтня 2019р. накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності та є предметом іпотеки за договором іпотеки від 10 червня 2008р., укладеного з ПАТ АБ «Укргазбанк». Заявник стверджувала, що 10 листопада 2019 року отримала повідомлення про реалізацію приватним виконавцем предмета іпотеки шляхом проведення електронних торгів. Вказані дії вважає протиправними, оскільки продаж спірної квартири на торгах та перехід права власності на неї до будь-якої іншої особи спричинить їй, як власнику квартири, необґрунтовану майнову шкоду та унеможливить фактичне відновлення майнових прав, порушених внаслідок таких дій, оскільки квартира використовується нею, як місце постійного проживання, іншого нерухомо майна у неї немає, загальна площа спірної квартири не перевищує 140 м2, тому відповідно до вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» квартира не може бути примусово реалізована. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року скаргу задоволено, визнано дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича щодо передачі на примусову реалізацію Державному підприємству в межах виконавчого провадження № 59872987 іпотечної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 - неправомірними, заборонено приватному виконавцю виконавчого округу міста Київ Телявському Анатолію Миколайовичу на період чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» здійснювати примусове звернення стягнення на іпотечну квартиру. У поданій апеляційній скарзі представник ПАТ АБ «Укргазбанк» Фесенко О.М. просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Стягувач посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, оскільки суд фактично перешкоджає виконанню судового рішення, що набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Також стягувач вважає, що на боржника не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як вона працює в.о. директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» та є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення відповідно до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Крім того, стягувач зазначає, що суд не звернув увагу на те, що хоча Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» і втратив чинність 1 вересня 2016 року, однак не втратили чинність положення щодо фінансового контролю, які втрачають чинність з початком роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Також стягувач вважає безпідставними посилання суду на те, що спірна квартира є єдиним місцем постійного проживання боржника, оскільки відмітка у паспорті про реєстрацію не є безумовним доказом її постійного проживання. В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Телявський А.М. просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Телявський А.М. посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо неправомірності його дій з передачі на примусову реалізацію іпотечної квартири боржника, оскільки на ОСОБА_1 не поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», як на особу, що працює в органі місцевого самоврядування. Крім того, приватний виконавець зазначає, що стаття 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який втратив чинність 1 вересня 2016 року, та Закону України «Про запобігання корупції», мають ідентичну редакцію та визначення осіб, що є суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення. Також приватний виконавець посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд не отримав відповіді від Національного агентства з питань запобігання корупції та з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» щодо категорії посади боржника. У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк», представник ОСОБА_1 - адвокат Числовська І.В. просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, оскільки станом на дату прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Бормед», тому на неї не розповсюджувалися норми Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», а зміна умов чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у зв`язку із працевлаштуванням ОСОБА_1 в комунальне підприємство є однією з форм дискримінації. Також представник боржника зазначає, що спірна квартира є єдиним місцем реєстрації та проживання ОСОБА_1 . Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ АБ «Укргазбанк» - Фесенка О.М. та представника приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. - адвоката Коваленко Т.А., які підтримали апеляційні скарги, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Числовську І.В., яка просила залишити ухвалу суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 10 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ АБ «Укргазбанк» був укладений кредитний договір № 312-ф/08, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 доларів США зі сплатою 13,8% річних за користування кредитом для задоволення споживчих потреб. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 10 червня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., за яким ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , яка належить їй на праві власності. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 4 квітня 2016 року у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 835,71 доларів США та 3 654грн судового збору. На виконання рішення суду 19 травня 2017 року Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист, на підставі якого 22 серпня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Телявським А.М. відкрито виконавче провадження № 59872987 (с.с.55 т.2). Постановами приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М. від 22 серпня 2019 року накладено арешт на все майно та кошти боржника (с.с.62, 68-69 т.2). 1 жовтня 2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. складено акт про відмову ОСОБА_1 надати доступ до квартири АДРЕСА_1 (с.с.111-112 т.2). Постановою від 2 жовтня 2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (с.с.116 т.2). Постановою приватного виконавця Телявського А.М. від 8 жовтня 2019 року призначено ТОВ «ЄВРОЕКСПЕРТ ГРУП» суб`єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні № 59872987 (с.с.133-134 т.2). 18 жовтня 2019 року приватним виконавцем Телявським А.М. на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про визначення вартості описаного майна, а 21 жовтня 2019 року подана заявка до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна - іпотечної квартири АДРЕСА_1 (с.с.171-172, 176-177 т.2). Згідно довідки КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» № 219 від 21 листопада 2019 року, ОСОБА_1 з 26 вересня 2016 року працює на підприємстві, а з 10 вересня 2019 року - на посаді начальника житлово-експлуатаційної дільниці «Печерськжитло» (с.с.50 т.3). Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що вищезазначена квартира використовується боржником для постійного проживання, іншого нерухомого майна ОСОБА_1 не має, загальна площа квартири не перевищує 140 кв.м., тому відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на неї не може бути звернуто стягнення у примусовому порядку. Також суд першої інстанції зазначив, що на момент прийняття вказаного Закону ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Бормед», а відтак не була суб`єктом Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», який втратив чинність 1 вересня 2016 року. Крім того, суд зазначив, що передача іпотечної квартири на примусову реалізацію у зв`язку із тим, що боржник під час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» обійняла посаду в органах місцевого самоврядування, є непрямою дискримінацією у розумінні Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав. Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України,цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Частиною 5 даної норми визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з підпунктом 1 пункту 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, якщо майно використовується як місце постійного проживання, загальна площа якого не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Згідно п. 6 вказаного Закону, редакція якого діяла до 20 березня 2020 року, дія цього Закону не поширюється на осіб, які є суб`єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». У статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» було визначено, що суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування (пункт в). У зв`язку із прийняттям 14 жовтня 2014 року Закону України «Про запобігання корупції», який введений в дію 26 квітня 2015 року, Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» втратив чинність. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що до приведення у відповідність із цим Законом законодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. У п. «в» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування. 4 березня 2020 року прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про запобігання корупції", який набрав чинності 20 березня 2020 року, і яким у пункті 6 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" слова "Про засади запобігання і протидії корупції" замінені словами "Про запобігання корупції". Отже, зазначення у п. 6 Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» про не поширення Закону на осіб, які є суб`єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», не суперечить нормам Закону України «Про запобігання корупції». Під час судового розгляду ОСОБА_1 та її представник не заперечували, що на ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», так як вона займає посаду в органах місцевого самоврядування, а відтак суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для застосування п. 6 Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до спірних правовідносин та не поширення вказаної норми на ОСОБА_1 . Та обставина, що на час прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ОСОБА_1 займала посаду головного бухгалтера ТОВ «Бормед», не є підставою для висновку, що на час прийняття рішення про передачу на примусову реалізацію іпотечної квартири відсутні підстави для застосування пункт 6 Закону, так як це суперечить нормам ЦК України, які визначають дію актів цивільного законодавства у часі. Колегія суддів вважає, що приватний виконавець при здійсненні заходів щодо передачі квартири АДРЕСА_1 на реалізацію з примусових торгів, діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та з дотриманням положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки починаючи з моменту проведення опису та арешту квартири до моменту реєстрації заявки приватного виконавця в системі електронних торгів арештованим майном відповідно до пункту 6 вказаного Закону на ОСОБА_1 дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширювалася. Не погоджується колегія суддів і з висновком суду першої інстанції, що передача іпотечного майна, яке належить ОСОБА_1 , на примусову реалізацію, у зв`язку із застосуванням п. 6 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», свідчить про непряму дискримінацію ОСОБА_1 у розумінні Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», так як норми зазначеного Закону не передбачають право суду оцінювати відповідність будь-якого Закону України законодавству про запобігання та протидію дискримінації. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому ухвала суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням задоволення апеляційних скарг ПАТ АБ «Укргазбанк» та приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського А.М., з ОСОБА_1 на їх користь підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 2 102грн на користь кожного скаржника. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів постановила: апеляційні скарги представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» Фесенка Олександра Миколайовича та приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича задовольнити. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 березня 2020 року скасувати, постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», державне підприємство «Сетам» відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована у АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23697280, яке знаходиться у м. Києві, вул. Б.Хмельницького, 16-22, судові витрати у сумі 2 102грн. Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована у АДРЕСА_1 , на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Телявського Анатолія Миколайовича, який знаходиться у м. Києві, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 26, судові витрати у сумі 2 102грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 червня 2020 року. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк