Постанова 4811 № 459/2842/19

Справа № 459/2842/19 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І. Провадження № 22-ц/811/117/20 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П. Категорія справи:68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Цяцяка Р.П., суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О., за участю: секретаря Цапа П.М., Мазурак О.С. представника виконавчого комітету Червоноградської міської ради, Шагарова М.В. і Цимбалюка П.П. - представників Благодійної організації Благодійний Фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі Стежинки», розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 листопада 2019 року, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, як органу опіки та піклування, третя особа Благодійна організація Благодійний Фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі Стежинки», у якому просив суд ухвалити рішення, яким повернути йому його доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка «в даний час вже більше року знаходиться у Благодійній організації Благодійний фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки», що у м. Великі Мости Сокальського району». Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що у період з 2007 року по 2008 рік позивач перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька, ОСОБА_2 . Коли доньці ще не було одного року ОСОБА_3 залишила сім`ю та виїхала за кордон, де і проживає, і з того часу дитина знаходилась на його утриманні. У 2012 році ОСОБА_3 в судовому порядку було позбавлено батьківських прав відносно доньки та ухвалено рішення про стягнення з неї аліментів на утримання дитини, після чого прізвище доньки були змінено на « ОСОБА_4 ». В подальшому орган опіки та піклування направив малолітню ОСОБА_5 у «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі стежинки»: як дитину, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Після цього рішення органу опіки та піклування чи судового рішення або рішення прокурора про відібрання від нього дитини не було. Лише через 2 місяці після відібрання дитини виконком Червоноградської міської ради звернувся до суду із позовом про позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_5 . Підставою для відібрання ОСОБА_5 від нього було усне повідомлення про його жорстоке поводження із дитиною та побиття останньої. Саме для з`ясування цих обставин було відкрите кримінальне провадження № 12018140150000925 за ч.1 ст.125 КК України, яке постановою від 28.09.2018 року було закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення (а.с. 2-4). Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Ухвалено повернути ОСОБА_1 дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває у Благодійній організації Благодійний Фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі Стежинки». Рішення допущено до негайного виконання. Стягнуто з Червоноградської міської ради на користь ОСОБА_1 768 грн. 40 коп. сплаченого судового збору (а.с. 152-155). Дане рішення оскаржив відповідач, виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської області. Апелянт просить рішення суду скасувати, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Вважає, що суд не дав належної оцінки тому, що дитина була вилученою з сім`ї позивача («кривдника») «на підставі Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильств», як жертва домашнього насильства, а не згідно ст. 170 ч.2 Сімейного кодексу України» та 04 червня 2018 року на підставі частини 2 статті 22 згаданого закону була влаштованою до притулку служби у справах дітей Львівської облдержадміністрації. Звертає увагу на те, що матеріали по факту спричинення малолітній ОСОБА_6 тілесних ушкоджень 04.06.2019 року Червоноградським відділом поліції ГУ НП у Львівській області внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Стверджується, що батько малолітньої (позивач) не дбає про захист житлових та майнових прав дитини, не оплачує комунальні послуги, в результаті чого станом на 01.10.2019 року у нього є наявною заборгованість по оплаті цих послуг в сумі 79 357 грн. 17 коп. (56353 + 7553,36 + 15450,81); у його квартирі немає належних умов проживання, однак скласти акт обстеження житлово-побутових умов проживання не видається можливим, оскільки ОСОБА_1 не відчиняє дверей та відмовляється від співпраці з працівниками Центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді. Звертається увагу на те, що малолітня у судовому засіданні під час розгляду даної справи 18.11.2019 року категорично відмовилася повертатися до свого батька, так як заявила, що дуже його боїться. Також звертається увагу на те, що 02.11.2018 року виконавчий комітет Червоноградської міської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітньої доньки і наступне судове засідання по даній справі призначено на 03.02.2020 року (а.с. 164-170). В ході апеляційного розгляду справи в судовому засіданні 26.02.2020 року всі учасники справи дали свої пояснення по суті справи: зокрема позивач ОСОБА_1 заперечив наведені у апеляційній скарзі доводи та навів свої, у яких просив оскаржуване рішення залишити без змін (а.с. 200-204). Після оголошеної в судовому засіданні 26.02.2020 року перерви в наступне судове засідання позивач не з`явився і подав до суду заяву про відкладення розгляду справи покликаючись на «запровадження на території України карантину» (а.с. 222), у зв`язку з чим було продовжено перерву у апеляційному розгляді справи до 11 год. 24.06.2020 року. 24.06.2020 року о 10-45 год. (за 15 хвилин до апеляційного розгляду справи) позивач ОСОБА_1 на електронну адресу Львівського апеляційного суду повторно надіслав заяву про відкладення розгляду справи «у зв`язку з продовженням карантину» (а.с. 236). Розглянувши вищезгадану заяву ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляну на наступне. Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1), досліджуючи при цьому докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2), а частиною 2 статті 372 цього Кодексу встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Позивач приймав участь у розгляді справи, як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції (26.02.2020 року), і мав можливість висловити свої доводи стосовно спору, як в усній, так і у письмовій формі. Станом на час продовження апеляційного розгляду справи (24.06.2020 року) введений Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року карантин триває вже більше трьох місяців, в черговий раз продовжений до 31 липня 2020 року і строки його завершення нікому не відомі: ця обставина є загальновідомою і не потребує доказування (частина 3 статті 82 ЦПК України). В той же час, з метою забезпечення доступу до правосуддя під час дії в Україні карантину та на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 року № 196 було затверджено Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, однак, від позивача заяв до суду про участь у апеляційному розгляді справи в режимі відеоконференції не поступало. Представники апелянта та Благодійної організації Благодійний Фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі Стежинки» в судовому засіданні категорично заперечили можливість відкладення апеляційного розгляду справи, вважаючи повторно заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду справи зловживанням процесуальними правами з ціллю штучного затягування розгляду справи. За вищенаведених обставин колегія суддів вважає можливим завершення апеляційного розгляду справи за відсутності позивача ОСОБА_1 з урахуванням даних ним пояснень у судовому засіданні 26.02.2020 року та на підставі наявних у справі даних та доказів. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта та Благодійної організації Благодійний Фонд «Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі Стежинки» на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони позивача (26.02.2020 року), перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, задоволення позову суд мотивував тим, що з урахуванням «встановлених судом обставин» суд прийшов до висновку про те, що відповідачем було порушено процедуру відібрання дитини ОСОБА_6 від батька (позивача), оскільки її «відібрали від позивача як дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах, що суперечить вимозі ч.2 ст.170 Сімейного кодексу України, оскільки, зокрема, орган опіки та піклування має право постановити рішення про негайне відібрання дитини від, зокрема, батька у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, що відповідачем у даній справі зроблено не було». Крім цього, після відібрання дитини від позивача відповідач зобов`язаний був у семиденний строк звернутися до суду з позовом про позбавлення батька батьківських прав або про відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав, однак відповідач з позовом про позбавлення позивача батьківських прав звернувся до суду лише у листопаді 2018 року. Колегія суддів вважає, що вищенаведені висновки судом зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак такі не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені за неправильного застосування норм матеріального права, виходячи з наступного. Сімейним кодексом України встановлено, що: -право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій (ст. 152); -здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ст. 155); -дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виконання, місця проживання (ст. 171). А за змістом частини 1 статті 162 СК України, дитина може бути не повернутою до її попереднього місця проживання, якщо таке повернення створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. За змістом Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитиною, яка постраждала від домашнього насильства, є дитина, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі (або стала очевидцем такого насильства), яким (домашнім насильством) є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються (зокрема) в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами (стаття 1), і якщо у зв`язку із вчиненням стосовно цієї дитини домашнього насильства вона не може проживати із своїми батьками, така дитина на час подолання причин і наслідків домашнього насильства може бути влаштована до (зокрема) до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку для дітей служб у справах дітей, інших установ незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб (стаття 22). Судом встановлено та стверджується матеріалами справи наступне. Позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7), стосовно якої її матір, ОСОБА_3 , рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 18.10.2012 року позбавлено батьківських прав (а.с. 8). У Червоноградський відділ поліції ГУНП у Львівській області неодноразово поступала інформація та матеріали перевірок про те, що ОСОБА_1 неналежно виконує свої обов`язки по вихованню доньки, яка зверталася до лікувальних закладів за медичною допомогою у зв`язку з її побиттям батьком (а.с. 59, 60). Зокрема, як вбачається з постанови слідчого СВ Червоноградського МВ ГУМВСУ у Львівській області про закриття кримінального провадження від 16.06.2015 року (якою матеріали кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 «Злісне невиконання батьківських обов`язків» КК України, було скеровано для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП), 29 березня 2015 року ОСОБА_1 наніс малолітній доньці численні удари руками та ременем по голові і тілу та з погрозами вигнав з дому. В ході відвідування сім`ї малолітньої комісією зі шкоди ОСОБА_1 «вів себе агресивно через двері обзивав членів комісії нецензурною лайкою» (а.с. 61-63). В подальшому вище наведені обставини і факти вчинення ОСОБА_1 29 березня 2015 року насильства в сім`ї відносно своєї доньки були встановлені в ході судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 КУпАП, що стверджується постановою Червоноградського міського суду Львівської області від 07 серпня 2015 року (а.с. 68-69). У вересні 2015 року за заявою самого ОСОБА_1 (а.с. 65) його малолітню доньку, як дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах, рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 24.09.2015 року № 173 було направлено у Комунальний заклад Львівської обласної ради «Червоноградська загальноосвітня школа інтернат І-Ш ступенів» (а.с. 73, 74). Однак, листом від 29.04.2016 року вищезгаданий Комунальний заклад Львівської обласної ради «Червоноградська загальноосвітня школа інтернат І-Ш ступенів» звернувся до голови комісії з питань захисту прав дітей Червоноградського міськвиконкому з проханням «прийняти міри щодо поведінки ОСОБА_1 , яка загрожує здоров`ю дитини», покликаючись при цьому на те, що «протягом останніх трьох місяців ОСОБА_5 категорично відмовляється зустрічатися з батьком, перебувати з ним вдома на вихідних, мотивуючи тим, що вона боїться, і що батько її б`є… 28 та 29 квітня 2016 року при зустрічі з батьком ОСОБА_5 втекла, заховалася під столом, згодом в туалеті. Дівчинка дуже перелякана, стривожена, шукає захисту у вихователів та інших дітей, При цьому ОСОБА_1 лише провокує та загострює ситуацію та відносини з донькою, вимагає, щоб директор школи та вихователі силоміць посадили дитину до нього в машину чи відвезли додому… дуже часто його вимоги супроводжуються лайкою, погрозами щодо директора та інших працівників школи. Це відбувається в присутності неповнолітніх учнів … » (а.с. 70). З урахуванням всіх вищезгаданих обставин в їх сукупності 02.06.2016 року комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Червоноградської міської ради було прийнято рішення пропонувати виконавчому комітету Червоноградської міської ради прийняти рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його малолітньої доньки, у зв`язку з чим 10.06.2016 року цією ж комісією за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.06.2016 року (тобто поданою ОСОБА_1 вже після прийняття комісією рішення про доцільність позбавлення його батьківських прав) було прийнято рішення про «відкладення питання» щодо повернення дитини батьку, який 21 травня 2016 року забрав її зі школи та не повернув на навчання і станом на червень 2016 року дитина знаходилася саме в нього (а.с. 55-58). 04.06.2018 року малолітня звернулася до Червоноградського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді зі скаргами на те, що її батько, ОСОБА_1 , завдав їй тілесних ушкоджень. При цьому дитина повідомила про те, що батько систематично її б`є, знущається з неї, вживаючи при цьому нецензурну лексику, заставляє її працювати та виконувати всю хатню роботу. За результатами огляду дитини лікарем-хірургом було встановлено, що малолітня отримала ушкодження другої правої кісті, другого пальця правої руки, гематоми обох гомілок, чола, правого передпліччя і їй було накладено гіпс на праву руку (а.с. 12, 72). У зв`язку з вищенаведеними обставинами орган опіки та піклування Червоноградської міської ради направив малолітню в притулок для дітей Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації (а.с. 14), а у подальшому рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 30.08.2018 року № 158 її, як дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах, було направлено у Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі Стежинки» (а.с. 15-16). А 02.11.2018 року виконавчий комітет Червоноградської міської ради звернувся з позовом до суду про позбавлення ОСОБА_1 батьківський прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_5 (а.с. 18-20). Як стверджується матеріалами справи, при прийнятті виконавчим комітетом Червоноградської міської ради вище згаданих рішень враховувалось також і те, що станом ще на 01.06.2018 року заборгованість ОСОБА_1 по оплаті за житлово-комунальні послуги становить близько 63 700 грн., в результаті чого у квартирі за несплату відключено газ та електропостачання (а.с. 67), а малолітня категорично відмовляється повертатися до батька і «дає свою згоду на позбавлення (його) батьківських прав», що стверджується її власноручно написаною заявою (а.с. 88) та Актами тимчасової комісії Великомостівського опорного закладу загальної середньої освіти І-Ш ступенів від 11.09.2019 року (а.с. 89-92). Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 151 і 170 СК України та статтю 29 ЦК України. Зокрема, посилається на те, що відповідно до статті 151 СК батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина 1). В той же час, частиною 3 згаданої статті встановлено, що батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Колегія судді вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів про застосування позивачем до своєї малолітньої доньки форм та методів виховання, які аж ніяк не можна визнати такими, що відповідають закону та моральним засадам суспільства. А за змістом статей 164 та 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, якщо вони (він) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та (чи) жорстоко з нею поводяться, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання, а у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. При цьому за батьками цієї дитини залишається право на звернення до суду з заявою про повернення їм дитини, однак у випадку, коли відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (частина 3 статті 170 СК України). Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12018140150000925 від 05.06.2018 року, ОСОБА_1 30.01.2020 року повідомлено про підозру у заподіянні малолітній ОСОБА_2 03.06.2018 року легких тілесних ушкоджень, а саме: у застосуванні до неї фізичного насильства, яке виразилося в умисному нанесені їй численних ударів руками та ременем, чим потерпілій були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, тулубі, гомілках, передпліччі, правій кисті, на обох стегнах, в ділянці лівого гомілково-ступневого суглобу (а.с. 210-212). А згідно Висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи № 18 від 20.01.2020 року, проведеної в ході вищезгаданого кримінального провадження, психологічний стан малолітньої ОСОБА_2 (ступень навіювання якої у межах норми і вираженої схильності до фантазування яка не виявляє, а тому немає підстав уважати, що така дає показання під впливом інших осіб) «може відповідати стану особи, щодо якої були скоєні насильницькі події та відповідають стану особи після насильницьких подій… ОСОБА_2 має зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості. Психотравмувальна ситуація для неї виникла внаслідок завдання їй тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_3 року». При цьому згаданий Висновок … містить посилання на протоколи допиту малолітньої, згідно яких остання в якості потерпілої розповідала про обставини побиття її ОСОБА_1 та заподіяння їй тілесних ушкоджень, а також деталі її побуту та проживання разом з батьком (а.с. 216-221), які дають підстави для висновку про те, що малолітня ОСОБА_2 у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» однозначно є дитиною, яка постраждала від домашнього насильства у формі діянь фізичного, психологічного та економічного насильства зі сторони батька, ОСОБА_1 , а відтак у відповідача (Червоноградського міськвиконкому), як органу опіки та піклування, були всі підстави для влаштування її на час подолання причин і наслідків домашнього насильства до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, оскільки залишення дитини у батька становило безпосередню загрозу її (щонайменше) здоров`ю. На переконання колегії суддів, як доводи позовної заяви, так і висновки суду першої інстанції, про те, що відповідачем було порушено процедуру відібрання дитини ОСОБА_6 від батька (оскільки після відібрання дитини від позивача відповідач зобов`язаний був у семиденний строк звернутися до суду з позовом про позбавлення батька батьківських прав або про відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав, однак відповідач з позовом про позбавлення позивача батьківських прав звернувся до суду лише у листопаді 2018 року), не спростовують вищенаведених висновків про винятковість даного випадку, що давало право відповідачу на негайне відібрання дитини від батька і влаштування її до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, а відтак порушення (у подальшому) відповідачем строків звернення до суду з відповідним позовом до батька не може бути виходячи виключно з інтересів малолітньої дитини - підставою для визнання згаданих дій відповідача неправомірними. В позовній заяві до суду про повернення доньки не наведено причин, які слугували підставою для відібрання дитини від батька та влаштування її до центру соціально-психологічної реабілітації дітей і які б на час звернення до суду «відпали». В той же час, в провадженні суду продовжує знаходитись справа за позовом виконавчого комітету Червоноградської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення його батьківський прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 : на твердження представника Червоноградського міськвиконкому тривалий розгляд цієї справи пов`язаний з тим, що ОСОБА_1 штучно затягує її розгляд. Крім цього, як стверджується в доводах апеляційної скарги, станом на 01.10.2019 року загальний розмір заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги по квартирі, яка є місцем проживання позивача і його доньки, зріс до 79 357 грн. 17 коп. А дитина з 2009 року (часу придбання цієї квартири для доньки ОСОБА_5 її мамою) у цій квартирі навіть не є зареєстрованою (а.с. 50, 93, 94): як пояснив в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 , «бо він не хотів, оскільки думав з донькою переїхати в Київ». За вище наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутніми підстави для задоволення позову та повернення дитини позивачу, тим більше за наявності категоричних заперечень дитини проти такого повернення. Подальший розвиток подій підтверджує вищенаведений висновок, оскільки 27 грудня 2019 року виконавчий комітет Червоноградської міської ради своїм рішенням № 245 знову вирішив відібрати малолітню ОСОБА_7 від батька та направити її, як дитину, яка опинилась у складних життєвих обставинах, у Соціально-реабілітаційний центр опіки дітей «Дитячі Стежинки» (а.с. 199). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області задовольнити. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог. Повну постанову складено 24 червня 2020 року. Головуючий: Цяцяк Р.П. Судді: Крайник Н.П. Шеремета Н.О.