Постанова 4814 № 554/4702/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/4702/18 Номер провадження 22-ц/814/1049/20Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Пилипчук Л.І., Пікуль В.П., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 січня 2020 року (ухвалене суддею Материнко М.О., відомості щодо дати складення повного тексту судового рішення відсутні) по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про захист прав споживача, визнання права та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : У червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави із вказаним позовом, відповідно до якого прохав суд визнати за ним право на включення до 4 (четвертої) черги задоволення вимог кредиторів у Реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» частини кредиторських вимог ОСОБА_1 у сумі 9 030 178,98 грн.; зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта Банк» включити до 4 (четвертої) черги задоволення вимог кредиторів у Реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» частину кредиторських вимог ОСОБА_1 у сумі 9 030178,98 грн., про що внести відповідні зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» та внести пропозиції щодо затвердження змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що між ним та відповідачем було укладено договори Банківських вкладів від 05.03.2014 року, 22.07.2014 року, 11.10.2014 року, 11.10.2014 року, 01.02.2015 року, відповідно до яких він перерахував ПАТ «Дельта Банк» на відповідні вкладні рахунки грошові кошти в іноземній валюті на загальні суми 300 000,00 євро та 135 000,00 доларів США. У подальшому, 03.03.2015 року було запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «Дельта Банк». На підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Позивач вказував, що у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», 18.10.2015 року він отримав 200 000,00 грн. гарантованого державою відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У подальшому, ним було отримано довідку від АТ «Дельта Банк» про те, що його грошові вимоги, що перевищують гарантоване відшкодування, було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», а саме у розмірі 1 587 412,53 грн. - включені до 4 черги, а у розмірі 9 030 178,98 грн. до 7 черги задоволення акцептованих вимог кредиторів. Позивач вважає неправомірним віднесення частини його грошових вимог у розмірі 9 030 178,98 грн. до 7 черги задоволення акцептованих вимог кредиторів, оскільки вважає, що такі вимоги мають бути віднесені до 4 черги відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що діяла у редакції на момент прийняття рішення про виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку, а саме у редакції станом на 03.03.2015 рік. З метою захисту свого порушеного права та інтересу позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», про захист прав споживача, визнання права та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено у повному обсязі. Визнано право ОСОБА_1 на включення до 4 (четвертої) черги задоволення вимог кредиторів у Реєстрі акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Дельта Банк») частини кредиторських вимог ОСОБА_1 у сумі 9 030 178,98 грн. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) Матвієнка ОСОБА_2 Анатолійовича включити до 4 (четвертої) черги задоволення вимог кредиторів у Реєстрі акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Дельта Банк») частину кредиторських вимог ОСОБА_1 у сумі 9 030 178,98 грн., про що внести відповідні зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та внести пропозиції щодо затвердження змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 квітня 2020 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» (Код ЄДРПОУ 34047020, юридична адреса 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б) на користь держави судовий збір у сусмі 1409,60 грн. З вказаним рішенням суду не погодився відповідач ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохав рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 січня 2020 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстнації є незаконним, необгрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема вказує, що Договори банківського вкладу (депозиту) «Найкращий оn-line» №2000200882349 від 11.10.2014, №00008006374369 від 05.03.2014, №20005008812347 від 11.10.2014 року, укладені між ОСОБА_1 та Банком на індивідуальній основі, та не гарантуються Фондом у відповідності до п.7 ч.4 ст. 26 Закону, а тому не можуть бути включені до 4-ої черги, у зв`язку з чим, кредиторські вимоги ОСОБА_1 за вказаними договорами було правомірно віднесено до сьомої черги. Також посилається на те, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3711 було затверджено Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, відповідно до частини 2 Розділу ІІІ якого було передбачено з метою уникнення двоякого трактування положень ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наступне: «до сьомої черги відносяться вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними особами банку, юридичних осіб-клієнтів банку, які не є пов`язаними особами банку, а саме: вимоги вкладників, кошти яких залучались банком на індивідуальній основі з метою отримання від банку відсотків за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», або які мають інші фінансові привілеї». Проте, судом першої інстанції не надано належної оцінки вказаним доводам, та не враховано, що вклади ОСОБА_1 були залучені на індивідуальній основі, а тому не гарантуються Фондом у відповідності до п.7 ч.4 ст. 26 Закону, та правомірно включені до 7-ї черги, оскільки до 4-ї черги дані грошові кошти могли б бути включені лише у разі, якщо б вони гарантувались фондом. Від позивача ОСОБА_1 надійшли до суду письмові пояснення, в яких останній спростовував доводи, які викладені в апеляційній скарзі та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохав залишити його в силі. Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи був присутній представник позивач, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що зявилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що05.03.2014 року ОСОБА_1 (Вкладник) уклав з відповідачем ПАТ «Дельта Банк» (Банк) Договір банківського вкладу № НОМЕР_1 (депозиту) «Найкращий on-line» (далі - Договір № НОМЕР_1 ) в іноземній валюті - євро на строк до 10.03.2015 року та Додаткову угоду № 1 до нього. Сума вкладу за вказаним договором становила 220 000,00 євро. Факт перерахування Вкладником грошових коштів у вказаному розмірі на рахунок Банку підтверджується платіжним дорученням № 3973634 від 05.03.2014 року. 22.07.2014 року ОСОБА_1 (Вкладник) уклав з відповідачем ПАТ «Дельта Банк» (Банк) Договір банківського вкладу № НОМЕР_2 (депозиту) «Найкращий on-line» (далі - Договір № НОМЕР_2 ) в іноземній валюті - доларах США на строк до 27.07.2015 року та Додаткову угоду № 1 до нього. Сума вкладу за договором № 00004008164346 становила 30 000,00 доларів США. Факт перерахування Вкладником грошових коштів у вказаному розмірі на рахунок Банку підтверджується платіжним дорученням № 5474039 від 22.07.2014 року. 11.10.2014 року ОСОБА_1 (Вкладник) уклав з відповідачем ПАТ «Дельта Банк» (Банк) Договір банківського вкладу № НОМЕР_3 (депозиту) «Найкращий on-line» (далі - Договір № НОМЕР_3 ) в іноземній валюті - доларах США на строк до 16.10.2015 року та Додаткову угоду № 1 до нього. Сума вкладу за договором № 20005008812347 становила 85 000,00 доларів США. Факт перерахування Вкладником грошових коштів у вказаному розмірі на рахунок Банку підтверджується платіжним дорученням № 6311799 від 11.10.2014 року. 11.10.2014 року ОСОБА_1 (Вкладник) уклав з відповідачем ПАТ «Дельта Банк» (Банк) Договір банківського вкладу № НОМЕР_4 (депозиту) «Найкращий on-line» (далі - Договір № НОМЕР_4 ) в іноземній валюті - євро на строк до 16.10.2015 року та Додаткову угоду № 1 до нього. Сума вкладу за договором № 20002008882349 становила 80 000,00 євро. Факт перерахування Вкладником грошових коштів у вказаному розмірі на рахунок Банку підтверджується платіжним дорученням № 6311811 від 11.10.2014 року. 01.02.2015 року ОСОБА_1 (Вкладник) уклав з відповідачем ПАТ «Дельта Банк» (Банк) Договір банківського вкладу № НОМЕР_5 (депозиту) «Найкращий від Миколая on-line» (далі - Договір № НОМЕР_5 ) в іноземній валюті - доларах США на строк до 02.05.2015 року та Додаткову угоду № 1 до нього. Сума вкладу за договором № 10002010194531 становила 20 000,00 доларів США. Факт перерахування Вкладником грошових коштів у вказаному розмірі на рахунок Банку підтверджується платіжним дорученням № 7562082 від 01.02.2015 року. Загальна сума вкладів за договорами № 00008006374369, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_6 та №10002010194531 становила 300 000 євро та 135 000 доларів США. На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 03 березня 2015 року про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідача і призначила уповноважену особу Фонду. Судом встановлено, що 11.10.2015 року та 12.10.2015 року ОСОБА_1 пред`явив кредиторські вимоги уповноваженій особі Фонду та просив визнати його кредитором ПАТ «Дельта Банк» та включити його вимоги за усіма вищевказаними вкладами до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідача. Згідно із заявою про видачу готівки від 18.10.2015 року №1132 ОСОБА_1 отримав 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 16.01.2016 року на офіційному вебсайті ПАТ «Дельта Банк» було розміщене оголошення про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк». Згідно з Довідкою начальника Полтавського відділення №3 АТ «Дельта Банк» за вих. № 05-3222481 від 15.01.2016 року ОСОБА_1 повідомлено про включення його кредиторських вимог у сумі 1 587 412,53 грн. у четверту чергу, а у сумі 9 030 178,98 грн. - у сьому чергу черговості задоволення вимог кредиторів, передбаченої п.4 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; загальна акцептована сума кредиторських вимог ОСОБА_1 становить 10 617 591,51 грн. Позивач вважає, що сума його грошових вимог у розмірі 9 030 178,98 грн. також має бути віднесена до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, оскільки процедура виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку розпочата до вступу в дію редакції Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 12.08.2015 року, а тому визначення черг задоволення вимог кредиторів, має здійснюватись відповідно до норм вказаного Закону в редакції, що діяла станом на 03 березня 2015 року, пунктом 4 ч.1 ст.52 якого було передбачено, що вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, відносяться до четвертої черги. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача щодо незаконності віднесення його кредиторських грошових вимог, як вкладника, у розмірі 9 030 178,98 грн. до 4 (четвертої) черги задоволення вимог кредиторів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин. Відповідно до листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 12-33820/15 від 21.09.2015 року «Щодо реалізації деяких норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається роз`яснення про те, що «норми частини першої статті 52 Закону у редакції, що діє з 12.08.2015 року, мають застосовуватися до банків, щодо яких прийнято рішення про виведення з ринку після 12.08.2015 року». Відповідно до пункту 2 підпункту 2.1 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, визначено наступні поняття: тимчасова адміністрація це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому Законом; виведення неплатоспроможного банку з ринку це заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених статтею 39 Закону. Як встановлено судом вище процедура виведення ПАТ «Дельта Банк», як неплатоспроможного банку, з ринку розпочата з 03.03.2015 року з дати прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк». У статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, що діяла станом на 03.03.2015 року, а саме № 4452-VI від 30.12.2014) визначено черговість та порядок задоволення вимог до банку, а саме, відповідно до пункту 4 ч.1 вказаної статті вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, належать до 4 черги задоволення вимог кредиторів. Інші черги, згідно вказаної норми, не передбачають вимоги вкладників фізичних осіб. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо незаконності віднесення його кредиторських грошових вимог, як вкладника, у розмірі 9 030 178,98 грн. до 4 (четвертої) черги задоволення вимог кредиторів, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Також судом встановлено, що 21.11.2019 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2705 від 24.10.2019 року про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство «Дельта Банк»), таким чином з 25.10.2019 року уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Дельта Банк» призначено ОСОБА_3 . Згідно з підпунктом 4.21 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Відповідно до підпункту 4.31 розділу V вказаного Положення у разі необхідності уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку вносить пропозиції щодо затвердження виконавчою дирекцією Фонду змін до реєстру акцептованих вимог на підставі, серед іншого, рішення суду, яке набрало законної сили. Спосіб захисту, обраний позивачем, не суперечить вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є ефективним для поновлення порушеного права позивача. Доводи апелянта про те, що позивача включено до переліку осіб, які на індивідуальній основі отримують від АТ «Дельта Банк» проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах є помилковими, оскільки ПАТ «Дельта Банк» пільг для ОСОБА_1 по договорам вкладів не приймалися будь-які документи, а тому умови вказаних договорів не можуть вважатися індивідуальними. Відповідно до частини другої статті 1058 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 цього Кодексу). В частинах першій і другій статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними (ч.6 ст. 633 ЦК України). Пропозиція банку укласти договір на однакових для всіх умовах, є публічною офертою, а сам договір - договором приєднання. Публічна оферта - це адресована невизначеному колу осіб пропозиція, яка містить всі істотні умови договору та з якої вбачається воля оферента укласти договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто відгукнеться. Згідно із частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Якщо будь-хто може скористатися спеціальною пропозицією банку, яка не змінюється під конкретного вкладника, відповідні депозитні договори є такими, що укладаються на звичайних умовах. Вклади, розміщені в рамках проведення будь-яким банком спеціальних пропозицій, акцій або надання бонусних процентів, не можна віднести до таких, що розміщені на індивідуальних, більш вигідних умовах, якщо за умовами проведення акцій цю пропозицію було розраховано на широке необмежене коло осіб, і будь-хто міг скористатися нею. Програмами лояльності або спеціальні пропозиції, які передбачають додавання певних процентів на депозит у зв`язку з пролонгацією договору, соціальним статусом вкладника (пенсіонери, студенти, тощо), акції під певні свята, є публічним пропозиціями, розрахованими на необмежене коло осіб. Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що умови договору банківського вкладу повинні бути однаковими для всіх вкладників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно, до осіб, які мають надані законом пільги, банк може застосувати більш сприятливі договірні умови, аніж до інших вкладників, і особа має усвідомлювати, що при наявності таких пільг, банком до неї застосовані саме такі (більш сприятливі) умови. У свою чергу, вклад, розміщений на індивідуальній основі або на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, може вважатися лише вкладом, який запропонований окремій особі на підставі, зокрема, окремих рішень уповноважених осіб банку тощо, тобто такі умови не пропонуються публічно невизначеному колу осіб. У разі неприйняття банком будь-яких документів, у яких фіксуються пільги для певних клієнтів банку (відсутності доказів), такі умови договору не можна вважати індивідуальними. Тобто, отриманню індивідуальних депозитних ставок повинна передувати підстава, зокрема, або письмове звернення з проханням встановити йому індивідуальну ставку, яка не міститься в публічних пропозиціях банку, вказуючи при цьому на аргументи, які можуть слугувати підставою для встановлення процентів на більш сприятливих договірних умовах, або інформація банку про певні акції для конкретних осіб, які визначені банком. Розглянувши звернення вкладника, уповноважена особа або колегіальний орган банку має право прийняти рішення про нарахування процентів за індивідуальною ставкою саме цьому вкладнику. Таке рішення фіксується документально з подальшим обов`язковим відображенням його в тексті депозитного договору. Підписуючи депозитні договори, вкладники розраховують на те, що їх вклади будуть гарантуватися Фондом, тобто дії банку з неповернення вкладів нівелюють саму мету та призначення таких договорів. Між тим, як встановлено судом першої інстанції, будь-яких пільг позивач не мав і не повідомляв банк про обставини, які б надавали йому можливість отримати від банку фінансові привілеї. Так само позивач не звертався до банку з клопотаннями встановити йому на індивідуальній основі процентну ставку, а банк не приймав відповідних рішень щодо позивача; в депозитному договорі не вказується, що спеціальна ставка встановлена на індивідуальній основі або на більш сприятливих умовах ніж інші. Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, що укладення сторонами додаткових угод, якими внесені зміни в основний договір, слід вважати що вони укладенні на індивідуальних умовах, оскільки банк не довів, що такі умови відрізняються від умов для широкого кола осіб. Тобто, віднесення частини грошових вимог Позивача у розмірі 9030178,98 грн. АТ «Дельта Банк» до 7 черги задоволення акцептованих вимог кредиторів не відповідає чинному законодавству України, а тому є незаконними. Приведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають. Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили. Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2020 року. Головуючий суддя : ___________________ Г.Л. Карпушин Судді: ________________ Л.І. Пилипчук _______________ В.П. Пікуль