Постанова 4873 № 910/14420/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "24" червня 2020 р. Справа№ 910/14420/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Мальченко А.О. Козир Т.П. Секретар судового засідання: Мельничук О.С., За участю представників сторін від позивача - Гаркавенко С.В., від відповідача - Калінін М.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Енергоринок" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 (повний текст рішення складено 16.03.2020) у справі №910/14420/19 (суддя Трофименко Т.Ю.) За позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" до Державного підприємства "Енергоринок" про визнання недійсним одностороннього правочину, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2019 року до Господарського суду міста Києва надійшов позов Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" до Державного підприємства "Енергоринок" про визнання недійсним одностороннього правочину, у якому викладено такі вимоги: 1) визнати недійсним односторонній правочин Державного підприємства "Енергоринок" щодо зарахування оплат, здійснених Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" понад повну поточну вартість електроенергії, купленої в вересні 2018 року за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 року № 4863/01 на загальну суму 32 575 773,85 грн., в рахунок погашення заборгованості, що виникла на підставі договору купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 12.06.2015 року № 11296/01, з моменту його вчинення. 2) зобов`язати Державне підприємство "Енергоринок" виконати умови пункту 6.5 Договору купівлі-продажу електричної енергії від 19.08.2008 року № 4863/01, а саме, зарахувати кошти за куплену в вересні 2018 року за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 року № 4863/01 на загальну 32 575 773,85 грн., в рахунок погашення заборгованості по договору від 19.08.2008 року № 4863/01, з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що при вчиненні одностороннього правочину по зарахуванню коштів, що надійшли відповідно до умов договору від 19.08.2018 року № 4863/01(КТ) в рахунок погашення заборгованості за договором № 11296/01 від 12.06.2015 року, відповідачем порушено вимоги ст. 188 ГК України, статті 525, 538, 615 ЦК України, ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику", п.п. 4-7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 року №

263. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин Державного підприємства "Енергоринок" щодо зарахування оплат, здійснених Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" понад повну поточну вартість електроенергії, купленої в вересні 2018 року за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 року № 4863/01 на загальну суму 32 575 773,85 грн., в рахунок погашення заборгованості, що виникла на підставі договору купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 12.06.2015 року № 11296/01, з моменту його вчинення. Зобов`язано Державне підприємство "Енергоринок" виконати умови пункту 6.5 договору купівлі-продажу електричної енергії від 19.08.2008 року № 4863/01, а саме, зарахувати кошти за куплену в вересні 2018 року за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 року № 4863/01 на загальну 32 575 773,85 грн., в рахунок погашення заборгованості по договору від 19.08.2008 року № 4863/01, з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Енергоринок" на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" судовий збір у розмірі 3 842 грн. 00 коп. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що здійснивши перезарахування коштів з одного договору на інший, відповідач вчинив односторонній правочин, зі змісту якого випливає юридичний наслідок цивільно-правового характеру - зміна правовідносин сторін, а саме збільшення кредиторської заборгованості позивача за Договором № 4863/01 від 19.08.2008 року та зменшення такої заборгованості за Договором № 11296/01 від 12.06.2015 року. Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 року у справі №910/14420/19 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм матеріального права ст.ст. 15, 16, 202 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 20, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику», ст.ст. 4, 6, 129, 129-1 Конституції України та процесуального права - ст.ст. 2, 5, 79, 86, 195, 210, 236 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема скаржник вважає, що оскільки вся електроенергія купувалася АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» на єдиному Оптовому ринку, діяльність якого регулювалася ДЧОРЕ, то й і така умова про зарахування переплати в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення на ОРЕ, не обмежувалася рамками одного певного договору (№4863/01 або №11296/01), а стосувалась їх обох. Також скаржник зазначає, що в даному випадку йде мова про обов`язок зарахувати кошти, які сплачує позивач в рахунок погашення заборгованості за електроенергію згідно з черговістю її виникнення та незалежно від підстав виникнення боргу, оскільки така заборгованість утворилась внаслідок порушення АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» своїх грошових зобов`язань перед ДП «Енергоринок» у зв`язку з несвоєчасною оплатою вартості купованої електроенергії на єдиному (загальному) оптовому ринку електричної енергії України. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги, що сума переплат була спрямована на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. В апеляційній скарзі відповідач також вважає, що договір №4863/01 так і договір №11296/01 укладені у відповідності до ДЧОРЕ і розрахунки за ними, на виконання зобов`язань боржника, повинні відбуватись з усіх його рахунків та використанням усіх джерел можливості отримання коштів для виконання взятих на себе грошових зобов`язань. Крім того скаржник вважає, що дії відповідача по віднесенню переплат не можуть кваліфікуватися, як односторонній правочин щодо внесення змін до договорів, адже наслідків у вигляді зміни договорів не породжують. Скаржник також вважає, що ухвалення даного рішення є блокуванням та створенням (за сприянням судової гілки влади) перешкод у реалізації конституційних гарантій та принципів обов`язковості виконання рішень суду, які набрали законної сили. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Енергоринок" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 року у справі №910/14420/19, розгляд справи призначено 13.05.2020 року. 04.05.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. 12.05.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Державного підприємства "Енергоринок" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням на території України карантину до 22.05.2020 року. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 року розгляд справи відкладено на 27.05.2020 року. 27.05.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Державного підприємства "Енергоринок" надійшло відповідь на відзив та клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з продовженням на території України карантину до 22.06.2020 року та бажанням апелянта скористатись своїми процесуальними правами в повному обсязі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 року розгляд справи відкладено на 24.06.2020 року. 15.06.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.06.2020 року, у зв`язку з відпусткою судді Чорногуза М.Г., сформовано для розгляду справи №910/14420/19 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі №910/14420/19 прийняти до провадження колегією суддів у визначеному складі. В судовому засіданні 24.06.2020 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.08.2008 року між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" (ЕК), яке змінило найменування на Акціонерне товариство "ДТЕК Донецькі Електромережі", укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 4863/01 (надалі також - "Основний договір"), відповідно до умов якого відповідач продає, а позивач купує електроенергію в ОРЕ та здійснює її оплату відповідно до умов Основного договору. Порядок розрахунків врегульовано розділом 6 Основного договору, укладеного Сторонами без розбіжностей. (а.с. 16-29). Відповідно до п. 6.1 Основного договору оплату за куплену електроенергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДПЕ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕК, відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також з інших рахунків ЕК. Згідно з п. 6.2 Основного договору перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов п. 6.3 і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п.п. 6.4 та 6.5 цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України. При цьому, в п. 6.6 Договору Сторони погодилися, що ЕК не вказує призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ЕК на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ (тобто у разі розподілу коштів Уповноваженим банком на підставі затвердженого НКРЕКП алгоритму ОРЕ). Пунктом 6.5 Основного договору (у редакції додаткової угоди від 18.11.2011 №7745/02) передбачено, що сума, яка була сплачена ЕК понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць (з урахуванням пункту 6.4 цього договору), зараховується сторонами як погашення заборгованості за електричну енергію, яка виникла після 01.01.2015, а в разі її відсутності зараховується в рахунок погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення, крім заборгованості, реструктуризованої за договорами, укладеними на виконання Закону України від 23.05.2005 №2711-ІV, з урахуванням ПДВ. У випадку відсутності простроченої заборгованості сума, яка була сплачена ЕК у розрахунковому місяці понад повну поточну оплату вартості електричної енергії за розрахунковий місяць, зараховується за згодою сторін як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ЕК відповідно до договору реструктуризації заборгованості між ДПЕ та ЕК (крім договору про реструктуризацію заборгованості, укладеного на виконання Закону України від 23.05.2005 №2711-ІV). У пункті 6.6 Основного договору сторони погодили, що ЕК не вказує призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання ЕК на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ (тобто у разі розподілу коштів Уповноваженим банком на підставі затвердженого НКРЕКП алгоритму ОРЕ). Строк дії договору встановлено з 01.09.2008 року до 31.12.2008 року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку його дії (п.11.6 Основного договору). Також з матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 12.06.2015 року на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України №263 між сторонами укладено договір № 11296/01 (надалі також - "Договір купівлі-продажу перетоків"), відповідно до умов якого ДП "Енергоринок" продає, а ПАТ "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" купує різницю перетоків електричної енергії, переміщеної з контрольованої території на неконтрольовану територію, та здійснює її оплату відповідно до умов Договору купівлі-продажу перетоків. (а.с. 55-61). Відповідно до п. 5.2 Договору купівлі-продажу перетоків оплату за куплену різницю перетоків електричної енергії ЕК здійснює грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ, відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України. Згідно з п. 5.3 Договору купівлі-продажу перетоків ЕК здійснює оплату вартості купленої різниці перетоків електричної енергії шляхом перерахування ДПЕ суми коштів, зазначеної у рахунку фактурі, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ. При здійсненні платежів ЕК повинна вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов`язково зазначається відповідний договір та розрахунковий місяць. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками та згідно з ч. 3. ст. 631 Цивільного кодексу України його умови застосовуються до відносин між Сторонами, які виникли з 01.05.2015 року, і діє протягом терміну дії постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 року №263 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження". (п. 10.1 Договору купівлі-продажу перетоків). З матеріалів справи також вбачається, що позивач за Основним договором у вересні 2018 року закупив електроенергію на суму 15 167 184,42 грн. Зазначена обставина підтверджується актом купівлі-продажу електроенергії від 30.09.2018 року. (а.с. 76). Також в матеріалах справи наявна довідка щодо здійснення оплат на рахунок відповідача з 01.09.2018 року по 30.09.2018 року зі змісту, якої вбачається, що позивач перерахував у вересні на рахунок відповідача оплату у більшому розмірі, а саме у сумі 47 742 958, 27 грн. (а.с. 77). З листа №01/1304 від 08.10.2018 року вбачається, що кошти сплачені у вересні 2018 року понад повну поточну вартість місяця в сумі 32 575 773, 85 грн. позивач просив відповідача зарахувати як сплату за активну електроенергію згідно відповідних графіків виплат заборгованості по рішенню суду від 05.05.2015 року № 908/999/15-г. (а.с. 74). Відповідач в свою чергу листом №01/51-4-13249 від 11.10.2018 року повідомив позивача, що кошти, сплачені АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» понад поточну вартість електроенергії вересня 2018 року у розмірі 32 575 773, 85 грн. зараховані за рішенням суду від 26.04.2018 року № 905/2882/17 за січень 2017 року у розмірі 15 381 063, 93 грн. та за лютий 2017 року у розмірі 17 194 709, 92 грн. (а.с. 75). Судом першої інстанції також встановлено, що предметом спору у справі № 908/999/15-г було стягнення заборгованості з позивача на користь відповідача за Основним договором, в той час як предметом спору у справі № 905/2882/17 було стягнення заборгованості за іншим договором - Договором купівлі-продажу перетоків, 311296/01 від 12.06.2015 року Спір у даній справі виник внаслідок того, що позивач вважає безпідставним проведення відповідачем вищевказаного зарахування коштів, сплачених за одним договором в рахунок погашення боргу за іншим договором, у зв`язку з чим позивач просив суд визнати недійсним односторонній правочин відповідача щодо зарахування оплат з моменту його вчинення, а також зобов`язати відповідача виконати умови п.6.5 Основного договору, а саме зарахувати кошти за куплену в вересні 2018 року за Основним договором електроенергію на загальну суму 32 575 773, 85 грн., в рахунок погашення заборгованості по договору №4863/01 від 19.08.2008 року з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав. Місцевий господарський суд задовольнив позов у повному обсязі, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими з чим колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином. У розумінні наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Позивач вважає одностороннім правочином дії відповідача із зарахування коштів, які надійшли від позивача як оплата за Основним договором та які є переплатою за цим договором, у рахунок оплати за іншим договором між цими ж самими сторонами, оскільки здійснивши перезарахування коштів з одного договору на інший, відповідач вчинив односторонній правочин, зі змісту якого випливає юридичний наслідок цивільно-правового характеру - зміна правовідносин сторін, а саме збільшення кредиторської заборгованості Товариства за договором від 19.08.2008 і зменшення такої заборгованості за договором від 12.06.2015. Статтею 23 Закону України "Про електроенергетику" визначено особливості забезпечення енергопостачання в умовах надзвичайного стану, особливого періоду та у разі надзвичайних ситуацій в об`єднаній енергетичній системі України та делеговано відповідні повноваження на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження Кабінету міністрів України. На підставі зазначеної норми Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 07.05.2015 № 263 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження". Пунктами 4 та 5 Постанови № 263 встановлено, що порядок, механізм та принципи взаємодії суб`єктів електроенергетики, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею, постачанням, купівлею та продажем електричної енергії, порядок формування цін (тарифів), компенсації технологічних втрат електричної енергії під час передачі, а також розрахунків за електричну енергію, послуги з передачі та постачання електричної енергії, інші питання регулювання відносин у сфері електроенергетики на неконтрольованій території визначаються багатостороннім договором. Суб`єкти електроенергетики, що одночасно провадять діяльність на контрольованій та неконтрольованій території, ведуть окремий бухгалтерський облік господарської діяльності на неконтрольованій та контрольованій території. З аналізу наведених норм вбачається, що регулювання економічних та організаційних відносин на оптовому ринку електричної енергії України здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), тоді як ці ж відносини на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження регулюються виключно положеннями Постанови № 263 Кабінету Міністрів України. Вказані вище висновки встановлені та повністю підтверджуються Постановою Верховного суду України від 20.06.2018 у справі № 826/13109/16. Крім того, НКРЕКП Постановою від 21.08.2015 № 2207 "Про погодження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України від 22 травня 2015 року (підпункт 8.1 протоколу № 10)", затверджено зміни до додатка 2 до ДЧОРЕ (Правила Оптового ринку електричної енергії України, затверджені постановою НКРЕ України від 09.08.2012 № 1028) в частині надання даних виробниками та постачальниками електричної енергії, що здійснюють діяльність на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, у частині визначення величини прогнозу необхідного покриття електричного навантаження в ОЕС України та у частині купівлі/продажу різниці перетоків електричної енергії в умовах дії рішень Кабінету Міністрів України. Тобто, фактично встановило відповідні особливості діяльності оптового ринку електричної енергії України, в зв`язку з прийняттям Постанови КМУ №

263. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 встановлено, зокрема, особливості здійснення розрахунків ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" з оптовим постачальником за різницю перетоків електричної енергії, переміщеної з КТ на НКТ, а також передбачено ведення окремого бухгалтерського обліку господарської діяльності на КТ та НКТ. Основний договір укладений у відповідності до ДЧОРЕ і розрахунки за ним відбуваються згідно алгоритму ОРЕ. Алгоритм оптового ринку електричної енергії, відповідно до Закону України "Про електроенергетику" - це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Порядок визначення відрахувань коштів на поточні рахунки енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (далі - Порядок), затверджено постановою НКРЕКП від 13.06.2013 №700 (далі - постанова №700). Відповідно до пункту 1.1 Порядку ним визначено методологію розрахунку нормативу відрахувань коштів на поточні рахунки енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території (далі - ЕЗТ), та на поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії з урахуванням Договору між членами Оптового ринку електричної енергії України, тобто визначає порядок встановлення алгоритму розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕЗТ. У преамбулі постанови №700 зазначено нормативно-правові акти, на підставі яких затверджено Порядок, серед яких, зокрема, Закон України "Про електроенергетику" та Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 №1136. При цьому, у постанові Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 №1136 передбачено, що її дія не поширюється на неконтрольовану територію згідно з постановою Кабінету Міністрів України №263 від 07.05.2015. Правовий аналіз Порядку та норм законодавства, на підставі яких його затверджено, свідчить про те, що алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕЗТ встановлюється НКРЕКП виключно для КТ. При цьому, в постанові Кабінету Міністрів України від 19.07.2000 №1136 вказано, що її дія не поширюється на неконтрольовану територію згідно з постановою Кабінету Міністрів України №263 від 07.05.2015. Правовий аналіз Порядку та норм законодавства, на підставі яких він затверджений, вказує на те, що алгоритм розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ЕЗТ встановлюється НКРЕКП виключно для контрольованої території. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявний лист НКРЕКП від 25.01.2018 року №767/28.2/7-18, у якому зазначено, що дія алгоритму ОРЕ поширюється виключно на договірні відносини між ДП "Енергоринок" та ПАТ "ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО" (попередня назва позивача) за куповану електроенергію на контрольованій українською владою території; ДП "Енергоринок" не повинно включати у довідку про наявність/відсутність простроченої заборгованості ПРТ (постачальника електричної енергії за регульованим тарифом) перед оптовим постачальником електричної енергії заборгованість за договором від 12.06.2015 року; відомості про наявність зазначеної заборгованості мають подаватися окремо і носять довідковий характер. (а.с. 83-84). Порядок зарахування оплати понад повну поточну вартість купленої в розрахунковому місяці електроенергії визначений тільки одним, укладеним сторонами двостороннім договором, а саме договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 року № 4863/01, відповідно до п. 6.5 якого, дана сума (переплата) зараховується Сторонами в погашення заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення; у разі відсутності простроченої заборгованості - дана сума зараховується, за згодою Сторін, як авансовий платіж на наступний розрахунковий період або як платіж згідно з письмовим повідомленням ЕК відповідно до договору реструктуризації заборгованості між ДПЕ та ЕК. Згідно з пунктами 6.1 та 6.3 Основного договору оплату за куплену електричну енергію ЕК здійснює відповідно до ІВКОР, кожного банківського дня розрахункового місяця (відповідно до алгоритму). Натомість згідно з пунктами 5.2 та 5.3 договору від 12.06.2015 оплату за куплену різницю перетоків електричної енергії ЕК (позивач) здійснює грошовими коштами, шляхом перерахування суми, зазначеної у виставленому ДПЕ рахунку-фактурі, на поточний рахунок з спеціальним режимом використання ДПЕ, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. Таким законодавством для ринку на НКТ є постанова КМУ №263, отже, сторони у договорі від 12.06.2015 року визначили особливий порядок розрахунків, який істотно відрізняється від порядку, передбаченого договором від 19.08.2008 року. Дане положення повністю відповідає абз. 3 п. 6.3. ІВКОР, згідно з яким, у разі відсутності простроченої заборгованості кошти, що надходять в оплату повного обсягу вартості електричної енергії, яка буде поставлена у наступних розрахункових періодах відповідно до умов укладеного договору, зараховується як попередня оплата або авансовий платіж. Обсяг купленої у спірних місяцях електроенергії підтверджується наявними в матеріалах справи, наданими Позивачем, підписаними сторонами відповідно до умов Основного договору актами купівлі-продажу електроенергії, які Відповідачем не заперечується. Обсяг перерахованих коштів з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання Позивача на відповідний рахунок Відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи, наданими Позивачем, копіями довідок щодо здійснення оплат на рахунок ДП "Енергоринок" за спірний період, які Відповідачем не заперечується. Факт надходження зазначених коштів саме відповідно до Основного договору та алгоритму ОРЕ підтверджується даними щодо призначення платежу цих коштів, а саме: "Розподіл коштів за електричну енергію згідно постанови НКРЕКП від…", тобто постанов про алгоритм перерахування коштів на відповідний місяць, що встановлюється тільки для КТ. Неможливість погашення заборгованості з різниці перетоків електричної енергії (НКТ) за рахунок переплати, яка утворилася за результатами здійснення АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" діяльності з постачання електричної енергії на КТ, підтверджується аналізом положень зазначених договорів, укладених між позивачем та відповідачем. Відповідно до пункту 6.6 Основного договору сторони погодилися, що ЕК (позивач) не вказує призначення платежу лише у випадку перерахування коштів з поточного рахунку з спеціальним режимом використання ЕК на такий же рахунок ДПЕ (відповідача), тому відсутність в призначенні платежу номеру договору, проведення їх щоденно та у відповідності до визначених Постанов НКРЕКП, також підтверджує проведення таких платежів за участю Уповноваженого банку та відповідно до умов Основного договору. Тобто, кошти були розподілені Уповноваженим банком Оптового ринку - Ощадбанком, відповідно до алгоритму, що був затверджений НКРЕКП, відповідно оплати були здійснені позивачем по Основному договору, а не по Договору купівлі-продажу різниці перетоків. Отже, виключне право визначати, яка саме заборгованість (за який період) і в якому розмірі сплачується за Договором купівлі-продажу перетоків, належить позивачеві. Жодних погоджень щодо зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів в рахунок оплати перетоків електричної енергії позивач не надавав. Докази протилежного відповідачем суду не надані. Відповідно до статті 525 і частини 3 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється. Частиною 1 статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов`язків призводить волевиявлення одного суб`єкта цивільного права. За змістом положень частини 3 статті 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17). Зважаючи на те, що в силу імперативних положень пункту 3 частини 3 статті 202 ЦК України односторонній правочин ДП "Енергоринок" може створювати обов`язки для Товариства лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з позивачем, а з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та Підприємством не доведено існування чи настання відповідних випадків, у тому числі щодо наявності згоди позивача на зарахування відповідачем спірної суми грошових коштів у рахунок оплати вартості перетоків електричної енергії, колегія суддів вважає, що оформлений листом ДП "Енергоринок" від 11.10.2018 року №01/51-4-13249 оспорюваний правочин є односторонньою відмовою відповідача від договору від 19.08.2008 року, спрямованою на припинення зобов`язань Товариства за договором від 12.06.2015 року, як наслідок, цей правочин вчинено Підприємством з порушенням вимог чинного цивільного законодавства та умов пункту 6.5 договору від 19.08.2008 року. Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року по справі №910/13267/18. Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05). На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати, викладених в постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року по справі №910/13267/18. Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину Державного підприємства "Енергоринок" щодо зарахування оплат, здійснених Акціонерним товариством "ДТЕК Донецькі електромережі" понад повну поточну вартість електроенергії, купленої в вересні 2018 року за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 року № 4863/01 на загальну суму 32 575 773, 85 грн., в рахунок погашення заборгованості, що виникла на підставі договору купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії від 12.06.2015 року № 11296/01, з моменту його вчинення. Також колегія суддів звертає увагу, що статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. Зважаючи на правильно обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, колегія суддів зазначає, що зарахування переплат за договором є господарською операцією, а позивач не заявляв вимог щодо внесення змін до бухгалтерського обліку відповідача, так як спірні грошові кошти вже перебували на момент зарахування на рахунку ДП "Енергоринок" і залишилися там після вчинення оспорюваного правочину, наслідки якого виникли виключно для позивача і жодним чином не вплинули на загальний баланс (фінансовий стан) Підприємства. З оглядку на викладене, відновлення порушеного права позивача можливе шляхом зобов`язання ДП "Енергоринок" виконати умови пункту 6.5 договору купівлі-продажу електричної енергії від 19.08.2008 року № 4863/01, а саме, зарахувати кошти за куплену в вересні 2018 року за договором купівлі-продажу електроенергії від 19.08.2008 року № 4863/01 на загальну 32 575 773,85 грн., в рахунок погашення заборгованості по договору від 19.08.2008 року № 4863/01, з найдавнішим терміном її виникнення, строк оплати якої настав, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі. Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Щодо доводів апеляційної скарги, що сума переплат була спрямована на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, а ухвалення спірного рішення є блокування та створення перешкод у виконанні рішення суду колегія суддів зазначає, що даний позов навпаки спрямований на виконання рішення суду №908/999/15-г, як про це позивач просив в листі №01/1304 від 08.10.2018 року, а саме зарахувати поточну вартість місяця в сумі 32 575 773, 85 грн., як сплату за активну електроенергію згідно відповідних графіків виплат заборгованості по рішенню суду від 05.05.2015 року № 908/999/15-г. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 року у справі №910/14420/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 року у справі № 910/14420/19 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14420/19. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Повний текст постанови складено 24.06.2020 року. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді А.О. Мальченко Т.П. Козир