Постанова КАС ВС № 2а-1970/3817/12

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 року м. Київ справа № 2а-1970/3817/12 касаційне провадження № К/9901/42027/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шипуліної Т.М., суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 (суддя Ходачкевич Н.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (головуючий суддя - Клюба В.В.; судді: Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі № 2-а/1970/3817/12 (876/9940/16) за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.07.2012 № 0000402210. Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 12.05.2016 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 № 0000402210 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 283018,08 грн. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.03.2017 постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 залишив без змін. Тернопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 в частині задоволення адміністративного позову, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 та відмовити в частковому задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: статті 44, пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема, зазначає, що при збільшенні оспорюваної суми грошового зобов`язання з податку на прибуток орган доходів і зборів діяв у межах та спосіб, визначні чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Тернопільською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, результати якої оформлено актом від 14.06.2012 № 2293/22-10/21155959. За її наслідками відповідач дійшов, зокрема, висновку про порушення позивачем вимог пункту 135.1, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на невключення до валового доходу (доходів) виручки від реалізації товарів та надання послуг при провадженні діяльності, що підлягає патентуванню, протягом другого, третього, четвертого кварталів 2011 року. На підставі зазначеного акта перевірки органом доходів і зборів прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.07.2012 № 0000402210, згідно з яким з огляду на вказане порушення збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 283018,08 грн. за основним платежем. За правилами пункту 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пункту 5.2 розділу ІІ цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Однак, у розглядуваній ситуації, як з`ясовано судами, при здійсненні контрольного заходу та встановленні факту заниження валових доходів (доходів) за 2011 рік посадовими особами Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області не враховано заниження платником валових витрат (витрат) за цей період в результаті неврахування собівартості реалізованих товарів та наданих послуг, діяльність щодо яких підлягає патентуванню та які відображені в додатку 11 до декларації з податку на прибуток. Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Згідно з пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат. Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що розрахунок прибутку здійснюється за результатами зменшення суми всіх доходів, визначених у Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на суму всіх витрат. У справі, що розглядається, судовими інстанціями перевірено суму валових витрат (витрат), врахованих Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» під час розрахунку об`єкта оподаткування податком на прибуток, наявність у позивача первинних документів на підтвердження суми, яку не враховано у складі валових витрат (витрат) під час такого розрахунку, а також факт надання ним під час перевірки контролюючому органу податкової та бухгалтерської інформації й первинних документів на підтвердження розміру валових витрат (витрат), фактично понесених та врахованих під час розрахунку об`єкта оподаткування. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли цілком об`єктивного висновку про виконання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» передбачених чинним на час виникнення спірних правовідносин податковим законодавством умов формування валових витрат (витрат) з документальним підтвердженням їх розміру, що, в свою чергу, обумовлює безпідставність доводів контролюючого органу про заниження позивачем валового доходу (доходів) за другий, третій, четвертий квартали 2011 року на 1324231,00 грн. З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін. У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження. Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 у справі № 2-а/1970/3817/12 (876/9940/16) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна Л.І. Бившева В.В. Хохуляк