Постанова 4801 № 132/1801/19

Справа № 132/1801/19 Провадження № 22-ц/801/966/2020 Категорія: 23 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сєлін Є. В. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуСправа № 132/1801/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Міхасішина І. В., Рибчинського В.П., за участю секретаря судового засідання Куленко О. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан», в інтересах якого діє адвокат Мельник Юрій Миколайович, до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК Мрія», державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Уперчук Анастасії Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Трак» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права суборенди земельної ділянки, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК Мрія» на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2020 року, ухваленого у складі судді Сєлін Є. В. в приміщенні суду в м. Калинівка, - в с т а н о в и в : У травні 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Лан» (далі СТОВ «Лан») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК Мрія» (далі ТОВ «СВК Мрія»), державного реєстратора Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Уперчук А. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Трак» (далі ТОВ «Агро Трак») про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права суборенди земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 березня 2007 року між СТОВ «Лан» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки розміром 2,9667 га., кадастровий номер 0521686300:06:000:0285, строком на 10 років, який зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах» 30 липня 2007 року за № 040786300923. ОСОБА_1 всупереч діючому договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2007 року та актам цивільного законодавства України, які регулюють відносини, пов`язані з орендою землі, 22 вересня 2016 року уклала договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого була проведена 28 вересня 2016 року, якою користується СТОВ «Лан», з ТОВ «ВП «Агро-Капітал». Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року у цивільній справі № 132/1640/17, яке набуло законної сили 15 січня 2018 року, зазначений договір від 22 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ВП «Агро-Капітал» був визнаний недійсним. Договір оренди землі від 01 березня 2007 року, укладений між СТОВ «Лан» та ОСОБА_1 визнано поновленим з 31 липня 2017 року по 31 липня 2024 року. Державним реєстратором Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, на виконання судового рішення, був внесений відповідний запис щодо скасування права оренди спірної земельної ділянки ТОВ «ВП «Агро-Капітал». Однак, внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо поновлення договору оренди землі від 01 березня 2007 року, укладеного між СТОВ «Лан» та ОСОБА_1 , на період з 31 липня 2017 року по 31 липня 2024 року, позивач не має фактичної можливості, оскільки всупереч зазначеного судового рішення та записам у книзі реєстрації договорів оренди землі про державну реєстрацію договору оренди за СТОВ «Лан», ОСОБА_1 19 лютого 2019 року уклала договір оренди земельної ділянки з ТОВ «СВК Мрія», який було зареєстровано за рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області від 04 квітня 2019 року, індексний номер 46310302. Позивач вважає, що спірний договір оренди землі є недійсним, оскільки в порушення вимог чинного законодавства, укладений до закінчення строку дії попереднього договору оренди землі. Одна й та сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів оренди землі, укладених з різними орендарями та не може бути передана в користування без припинення права попереднього користувача (орендаря). Таким чином, спірний договір оренди землі необхідно визнати недійсним, оскільки на момент його укладення існував договір оренди землі від 01 березня 2007 року, укладений між позивачем СТОВ «Лан» та відповідачем ОСОБА_1 , зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах» 30 липня 2007 року за № 040786300923, строк дії якого був поновлений з 31 липня 2017 року по 31 липня 2024 року на підставі рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року у цивільній справі № 132/1640/17, яке набуло законної сили 15 січня 2018 року, та який в подальшому не був розірваний в передбаченому законом порядку. Виходячи з наведеного, СТОВ «Лан» просило визнати недійсним укладений 19 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СВК Мрія», договір оренди землі площею 2,9667га., кадастровий номер 0521686300:06:000:0285, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, який був зареєстрований за рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області від 04 квітня 2019 року, індексний номер 46310302. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 19 лютого 2019 року, який був зареєстрований на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області Нечипуришиної Ю. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46310302 від 04 квітня 2019 року, та укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СВК Мрія». Стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ «СВК Мрія» на користь СТОВ «Лан», у рівних частках, документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 2881 грн. 50 коп., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., а всього 8881 грн. 50 коп. В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «СВК Мрія» був укладений договір оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року під час дії поновленого рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року у цивільній справі № 132/1640/17, договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Лан», а тому укладений новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ТОВ «СВК Мрія», порушує права позивача СТОВ «Лан» на володіння та користування землею на умовах договору оренди, а відтак є таким, що суперечить чинному законодавству. Позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права суборенди земельної ділянки не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України, проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Не погоджуючись із рішення суду першої інстанції, ТОВ «СВК Мрія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання правочину недійсним та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що позивач договір оренди не зареєстрував, право користування земельною ділянкою у нього не виникло, доказів відмови у реєстрації право оренди спірної земельної ділянки позивач суду першої інстанції не надав, тому не доведено порушення прав позивача. Окрім цього, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, а тому розподіл судових витрат повинен був бути проведений пропорційно до задоволених позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу СТОВ «Лан», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 24 червня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання представника ТОВ «СВК Мрія» Катрича П. С. про відкладення розгляду справи на пізніший термін з метою недопущення зараження інфекційними хворобами та дотримання вимог запровадженого карантину, оскільки відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 та статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» на всій території України до 31 липня 2020 року введений карантин, а також обмежено автобусне і транспортне сполучення з пасажирських перевезень з м. Вінниця. Ознайомившись із поданим клопотанням, суд апеляційної інстанції вважає, що наведені причини неявки адвоката в судове засідання не можна визначити поважними, що відповідно до статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, оскільки представником ТОВ «СВК «Мрія» втретє подається аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи /раніше подано 27.05.2020 року вх. № 2013, 09.06.2020 року вх. № 2205/. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що з 11 травня 2020 року відбулося послаблення карантинних обмежень на всій території Україні та дозволено працювати адвокатам, при цьому, місцем роботи адвоката Катрича П. С. є м. Калинівка вул. Дружби,

20. Між тим, адвокат Катрич П. С. не звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції , тобто не скористався своїми процесуальними правами як представника для прийняття участі в розгляді справи. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Також суд враховує те, що відповідно до рішення обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Вінницької обласної державної адміністрації з 22 травня 2020 року у Вінницькій області відновлено внутрішньо-обласні та міжміські перевезення. Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У судовому засіданні представник СТОВ «Лан» Мельник Ю. М. заперечив проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Представник ТОВ «Агро Трак» Сидоров С. Д. у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу ТОВ « СВК Мрія» та просив її задовольнити. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши підстави апеляційної скарги, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. У справі встановлено наступні обставини. ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 022653, виданого 02 лютого 2006 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі розпорядження від 05 березня 2004 року № 64, є власником земельної ділянки площею 2,9667 га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського товариства, кадастровий номер 0521686300:06:000:0285. 01 березня 2007 року між СТОВ «Лан» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надала, а СТОВ «Лан» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,9667 га., яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить орендодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 022653 від 02 лютого 2006 року, строком на 10 років. Даний договір оренди землі зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП «Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 30 липня 2007 року за № 040786300923. В період дії зазначеного договору, відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «ВП «Агро-Капітал» уклали 22 вересня 2016 року договір оренди цієї ж земельної ділянки, строком на 7 років, про що як свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 85251201 від 18 квітня 2017 року, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Євстратовою О.О. внесений 28 вересня 2016 року запис про державну реєстрацію, індексний номер: 31678860 від 03 жовтня 2016 року. Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року у цивільній справі № 132/1640/17, яке набуло законної сили 15 січня 2018 року, договір оренди земельної ділянки від 22 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ВП «Агро-Капітал» був визнаний недійсним. Договір оренди землі від 01 березня 2007 року площею 2,9667га, кадастровий номер 0521686300:06:000:0285, укладений між СТОВ «Лан» та ОСОБА_1 визнано поновленим з 31 липня 2017 року по 31 липня 2024 року. 07 червня 2018 року державним реєстратором Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області Науменко О.М., на виконання даного судового рішення, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, були внесені відомості щодо скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 22 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ВП «Агро-Капітал» /Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 164501531 від 22 квітня 2019 року. В період дії поновленого рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року у цивільній справі № 132/1640/17, договору оренди землі від 01 березня 2007 року, укладеного між позивачем СТОВ «Лан» та ОСОБА_1 , остання 19 лютого 2019 року уклала новий договір оренди спірної земельної ділянки площею 2,9667 га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, цільовим призначенням якої є ведення товарного сільськогосподарського товариства, кадастровий номер 0521686300:06:000:0285, з ТОВ «СВК Мрія», строком на 7 років, на підставі якого 28 лютого 2019 року державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради Вінницької області Нечипуришиною Ю.А. був внесений запис про його державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, індексний номер: 46310302 від 04 квітня 2019 року, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 164501531 від 22 квітня 2019 року. 22 липня 2019 року відповідач ТОВ «СВК Мрія» та третя особа ТОВ «Агро Трак» уклали договір суборенди спірної земельної ділянки. Запис про державну реєстрацію даного договору був внесений 29.07.2019 року державним реєстратором Козятинської районної державної адміністрації Вінницької області Уперчук А.В., індексний номер рішення про державну реєстрацію права суборенди 48064500 від 02 серпня 2019 року /Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 177608787 від 15 серпня 2019 року/. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «СВК Мрія» був укладений договір оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року під час дії поновленого рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року у цивільній справі № 132/1640/17, договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Лан», а тому укладений новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ТОВ «СВК Мрія», порушує права позивача СТОВ «Лан» на володіння та користування землею на умовах договору оренди, а відтак є таким, що суперечить чинному законодавству. Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог зроблений за повного з`ясування обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з ним погоджується також суд апеляційної інстанції. Відповідно до положень статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК) . За частиною другою статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі». Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 ЗК України). Згідно статті 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачами ОСОБА_1 та ТОВ «СВК Мрія» був укладений договір оренди земельної ділянки від 19 лютого 2019 року під час дії поновленого рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року у цивільній справі № 132/1640/17, договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та СТОВ «Лан», а тому укладений новий договір оренди цієї ж земельної ділянки з орендарем ТОВ «СВК Мрія», порушує права позивача СТОВ «Лан» на володіння та користування землею на умовах договору оренди, а відтак є таким, що суперечить чинному законодавству. Аналогічна правова позиція проте, що одна і та ж сама земельна ділянка не може одночасно бути об`єктом оренди за двома різними договорами, укладеними із різними орендарями, висловлена Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 734/336/17. Доводи апеляційної скарги про те, що у СТОВ «Лан» відсутнє право оренди землі, так як відповідне рішення суду, яким поновлено договір оренди землі від 01 березня 2007 року до 2024 року, не зареєстроване в установленому законом порядку, суд апеляційної інстанції не вважає такими, що дають правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 знала про рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року, яким було визнано недійсним укладений 22 вересня 2016 року договір між нею та ТОВ ВП «Агро-Капітал» та визнано поновленим договір оренди землі від 01 березня 2007 року, укладений між СТОВ «Лан» і ОСОБА_1 , так як була учасником справи, а на виконання цього рішення було вчинено запис в державному реєстрі про скасування запису про право оренди ТОВ ВП «Агро-Капітал». Натомість ігноруючи рішення суду, яке набрало законної сили 15 січня 2018 року, ОСОБА_1 уклала інший договір оренди землі, вже з ТОВ «СВК Мрія». Посилання представника ТОВ « Агро-Трак», що рішення суду не було виконано, а отже договір оренди не є поновленим, колегія суддів вважає помилковим з огляду на норми ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Таким чином, строк пред`явлення виконавчого листа за рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року сторонами не пропущено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 216 ЦК України. Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що поновлення договору оренди землі не є укладенням нового договору й виникнення нового права оренди землі, яке потребує державної реєстрації, а є продовженням дії раніше укладеного й зареєстрованого в установленому законом порядку на момент його реєстрації договору від 01 березня 2007 року. Так, статтею 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість надана Верховною Радою України, - і за її межами. Всупереч рішення суду, яке набрало законної сили 15 січня 2018 року, ОСОБА_1 уклала інший договір оренди землі з ТОВ «СВК «Мрія». Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тобто державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2018 року по справі №823/378/16 висловила правову позицію, відповідно до якої із системного аналізу законодавчо закріпленої компетенції державного реєстратора убачається, що одним із його обов`язків є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. І для перевірки цієї інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо. Такий обов`язок узгоджується із закріпленими частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV засадами державної реєстрації прав, зокрема гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 395/543/17 зроблено правовий висновок про те, що судовими рішеннями підтверджено переважне право ПП «Агрофірма «Панчеве» перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договроу оренди). Судові рішення набрали законної сили. Таким чином, суд першої інстанції, висновки якого підтримав суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов ПП «Агрофірма «Панчеве», правомірно врахував преюдиційний характер вказаних судових рішень, так як обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (частина четверта статті 82 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 395/538/17 зроблено правовий висновок про те, що доводи ФГ «Аграрник-2007» про те, що відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, а тому відсутні підстави вважати, що земельна ділянка знаходиться в користуванні ПП «Агрофірма «Панчеве», є безпідставними, оскільки договір оренди землі від 21 березня 2017 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Аграрник-2007», суперечить рішенню Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2016 року у справі № 395/1011/16-ц, яке набрало законної сили, вимогам статті 33 Закону України «Про оренду землі», статті 203 ЦК України і порушує права ПП «Агрофірма «Панчеве». Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції невірно розподілено судовий збір є безпідставними, адже зі змісту рішення місцевого суду видно, що розподіл судового збору здійснено судом першої інстанції відповідно до вимог статті 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (задоволена одна вимога немайнового характеру (1921 грн)), а також за заяву про забезпечення позову (960,50 грн), всього 2881,50 грн. Водночас, відповідно до угоди про правовий супровід позивачем додано: детальний опис виконаних робіт згідно умов угоди про правовий супровід, копію квитанції про сплату гонорару в розмірі 6000 грн. Понесені витрати на надання правової допомоги у сумі 6000 грн, пов`язані із зверненням до суду з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі від 19 лютого 2019 року та супутніми з цим юридичними послугами. У зв`язку з тим, що ця вимога була задоволена судом, суд першої інстанції правильно стягнув з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу в повному обсязі. Отже при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідачів у рівних частках на користь позивача 6000 грн на правничу допомогу, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався принципу пропорційності при розподілі судових витрат є безпідставними. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року). Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК Мрія» залишити без задоволення. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 04 лютого 2020 рокуу даній справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: І. В. Міхасішин В. П. Рибчинський Повний текст постанови складено 25 червня 2020 року.