Постанова 4807 № 314/2159/19

Дата документу 24.06.2020 Справа № 314/2159/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №314/2159/19 Головуючий у 1 інстанції Кофанов А.В. Провадження № 22-ц/807/1249/20 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Кухаря С.В., за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 червня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин. В обґрунтування заяви зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна тітка - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 6,0365 га. що знаходяться на території Вільнянського району Запорізької області, цільове призначення якої-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вклади та інше рухоме та нерухоме майно. ОСОБА_1 на підставі ст. 1269 ЦК України звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Окрім нього інших спадкоємців такої ж черги немає. Спадкоємці ОСОБА_3 , яка є троюрідною племінницею, подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак вона є спадкоємцем іншої, нижчої черги. Дітей у ОСОБА_2 не було. Таким чином, спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 є його двоюрідний племінник ОСОБА_1 . За час життя тітки він рідко з нею спілкувався, підтримував зв`язок телефоном. Родинні відносини підтверджуються відповідними свідоцтвами. Однак в нього відсутні деякі документи, які більш точно можуть підтвердити його з тіткою родинність. Його прадідом є ОСОБА_4 , прабабуся - ОСОБА_5 . Їх дочками були ОСОБА_6 , яка народилась в Архангельській області в 1924 році (його бабуся) та ОСОБА_7 , яка народилась у Кіровоградській області Петровського району, с. Новостародуб . ІНФОРМАЦІЯ_3 (його двоюрідна бабуся). Його мати - ОСОБА_8 , народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 . ІНФОРМАЦІЯ_5 його двоюрідна бабка - ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_7 . Від спільного шлюбу, у них ІНФОРМАЦІЯ_2 | народилась ОСОБА_2 , яка приходиться йому двоюрідною тіткою. В 1963 ромі його мати уклала шлюб з ОСОБА_10 та змінила прізвище з ОСОБА_7 на ОСОБА_7. У 1966 ропі його двоюрідна бабка ОСОБА_7 припинила шлюб зі ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_7 його двоюрідна бабка - ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_11 , та змінила прізвище зі ОСОБА_7 на ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_8 його прабабка ОСОБА_5 померла. ІНФОРМАЦІЯ_9 його мати - ОСОБА_8 померла. ІНФОРМАЦІЯ_10 померла його двоюрідна бабка ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_1 його двоюрідна тітка ОСОБА_2 . За час життя ОСОБА_2 власних та прийомних дітей не мала. Виховувала його, як рідного сина, приділяла багато уваги. На даний час виникло питання, щодо встановлення факту родинних відносин для оформлення права на спадщину, яка відкрилася після смерті двоюрідної тітки. Просив суд встановити факт, а саме, що ОСОБА_1 є двоюрідним племінником ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_1 , який народився ОСОБА_12 - є двоюрідним племінником ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Запоріжжі. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Запорізька міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в даному випадку вбачається спір про право, а саме право власності на квартири за адресою АДРЕСА_1 . Метою встановлення факту родинних відносин між заявником та ОСОБА_2 є встановлення(визнання) права власності на спірні житлові приміщення, що в рішення суду не зазначено. Ухвалення оскаржуваного рішення порушує права територіальної громади в особі Запорізької міської ради, оскільки встановлення такого факту породжує право на встановлення (визнання) права власності на квартири за адресою АДРЕСА_1 , що розташовані на території Вознесенівського району. Запорізька міська рада була позбавлена можливості захистити інтереси територіальної громади вказаних квартир, оскільки не була залучена в якості зацікавленої особи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, судом направлялись судові повістки-повідомлення на адреси, зазначені в позові. Проте, багаточисленні судові повістки-повідомлення повернулись із відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою". Апеляційний суд враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення позивача по справі про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В). З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі (справа "Скопелліті проти Італії" від 23 листопада 1993 року), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25 березня 1999 року). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселігіс Проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші). З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 не отримує жодних процесуальних документів та судових повісток (повідомлень). Судова колегія зазначає, що поведінка ОСОБА_1 свідчить про зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим відповідно до ст. 44 ЦПК України та суперечить основним засадам цивільного судочинства та практиці Європейського суду з прав людини, в тому числі щодо розгляду справи у розумні строки, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. Отже, з урахуванням наведеного вище, колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність заявника ОСОБА_1 . Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції виходив з того, що факт родинних відносин між заявником та померлою є підтвердженим. Однак колегія суддів із висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження. За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Аналогічні норми закріплені у ч. 6 ст. 235 ЦПК України. Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права. Згідно п. 3 вказаного Пленуму, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , ОСББ «Ластівка-Запоріжжя» про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, а саме на квартири за адресою АДРЕСА_1 , які на підставі свідоцтва про спадщину належали ОСОБА_2 (а.с.38-41). Таким чином, зі справи вбачається, що метою встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_1 та померлою ОСОБА_2 є встановлення (визнання) права власності на спірні житлові приміщення. З заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин вбачається, що встановлення вказаного факту необхідно йому саме для оформлення спадщини. При цьому заявник зазначає, що інших спадкоємців, які б претендували не спадкове майно відсутні. Розглядаючи заяву, суд першої інстанції на вищевказані вимоги закону, роз`яснення Пленуму та обставини справи уваги не звернув, не витребував спадкову справу, належним чином не встановив, чи не вбачається із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спір про право, не визначив коло осіб, права та інтереси яких може порушити ухвалене у справі рішення та помилково розглянув справу по суті в порядку окремого провадження без залучення заінтересованих осіб. За таких обставин, колегія вбачає наявним на теперішній час спір про право на спадкування після померлої ОСОБА_2 , який належить розглядати в порядку загального позовного провадження, а не у окремому провадженні. Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі наявний спір про право, це виключає можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження. Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи. Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 1 ст. 377 ЦПК України. При цьому колегія суддів роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Керуючись ст. ст. 259, 367, 268, 374, 377, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Запорізької міської ради задовольнити частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 червня 2019 року у цій справі скасувати. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин - залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25 червня 2020 року. Головуючий Судді: