Постанова 4855 № 640/6342/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6342/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року (повний текст виготовлено 23 січня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» до Офісу великих платників податків ДФС (Офісу великих платників податків ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 10.01.2019 № 0000114401 про застосування штрафу в сумі 9 716 105,20 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а висновки не відповідають обставинам справи. Зокрема, апелянт наголошує, що оскільки податкові накладні та розрахунки коригування ПДВ фактично не надаються покупцям і не використовуються для формування останнім податкового кредиту, це є підставою для звільнення позивача від відповідальності за їх невчасну реєстрацію. Апелянт зазначає, що навіть за наявності формальних підстав для застосування санкцій, відсутність реальної шкоди, яка могла би бути завдана не реєстрацією/несвоєчасною реєстрацією податкової накладної, яка не є підставою для формування податкового кредиту іншим платником податку, виключає можливість притягнення платників податків до відповідальності на підставі статті 120-1 Податкового кодексу України. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Відповідно до статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. У виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня до 03 квітня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України запроваджено карантин та, в подальшому, карантинні обмеження також були продовжені. Оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусною хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України доповнено пунктом 3, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями, зокрема, 309 цього Кодексу, строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, який обраховується з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, є продовженим на строк дії такого карантину. 16 березня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Офісу великих платників податків ДПС, в якому відповідач повністю підтримує рішення суду першої інстанції. Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.12.2018 року посадовою особою Офісу великих платників податків ДФС на підставі пункту 200.10 статті 200 та в порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку діяльності ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» щодо своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 02.01.2017 по 10.07.2017, результатами якої складено акт від 20.12.2018 № 4234/28-10-44-01/32049199 (т. 1, а.с. 56-61). Вказаним актом зафіксовано порушення ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Не погодившись з висновками акта перевірки, позивач звернувся до відповідача з відповідними запереченнями за вих. № 2382. (т. 1, а.с. 62-75). За результатами розгляду заперечень, Офіс великих платників податків ДФС листом від 09.01.2019 № 1051/10/28-10-44-01-11 повідомив ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» про внесення змін до таблиці № 1 до акта перевірки від 20.12.2018 № 4234/28-10-44-01/32049199. При цьому, зі змісту указаного рішення вбачається, що відповідачем було враховано, що до переліку податкових накладних та розрахунків коригування включено податкові накладні, за несвоєчасну реєстрацію яких контролюючим органом було застосовано штрафні санкції податковим повідомленням-рішенням від 02.08.2017 № 0010674201. Також встановлено відсутність підстав для застосування штрафних санкцій по податковій накладній 4941001/49 від 15.06.2017 відповідно до пункту 42 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (т. 1, а.с. 73-82). 10.01.2019 Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000114401, яким до ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» застосовано штраф в загальній сумі 9 716 105,20 грн, у тому числі: 1 007,06 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 10 069,84 грн; 444,19 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 2 220,93 грн; 347,55 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 1 158,48 грн; 8 746 183,70 грн - за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 61 до 365 календарних днів на суму ПДВ 21 841 543,83 грн (т. 1, а.с. 49). Перелік податкових накладних/розрахунків коригування наведений в розрахунку штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 1, а. с. 50-55), який є додатком до податкового повідомлення - рішення від 10.01.2019 № 0000114401. Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження (т. 1, а.с. 83-102), проте, рішенням Державної фіскальної служби України від 28.03.2019 № 14651/6/99-99-11-06-01-25 скаргу ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 10.01.2019 № 0000114401 - без змін (т. 1, а.с. 103-104). Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що оскільки податкові накладні та розрахунки коригування до них складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, то застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є обґрунтованим. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. У силу вимог п. 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з абзацом четвертим п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.. Відповідно до абзацу чотирнадцятого п.201.10 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Так, приписами п.120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. Тобто, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до приписів вказаної норми, у разі, якщо податкова накладна не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, платник податку звільняється від відповідальності передбаченої цією статтею. Отже, з аналізу наведеної норми вбачається, що для звільнення від відповідальності, передбаченої п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою). Аналогічна правова позиція є сталою та була неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18 та інших. Колегія суддів наголошує, що необхідною умовою для звільнення платника податків від відповідальності встановленої п.120-1.1 ст.120-1 ПК України є не лише ненадання відповідних податкових накладних покупцеві, а й звільнення операцій від оподаткування або їх оподаткування за нульовою ставкою. Відтак, твердження апелянта щодо відсутності підстав для застосування штрафних санкцій за невчасну реєстрацію податкових накладних з огляду на те, що відповідні податкові накладні складені на кінцевих споживачів, що не є платниками податку на додану вартість, а відтак не підлягали наданню отримувачу (покупцю), є необґрунтованими та спростовуються нормами законодавства та сталою судовою практикою щодо застосування відповідних норм. Так, в матеріалах справи наявний додаток до податкового повідомлення - рішення від 10.01.2019 № 0000114401 (т. 1, а. с. 50-55), з якого вбачається, що позивачем порушено граничні строки реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 1 до 449 календарних днів, внаслідок чого застосування до позивача штрафу в розмірі 10-50% від суми таких податкових накладних / розрахунків коригування слід вважати обґрунтованим. Колегія суддів також звертає увагу, що позивачем не заперечується факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суми вказаних у них податку, як і не заперечується правильність проведених відповідачем розрахунків розміру штрафу. Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Вищевикладеним спростовується твердження апелянта щодо не включення до предмету камеральної перевірки питання своєчасності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. Окрім того, судом першої інстанції вірно визначено, що матеріалами справи підтверджується проведення відповідачем камеральної перевірки з підстав та у строки, визначені Податковим кодексом України. Щодо доводів апелянта про не дослідження судом першої інстанції рішення Державної фіскальної служби України за результатами скарги позивача на податкове повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пунктів 56.1., 56.2. статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня ізскаргою про перегляд цього рішення. Згідно з пунктом 56.8. ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Пунктом 56.9. статті 56 ПК України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Як вбачається з матеріалів справи, не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження (т. 1, а.с. 83-102), проте, рішенням Державної фіскальної служби України від 28.03.2019 № 14651/6/99-99-11-06-01-25 скаргу ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 10.01.2019 № 0000114401 - без змін (т. 1, а.с. 103-104). Так, контролюючим органом було дотримано строків розгляду скарги, передбачених податковим законодавством. Пунктом 56.10 Податкового кодексу України передбачено, що рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку. Суд першої інстанції вірно відхилив доводи позивача щодо необґрунтованості рішення Державної фіскальної служби України від 28.03.2019 № 14651/99-99-11-06-01-25, оскільки відповідно до положень законодавства останнє є остаточним та може бути оскаржене лише у судовому порядку. В той же час, рішення Державної фіскальної служби України від 28.03.2019 № 14651/99-99-11-06-01-25 не є предметом оскарження, апелянтом не надано доказів його оскарження та/або скасування у встановленому законом порядку. Твердження апелянта про неможливість застосування як правомірної норми п.120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України щодо застосування санкцій за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, оскільки така норма прийнята органом, який не володів достатнім ступенем довіри суверена (народу), відхиляється апеляційним судом як абсолютно безпідставне. Доводи апелянта стосовно того, що несвоєчасна реєстрація накладних не порушує жодних прав контрагентів та держави, є необґрунтованим, оскільки чинне податкове законодавство містить імперативну норму, яка встановлює обов`язок по реєстрації постачальником товарів/послуг податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та встановлює відповідальність за недотримання відповідного обов`язку. У межах спірних правовідносин відсутнє неоднозначне трактування норм Податкового кодексу України, про яке стверджує позивач, що підтверджується, зокрема, численною сталою судовою практикою Верховного Суду, яка в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства підлягає врахуванню. У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача Букуєва О.О., Козленко М.С., Мінін О.А. наголошували на положеннях Закону України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», зокрема пункту 73 Підрозділу 2 Перехідних положень та вказували, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є скасованим (відкладним). Так, 16 січня 2020 року було прийнято Закон України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року. Відповідно до абзаців першого, третього пункту 73 Підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України"Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень. Контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Таким чином, з огляду на вищевикладені норми позивач вважає, що спірне податкове-повідомлення рішення у даній справі вважається скасованим (відкликаним). В той же час, колегія суддів наголошує, що предметом розгляду в даній справі є податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 10.01.2019 № 0000114401 про застосування штрафу в сумі 9 716 105,20 грн. та його правомірність станом на момент винесення такого податкового повідомлення-рішення. Так, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративний суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України саме на момент прийняття таких рішень відповідними суб`єктами та в межах відповідного чинного на той час правового регулювання. Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем 10 січня 2019 року, а зміна законодавства відбулась лише 23 травня 2020 року, то відповідні норми Закону України № 466-ІХ не можуть впливати на оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року. До того ж, згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Апеляційний суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. 02 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, то правові підстави для зміни розподілу судових витрат та їх стягнення з відповідача відсутні. Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» до Офісу великих платників податків ДФС (Офісу великих платників податків ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст виготовлено 25.06.2020. Головуючий суддя Л.В.Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна