Постанова 4821 № 705/368/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1085/20Головуючий по 1 інстанції Справа №705/368/20 Категорія: Годік Л. С. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року : Черкаський апеляційний суд в складі: суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М. за участю секретаря Торопенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2020 року, ухваленого у складі судді Годік Л.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, - в с т а н о в и в : У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01 січня 2015 року між позивачем (орендодавець) і ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно з якими орендодавець передав орендарю у користування належну йому на праві приватної власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 6,7552 га, кадастровий номер 7124388300:02:000:0606, яка розташована на території Черкаської області, Уманського району, Танської сільської ради. Вказаний договір оренди землі був укладений строком на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. В свою чергу орендар позивача не повідомляв про намір скористатися переважним правом поновлення договору оренди землі. Строк дії договору закінчився 01 січня 2020 року, у зв`язку з чим позивачем на адресу ПрАТ «Райз-Максимко» було направлено заяву про повернення земельної ділянки у належному стані, відповідно до акту прийому-передачі по закінченню строку договору. На що від дирекції ПрАТ «Райз-Максимко» позивач письмової відповіді не отримав, але в усній формі дирекція відмовилась складати відповідний акт прийому-передачі належної позивачу земельної ділянки, всупереч закінченню строку дії договору, на який його було укладено. Внаслідок незаконних дій відповідача, позивач позбавлений можливості вільно користуватися на свій розсуд, належною йому земельною ділянкою та отримувати певний прибуток від її користування. На підставі викладеного, позивач просив суд зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» повернути належну йому земельну ділянку кадастровий номер 7124388300:02:000:0606, яка розташована на території Танської сільської ради, Уманського району, Черкаської області та скласти відповідний акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» повернути ОСОБА_1 в його користування, належну йому земельну ділянку кадастровий номер 7124388300:02:000:0606, яка розташована на території Танської сільської ради Уманського району Черкаської області. Вирішено питання судових витрат. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії договору оренди землі обчислюється з моменту його укладення (з 01 січня 2015 року), тому закінчився 01 січня 2020 року, відповідач не дотримався процедури поновлення укладеного договору оренди землі та враховуючи наявність заперечень позивача, як орендаря, на поновлення договору оренди землі, підстави для користування відповідачем земельною ділянкою відпали, відтак відповідач зобов`язаний повернути отриману ним земельну ділянку позивачу, що є належним способом захисту порушеного права. Відмовляючи у задоволені позовної вимоги про зобов`язання ПрАТ «Райз-Максимко» скласти акт приймання передачі земельної ділянки, суд виходив з того, що така вимога є неналежним способом захисту свого права, оскільки призводить до порушення вільного волевиявлення особи. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Приватне акціонерне товариство «Райз-Максимко» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки, а відтак і початком перебігу строку його дії є саме реєстрація права оренди земельної ділянки. При цьому сторони узгодили у пункті 8 договору строк його дії 5 років, у п.31 передбачили обов`язок орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, та пунктом 43 визначили, що цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація договору оренди землі між ОСОБА_1 та ПрАТ «Райз-Максимко» була проведена 28 вересня 2016 року, тому термін дії договору закінчується лише 27 вересня 2021 року. Отже, звернення позивача про повернення йому земельної ділянки з користування було неправомірним та таким, що порушує умови договору і законні права відповідача. Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається, тобто, відповідач на законних підставах користується даною земельною ділянкою та ніяких порушень прав позивача не допускав. У відзиві на подану апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що 1 січня 2015 року був заключний з відповідачем договір оренди на 5 років, а тому строк дії договору закінчився 1 січня 2020 року. Після закінчення строку дії договору орендар своїм переважним правом поновити його не скористався і земельну ділянку не повернув. Тому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просить відмовити в задоволенні поданої апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрація регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин). Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК Українипередача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 6,7552 га, кадастровий номер 7124388300:02:000:0606, що розташована в адміністративних межах Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, що підтверджується витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку за номером НВ-0004384242020 від 14 січня 2020 року. (а.с. 7-9) 01 січня 2015 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПрАТ «Райз-Максимко» (орендар) укладено договір оренди землі, за яким позивач передав в оренду відповідачу (згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 01 січня 2015 року) належну йому земельну ділянку строком на 5 років. (а.с. 11-12, 13) Реєстрація речового права на підставі вищевказаного договору проведена Жашківським районним нотаріальним округом 28 вересня 2016 року. Відповідно до п. 8 вказаного вище договору оренди, даний договір укладено строком на 5 років. Дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено (п.37 Договору). Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» визначає підстави припинення договору оренди землі, серед яких є і така підстава як закінчення строку на який його було укладено. Суть спору, який виник між сторонами зводиться до того, з якого часу рахувати строк дії договору, відповідно і строк його закінчення. Від встановлення даної обставини залежить чи підлягає задоволенню предмет позовних вимог, оскільки зобов`язати орендаря повернути земельну ділянку орендодавцю, виходячи з підстав позовних вимог, можливо лише в тому випадку, якщо строк дії договору закінчився і орендарем втрачено право користування та розпорядження спірною земельною ділянкою. Вирішуючи даний спір, суд виходить із такого. За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 5 вересня 2012 року укладений договір оренди землі підлягав державній реєстрації і набирав чинності після його державної реєстрації. У пункті 43 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Однак на момент підписання сторонами договору оренди землі, а саме на 1 січня 2015 року, діяла редакція Закону України «Про оренду землі» від 11 серпня 2013 року з якої статті 18,20 були виключені, а тому такий договір не підлягав державній реєстрації, а відтак набрання ним чинності не могло залежати від зазначеної обставини. При вирішенні справи необхідно враховувати як права власника земельної ділянки щодо розпорядження своєю власністю, так і права орендаря, який має право на стабільні та визначені правовідносини протягом певного, визначеного закономчи домовленістю сторін права користування чужою власністю. Відповідно до статті 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним. Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У статті 11 ЦК Українинадано перелік підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, які виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК Українидоговори та інші правочини. Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення. У частині першій статті 251 ЦК Українистрок визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Згідно із частиною третьою статті 6 ЦК Українисторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. У частині першій статті 627 ЦК Українидеталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч.1 ст.792 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України). Частиною першою статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно із частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає реєстрації відповідно до закону. Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації, як передбачено ст.ст. 125, 126 ЗК України та ч.5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі». Оскільки здійснювати свої права орендар земельної ділянки може лише після їх набуття, тобто після відповідної державної реєстрації, у відповідності до вимог статті 631 ЦК України, визначений в договорі сторонами строк дії договору починається з часу державної реєстрації права оренди. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16. З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що реєстрація речового права на підставі договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ПрАТ «Райз-Максимко» проведена 28 вересня 2016 року Жашківським районним нотаріальним округом. Отже, доводи апелянта про те, що строк договору закінчиться 28 вересня 2021 року є обґрунтованими. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Порушуючи зазначену норму Конституції, суд першої інстанції, вирішуючи спір послався на статтю 19 Закону України «Про оренду землі» в редакції від 16 січня 2020 року, в яку були внесені зміни та зазначено, що дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення, внаслідок чого був неправильно визначений строк дії договору та ухвалене неправильне по суті рішення. На підставі договору оренди землі орендар набув право володіння та користування земельною ділянкою .(стаття 13 Закону України «Про оренду землі») Оскільки припинення такого права, на підставах зазначених в позовній заяві, не наступило, орендодавець не має права вимагати у орендаря повернення зазначеної земельної ділянки. Згідно частини 1,2,5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене судом першої інстанції рішення, зазначеним вимогам не відповідає. За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» - задовольнити, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20 березня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення яким: В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Райз - Максимко» судові витрати в сумі 3154 гривень 62 копійки. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Вказаний строк продовжується на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Повний текст постанови складений 25 червня 2020 року. Судді