Постанова 4824 № 759/22686/19

справа № 759/22686/19 провадження № 22-ц/824/7724/2020 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2019 року позивач звернулася до суду із позовом про стягнення додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразово в сумі 9 750 грн та по 2 700 грн щомісячно до досягнення ним повноліття. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що від шлюбу з відповідачем має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею. З грудня 2018 року дитина перебуває на диспансерному обліку з діагнозом цукровий діабет І типу, важка форма, субкомпенсований глікемічний синдром. У зв`язку з необхідністю придбання трансмиттера Dexcom G5 (передавач) вартістю 8 700 грн та сенсора G4/G5 вартістю 10 800 грн, а також враховуючи обов`язок обох батьків нести відповідальність та витрати на дитину, просила стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину в заявленому розмірі. Рішенням Святошинського районного суду міста Київ від 24 лютого 2020 року позов задоволено. Не погоджуючись із указаним рішенням відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволені позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги що на підставі рішення суду він сплачує аліменти в розмірі 1/3 частини доходу на утримання двох дітей, а при щомісячному доході 4 000 грн не має фінансової можливості додатково сплачувати ще 2 700 грн щомісячно. В матеріалах справи відсутні докази купівлі позивачем апарату для моніторингу рівня цукру та сенсора для нього з зазначенням їх вартості. Скріншоти з інтернету про вартість такого апарату не є належними доказами його вартості, оскільки ним було знайдено інформацію в Інтернеті про даний апарат зі значно меншою вартістю. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване судове рішення без змін. У судовому засіданні позивачка проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений та не повідомив суд про поважні причини, що перешкодили з`явитись в судове засідання. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність відповідача, який не з`явився у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем були надані детальні розрахунки суми позову, які з урахуванням наданої медичної документації, призначенням лікування, діагностикою хвороби є обґрунтованими та відповідають їх реальній вартісній частині та необхідні до застосування в обов`язковому порядку враховуючи складний стан здоров`я дитини та невиліковність діагностованої хвороби. Відповідач є працездатним, немає на утриманні інших осіб, а тому його заперечення щодо матеріальних можливостей не є належними з огляду на матеріальні можливості матері, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 8 лютого 2014 року, який рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року було розірвано. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з матір`ю. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 березня 2019 року зменшено розмір аліментів, присуджених до стягнення на підставі судових наказів № 759/17807/17 Святошинського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року та № 759/9626/18 Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2018 року на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/4 частини до 1/3 частини на обох дітей від усіх видів заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дітьми повноліття. Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1" Святошинського району міста Києва від 22 листопада 2019 року ОСОБА_3 з 21 грудня 2018 року перебуває на диспансерному обліку, діагноз: цукровий діабет І типу, важка форма, субкомпенсований глікемічний синдром. Для моніторингу використовується трансмиттер Dexcom G5 (передавач) та сенсор G4/G5. Зазначені прилади не зареєстровані в Україні, забезпечення ними дітей за державні кошти не передбачено, батьки купують їх за власні кошти. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач у судовому засіданні демонструвала наявність у неї приладу трансмиттер Dexcom G5, який фактично нею був придбаний. Задовольняючи позов суд першої інстанції враховував рівний обов`язок батьків на утримання дитини, а тому необхідність стягнення з відповідача половини суми вартості апарату, який застосовується для моніторингу цукрового діабету, а також щомісячного платежу в сумі 2700 грн додаткових витрат на утримання сина, які пов`язані з моніторингом цукрового діабету. Колегія суддів з таким висновком погоджується у повному обсязі. Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично понесені або передбачувані витрати, а тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. За положеннями статі 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції правомірно виходив з того, що надані позивачем розрахунки з урахуванням наданої медичної документації та призначеного лікування і діагностики, є обґрунтованими та такими, що відповідають їх реальній вартості та необхідності застосування враховуючи складний стан здоров`я дитини. Посилання відповідача у апеляційній скарзі на відсутність фінансової можливості сплачувати додаткові витрати на дитину вже були перевірені судом першої інстанції та зважаючи на його працездатність, відсутність на утриманні інших осіб правомірно визнано неналежними. Відсутність документів (чеків, квитанцій) про купівлю позивачем апарату для моніторингу цукру та сенсора для нього не може свідчити про недоведеність відповідної обставини, оскільки на підтвердження факту купівлі апарата позивачкою надані письмові пояснення та сам апарат, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 76 ЦПК України є доказами, які відповідачем не спростовані. Також, у матеріалах справи наявна відповідь виконуючого обов`язки заступника директора з охорони дитинства та материнства Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №1" Святошинського району міста Києва від 22 листопада 2019 року №113 на запит адвоката Бевз В.В., у якій підтверджено обставину перебування дитини з 21 грудня 2018 року на диспансерному обліку з діагнозом: цукровий діабет І типу, важка форма, субкомпенсований глікемічний синдром та підтверджено використання для моніторингу трансмиттера Dexcom G5 (передавач), сенсор G4/G5. Відповідно до аналізу статті 185 СК України розмір додаткових витрат може визначатися також і залежно від передбачуваних витрат на дитину. Позивачем у позовній заяві було надано розрахунок розміру стягнення з відповідним посиланням на інтернет-ресурс, який судом першої інстанції правомірно взятий до уваги. Так, як вбачається із наведеного у позові розрахунку, додаткові витрати складаються із суми 19500 грн, яка вже сплачена позивачкою при купівлі трансмиттера Dexcom G5 (передавач) та сенсорів G4/G5 (із розрахунку, що сенсори використовуються впродовж двох місяців). Половину від сплаченої суми (9700 грн) позивачка просить відшкодувати за рахунок відповідача. Крім того, кожні два місяці дитина потребуватиме придбання сенсорів G4/G5 на суму 10800 грн (що складає по 5 400 грн на місяць, а відтак по 2700 грн з кожного із батьків). Колегія апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що існує життєва необхідність у дитини сторін цього спору у використанні указаного апарату, та судом враховано матеріальний стан та можливості обох батьків. При цьому, остаточний порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у примусовому порядку визначає виконавець станом на день виконання. Тому колегія апеляційного суду відхиляє доводи скаржника про те, що на момент вирішення цього спору розмір його заробітної плати складає всього 4000 грн, оскільки виконавець буде встановлювати наявність також інших доходів на час виконання рішення. Отже доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 24 червня 2020 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба