Постанова КЦС ВС № 213/1371/16-ц

Постанова Іменем України 17 червня 2020 року м. Київ справа № 213/1371/16-ц провадження № 61-47103св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , відповідач - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Соловйової Л. Я., від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., від 16 жовтня 2018 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У червні 2016 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах малолітньої - ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна») про відшкодування шкоди, завданої смертю матері. Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Mercedes-Benz 315 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля КАМАЗ 54112, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричіпом Іност, реєстраційний номер НОМЕР_3 . В результаті зазначеної ДТП загинула мати позивача - ОСОБА_4 , яка була пасажиром автомобіля Mercedes-Benz 315 CDI. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна».Ліміт відповідальності та одного потерпілого за шкоду життю і здоров`ю складає 100 000 грн. Строк дії полісу з 29 грудня 2012 року по 28 грудня 2013 року. 19 серпня 2013 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак ПрАТ «СК «Провідна» свої зобов`язання виконало частково, а саме сплатило лише 10 448, 50 грн витрат на поховання. Зазначав, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні матері ОСОБА_4 . Смерть матері завдала ОСОБА_1 моральної шкоди, що виразилось в душевних стражданнях дитини. Посилаючись на положення статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з урахуванням поданих уточнень, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на свою користь в інтересах ОСОБА_1 : - страхове відшкодування моральної шкоди в сумі 6 882 грн; - страхове відшкодування у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 93 118 грн; - інфляційні втрати за період з 01 грудня 2013 року по 31 липня 2017 року в сумі 104 280, 02 грн; - 3 % річних за період з 18 листопада 2013 року по 09 серпня 2017 року в сумі 11 181, 65 грн; - неустойку від невиплачених страхових виплат за період з 18 листопада 2013 року по 09 серпня 2017 року в розмірі 124 289, 87 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 23 червня 2018 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь законного представника малолітньої дитини: ОСОБА_1 - ОСОБА_2 6 882 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» страхового відшкодування моральної шкоди в сумі 6 882 грн. Суд вважав, що у відповідача на час розгляду даної справи не виникло обов`язку щодо виплати страхового відшкодування на користь малолітньої ОСОБА_1 за шкоду заподіяну внаслідок ДТП життю потерпілої ОСОБА_4 , оскільки докази звернення законного представника ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна»з відповідною заявою та відомості про результати розгляду такої заяви суду не надані. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено застосування положень статті 625 ЦК України до деліктних правовідносин, які виникли між потерпілою особою і відповідачем. Права та обов`язки сторін по справі виникли із позадоговірних відносин. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, неустойки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 , який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , інфляційні втрати в розмірі 6 159, 78 грн, 3 % річних - 528 грн та пеню (неустойку) - 6 244, 70 грн. Приймаючи постанову від 16 жовтня 2018 року, колегія суддів погодилась із визначеним судом першої інстанції розміром морального відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача. Залишаючи без змін рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15 травня 2018 року в частині відмови у стягненні страхового відшкодування на утриманця - ОСОБА_1 в розмірі 93 118 грн, апеляційний суд виходив з недоведеності факту звернення ОСОБА_2 до страховика з відповідною заявою про виплату такого відшкодування. Крім того, докази відмови страхової компанії у виплаті такого відшкодування суду не надано. Встановивши, що відповідачем з 18 листопада 2016 року прострочено виконання зобов`язання перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування моральної шкоди, а законодавством передбачене нарахування пені за таке прострочення у разі його наявності та до нього застосовується частина друга статті 625 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» підлягають інфляційні втрати в розмірі 6 159, 78 грн, 3 % річних в розмірі 528 грн та неустойка (пеня) в розмірі 6 244, 70 грн. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року в частині вирішення позовних вимог в задоволенні яких відмовлено скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким його уточнені позовні вимоги щодо стягнення страхового відшкодування в розмірі, інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки задовольнити. В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У листопаді 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на оскаржувані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі № 213/1371/16-ц за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано її матеріали з місцевого суду. В грудні 2018 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. 15 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 213/1371/16-ц передано судді-доповідачу. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки судів про не звернення до ПрАТ «СК «Провідна» із заявою щодо виплати ОСОБА_1 страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілої, є помилковими. Апеляційний суд Дніпропетровської області, ухвалюючи рішення від 20 червня 2017 року по справі № 213/319/16-ц про стягнення з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дружини, інфляційних втрат, 3 % річних та пені (неустойки), встановив, що ОСОБА_2 двічі (19 серпня 2013 року та 28 січня 2015 року) було подано заяву до страховика про виплату страхового відшкодування, в тому числі у зв`язку із смертю годувальника. Судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки поданій ним 19 серпня 2013 року до ПрАТ «СК «Провідна» заяві та тій обставині, що рішення за результатами її розгляду в частині виплати страхового відшкодування у зв`язку із смертю годувальника ПрАТ «СК «Провідна» не прийнято. Посилаючись на положення пункту 9.3 статті 9, пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1200 ЦК України, враховуючи розмір присудженої до стягнення страхової виплати, вважає, що до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає страхове відшкодування у зв`язку із смертю годувальника в розмірі 93 118 грн. Звертає увагу суду, що визначаючи період нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки (пені), які підлягають стягненню, апеляційним судом не було враховано подані ним уточнення позовних вимог. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року, в частині вирішення вимоги про стягнення страхового відшкодування моральної шкоди, в касаційному порядку не оскаржуються, а тому в силу статті 400 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час подання касаційної скарги) справа в цій частині касаційним судом не переглядається. Відзив на касаційну скаргу від учасників справи не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судами Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30 липня 2013 року ОСОБА_4 загинула внаслідок травм отриманих у ДТП під час зіткнення мікроавтобусу (пасажиром якого вона була) та вантажного автомобіля. Із витягу з кримінального провадження № 12013140000000826, внесеного 30 липня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною третьою статті 286 Кримінального кодексу України судами встановлено, що 30 липня 2013 року о 00 год 30 хв водій ОСОБА_3 керуючи мікроавтобусом Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по автодорозі Сімферополь-Інкерман-Севастополь, з боку с. Фруктове у напрямку м. Інкерман, та знаходячись на 55 км + 50м, не звернув увагу на дорожню обстановку, не вибрав безпечну швидкість внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем КАМАЗ 54112, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом «Іност», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5 , який рухався в попутному напрямку. Внаслідок події до лікарні потрапили 7 осіб. На місці події загинула ОСОБА_4 , яка працювала у фізичної особи - ОСОБА_3 на підставі трудових договорів № 27011202064 від 21 червня 2012 року та № 27011301527 від 01 червня 2013 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна». Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю встановлено в розмірі 100 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 50 000 грн. 28 січня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до філії ПрАТ «СК «Провідна» із заявою № 2300019707 про виплату страхового відшкодування по факту смерті ОСОБА_4 внаслідок ДТП, яка відбулася 30 липня 2013 року. Листами від 23 липня 2015 року та від 14 вересня 2015 року страховою компанією надано роз`яснення, про те, що розмір страхового відшкодування по страховій вимозі склав 10 448, 50 грн (витрати на поховання), які було перераховано заявнику ОСОБА_6 , а моральна шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі, але не більше 5 % ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Провідна» щодо відшкодування моральної шкоди, інфляційних втрат, 3 % річних та неустойки - відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 14 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог: стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди завданої смертю дружини - 6 882 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 120, 75 грн, 3 % річних в розмірі 527, 75 грн та пеню (неустойку) - 6 255, 85 грн. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 вперше подано заяву до відповідача про виплату страхового відшкодування 19 серпня 2013 року.

Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають. Щодо вирішення вимоги про стягнення страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника З урахуванням вимог пунктів 1-2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 5090-VI від 05 липня 2012 року до спірних правовідносин в частині виплати страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1961-IV) в редакції, чинній на час укладення 29 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Провідна» договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону № 1961-IV). За змістом пункту 22.1 статті 22 та статті 23 при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, пов`язану із смертю потерпілого. Відповідно до пунктів 27.1, 27.2, 27.4 та 27.6 статті 27 Закону № 1961-IV право на отримання відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. У зв`язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття. У зв`язку із смертю годувальника відшкодовується частина неотриманих доходів потерпілого, яка кожному утриманцю належала б при його житті, за вирахуванням пенсій, наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника. Порядок вирахування відшкодування утриманцям визначає Кабінет Міністрів України. За умовами договору або за поданням одержувачів страхового відшкодування та за погодженням із страховиком таке відшкодування може бути виплачено у вигляді одноразової компенсації. Згідно вимог статті 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; ) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. До заяви про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника, додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; свідоцтво про смерть потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника та відомості про банківські реквізити заявника (за наявності). Відмовляючи в задоволені позову в частині виплати страхового відшкодування за шкоду пов`язану із смертю потерпілого суд першої інстанції виходив з недоведеності факту звернення позивача до страховика з відповідною заявою. Судом першої інстанції встановлено, що 28 січня 2015 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав до ПрАТ «СК «Провідна» заяву № 2300019707 про виплату страхового відшкодування (шкода заподіяна здоров`ю потерпілого) без зазначення в ній відомостей про наявність у потерпілої ОСОБА_4 на утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_1 та без долучення до заяви необхідних для відшкодування шкоди на утриманця документів, відповідно до вимог пункту 35.2 статті 35 Закону № 1961-IV. Також судом було враховано, що при отриманні ОСОБА_6 страхового відшкодування на поховання потерпілої в розмірі 10 448, 50 грн, вказаний розмір відшкодування ним не оспорювався, а заяви про виплату страхового відшкодування в іншій сумі до відповідача подано не було. Звертаючись до суду із розглядуваним позовом ОСОБА_2 стверджував, що у серпні 2013 року він звертався до ПрАТ «СК «Провідна» з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з втратою ОСОБА_1 годувальника та зазначав, що вказана обставина встановлена рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2017 року по справі № 213/319/16-ц, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення при розгляді даної справи. Також на підтвердження факту свого звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника відповідно до вимог статті 35 Закону № 1961-IV ОСОБА_2 до апеляційної скарги було додано копію заяви № 2300019707 про виплату страхового відшкодування (шкода, пов`язана зі смертю потерпілого) від 19 серпня 2013 року. Разом з тим, переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд не навів підстав відхилення зазначених доводів позивача, не зазначив підстав відхилення такого доказу, як заява ОСОБА_2 від 19 серпня 2013 року. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції відсутня будь-яка інформація щодо дослідження цього доказу. При цьому, визначаючи початок виникнення у ПрАТ «СК «Провідна» прострочення виконання зобов`язання про виплату страхового відшкодування моральної шкоди апеляційний суд виходив з того, що вперше ОСОБА_2 звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування саме 19 серпня 2013 року. Згідно листів ПрАТ «СК «Провідна» № 17-12/11009 від 14 вересня 2015 року та № 17-05/9032 від 23 липня 2015 року страховиком прийнято рішення про відшкодування витрат на поховання в сумі 10 448, 50 грн та роз`яснено порядок відшкодування моральної шкоди. Відомостей про результати розгляду страховиком заяви ОСОБА_2 від 19 серпня 2013 року про виплату страхового відшкодування у зв`язку з втратою годувальника зазначені листи не містять. Таким чином висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого є передчасним. Щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені (неустойки) Страховик зобов`язаний, зокрема у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (пункт 3 частини першої статті 988 ЦК України). У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина перша статті 992 ЦК України). Якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина перша статті 624 ЦК України). Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) сформулювала правовий висновок про те, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Отже законодавством передбачене нарахування пені за відповідне прострочення відповідача у разі його наявності. Також, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, до прострочення страховика застосовується частина друга статті 625 ЦК України. При цьому, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення страховиком грошового зобов`язання, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання. Основою для розрахунків пені, 3 % річних та інфляційних втрат є сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню. Встановивши, що ПрАТ «СК «Провідна» построчено грошове зобов`язання по виплаті позивачу страхового відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України та неустойки (пені). Разом з тим, визначаючи період такого прострочення та стягуючи неустойку (пеню), інфляційні втрати і 3% річних з 18 листопада 2013 року по 09 червня 2016 року, апеляційний суд не врахував подані 11 серпня 2017 року ОСОБА_2 уточнення позовних вимог та не надав оцінку наявності підстав для стягнення пред`явлених сум за заявлений позивачем період із 10 червня 2016 року по 09 серпня 2017 року, а тому позовні вимоги в цій частині судом по суті не вирішені. Також, визначаючи розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню, судом апеляційної інстанції не було надано оцінку поданій представником відповідача в квітні 2018 року заяві про застосування позовної давності до вимог позивача в цій частині. Доводи касаційної скарги вказують на існування підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції. За змістом статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази. Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції належним чином не встановлені, зазначені в цій постанові порушення апеляційним судом в ході перегляду рішення місцевого суду усунуто не було, позовні вимоги ОСОБА_2 вирішено не в повному обсязі, постанова апеляційного суду не в повній мірі відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування в частині вирішення вимог про стягнення страхового відшкодування у зв`язку зі смертю годувальника, неустойки (пені), інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням сторін з урахуванням того, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення. Оскільки справа направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , задовольнити частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року в частині вирішення вимог про стягнення відшкодування за шкоду, пов`язану із смертю потерпілого та стягнення неустойки (пені), інфляційних втрат і 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович