Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 0640/3919/18

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 0640/3919/18 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В. 25 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьменко Л.В. суддів: Совгири Д. І. Франовської К.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року (рішення ухвалене суддею Романченко Є.Ю. 07.02.2020 року в м.Житомир в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання призначити пенсію по інвалідності, В С Т А Н О В И В : В липні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Новоград-Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12.03.2018 № 21 щодо відмови у переведенні (призначенні) на пенсію по інвалідності, з урахуванням трудового стажу, набутого на території РФ в період з 2010 по 2017 р.р. та заробітної плати за цей період; - зобов`язати Новоград-Волинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію по інвалідності з 06.03.2018, з урахуванням стажу та заробітної плати за період роботи в Російській Федерації з 04.05.2010 по 04.10.2010, з 01.02.2012 по 25.10.2012, з 22.04.2013 по 27.10.2013, з 07.04.2014 по 03.11.2014 та з 18.04.2017 по 21.07.2017. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Не погодившись з рішенням суду відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення вказаного вище позову, оскільки, положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року стосуються призначення пенсії, а не її перерахунку та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії. Також апелянт вказує на те, що перерахунок пенсії громадянам України, відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV можливий у разі їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказує, що врахування заробітної плати для обчислення пенсії можливе виключно на підставі довідок про заробітну плату, які відповідають вимогам додатку 1 до Порядку №22-1, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 07.02.2020 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Суд апеляційної інстанції заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач перебуває на обліку в Новоград Волинському об`єднану управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, отримує пенсію за віком з 02.08.2003. Рішенням Новоград Волинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №21 від 12.03.2018 відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності з урахуванням стажу та заробітку за період з 2010 року по 2017 рік, набутих на території РФ так як Угодою про гарантії прав громадян - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди зараховується трудовий стаж набутий на території будь - якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою. Переведення з одного виду на інший вид пенсії з врахуванням стажу і заробітку набутого після призначення пенсії даною Угодою не передбачений. Про відмову у переведенні з 06.03.2018 на пенсію по інвалідності, з урахуванням стажу та заробітку з 2010 року по 2017 рік згідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідач повідомив ОСОБА_1 листом від 12.03.2018. Одночасно вказано, що без врахування даного стажу та заробітку перевод на пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" недоцільний. Вважаючи протиправною відмову у зарахуванні періоду роботи та заробітної плати, набутого після призначення пенсії, та, відповідно, відмову в переведенні на пенсію по інвалідності, позивач звернулася до суду з вказаним позовом. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла переконання щодо обґрунтованості висновків суду першої інстанції про наявності підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного. Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених вказаним Законом. Згідно ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Стаття 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частиною 1 ст.9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з п.б ч.2 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Частинами 1,3 ст.44, ч. 5 ст.45 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 цього Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі. Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV). Відповідно до п.1.1 Порядку № 22-1 надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). Відповідно до абзацу першого підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Отже, з наведених правових норм вбачається, що розгляд заяви особи про перерахунок пенсії територіальним органом ПФУ здійснюється шляхом прийняття відповідного рішення про задоволення її вимог або відмову у здійсненні такого перерахунку. Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 (далі - Угода) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 5 Угоди встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди. Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж. З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії. Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Безпосередній зміст Угоди не містить обмежень щодо врахування його положень при призначенні чи перерахунку пенсії. Тому, безпідставними є доводи апелянта про те, що положення вказаної Угоди застосовуються лише при призначенні пенсії. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Судом першої інстанції вірно встановлено, що трудова книжка (вкладка до трудової книжки), оформленої на ім`я ОСОБА_1 містить записи №1-11 щодо зарахування її на роботу кухарем за строковими трудовими договорами в ТОВ "Артель старателей бальджа" та звільнення з роботи в періоди: з 04.05.2010 по 04.10.2010, 01.02.2012 по 25.10.2012, 22.04.2013 по 27.10.2013, 07.04.2014 по 03.11.2014, 18.04.2017 по 21.07.2017. Нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 роботодавцем за вказаний період підтверджено довідкою № 177 від 30.11.2017. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що записами в трудовій книжці позивач стверджується факт її роботи позивача кухарем, що є достатньою підставою для зарахування вказаного стажу при призначенні/перевіденні на пенсію по інвалідності. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria»), заява № 36760/06, § 230). Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France, заява № 88/1991/340/413). Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 25 червня 2020 року. Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Совгира Д. І. Франовська К.С.