Постанова 4873 № 910/14693/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" червня 2020 р. Справа№ 910/14693/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Пашкіної С.А. Андрієнка В.В. секретар Ковальчук Р.Ю. за участю представників: позивача - Подоляк О.В., Зікратий А.В., відповідача - Коваленко А.О. розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Туровської Маріанни Андріївни на рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2020 р. (повне рішення складено 19.03.2020 р.) у справі № 910/14693/19 (суддя - Котков О.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця Подоляка Олександра Васильовича до Фізичної особи-підприємця Туровської Маріанни Андріївни про стягнення заборгованості у розмірі 94370,40 грн В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року Фізична особа-підприємець Подоляк Олександр Васильович звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця Туровської Маріанни Андріївни про стягнення суми попередньої оплати за договором поставки № 159/19 від 19.06.2019 р. у розмірі 94370,40 грн. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач, в порушення умов зазначеного договору, свої зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, попередньо оплаченого позивачем, не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.03.2020 р. у справі № 910/14693/19 позов Фізичної особи-підприємця Подоляка Олександра Васильовича задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Туровська Маріанна Андріївна подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що ним були виконані умови укладеного договору в частині вчасної поставки товару відповідно до специфікації № 1 від 19.06.2019 р. Обумовлений сторонами товар було поставлено позивачу 04.09.2019 р., що підтверджується товарно-транспортною накладною. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2020 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Туровської Маріанни Андріївни у справі № 910/14693/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14693/19 та призначено її до розгляду на 26.05.2020 р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 р. було відкладено розгляд справи до 16.06.2020 р. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. 19.06.2019 р. між Фізичною особою-підприємцем Подоляком Олександром Васильовичем (далі - покупець) та Фізичною особою-підприємцем Туровською Маріанною Андріївною (далі - продавець) було укладено договір поставки огороджуючих конструкцій № 159/19 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця сендвіч-панелі будівельної серії "Термокс", далі - товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його. Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент, кількість, ціна, умови і терміни поставки товару встановлюються сторонами в специфікаціях до договору. Як передбачено п. 3.1 договору, продаж товару здійснюється по договірним цінам, встановленим в специфікаціях до договору, які є невід`ємною його частиною. Загальна сума договору складається із сум, встановлених в специфікаціях (п. 3.2 договору). Згідно з п. 4.1 договору продавець передає покупцю на товар, що постачається наступні документи: рахунок-фактуру, сертифікат якості, відвантажувальну накладну або накладну в двох екземплярах. У специфікації № 1 від 19.06.2019 р. сторони погодили, що відповідач зобов`язаний поставити позивачу товар: сендвіч-панель СТм-120, 5005/9003.05/120/0,5;1200х6000, у кількості 17 штук, на загальну суму 94370,40 грн; умови оплати: 30% вартості даної специфікації - 28311,12 грн - часткова передоплата протягом одного банківського дня з моменту підписання даної специфікації; 50% даної специфікації - 47185,20 грн часткова передоплата протягом 7 днів після підписання даної специфікації; кінцевий розрахунок - 18 874,08 грн після повідомлення покупця про готовність товару до відвантаження; умови поставки: СРТ м. Білопілля (Сумської обл.); строки виготовлення: десять банківських днів з моменту отримання повної передоплати; строк поставки кожної партії товару: 4 (чотири) банківських дня з моменту кінцевого розрахунку. На виконання умов укладеного договору поставки та виставленого відповідачем рахунку-фактури № 197/19 від 20.06.2019 р., позивач здійснив попередню оплату товару на суму 94370,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 102 від 21.06.2019 р. на суму 28 311,12 грн, № 104 від 24.06.2019 р. на суму 47185,20 грн, № 124 від 22.08.2019 р. на суму 4073,00 грн та № 134 від 04.09.2019 р. на суму 14801,08 грн. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору поставки, свої зобов`язання щодо поставки обумовленого товару не виконав, чим допустив порушення господарського зобов`язання. За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. У відповідності до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві. Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. За ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Як було встановлено вище, на виконання умов укладеного договору поставки та виставленого відповідачем рахунку-фактури № 197/19 від 20.06.2019 р. позивач здійснив попередню оплату товару на суму 94370,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 102 від 21.06.2019 р. на суму 28311,12 грн, № 104 від 24.06.2019 р. на суму 47185,20 грн, № 124 від 22.08.2019 р. на суму 4073,00 грн та № 134 від 04.09.2019 р. на суму 14801,08 грн. Проте, товарно-транспортна накладна № 0019 від 04.09.2019 р. підписана лише відповідачем, підпис позивача скріплений печаткою відсутній. Також позивачу не було надано документів на виконання п. 4.1 укладеного договору. Стосовно наданої відповідачем заяви свідка водія ОСОБА_1 на підтвердження факту передачі товару позивачу, колегія зазначає наступне. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Однак, надана відповідачем заява свідка не відповідає вимогам ст. 88 ГПК України, оскільки не посвідчена нотаріально, відтак не може бути прийнята судом як належний та допустимий доказ. Крім цього, наданий відповідачем лист № 15/11 від 15.11.2019 р. ФОП Колесова В.О. не може бути прийнятий судом як висновок експерта, з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Отже, відповідачем не доведено, що лист № 15/11 від 15.11.2019 р. складений кваліфікованим судовим експертом, до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження кваліфікації особи, якою складено висновок, не зазначено, що експерт, який склав даний висновок, обізнаний (попереджений) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. До того ж, колегія вважає, що факт поставки товару за вказаним договором повинен бути підтверджений належними письмовими доказами, зокрема товаророзпорядчими документами (первинними документами) і не може підтверджуватись іншими засобами доказування. Таким чином, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач поставив, а позивач прийняв товар, передбачений специфікацією до укладеного договору поставки № 159/19 від 19.06.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже, у позивача як покупця за укладеним договором виникло право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Суд зазначає, що правова природа попередньої оплати внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором - не змінюється і залишається такою поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих покупцем (позивачем) коштів, внаслідок не поставки відповідачем товару, - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання. Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати за договором поставки № 159/19 від 19.06.2019 р. у розмірі 94370,40 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За таких обставин, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2020 р. у справі № 910/14693/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Туровської Маріанни Андріївни задоволенню не підлягає. Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника. Згідно з ч. 5 ст 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті. Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Туровської Маріанни Андріївни залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.03.2020 р. у справі № 910/14693/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Туровську Маріанну Андріївну.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 25.06.2020 р. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді С.А. Пашкіна В.В.Андрієнко