Постанова 4824 № 755/19953/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 755/19953/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/7038/2020 Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А. 24 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Семенюк Т.А. Суддів: Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., розглянувши в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, - В С ТА Н О В И В : В грудні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна подружжя, а саме просить грошову компенсацію за 1/2 частину вартості автомобіля SkodaOctavia А5, 2008 року випуску, у розмірі 92150,00 грн. В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 24 липня 2014 року сторони уклали шлюб. Під час перебування у шлюбі, 30 травня 2017 року, відповідно до договору купівлі - продажу №8046/2017/477690 подружжя придбало автомобіль SkodaOctaviaА5, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та зареєстрований в територіальному сервісному центрі №8046 РСЦ МВС в м. Києві. Позивач вказує, що автомобіль придбаний за спільні кошти у розмірі 8850доларів США, що еквівалентно 245041 грн. В подальшому,сторони спільно користувались автомобілем та встановили на ньому газове обладнання вартістю 500 доларів США. Протягом 2018 року стосунки між сторонами погіршились. Зазначає, що за повідомленням Регіонального сервісного центру у м. Києві вказаний автомобіль було перереєстровано на підставі договору купівлі - продажу №8046/2018/1168157 від 30 жовтня 2018 року в територіальному сервісному центрі №8046 РСЦ МВС в м. Києві на громадянку ОСОБА_3 , яка є сестрою відповідача. ОСОБА_2 вказує, що відповідач таємно продав автомобіль своїй сестрі без її згоди, всупереч її інтересам та інтересам спільної дитини сторін, яка має серйозні захворювання. Крім того, позивач зазначає, що автомобіль потрібен для пересування, а саме доставки дитини до лікарні та відвідування хворої матері позивача, стверджує, що ніколи не дала б згоди на продаж автомобіля і відповідачу було про це відомо. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року шлюб між сторонами розірвано . Відповідно до звіту ТОВ «Експертно - асистуюча компанія «Фаворит» про оцінку- ТЗ, середньоринкова вартість автомобіля складає 184300грн. Як зазначає, ОСОБА_2 автомобіль ніколи не був учасником ДТП, не зазнавав ніяких ушкоджень і до теперішнього часу знаходився у справному технічному стані. Половина вартості частки автомобіля становить 92150 грн. Автомобіль є цінною річчю, а тому його продаж повинна здійснюватися за письмовою згодою другого з подружжя. Факт використання коштів,отриманих від продажу спільного майна в інтересах сім`ї, повинен доводити той з подружжя, хто відчужив таке майно без згоди на це іншого з подружжя. Таким чином, позивачка вважає, що має право на отримання від відповідача грошової компенсації в розмірі 92150 грн., що дорівнює половині вартості автомобіля, який знаходився у спільній сумісній власності подружжя. Рішенням Дніпровського районного суду від 24 лютого 2020 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію половини вартості автомобіля Skoda OctaviaА5, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2 , в розмірі 92150 грн. та судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 921грн. 50 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом порушено норми процесуального та матеріального права, неповно з`ясовано обставини, а також неналежно досліджено докази, що містяться в матеріалах справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що спірний автомобіль не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки був придбаний за грошові кошти, що належали відповідачу на праві особистої приватної власності ще до реєстрації шлюбу з позивачем. Крім того, зазначає, що грошові кошти від продажу автомобіля витрачено в інтересах сім`ї та на її потреби, а саме повернення кредитних коштів, отриманих на проведення ремонту квартири. Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року та у відповідності до вимог ст. 360 ЦПК України встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу від сторони позивача на адресу суду не надходив. Ухвалою Київського апеляційного суду від 3 червня 2020 року в складі колегії суддів, в порядку ст. 369 ЦПК України справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 25 липня 2014 року сторони зареєстрували шлюб, згідно свідоцтва про шлюб (а.с. 15). В листопаді 2018 року позивач звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до відповідача про розірвання шлюбу (а.с. 171-18). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2019 року шлюб між подружжям розірвано (а.с. 19-20). Відповідно до листа РСЦ МВС в м. Києві від 22 грудня 2018 року, станом на 21 грудня 2018 року за ОСОБА_1 транспортні засоби не зареєстровані, згідно автоматизованої інформаційної системи МВС. Згідно листа від 27 червня 2019 року ТСЦ №8048 РСЦ МВС в м. Києві на ім`я ОСОБА_1 був зареєстрований автомобіль Skoda Octavia А5, кузов НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 . (а.с. 27) 3 червня 2017 року зазначений автомобіль був перереєстрований у зв`язку з переобладнанням для забезпечення можливості роботи двигуна на газовому пальному (а.с. 87). Відповідно до договору купівлі-продажу №8046/2017/477690 від 30 травня 2017 року відповідач придбав у ОСОБА_4 автомобіль Skoda Octavia А5, кузов НОМЕР_2 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 49700 грн. (а.с. 73). 30 жовтня 2018 року відповідач за договором купівлі-продажу №8046/2018/1168157 відчужив на користь ОСОБА_3 автомобіль Skoda Octavia А5, кузов НОМЕР_2 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10000,00 грн. (а.с. 74). Автомобіль Skoda Octavia А5, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_1 , був перереєстрований на підставі договору купівлі-продажу №8046/2018/1168157 укладеного 30 жовтня 2018 року в територіальному сервісному центрі №8046 РСЦ МВС в м. Києві на гр. ОСОБА_3 , яка станом на 21 грудня 2018 року являється власником транспортного засобу (а.с. 23). Як встановлено, судом першої інстанції, у договорі не міститься відміток про надання позивачем згоди на відчуження цього автомобіля. Згідно звіту про оцінку середньоринкової вартості колісного транспортного засобу від 4 листопада 2019 року, середньоринкова вартість колісного транспортного засобу Skoda Octavia А5, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 4 листопада 2019 року становить 184300 грн. (а.с. 38-52). Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що на підставі ст.ст. 60, 61 СК України автомобіль Skoda OctaviaА5, 2008 року випуску був спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набутий за час шлюбу. Судом зазначено, що сторони у справі не заявляли та не доводили, що їх частки у спільному сумісному майні є більшими або меншими від передбаченої законом ідеальної рівності часток, тому з урахуванням законодавчої презумпції, у спільному сумісному майні частка кожного з подружжя становить 1/2 частину. Також, суд вказує, що відповідач здійснивши продаж автомобіля, що є спільною сумісною власністю, письмової згоди позивачки на таке відчуження не отримував. Жодних належних письмових доказів на підтвердження наявності згоди другого з подружжя на відчуження транспортного засобу та схвалення ним такого правочину матеріали справи не містять. Колегія суддів не може погодитись з доводами скаржника, що вище зазначений автомобіль придбаний за грошові кошти, які були особистою приватною власністю відповідача, що підтверджується довідкою про доходи за місцем роботи у ТОВ «ВАНТАЖАВТОСЕРВІС» (а.с. 75-78), з огляду на наступне. Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18) зроблено висновок, що "у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує". Також колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги, що гроші від продажу спірного автомобіля витрачені на потреби сім`ї, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин. Частинами першою - четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України) Частинами 1, 6 статті 81 ЦПК України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частин першої-третьої статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Судом встановлено, що автомобіль SkodaOctavia А5, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2 , був знятий з обліку та проданий згідно договору купівлі-продажу №8046/2018/1168157 від 30 жовтня 2018 року, за відсутності згоди позивача, яка має право власності на автомобіль, як спільне майно подружжя, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача Ѕ частину вартості автомобіля, що становить 92150 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , не містять належних і допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції . Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційноїінстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального і процесуального законодавства, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 375, 381-384, ЦПК України, суд,- У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Судді