Постанова КАС ВС № 2а-11376/10/1370

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Київ справа № 2а-11376/10/1370 адміністративне провадження № К/9901/33659/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді: Губської О.А., суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В., розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 2а-11376/10/1370 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Львівської митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя: Гавдик З.В., судді: Клименко О.М., Ланкевич А.З.,) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Кушнерик М.П., судді: Мікула О.І., Качмар В.Я.), ВСТАНОВИВ: І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з заявою про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання судового рішення у адміністративній справі № 2а-11376/10/1370 за його ж адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 1.1. В указаній заяві позивач просив: стягнути з відповідача за час затримки виконання судового рішення за період з 21 квітня 2011 року по 11 жовтня 2011 року (118 днів вимушеного прогулу) невиплачений середньомісячний заробіток на загальну суму 19552,60 грн з розрахунку 165,70 грн середньоденної заробітної плати та 3645,40 грн за один місяць. 1.2. Вимоги обґрунтовані тим, що постанова Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року в частині стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 25 листопада 2010 року по 20 квітня 2011 року виконана у повному обсязі. Однак, лише 11 жовтня 2011 року, наказом Державної митної служби України № 2255-к позивач поновлений на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25 листопада 2010 року. Проте, за період з 21 квітня 2011 року по 11 жовтня 2011 року середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі йому не виплачений. ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення 2.1. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року, заяву позивача задоволено частково. 2.2. Стягнуто з Львівської митниці Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 19386,90 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2011 року по 10 жовтня 2011року. 2.3. Задовольняючи цю заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником чи уповноваженим ним органом виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника суд приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час затримки. ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Львівська митниця Державної фіскальної служби звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача. 3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно не звернули увагу на те, що вини Львівської Митниці Державної фіскальної служби у невиконанні судового рішення немає. Це судове рішення виконано в повному обсязі. 3.2. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення його заяви, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, у справі № 2а-11376/10/1370 позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Львівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю. 4.1. Визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України № 2189-к від 24 листопада 2010 року «По особовому складу митних органів» в частині припинення перебування на державній службі ОСОБА_1 з 25 листопада 2010 року. 4.2. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25 листопада 2010 року. 4.3. Стягнуто з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 листопада 2010 року по 20 квітня 2011 року в сумі 16901,40 гривень.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016 року, касаційну скаргу Львівської митниці відхилено, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у цій справі залишено без змін. 6. 11 жовтня 2011 року Державною митною службою України видано наказ № 2255-к «По особовому складу митних органів», яким на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у справі № 2а-11376/10/1370 скасовано наказ Державної митної служби України від 24 листопада 2010 року № 2198-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25 листопада 2010 року.

7. Оскільки рішення суду про поновлення його на роботі не виконувалось відповідачем в період з 21 квітня 2011 року по 10 жовтня 2011 року, а позивач вважає наявними підстави для стягнення на його середньомісячного заробіток за цей час, у зв?язку з чим і звернувся з цим позовом до суду. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

8. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

10. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

11. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

12. Частина перша статті 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

13. Пунктом першим частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

14. Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

15. Згідно з частиною 7 статті 235 Кодексу законі про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

16. Відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. VI.

Позиція Верховного Суду

17. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

18. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв?язку з затримкою виконання відповідачем судового рішення про поновлення позивача.

20. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

21. Згідно з приписами статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

22. Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

23. Отже, положення статті 236 вказаного Кодексу встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватись.

24. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать, що

4. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року, у справі № 2а-11376/10/1370 ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25 листопада 2010 року.

25. Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов?язків.

26. Відтак, існування зазначеного судового рішення породжує у відповідача обов?язок щодо поновлення позивача на вказаній посаді, який має бути здійснений, шляхом видання відповідачем відповідного наказу.

27. В свою чергу, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання вказаного судового рішення Державною митною службою України видано наказ № 2255-к «По особовому складу митних органів» від 11 жовтня 2011 року, яким скасовано наказ Державної митної служби України від 24 листопада 2010 року № 2198-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Мостиська» Львівської митниці з 25 листопада 2010 року.

28. Отже, суди встановили, що фактичне виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі здійснено відповідачем 11 жовтня 2011 року, тобто відбулась затримка його виконання в період з 21 квітня 2011 року по 10 жовтня 2011 року.

29. За цих обставин, Верховний Суд вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, тому він має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробіток за час такої затримки.

30. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а також рішення в цій справі є законними, обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

31. Водночас, доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

32. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

33. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

34. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. VIІ. Судові витрати З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2017 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. А. Губська Судді М.В. Білак О.В. Калашнікова