Постанова 4803 № 216/294/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/440/20 Справа № 216/294/20 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Постановою суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 420 (триста вісімдесят чотири) гривні 40 копійок. При обставинах встановлених місцевим судом, 13 січня 2020 року, о 13 год. 41 хв., у м. Кривому Розі, по просп. Миру, 5А водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ TF699Р, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає дійсності. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк апеляційного оскарження, постанову районного суду скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Стосовно пропущеного строку на апеляційне оскарження пояснює, що про дату та час розгляду справи його ніхто не повідомляв, судових повісток він не отримував. Вважає вказану постанову незаконною та необгрунтованою, та такою, яка винесена судом з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що всупереч вимогам чинного законодавства розгляд справи відбувався незаконно, матеріали справи та складений протокол містять у собі чисельні порушення, у зв`язку з чим постанова, на його думку, підлягає скасуванню. Звертає увагу на те, що справа була розглянута без присутності свідків, інспекторів поліції, які складали протокол, суддя належним чином не дослідив матеріали справи, не заслухав думки всіх сторін та не взяв до уваги грубі порушення працівників поліції. На електронну адресу суду ним було направлено клопотання про направлення матеріалів за підсудністю до Криворізького районного суду Дніпропетровської області, натомість вказане клопотання було проігноровано судом. На його думку, суддя взяв на себе функції обвинувачення. Також вказує на те, що в матеріалах справи не містяться відомості про те, чи притягувався він до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення. Також відсутня довідка про відсторонення особи від керування транспортним засобом. Крім цього, при складанні протоколу працівниками поліції не було виписано направлення на медичний огляд до лікарні, що є грубим порушенням. Зазначає, що в адміністративному протоколі не зазначені засоби зв`язку свідків і відсутній відеозапис з нагрудної камера працівника поліції. Позиція учасників апеляційного перегляду. В судовому засіданні ОСОБА_1 та діючий в його інтересах адвокат Морозов В.Ю. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати і провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді, учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не був присутнім у судовому засіданні суду першої інстанції, а також те, що він не повідомлявся належним чином про дату та час розгляду справи, а копію постанови суду першої інстанції не отримував, з метою дотримання принципу доступу до правосуддя приходжу до висновку про поважність причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення та, вважаю за необхідне задовольнити клопотання, поновити строк на оскарження постанови та розглянути подану апеляційну скаргу по суті. Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі. Так, вина ОСОБА_1 підтверджується доказами, які місцевий суд безпосередньо дослідив під час розгляду справи, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №159391 від 13.01.2020, який складено правомочною посадовою особою, у встановленому законом порядку (а.с. 1); - письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до яких 13.01.2020 вони були запрошені в якості свідків, в їх присутності водій ОСОБА_1 , відмовився пройти у встановленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння (а.с. 3); -відеозаписом з відеореєстратора (боді-камери АЕ 00062) поліцейського патрульної поліції, який був оглянутий у судовому засідання та на якому водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків. (а.с. 7). Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою та в адміністративних матеріалах відсутні докази, які б їх спростовували. Так, у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Згідно п. 3, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, огляд проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. За п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не було вручено направлення на проходження огляду не заслуговують на увагу, оскільки положеннями Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, не передбачено вручення особі, що притягується до адміністративної відповідальності направлення на огляд. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Крім цього, в матеріалах справи на (а.с. 2) міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 13.01.2020 року. Не заслуговують на увагу і доводи апелянта, стосовно неналежного виконання працівниками поліції своїх службових обов`язків, оскільки це не підтверджується матеріалами справи та будь якими доказами. Що стосується доводів апелянта про відсутність відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, суд не приймає їх до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься відеозапис поліцейського патрульної поліції на якому водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків (а.с. 7). Посилання апелянта про те, що його не відсторонили від керування транспортним засобом, то слід зазначити, що вказані доводи не є тією безумовною підставою для визнання дій ОСОБА_1 такими, що не містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить самостійні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності, а саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, наркотичного сп`яніння. В матеріалах справи відсутні та захисником під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги захисника є неприйнятними. Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Отже винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні поза всяким сумнівом знайшла своє підтвердження зібраними доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, а відтак у відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому слід зазначити, що згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зазначене свідчить про те, що суд повинен оцінити всі докази наявні в матеріалах провадження у своїй сукупності та прийти до висновку про винність я чи невинність особи в інкримінованому йому правопорушенні. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року). Місцевий суд наклав стягнення у межах санкції ст. 130 КУпАП та в трьох місячний строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у апеляційного суду не має. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року - залишити без задоволення. Постанову Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко