Постанова 4873 № 910/7363/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" червня 2020 р. Справа№ 910/7363/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Демидової А.М. Ходаківської І.П. при секретарі Островерха В.Л. за участю представників від позивача: не з`явились від відповідача: 1) не з`явились 2) Шалашова В.І. від третіх осіб: не з`явились розглянувши у відкритому судовому засіданні аапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 (повний текст складено 19.11.2019 у справі № 910/7363/19 (суддя Борисенко І.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" до відповідачів:

1. Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк"

2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" Тімоніна Олександра Олексійовича за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1: 1.Державної організації "Фонд гарантування вкладів фізичних осіб"

2. Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітмет" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" (далі - відповідач -1) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" Тімоніна Олександра Олексійовича (далі - відповідач -2) про: - визнання незаконними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" Старцевої Тетяни Володимирівни в особі правонаступника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" Тімоніна Олександра Олексійовича у виді включення до ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" грошових коштів у сумі 2 800 000 грн., які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Елітмет"; - зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" Старцевої Тетяни Володимирівни в особі правонаступника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" Тімоніна Олександра Олексійовича виключити з ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" грошові кошти у розмірі 2 800 000 грн., які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Елітмет". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки грошові кошти в сумі 2 800 000 грн, які знаходяться на поточному рахунку позивача у відповідача-1, останньому не належать, відповідачем-2, на думку позивача, було протиправно включено вказані грошові кошти до ліквідаційної маси відповідача-1, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати такі дії незаконними та зобов`язати відповідача-2 виключити їх з ліквідаційної маси відповідача-1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітмет" звернулося до Північного апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суд міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19 повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення. Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Ходаківської І.П., Демидової А.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19 залишено без руху. 26.02.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з доданими доказами сплати судового збору в розмірі 5763грн. (платіжне доручення №3256 від 20.02.2020). 28.02.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2020 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Елітмет" зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.03.2020. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19. 17.03.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника третьої особи -1 надійшло пояснення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19 - без змін. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 зі змінами від 16.03.2020 № 215 "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України, враховуючи вжитий карантинний режим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи № 910/7363/19, що 24.03.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 не відбудеться. Про дату і час судового засідання за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 учасники справи будуть повідомлені додатково. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи № 910/7363/19, що 24.03.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 не відбудеться. Про дату і час судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково. 23.03.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітмет» надійшло клопотання, в якому позивач просить суд проводити судове засідання в режимі відеоконференції у Господарському суді Дніпропетровської області, що розташований за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1. 25.03.2020 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача -2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19 - без змін. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітмет» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Призначено справу № 910/7363/19 до розгляду в режимі відеоконференції на 19.05.2020. Зобов`язано Господарський суд Дніпропетровської області забезпечити проведення відео конференції в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1. 19.05.2020 на електрону пошту Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Елітмет" надійшла заява про відкладення розгляду справи, обґрунтоване неможливістю взяти участь в розгляді справи №910/7363/19 в режимі відеоконференції через зайнятість у іншій справі № 904/871/20, розгляд якої призначено на 19.05.2020 о 12 год. 30 хв. в Господарському суді Дніпропетровської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 розгляд справи № 910/7363/19 було відкладено на 10.06.2020. На електрону пошту Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Елітмет" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 розгляд справи № 910/7363/19 відкладено на 23.06.2020. Встановлено, що в судове засідання 23.06.2020 представники позивача, відповідача-1 та третіх осіб у судове засідання не з`явилися. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача, відповідача-1 та третіх осіб. Представник відповідача - 2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-2, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. 01.09.2014 між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (надалі - банк, відповідач - 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітмет" (надалі - клієнт, позивач) було укладено Договір банківського рахунку №14-09-01-3873 (надалі - Договір), відповідно до умов якого банк зобов`язаний відкрити клієнту поточний рахунок/поточний рахунок в банківських металах № 26007300002710 (далі - поточний рахунок), на підставі документів, визначених сукупністю нормативно-правових актів України, в тому числі Національного банку України; приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти/банківські метали, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум/банківських металів з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбаченим чинним законодавством України, за умови, що клієнт погоджується з тарифами банку, чинними на момент надання зазначених послуг (підпункти 1.1.1 та 1.1.2 пункту 1.1 Договору). Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Договору визначено, що банк зобов`язаний надавати клієнту послуги у відповідності до положень цього Договору та з дотриманням вимог законодавства України. Як стверджує позивач, ним через систему "Клієнт-Банк" було подано 24.04.2017 відповідачу для виконання платіжне доручення № 2659 про перерахування Товариству з обмеженою відповідальністю «Елар» 2 800 000 грн., з призначенням платежу «оплата за товар згідно договору комісії № 84/17 від 01.03.2017». Проте, вказане платіжне доручення, в порушення умов договору, Банком не було виконано, а, в подальшому, спірні грошові кошти включено до ліквідаційної маси Банку. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" про: визнання незаконними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" Старцевої Тетяни Володимирівни в особі правонаступника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" Тімоніна Олександра Олексійовича у виді включення до ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" грошових коштів у сумі 2 800 000 грн, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Елітмет" ; - зобов`язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" Старцевої Тетяни Володимирівни в особі правонаступника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" Тімоніна Олександра Олексійовича виключити з ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства "ДіамантБанк" грошові кошти у розмірі 2 800 000 грн, які належать на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Елітмет". За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 13 та частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Частинами першою - третьою статті 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрям використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Відповідно до частин першої і третьої статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Відповідно до ч.1 ст.1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом. Згідно ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Колегією суддів встановлено, що 24.04.2017 на підставі рішення правління Національного банку України №264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «ДіамантБанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 по 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «ДіамантБанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Старцевій Тетяні Володимирівні строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 по 23.05.2017 включно. 23.05.2017 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 2075 відповідно до якого продовжено строк тимчасової адміністрації у ПАТ «ДіамантБанк» з 24.05.2017 по 23.06.2017 включно. Згідно з даним рішенням продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПAT «ДіамантБанк» Старцевої Тетяни Володимирівни з 24.05. 2017 до 23.06. 2017 включно. Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ДіамантБанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ДіамантБанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ДіамантБанк» з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «ДіамантБанк» Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на два роки з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно. 16.05.2019 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 1207 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «ДіамантБанк» строком на один рік з 24.06.2019 до 23.06.2020 включно. Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі за текстом - Закон) передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України. Виходячи зі змісту пунктів 3, 4, 54, 6 і 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - це фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов`язань. Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Згідно з абзацами першим і другим частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Відповідно до частини восьмої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд припиняє протягом тимчасової адміністрації у банку здійснення операцій за правочином (у тому числі договором), вчиненим (укладеним) банком з окремим кредитором чи іншою особою, якщо такий правочин (у тому числі договір) спричиняє або може спричинити надання переваги одному кредитору перед іншим в частині задоволення вимог, зокрема за наявності однієї з таких умов: 1) правочин (у тому числі договір), спрямований на забезпечення виконання зобов`язань банку чи третьої особи перед окремим кредитором, вчинений (укладений) до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку; 2) правочин (у тому числі договір) спричиняє чи може спричинити зміну черговості задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, що виникли до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку; 3) правочин (у тому числі договір) спричиняє чи може спричинити задоволення вимог, строк яких на дату виконання правочину (в тому числі договору) не настав, одних кредиторів за наявності невиконаних в установлені строки зобов`язань перед іншими кредиторами; 4) правочин (у тому числі договір) призвів до того, що окремому кредитору надано чи може бути надано перевагу в задоволенні вимог, що існували до запровадження тимчасової адміністрації, порівняно з умовами розрахунку з кредитором у черговості, визначеній цим Законом. Припинення здійснення операцій застосовується до правочину (у тому числі договору), визначеного у цій частині, якщо він укладений протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку. Відтак, у спорах, пов`язаних з виконанням банку, у яких введена тимчасова адміністрація чи розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших актів України у цих правовідносинах. Виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не могли бути задоволені його вимоги до відповідача під час запровадження у останнього тимчасової адміністрації. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що платіжне доручення від 24.04.2017 № 2659, а також інші документи в матеріалах справи не містять інформації про те, коли саме Банком було отримане вказане платіжне доручення. Згідно з частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов`язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом. Частинами першою і другою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно, що є об`єктом довірчої власності, інше майно у випадках, прямо передбачених законом, а також банкноти і монети, передані Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними, ліцензія, дозвіл. Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси. Доводи скаржника про те, що спірні грошові кошти включені до ліквідаційної маси є безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами. Згідно статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач звернувся до банку із заявою вих. №3244/РК від 31.07.2017 про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог, в якій просив банк визнати ТОВ "Елітмет" кредитором ПАТ "Діамантбанк" щодо залишків на поточному рахунку № НОМЕР_1 та за результатами розгляду вищевказаної заяви Банком було акцептовано вимоги ТОВ "Елітмет" в сумі 3 230 793 грн 68 коп. (з урахуванням змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів) та віднесені до 7 черги погашення акцептованих вимог кредиторів банку. Суд першої інстанції вірно вказав, що позивач реалізував своє право вимоги до ПАТ "ДіамантБанк", як кредитор, в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Тобто, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту, що й унормовано в положеннях статей 4 Господарського процесуального кодексу України. Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Частиною першою та пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права й обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що права позивача не було порушено банком при невиконанні платіжного доручення № 2659 про перерахування коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Елар" 2 800 000грн. від 24.04.2017, оскільки рішення Правління Національного банку України № 264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" було прийнято 24.04.2017, яким розпочато процедуру виведення ПАТ «Діамантбанк» з ринку шляхом запровадження в цьому тимчасової адміністрації з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 та відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не могли бути задоволені вимоги позивач, як кредитора банку, до банку під час запровадження у ньому тимчасової адміністрації. А, після початку процедури ліквідації Банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону. При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач реалізував своє право вимоги до ПАТ "ДіамантБанк", як кредитор, в порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що позивач самостійно і добровільно звернувся до відповідача - 2 із заявою про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог. Включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог та віднесення їх до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк", було прийнято відповідачем - 2 безпосередньо на підставі звернення позивача із вказаною вище заявою. Колегія суддів погоджується з висновком суду, що діями відповідача - 2 щодо включення коштів в розмірі 3 230 793 грн. 68 коп. (з урахуванням змін до реєстру акцептовних вимог кредиторів) до ліквідаційної маси відповідача-1 та віднесення їх до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк" право позивача не порушено. Щодо включення грошових коштів ТОВ "Елітмет" за Договором банківського рахунку №14-09-01-3873 від 01.09.2014 до складу ліквідаційної маси. Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл. Враховуючи вище зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що грошові кошти ТОВ "Елітмет" за Договором банківського рахунку № 14-09-01-3873 від 01.09.2014 у відповідності до положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не підлягають включенню та не включені до складу ліквідаційної маси ПАТ "ДіамантБанк". Відповідно відсутні будь-які незаконні дії та/або бездіяльність з боку Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "ДіамантБанк" Старцевої Тетяни Володимирівни та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ДіамантБанк" Тімоніна Олександра Олексійовича. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено вчинення незаконних дій уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Діамантбанк» Старцевою Т.В. та Тімоніним О.О. щодо включення до ліквідаційної маси Банку грошових коштів у сумі 2 800 000 грн, які належать позивачу, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу на підставі вищевикладеного та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19 слід залишити без змін. Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітмет". Керуючись ст. ст. 129, 269 - 270, 273, 275- 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітмет" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітмет".

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 у справі № 910/7363/19.

4. Матеріали справи № 910/7363/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288,289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 25.06.2020. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді А.М. Демидова І.П. Ходаківська