LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КЦС ВС509/3767/16-ц

від 22.06.2020 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максимця Олександра Богдановича залишити без задоволення.

Постанова Іменем України 22 червня 2020 року м. Київ справа № 509/3767/16-ц провадження № 61-16310св18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максимця Олександра Богдановича на постанову апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В.. Сегеди С. М., Кононенко Н. А., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суд з позовом до ОСОБА_2 про застосування наслідків нікчемності правочину шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування реєстрації. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 з 01 липня 1972 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2006 року. У 1992 році ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом 12 років у відповідності з матеріальними можливостями сім`ї, загальними зусиллями подружжя займалося будівництвом будинку, обладнанням та облагороджуванням земельної ділянки. ОСОБА_1 випадково дізналась, що ОСОБА_3 04 вересня 2005 року уклав договір позики з ОСОБА_2 , в якому визначено забезпечення позики заставою, предметом якої є вищевказані земельна ділянка та житловий будинок, що є спільним майном подружжя. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2007 року визнано мирову угоду, в якій ОСОБА_3 погодився визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку та будинок. 16 листопада 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування ухвали Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2007 року за нововиявленими обставинами, яка була задоволена ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24 січня 2008 року. За вказаних обставин ОСОБА_1 просила витребувати у ОСОБА_2 з незаконного володіння майно, а саме земельну ділянку та житловий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку та житловий будинок. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року позовні вимоги задоволено. Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку та житловий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та житловий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Визначено порядок виконання рішення суду шляхом скасування реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі статей 387, 388 ЦК України, виходив з того, що спірне майно є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а оскільки право власності на це майно зареєстровано за ОСОБА_2 25 вересня 2007 року, воно підлягає витребуванню. Постановою апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Прощенка Д. В. задоволено. Заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову. Відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції до участі у справі не залучено ОСОБА_3 . Позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що вона, є одноособовим власником спірного майна, яке вибуло з її володіння поза її волею та фактично знаходиться у відповідача ОСОБА_2 . Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 03 березня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Максимець О. Б. через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року та залишити в силі заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року. Касаційна скарга мотивована тим, що в апеляційній скарзі представником ОСОБА_3 - Прощенком Д. В. не зазначено, які саме питання про права, свободи, інтереси та (або) обов?язки ОСОБА_3 вирішив суд першої інстанції. Рішення суду першої інстанції жодним чином не вплинуло на права, свободи, інтереси та (або) обов?язки ОСОБА_3 , оскільки судом вирішено питання лише про скасування державної реєстрації на спірне майно, як наслідок нікчемності договору позики та відсутності правових підстав для наявності реєстрації права власності за ОСОБА_2 . Рішення суду першої інстанції навпаки, у повній мірі слугує інтересам ОСОБА_3 , так як скасовує безпідставну реєстрацію. Доводи інших учасників справи 02 серпня 2018 року представник ОСОБА_3 - адвокат Прощенко Д. В. через засоби поштового зв?язу подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року залишити без змін. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Овідіопольського районного суду Одеської області. Зупинено дію постанови апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року до закінчення касаційного провадження. 20 червня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду. Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1112/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-16310св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ 08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Максимця О. Б. на постанову апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року. Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Короткий зміст фактичних обставин справи У справі, яка переглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 липня 1972 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 грудня 2006 року. Спірне майно є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривають судові спори у Приморському районному суді міста Одеси з приводу розподілу спірного майна подружжя, а саме стосовно житлового будинку та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 04 вересня 2005 року ОСОБА_3 уклав договір позики з ОСОБА_2 , згідно якого ОСОБА_2 надала ОСОБА_3 кошти у розмірі 50 000,00 доларів США, який був забезпечений заставою, предметом якої є земельна ділянка та житловий будинок, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 10 серпня 2007 року ОСОБА_2 звернулася з позовними вимогами до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та під час розгляду цієї справи сторони уклали мирову угоду, в якій ОСОБА_3 погодився визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку та будинок, що підтверджуються ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2007 року про визнання мирової угоди. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 24 січня 2008 року за заявою ОСОБА_1 ухвала Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2007 року, якою була визнана мирова угода, була скасована за нововиявленими обставинами, у зв`язку із наявністю спору про поділ майна подружжя та арешту щодо земельної ділянки та житлового будинку та призначена до розгляду в загальному порядку. В подальшому, ухвалою суд від 08 липня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення боргу та пені за договором позики були об`єднані в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, що знаходилась в провадженні Приморського районного суду міста Одеси. Ухвалою суду від 28 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення боргу були залишені без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали). ОСОБА_3 стало відомо, що ОСОБА_2 в період між 21 серпня 2007 року та 24 січня 2008 року на підставі ухвали Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2007 року встигла зареєструвати за собою право власності на зазначену земельну ділянку та житловий будинок, тому він звернувся до Приморського районного суду міста Одеси із заявою про поворот виконання рішення суду. Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 25 травня 2016 року заява ОСОБА_3 про поворот виконання рішення суду задоволена та допущено поворот виконання ухвали Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2007 року, шляхом поновлення права власності ОСОБА_3 на зазначену вище земельну ділянку та житловий будинок, тобто ще до подачі даного позову. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного ОсновнимЗаконом України принципу верховенства права. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. За правилами частини третьої статті 35 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї із сторін. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення по справі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2017 року порушує права та інтереси ОСОБА_3 . А суд апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду позбавлений процесуальної можливості здійснювати залучення до участі у справі третіх осіб, права та інтереси яких судовим рішенням порушуються. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Висновки за результатом розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні. За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Враховуючи те, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Максимця О. Б.підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію постанови апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року. Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Максимця Олександра Богдановича залишити без задоволення. Постанову апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року залишити без змін. Поновити дію постанови апеляційного суду Одеської області від 23 січня 2018 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун С. Ю. Бурлаков М. Є. Червинська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»