Постанова 4824 № 753/20601/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2020року м. Київ Справа № 753/20601/19 Провадження: № 22-ц/824/8110/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А. секретар Гулієв М.Д.о, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головненка Дмитра Олександровича в інтересах Житлово-будівельного кооперативу «Захисник» на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року, постановлену під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Житлово-будівельного кооперативу "Захисник", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСВ Практик" про визнання права власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : В жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 09 квітня 2015 року між нею та ТОВ «ОСВ Практик» було укладено нотаріальний договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення №1,№;2,№3,№4,№5,№6,№7,№8 що будується в складі житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . 20 червня 2014 року між замовником - Житлово-будівельним кооперативом "Захисник" та ТОВ «ОСВ Практик» - генеральним підрядником було укладено договір генерального підряду на капітальне будівництва №2. Згідно до п.1.1. ст.1 даного Договору генпідрядник зобов`язується на свій ризик своїми та/або залученими силами та засобами збудувати та передати замовнику об`єкт будівництва відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору та завдання замовника, а замовник зобов`язується прийняти закінчений будівництвом об`єкт та оплатити його в межах договірної ціни. Нею, ОСОБА_2 , виконано умови договорів щодо оплати вартості нежитлових приміщень у повному обсязі, однак отримати свідоцтва про право власності на дані приміщення не вдається за можливе, оскільки в запланований договором термін будівництва завершено, та даний об`єкт нерухомості не введений в експлуатацію. Відповідно до листа за вих. №20 від 15.07.2019 голова Житлово-будівельного кооперативу «Захисник» звернувся до директора ТОВ «ОСВ Практик» з листом щодопорушення умов Договору генерального підряду №2,а саме щодо термінів передачі об`єкта будівництва у строк до 01.09.2015 на підставі ч.1 ст. 615, ч.2 ст. 849 ЦК України. Рішенням загальних зборів №02 від 04.07.2019 замовник повідомив генпідряднику про розірвання договору в односторонньому порядку та про відмову від своїх зобов`язань, а також про те, що генеральний підрядник протягом 5 календарних днів після отримання повідомлення має надати перелік осіб, які будуть включені в комісію з передачі об`єкта будівництва замовнику,повернути замовнику будівельний майданчик об`єкту будівництва, проектну документацію, розпочати передачу замовнику результатів будівельних робіт, матеріалів, документів, звірки фінансових розрахунків, відшкодувати збитки. Також повідомлено про те, що у зв`язку з розірванням договору майнові права на помешкання та приміщення, зазначені у п.1.2. Договору анулюються. Однак, на її думку таке повідомлення суперечить вимогам закону та договірним відносинам, які склалися між сторонами. Вважала, що відповідно до чинного законодавства України за нею повинні бути визнані майнові права на частки в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованих нежитлових приміщень. Також, є необхідність визнання за нею права власності на об`єкт незавершеного будівництва шляхом передачі в натурі нежитлових приміщень. Одночасно із позовною заявою ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на відчуження майнових прав на проінвестовані нежитлові приміщення за будівельними номерами: 1,2,3,4,5,6,7,8 (1 поверх), загальною площею 800 кв.м, що розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 , заборони ТОВ «ОСВ Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження спірних нежитлових приміщень за будівельними номерами 1,2,3,4,5,6,7,8 (1 поверх), загальною площею 800 кв.м, що розташовані у житловому будинку АДРЕСА_1 . Заява обґрунтована тим, що вона, ОСОБА_2 , згідно договору купівлі-продажу від 09.04.2015, який укладено між нею та ТОВ ОСВ «Практик», сплатила 100% вартості майнових прав на нежитлові приміщення №1,№2,№3,№4,№51, що складає 800 000,00 грн, та 85 099,00 грн за поліпшення віконних систем та системи опалення, що будується у складі житлового будинку АДРЕСА_1 . Також нею сплачено 100% вартості майнових прав на нежитлові приміщення №6,№7,№8 в розмірі 1 800 000,00 грн та 190 799, 00 грн за поліпшення віконних систем та системи опалення, що будується у складі житлового будинку АДРЕСА_1 . Ураховуючи, що фактично об`єкт інвестування не зданий в експлуатацію, не переданий їй по акту приймання-передачі та не оформлений в установленому законом порядку на праві власності, вважала, що є ризики відчуження об`єктів інвестування, вилучення квартир та нежитлових приміщень, банкрутства підприємства забудовника, незаконних дій третіх осіб щодо відчуження квадратних метрів, оплачених відповідно до договору. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт та заборонено відчуження майнових прав на проінвестовані нежитлові приміщення №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8 (1 поверх), загальною площею 800,00 кв.м, що розташовані в житловому будинку по АДРЕСА_1 , заборонено ТОВ «ОСВ «Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження майнових прав на нежитлові приміщення №1,№;2,№3, №4, №5, №6, №7, №8 (1 поверх), загальною площею 800,00 кв.м, що розташовані в житловому будинку по АДРЕСА_1 ) за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:332:0051. В задоволені решти вимог заяви відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, Головненко Д.О. в інтересах ЖБК «Захисник» 27 березня 2020 року подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_2 не обґрунтовано у чому полягають ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у даній справі, не наведено обґрунтованих доказів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза його невиконання чи утруднення виконання,по суті, на його думку, заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях. Окрім того, заява не містить пропозицій щодо зустрічного забезпечення, як і доводів про відсутність необхідності вжиття таких заходів. В постанові Київського апеляційного суду від 19.02.2020 встановлено, що позивач зобов`язана довести наявність об`єктивних та достатніх підстав для забезпечення позову. Подані позивачкою заяви в жовтні 2019 році та в лютому 2020 року обґрунтовані однаковими обставинами та підтверджуються однаковим доказами, тобто, вказаним позивачем обставинам судом вже була надана оцінка. Вказував, що арешт на майно та/або майнові права на об`єкт будівництва чи його частини призведе до зупинення будівництва та неможливості закінчення будівництва такого об`єкта та здачу його в експлуатацію, що матиме наслідком завдання значних збитків ЖБК «Захисник», в тому числі, утримання об`єкту, охорона, сплата штрафних санкцій тощо. Звертав увагу, що ЖБК «Захисник» уповноважив «ОСВ Практик» лише залучати інвесторів, а не продавати майнові права, жодних коштів для будівництва від ТОВ «ОСВ Практик» та/або інших осіб, окрім членів кооперативу, ЖБК «Захисник» не отримував, жодних правочинів щодо відчуження нерухомості в складі об`єкту будівництва з іншими особами не укладав. До будівництва об`єкту не були залучені інвестори в розміні ЗУ «Про інвестиційну діяльність», а тому договір купівлі-продажу від 09.04.2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ОСВ Практик», не може бути підставою виникнення зобов`язань у ЖБК «Захисник» перед позивачкою. Також зазначав, що наразі існує судова практика з аналогічних справ стосовно майнових прав та інші частини об`єкта будівництва, згідно якої іншим фізичним особам, які вважають себе інвесторами будівництва ЖБК «Захисник» на підставі договору з ТОВ «ОСВ Практик» вже відмовлено в застосуванні заходів забезпеченні позову (постанови Київського апеляційного суду від 10.03.2020 у справі 753/20219/19, від 02.03.2020 у праві № 753/20225/19, від 26.02.2020 у справі №753/20651/19, від 19.02.2020 року у справі 753/20601/19, від 19.02.2020 у справі № 753/20223/19, від 05.09.2019 року у справі № 754/10729/19). Ухвалами Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзивах на апеляційну скаргу, які за своїм змістом є ідентичними, ОСОБА_2 та Крутільова К.А . в інтересах ТОВ «ОСВ Практик» зазначили, що суд першої інстанції наклав арешт та заборонив відчужувати саме ті приміщення, майнові права на які вже були оплачені позивачкою в повному обсязі, а тому застосований захід забезпечення позову є спів мірним із заявленими позовними вимогами. Приміщення, які вже профінансовано інвесторами, зокрема, ОСОБА_2 , представники ЖБК «Захисник» намагаються вилучити, а тому є реальні ризики здійснення подвійної реєстрації вищевказаних приміщень. Між тим, окрім укладеного 20.06.2014 договору підряду між ЖБК «Захисник» та ТОВ «ОСВ Практик», 03.11.2014 було також укладено додаткову угоду, згідно якої замовник передає генеральному підряднику частину функцій, що виключно стосується організації фінансування будівництва помешкань та приміщень, перелік яких наведено в п. 1.2 договору. Фінансування може здійснюватись за рахунок власних коштів генерального підрядника та/або за рахунок залучених коштів від фізичних та юридичних осіб (кредитів, інвестиційних угод, договорів купівлі-продажу майнових прав, тощо). в п. 2 якої зазначено, що генеральний підрядник набуває майнові права на помешкання та приміщення, перелік яких наведено в п. 1.2 договору. Також зазначали, що норми ЗУ «Про інвестиційну діяльність» не можуть застосовуватись до правовідносин, які склались між сторонами, оскільки дані правовідносини виникли саме із договору генерального підряду. Просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні адвокат Трепетьон В.В. в інтересах ЖБК «Коопертив» підтримав апеляційну скаргу, з підстав викладених у ній, та просила її задовольнити. Адвокат Русаков О.О. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарга, просила ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову залишити без змін. Крутільова К.А. в інтересах ТОВ «ОСВ Практик» в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи булаповідомлена належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутностіпредставника ТОВ «ОСВ Практик». Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вислухавши думку учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд першої інстанції виходив із того, що існують реальні ризики подальшого відчуження чи обтяження саме майнових прав на нежитлові приміщення, а у разі заборони укладати будь-які правочини щодо майнових прав, буде позбавлено права і самого позивача укладати додаткові угоди з метою отримання в подальшому у власність нежитлових приміщень, після введення будинку в експлуатацію, а тому вважав, що заява про забезпечення позову в частині заборони ТОВ «ОСВ «Практик» та ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати будь-які правочини щодо відчуження спірних нежитлових приміщень задоволенню не підлягає. В той же час заявником обрано правильний та допустимий спосіб забезпечення позову в частині накладення арешту та заборони відчуження проінвестованих нежитлових приміщень, який забезпечить збалансованість інтересів сторін, та який є співмірним з заявленими позовними вимогами. Застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відчуження майнових прав на про інвестовані нежитлові приміщення є обґрунтованим, а заявником зазначені достатні підстави, які дозволяють припустити, що невжиття цих заходів може утруднити виконання рішення в майбутньому у разі задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке. Відповідно до ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Судом встановлено, що між сторонами існує спір, предметом якого є вимога про захист, на думку позивачки, її порушених майнових прав на проінвестовані нежитлові приміщення в буд. АДРЕСА_1 . Отже, предметом позову, з яким звернутися заявник, є вимога про визнання майнових прав на частки в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованих нежитлових приміщень та визнання на них права власності шляхом передачі в натурі. Предмет позову має правовий характер і випливає з певних матеріально-правових відносин. З матеріалів справи убачається, що знідно розпорядження Київської міської ради №1183 від 16.07.2013 створено Житлово-будівельний кооператив «Захисник» для організації будівництва будинку АДРЕСА_1. 20 червня 2014 року між замовником ЖБК "Захисник" та генеральним підрядником ТОВ «ОСВ Практик» було укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво №2. Згідно до п.1.1. ст.1 даного Договору генпідрядник зобов`язується на свій ризик своїми та/або залученими силами та засобами збудувати та передати замовнику об`єкт будівництва відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору та завдання замовника, а замовник зобов`язується прийняти закінчений будівництвом об`єкт та оплатити його в межах договірної ціни. Відповідно до п.1.2. ст. 1 Договору, з метою забезпечення фіксованої вартості житла для членів кооперативу «Захисник» даний Житлово-будівельний кооператив «Захисник» надає можливість генпідряднику залучити кошти інвесторів для фінансування будівництва помешкань, згідно з Переліком. Відповідно із п.1.4.ст.1 Договору: «збудувати об`єкт будівництва означає обов`язок генпідрядника належно, вчасно та якісно виконати повний комплекс будівельних робіт, що є необхідним та достатнім для введення будинку в експлуатацію». Згідно із п.10.9 ст. 10 Договору, підписання декларації щодо введення об`єкту в експлуатацію визначає момент переходу об`єкту в розпорядження замовника під його відповідальність. Також між замовником ЖБК "Захисник" та генеральним підрядником ТОВ «ОСВ Практик»до договору генерального підряду на капітальне будівництво № 2 від 20.06.2014 були укладені додаткові угоди від 03.11.2014, № 2 від 09.09.2015, №3 від 29.03.2016. Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 03.11.2014, замовник передає генеральному підряднику частину функцій, що виключно стосується організації фінансування будівництва помешкань та приміщень, перелік яких наведено в п. 1.2 договору. Фінансування може здійснюватись за рахунок власних коштів генерального підрядника та/або за рахунок залучених коштів від фізичних та юридичних осіб (кредитів, інвестиційних угод, договорів купівлі-продажу майнових прав, тощо). В п. 2 даної додаткової угоди зазначено, що генеральний підрядник набуває майнові права на помешкання та приміщення, перелік яких наведено в п. 1.2 договору. 09 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ОСВ Практик» було укладено нотаріальний договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлові приміщення №1,№;2,№3,№4,№5,№6,№7,№8 що будується в складі житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за будівельною адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п.4 зазначеного договору, документами, які будуть підставою для отримання покупцем свідоцтва про право власності на квартири є цей договір купівлі-продажу майнових прав, довідки про оплату в повному обсязі вартості об`єкту продажу, акт приймання-передачі квартири, технічний паспорт. Згідно довідок ТОВ «ОСВ Практик» №56 та № 57 від 11.10.2019, виданій ОСОБА_2 , остання згідно договору купівлі-продажу від 09.04.2015 сплатила 1 800 000,00 грн., що складає 100% вартості майнових прав на нежитлові приміщення №1,№2,№3,№4,№5, 85 099 грн - за поліпшення віконних систем та системи опалення, що будується у складі житлового будинку АДРЕСА_1 та 1 800 000 грн, що складає 100% вартості майнових прав на нежитлові приміщення №6,№7,№8, та додатково 190 799, 00 грн. - за поліпшення віконних систем та системи опалення, що будується у складі житлового будинку АДРЕСА_1 . Листом голови ЖБК «Захисник» за вих. №20 від 15.07.2019, адресованогодиректору ТОВ «ОСВ Практик», повідомлено про те, що у зв`язку з порушенням умов Договору генерального підряду №2, а саме щодо термінів передачі об`єкта будівництва у строк до 01.09.2015 на підставі ч.1 ст. 615, ч.2 ст. 849 ЦК України та на підставі рішення загальних зборів №02 від 04.07.2019 замовник ЖБК «Захисник» повідомив генпідряднику ТОВ «ОСВ Практик» про розірвання договору в односторонньому порядку та про відмову від своїх зобов`язань. В листі також зазначено, що генеральний підрядник протягом 5 календарних днів після отримання повідомлення має надати перелік осіб, які будуть включені в комісію з передачі об`єкта будівництва замовнику,повернути замовнику будівельний майданчик об`єкту будівництва, проектну документацію, розпочати передачу замовнику результатів будівельних робіт, матеріалів, документів,звірки фінансових розрахунків, відшкодувати збитки. Окрім того, повідомлено про те, що у зв`язку з розірванням договору майнові права на помешкання та приміщення, зазначені у п.1.2. Договору анулюються. Отже, між сторонами у справі існує спір щодо майнових прав на вищезазначені нежитлові приміщення. На думку заявниці, існує імовірність подальшого відчуження ЖБК «Захисник» приміщень, які нею проінвестовані, третім особам, до вирішення справи по суті. Ураховуючи, що для вжиття заходів забезпечення позову досить обґрунтованого припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що заявлений позивачкою вид заходу забезпечення позову в частині накладення арешту та заборони відчуження майнових прав на проінвестовані позивачкою нежитлові приміщення є обґрунтованим, доцільним в рамках даної справи та відповідає заявленим нею вимогам. Щодо доводів скаржника про те, що до будівництва не були залучені інвестори в розумінні ЗУ «Про інвестиційну діяльність» колегія суддів зазначає, що на стадії розгляду питання забезпечення позову суд не вправі входити в обговорення питання щодо обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог. Щодо посилань скаржника про те, що заява не містить пропозицій щодо зустрічного забезпечення, як і доводів про відсутність необхідності вжиття таких заходів, колегія суддів звертає увагу на те, що на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за виключенням випадків, передбачених частиною третьою статті 154 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом в постанові від 10.04.2019 у справі № 753/2380/18-ц. Доводи скаржника про те, що арешт на майно та/або майнові права на об`єкт будівництва чи його частини призведе до зупинення будівництва та неможливості закінчення будівництва такого об`єкта, здачі його в експлуатацію та завдання значних збитків ЖБК «Захисник», не заслуговують на увагу, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. З урахуванням особливостей мети забезпечення позову,обрані заявницею заходи забезпечення позову не перешкоджають продовженню будівництва, оскільки стосуються лише заборони відчуження проінвестованих позивачкою майнових прав на нежитлові приміщення. Необґрунтованими колегія суддів вважає і посилання скаржника на судову практику, викладену в постановах Київського апеляційного суду від 10.03.2020 у справах 753/20219/19, від 02.03.2020 у праві № 753/20225/19, від 26.02.2020 у справі №753/20651/19, від 19.02.2020 року у справі 753/20601/19, від 19.02.2020 у справі № 753/20223/19, від 05.09.2019 року у справі № 754/10729/19) з огляду на те, що у даних справах заявниками було обрано невірний спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на проінвестовані квартири та приміщення, право власності на які не зареєстроване у відповідності до вимог законодавства, а не на майнові права на об`єкти незавершеного будівництва. Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують, а тому не заслуговують на увагу. За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при вирішення питання щодо забезпечення позову та підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а тому апеляційна скарга Головненка Д.О. в інтересах ЖБК «Захисник» підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головненка Дмитра Олександровича в інтересах Житлово-будівельного кооперативу «Захисник» залишити без задоволення. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 03 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 25 червня 2020 року. Головуючий Т.О. Невідома Судді Д.Р. Гаращенко А.А. Пікуль