Постанова КАС ВС № 359/6997/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2020 року м. Київ справа № 359/6997/16-а адміністративне провадження № К/9901/17882/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бучик А.Ю., суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Файдюка В.В., Мезєнцева Є.І., Коротких А.Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області про часткове визнання протиправним рішення, зобов`язання прийняти нове рішення та вчинити дії, стягнення моральної шкоди, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №57 від 8 лютого 2016 року в частині зарахування позивача на державний квартирний облік на пільгову чергу та включення його в окремі списки громадян, які користуються правом позачергового отримання житла, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; - зобов`язати відповідача прийняти нове рішення про зарахування ОСОБА_1 на державний квартирний облік з позачерговим наданням жилого приміщення та включення його до окремого списку громадян, які користуються правом позачергового отримання житла, як учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС; - зобов`язати виконавчий комітет Бориспільської міської ради вивісити для загального відома списки громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень; - стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 гривень. Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2017 року визнано протиправним рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради №57 від 8 лютого 2016 року в частині зарахування ОСОБА_1 на пільгову чергу осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Зобов`язано виконавчий комітет Бориспільської міської ради вивісити для загального відома списки громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень У задоволенні позову в частині інших вимог ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2017 року скасовано та ухвалено нову, якою в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судам норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що звертаючись до суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив постанову суду першої інстанції в частині відмови у позові. Разом з тим, позивач погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову. Однак, переглядаючи постанову суду першої інстанції за касаційною скаргою позивача, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції повністю та ухвалив нове рішення про відмову у позові, внаслідок чого, на думку позивача, допустив порушення норм процесуального права. Відзиву на касаційну скаргу відповідачем до суду не подано. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. У ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Ця обставина підтверджується копією виданого йому посвідчення серії НОМЕР_1 . Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради №57 від 08 лютого 2016 року позивач зарахований на державний квартирний облік на пільгову чергу: його включено в окремі списки громадян, які користуються правом позачергового отримання житла, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При зверненні до суду позивач зазначив, що Рішенням №57 від 08 лютого 2016 року він зарахований на державний квартирний облік на пільгову чергу: його включено в окремі списки громадян, які користуються правом позачергового отримання житла, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Однак за своїм змістом позачергове забезпечення житлом не передбачає зарахування громадянина на жодну чергу. Ця обставина, на думку позивача, свідчить про те, що рішення відповідача суперечить закону. Крім того, виконавчий комітет Бориспільської міської ради не вивішує для загального відома списки громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позачергове забезпечення ОСОБА_1 житлом не передбачає зарахування його на жодну чергу. Ця обставина свідчить про те, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування в частині зарахування позивача на пільгову чергу суперечить ст.46 ЖК України. Також судом першої інстанції вказано, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що виконавчий комітет Бориспільської міської ради вивісив для загального відома списки громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду про те, що виконавчий комітет міської ради протиправно включив позивача в окремі списки громадян, які користуються правом першочергового отримання житла, є невірним. Також апеляційним судом вказано, що на даний момент вищевказаний список громадян розміщено на сайті Бориспільської міської ради для загального відома (посилання: http://borispol-rada.govnja/index.php/item/27331-spisok-gromadyan-yaki-koristuyutsya-pravom-pozachergovogo-oderzhannya-zhitla-molodi-spetsialisti.html). Ухвалюючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. З висновками судів не можливо погодитись з огляду на таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачами права на отримання житла. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин. За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав позивача, цей спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло. У цій категорії спорів з питання застосування норм права у спірних правовідносинах висловлювалась Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у справі № 806/104/16 (постанова від 18 квітня 2018 року № 11-166апп18), у справі № 815/2551/15 (постанова від 20 вересня 2018 року № 11-640апп18). При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги. Керуючись ст. 345, 349, 354, 356 КАС України, Суд - П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року скасувати. Провадження у справі №359/6997/16-а закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання нею відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий А.Ю. Бучик Судді А.І. Рибачук Л.В. Тацій