Постанова Харківський апеляційний суд № 628/2388/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 17 червня 2020 року м. Харків Справа № 628/2388/19 Провадження № 22-ц/818/3098/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Кругової С.С. за участю секретаря Плахотнікової І.О. учасники справи: позивач : ОСОБА_1 , відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Моначинівська сільська рада Куп`янського району Харківської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа: Моначинівська сільська рада Куп`янського району Харківської області про зобов`язання вчинити певні дії, з апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру, в особі ОСОБА_2 , на рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 22 лютого 2020 року, постановлені в складі судді Волчек О.О., в залі суду в місті Куп`янськ, В С Т А Н О В И В : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, у якій просила зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області виділити їй із земель резервного фонду державної власності земельну ділянку в натурі (на місцевості). Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2015 року за нею було визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 6,59 умовних кадастрових гектарів, розташованої за межами населених пунктів на землях колишнього КСП ім. Фрунзе Моначинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, в порядку спадкування за законом. Оскільки усі землі КСП ім. Фрунзе вже розпайовані та виділені громадянам в натурі (на місцевості), позивач вважає, що вона має право на отримання земельної ділянки із земель резерву (запасу). З метою виділення в натурі (на місцевості) із земель колективної власності КСП ім. Фрунзе та передачі у власність земельної ділянки позивач неодноразово зверталася до Моначинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, Куп`янської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, але постійно отримувала відмови. Оскільки на території Моначинівської сільської ради є в наявності землі державної власності в кількості 10,1 га, розпорядником яких є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області то саме цей орган має вирішувати питання, зокрема про виділення паю в натурі. Рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 22 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області виділити ОСОБА_1 із земель резервного фонду державної власності на території Моначинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області в натурі (на місцевості) земельну ділянку в розмірі 6,59 умовних кадастрових гектарів відповідно до Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області №628/3277/14-ц від 11 березня 2015 року. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на користь ОСОБА_1 768,40 грн. понесених судових витрат. В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру, в особі ОСОБА_3 -Цуркан О.Б. просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) врегульовано ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». Звертає увагу суду на те, що підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Вказує, що із резолютивної частини оскаржуваного рішення не вбачається, із земель саме якої форми власності за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай). Зазначає, що Земельним кодексом України передбачена певна процедура відведення земельної ділянки у власність, яка складається з декількох послідовних етапів, а саме: отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, її розробка, погодження такої документації, державна реєстрація земельної ділянки, затвердження технічної документації, передача земельної ділянки у власність та державна реєстрація права власності на таку земельну ділянку, між тим судом першої інстанції не було враховано доводи ГУ Держгеокадастру в цій частині та ухвалено рішення, яке суперечить Земельному кодексу України. Також звертає увагу суду на те, що земельна ділянка, яка була зазначена на доданих до заяви ОСОБА_1 графічних матеріалах, наказом Головного управління від 15.02.2018 року № 37 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. Згідно статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру, в особі ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 11 березня 2015 року за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай) в розмірі 6,59 умовних кадастрових гектарів, розташованої за межами населених пунктів на землях колишнього КСП ім. Фрунзе Моначинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, в порядку спадкування за законом після смерті матері. Рішення набрало законної сили 24.03.2015року (а.с. 9-10). Вищевказаним рішенням суду було встановлено, що на час вирішення справи на території Моначинівської сільської ради Куп`янського району Харківської є земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (запас, державний резервний фонд), які не надані у власність чи у користування. Згідно відповіді Голови Моначинівської сільської ради від 15.06.2016 №226 визнання та надання права на земельну частку (пай) розташовану за межами населеного пункту відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України про розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють сільські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади, дана земельна ділянка по рішенню суду визнана за межами населеного пункту Моначинівської сільської ради (а.с. 11). Також, голова Моначинівської сільської ради надав відповідь від 15.03.2019 №140 на запит адвоката Закопайло В. від 15.03.2019 року у якому зазначено, що згідно ст.122 п.1 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Визнання та надання право на земельну частку (пай) розташовану за межами населеного пункту відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України про розмежування земель державної і комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють сільські ради, а - за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, дана земельна ділянка по рішенню суду визнана за межами населеного пункту Моначинівської сільської ради (а.с. 12). З довідки голови Моначинівської сільської ради №313 від 19.06.2019 року вбачається, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які не надані у власність на території Моначинівської сільської ради відсутні (а.с. 13). Резервний фонд земель колишнього КСП ім. Фрунзе с. Моначинівка становить 10,1 га, що підтверджується ксерокопією довідки від 20.06.2019 №314 (а.с. 14). Куп`янська районна державна адміністрація Харківської області надала ОСОБА_1 довідку від 03.05.2019 №3.130/01-14 згідно якої спеціалістами міськрайонного управління у Куп`янському районі та м. Куп`янську Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було розглянуто питання ОСОБА_1 про виділення земельної ділянки та виявлено два варіанти: 1) претендувати на землі державної власності, на даний час згідно картографічного матеріалу на території Моначинівської сільської ради є в наявності землі державної власності у кількості 10,1 га, розпорядником яких є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (м. Харків, вул. Космічна, 21) 2) відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» сільська рада має можливість передавати земельні ділянки відумерлої спадщини після 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки (а.с. 15-16). 10.09.2018 на засіданні комісії з вирішення питань щодо розпорядження землями за межами населених пунктів району було постановлено: відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться на території Моначинівської сільської ради, оскільки земельна ділянка знаходиться в державній власності. Зазначено, що питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. Тому ОСОБА_1 рекомендовано звернутись із відповідною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, яке знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Космічна, 21, що підтверджується ксерокопією витягу з протоколу засідання №8 комісії при Куп`янській районній державній адміністрації (а.с. 17). Листом в.о. начальника головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 28.05.2019 Р-367/1/11-674/0/21-19 ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися із заявою до суду для встановлення, того з яких земель необхідно надати земельну частку (пай), у зв`язку з тим, що в рішенні суду вказано, де знаходяться землі, а не вказано за рахунок яких земель державної чи колективної власності (а.с. 18-19). 12.06.2019 головне управління Держгеокадастру у Харківській області відмовило ОСОБА_1 у надані дозволу на виділення в натурі та передачі у власність земельної ділянки у розмірі 6,59 умовних кадастрових гектарів, розташованих за межами населених пунктів на землях Моначинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області. Причиною відмови стало те, що у заяві ОСОБА_1 не зазначений вид цільового призначення земельної ділянки та вид документації із землеустрою, стосовно якого вона просить надати дозвіл. Також зазначено, що земельна ділянка, яка зазначена на доданих до заяви графічних матеріалах, наказом Головного управління від 15.02.2018 № 37 включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які підлягає продажу на земельних торгах. Положеннями Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги (а.с. 20-21). Отже, матеріалами справи підтверджено, що, неодноразові звернення ОСОБА_1 до органів влади та органів місцевого самоврядування щодо виділення їй земельної частки (паю) залишені без задоволення. Вважаючи своє право порушеним, ОСОБА_1 звернулася до суду за його захистом. Відповідно до частини одинадцятої статті 118 ЗК Україниу разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками. Отже, зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земель за сертифікатами на землю. Пунктом 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу Українипередбачено, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відсутність будь-яких строків для для виділення земельної ділянки в натурі. Як роз`яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. В абзаці десятому пункту 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003Конституційний Суд України наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Частиною другою статті 14 Конституції Українивизначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»передбачено, що сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року № 5245-VIвнесено зміни до ЗК України, які набрали чинності з 01 січня 2013 року, цим Законом змінено суб`єктів розпорядження землями сільськогосподарського призначення та визначено, що такі повноваження перейшли до Держземагентства України, а згодом - до Держгеокадастру України. Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК Україницентральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Тобто законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та передано такі функції Держгеокадастру України замість державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. З огляду на викладене належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Право вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства повинно бути реалізовано відповідним державним органом. Право особи на власність не може ставитися в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права. Таким чином, повноваження щодо реалізації права ОСОБА_1 на земельну ділянку частку (пай) в силу вимог частини четвертої статті 122 ЗК Україниіз земель резервного фонду покладені саме на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області. Такі висновки відповідають правовій позиції, що викладена у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі 323/323/17 та від 22 травня 2019 року у справі №321/281/17. Апеляційна скарга є такою, що не ґрунтується на Законі, та з урахуванням того що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Згідно статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 89, 351, 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру, в особі ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 22 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повну постанову складено 18 червня 2020 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді С.С. Кругова О.В. Маміна