Постанова 4811 № 462/7344/19

Справа № 462/7344/19 Головуючий у 1 інстанції: Пилип"юк Г.М. Провадження № 22-ц/811/1111/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:80 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, в с т а н о в и л а: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з державного підприємства «Львівський державний завод (далі ДП ЛДЗ) «ЛОРТА» заборгованість по заробітній платі в розмірі 13933 грн. 51 коп. та компенсацію за шість днів невикористаної відпустки, які належали їй до виплати в день звільнення з роботи 01.11.2019 року згідно з наказом підприємства №396-к від 31.10.2019 року, та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 01.11.2019 року вона була звільнена з посади інженера 1 категорії відділу матеріально-технічного забезпечення даного підприємства за власним бажанням, згідно зі ст.38 КЗпП України, однак, в порушення вимог статті 116 КЗпП України, в день звільнення відповідач не виплатив їй усіх належних до виплати сум, за що статтею 117 цього Кодексу передбачена відповідальність роботодавця у виді сплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП ЛДЗ «ЛОРТА» у користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 13933 грн. 82 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1116 грн. 48 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 18358 грн. 08 коп. без урахування податків та інших обов`язкових платежів. В задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто з ДП ЛДЗ «ЛОРТА» в дохід держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Рішення суду оскаржив відповідач ДП ЛДЗ «ЛОРТА», просить його скасувати в частині задоволених вимог позивача і ухвалити нове рішення про стягнення у користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 9179 грн. 04 коп. Апелянт зазначає, що позивачу за один день роботи у листопаді 2019 року нараховано заробітну плату у розмірі 289 грн. 76 коп. та компенсацію за шість календарних днів невикористаної щорічної відпустки у розмірі 1116 грн. 48 коп., а всього за листопад 2019 року нараховано 1313 грн. 15 коп., тому заборгованість по заробітній платі за період з серпня по листопад 2019 року, яка належала до виплати позивачеві в день звільнення, становила 13933 грн. 82 коп. Крім того, зазначає, що згідно платіжної відомості №78 від 26.12.2019 року позивачу повністю виплачено заборгованість по заробітній платі, про що позивач не повідомила суд, а тому позивачу належить до виплати лише середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.11.2019 року (день звільнення) по 26.12.2019 року (день виплати заборгованої заробітної плати), що становить 39 робочих днів, у розмірі 9179 грн. 04 коп., виходячи із середньоденної заробітної плати 235 грн. 36 коп., а не так, як стягнув суд, по день ухвалення рішення в даній справі. Позивач ОСОБА_1 відзиву на апеляційну скаргу не подала. Відповідно до вимог ч.1 ст.369 ЦПК України, справу призначено до розгляду в апеляційному суді без повідомлення учасників справи. Згідно з розпорядженнями голови Львівського апеляційного суду від 18 та 31 березня, 23 квітня, 08 та 22 травня 2020 року, на підставі рішення зборів суддів Львівського апеляційного суду від 18 березня 2020 року, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вирішено тимчасово, з 19 березня до 22 червня 2020 року, не розглядати справи у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу та припинити їх пропуск до залів судових засідань на час вжитих заходів. Однак, зазначені обмеження не стосуються, зокрема, цивільних справ, які призначені до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, а також у разі подання заяв учасниками про розгляд справи у їх відсутності. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 17.06.2020 року, є дата складення повного судового рішення 24.06.2020 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом встановлено, що наказом ДП ЛДЗ «ЛОРТА» №396-к від 31.10.2019 року позивача звільнено з 01.11.2019 року з посади інженера 1 категорії відділу матеріально-технічного забезпечення підприємства за власним бажанням, згідно зі ст.38 КЗпП України (а.с.8). На момент звільнення позивача з роботи, їй належало до виплати 13933 грн. 82 коп., які в день звільнення відповідачем виплачені не були, що підтверджується довідкою підприємства №370 від 13.11.2019 року (а.с.5). Отже, існування боргу у вказаній сумі перед позивачем на день звільнення відповідачем визнається. У вказану суму заборгованості по заробітній платі включена компенсація за шість календарних днів невикористаної щорічної відпустки у розмірі 1116 грн. 48 коп., про що відповідач зазначав у своєму відзиві на позовну заяву, складеному 23.12.2019 року (а.с.15-16), і на підтвердження чого надав довідку розрахунку заробітної плати при звільненні №400 від 19.12.2019 року (а.с.17), згідно з якою, позивачеві за листопад нараховано заробітну плату в розмірі 289 грн. 76 коп., індексацію в розмірі 10 грн. 23 коп. та компенсацію за шість календарних днів невикористаної щорічної відпустки в розмірі 1116 грн. 48 коп., а всього 1416 грн. 47 коп., з якої утримано 82 грн. 07 коп. ПДФО та 21 грн. 25 коп. ВЗ (1416,47 грн. 82,07 грн. 21,25 грн. = 1313,15 грн.), що також підтверджується талоном про нарахування заробітної плати за листопад 2019 року, яка до виплати становила 1313 грн. 15 коп. (а.с.20). На підтвердження цих обставин відповідач додатково долучив до апеляційної скарги розрахунок заробітної плати при звільненні (а.с.34), яким також підтверджено заборгованість по заробітній платі перед позивачем в день її звільнення на суму 13933 грн. 82 коп., яка обрахована вже з вирахуванням обов`язкових утримань податків та зборів і до суми якої включено компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 1116 грн. 48 коп. Отже, висновок суду першої інстанції про існування в день звільнення позивача з роботи належних їй до виплати сум інших, ніж заборгованість по заробітній платі в розмірі 13933 грн. 82 коп., не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується наведеними вище письмовими доказами, яким суд не дав належної правової оцінки в цій частині позовних вимог. Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що йому належать, проводиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму (ч.2 ст.116). Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Враховуючи те, що повного розрахунку з позивачем в день звільнення проведено не було і відповідач визнає наявність перед нею в день звільнення заборгованості по заробітній платі у вказаному вище розмірі, тому в силу наведених вище норм ст.ст.116, 117 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, висновок суду першої інстанції про існування на момент ухвалення оскаржуваного рішення заборгованості по заробітній платі є помилковим, оскільки вся заборгованість по заробітній платі у розмірі 13933 грн. 82 коп. була виплачена позивачеві 26.12.2019 року, що підтверджується платіжною відомістю №78 від 26.12.2019 року (а.с.36). У зв`язку з цим, суд неправильно визначив й розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, оскільки не враховано ту обставину, що фактичний розрахунок з позивачем було проведено 26.12.2019 року (до ухвалення рішення суду в даній справі), а тому кількість робочих днів за період затримки розрахунку при звільненні позивача з 01.11.2019 року по 26.12.2019 року становить 39 робочих днів. Отже, з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, та довідки про середньоденну заробітну плату позивача, яка становить 235 грн. 36 коп. (а.с.18), середній заробіток за 39 робочих днів затримки розрахунку при звільненні позивача становить 9179 грн. 04 коп. (235,36 грн. * 39 р.д.), що визнається відповідачем. Таким чином, з наведених вище мотивів рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 13933 грн. 82 коп. та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1116 грн. 48 коп. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог, а в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, шляхом його зменшення до 9179 грн. 04 коп., власне, як і просить відповідач у своїй апеляційній скарзі, тому така підлягає задоволенню. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.1-4, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» задовольнити. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 13933 гривень 82 копійок та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1116 гривень 48 копійок скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20 лютого 2020 року в частині визначення розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» у користь ОСОБА_1 , змінити, зменшивши його з 18358 гривень 08 копійок до 9179 гривень 04 копійок та зазначивши, що сума середнього заробітку визначена без вирахування обов`язкових платежів та зборів. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 24 червня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Копняк С.М. Ніткевич А.В.