Постанова 4814 № 554/496/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/496/20 Номер провадження 22-ц/814/1546/20Головуючий у 1-й інстанції Гальонкіна Ю. С. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Панченка О.О. Суддів: Карпушина Г.Л., Пікуля В.П. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 березня 2020 року у складі головуючого судді Гальонкіної Ю.С., дата виготовлення повного тексту рішення 30 березня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог В січні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вище зазначеним позовом до ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 16 серпня 2003 року між нею та відповідачем було укладено шлюб від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2013 року шлюб між сторонами розірвано. Із зазначеного часу з ОСОБА_1 спільно не проживають та не ведуть спільного господарства. В період з 2013 року по 2019 рік відповідач надавав їй у добровільному порядку допомогу на утримання сина по 1000 грн. щомісячно. Однак з літа 2019 року цих коштів стало не вистачати для належного утримання дитини, оскільки син потребує значних матеріальних затрат, зокрема на придбання продуктів харчування, одягу, взуття, канцелярського приладдя, ліків та на відвідування лікарів. Зазначала, що відповідач є добре забезпеченим матеріально, але не надає належної матеріальної допомоги, яка необхідна для утримання та виховання сина. Наголошуючи на викладеному позивачка просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 5000 гривень щомісячно з урахуванням індексації, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу подання позову і до досягнення дитиною повноліття. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 березня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 3000 грн. щомісячно, але не менше, 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 22 січня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 840 грн 80 коп. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення суду винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, без повного дослідження всіх обставин справи, просив його змінити та зменшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 3000 грн. до 2000 грн. щомісячно. Наголошував, що розмір аліментів на утримання сина, який був визначений судом, в розмірі 3000 грн. є завеликим, оскільки він немає достатніх коштів для сплати кожного місяця такої суми. Окрім того на даний час він не має роботи у зв`язку з чим був вимушений звернутися до Полтавського міського центру зайнятості та з 28.04.2020 року стати на облік, як безробітній. Зазначав, що позивачка ввела суд в оману стосовно наявності у нього значної кількості рухомого і нерухомого майна. У зв`язку зі скрутним матеріальним становищем у 2019 році він був вимушений продати гараж, який належав йому на праві власності, частина коштів від якого була передана позивачці на потреби сина. Стосовно транспортних засобів автомобілів ВАЗ 21121 номерний знак НОМЕР_1 та ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_2 пояснив, що вказане майно було придбане під час шлюбу та продане в період спільного проживання. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 16 серпня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 03 грудня 2013 шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. Відповідно до довідки КП «Житлово-експлуатаціна організація №2» за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано дві особи: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 та її син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно з довідкою виконавчого комітету Полтавської міської ради № 16.1-07/2233 про реєстрацію місця проживання від 03.10.2016 року, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає за адресою АДРЕСА_1 . Згідно довідки косметологічної студії «Шалена Краса» ОСОБА_2 працює та займає посаду косметика із заробітною платою 4320 грн. на місяць. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів на ОСОБА_1 зареєстровані наступні автомобілі: 1.ВАЗ 2101, 1980 року випуску, НОМЕР_3 21013449298, номерній знак НОМЕР_2 ; 2. HYUNDAI ELANTRA 2008 року випуску, НОМЕР_3 НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 ; 3.ВАЗ 21121 2006 року випуску, VIN НОМЕР_6 , номерний знак НОМЕР_1 ;

4. Причіп легковий 2005 року випуску, НОМЕР_7 . Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з тим, що неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 та перебуває на її утриманні, а відповідач матеріальної допомоги на утримання своєї неповнолітньої дитини не надає хоча є особою працездатного віку, за станом здоров`я може працювати та має фінансову можливість утримувати дитину, прийшов до висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина у розмірі 3000 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набрала чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Під час розгляду спору про стягнення аліментів, крім іншого, визначальним є питання, з ким з батьків проживає дитина, на утримання якої стягуються аліменти. Судом встановлено, що дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 та знаходиться на її утриманні. Дана обставина сторонами не заперечується. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч.2 ст.51 Конституції України є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві. Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами 1-3 ст.181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч.1ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч.2 статті 182 Сімейного Кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. В силу ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи наведені в апеляційний скарзі, щодо звернення до Полтавського міського центру зайнятості та реєстрації на обліку як безробітного не є підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з наданої довідки, ОСОБА_1 перебуває на обліку з 28.04.2020 року, тобто на момент винесення судового рішення даної обставини не існувало. При цьому колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд переглядає законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його прийняття, а тому обставини, які виникли після винесення рішення не можуть бути підставою для його скасування в порядку апеляційного оскарження. Посилання ОСОБА_1 на те, що транспортні засоби ВАЗ 21121, № шасі ХТА НОМЕР_8 реєстраційний номер НОМЕР_1 та ВАЗ 2101, № шасі НОМЕР_9 , реєстраційний номер НОМЕР_2 були продані за довіреностями у період їхнього спільного проживання з позивачкою та отримані кошти з продажу транспортних засобів були витрачені в інтересах сім`ї, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки видача довіреності на володіння користування та розпорядження транспортним засобом, без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала. До аналогічної позиції дійшов Верховний Суд в постанові від 07.03.2018 року у справі № 536/378/15. Твердження апелянта, що після продажу гаража, який належав йому на праві власності, частину отриманих коштів ним було передано позивачці на потреби виховання їхнього спільного сина є необґрунтованими оскільки, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував вище вказану обставину. Взагалі доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає визначений судом щомісячний розмір аліментів у 3000 грн. обґрунтованим, достатнім для позивача та таким який взмозі сплачувати відповідач. Разом з тим, погоджуючись сплачувати в якості аліментів по 2000 грн. щомісячно, відповідач тим самим підтверджує наявність у нього достатнього доходу та можливість його мати в майбутньому. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 24 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 червня 2020 року. Головуючий суддя: О.О. Панченко Судді: Г.Л. Карпушин В. П. Пікуль