Постанова 4818 № 640/13498/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 23 червня 2020 року м. Харків справа № 640/13498/18 провадження № 22-ц/818/1207/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - судді Хорошевський О.М. (суддя-доповідач), суддів: Бурлака І.В., Яцина В.Б., за участю секретаря - Пузікової Ю.С. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП», Товариства з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси і кредит», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чижової Наталії Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Баценюк Наталії Миколаївни на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року, постановлене суддею Черняк В.Г. у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінанс проперті групп», ТОВ «Банк «Фінанси і кредит», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Наталії Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна, про визнання недійсними договору відступлення права вимоги, скасування реєстраційної дії та витребування нерухомого майна з незаконного володіння, у с т а н о в и в : У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якій з урахуванням уточнень, просив суд: визнати недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Широковою В. А. 11.05.2007 року за реєстровим № 2157, серія та номер: 1720, укладений між ТОВ «Фінанс проперті групп» та ОСОБА_2 , виданий 04.05.2018, видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна; скасувати реєстраційну дію «Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41982304 від 10.07.2018 13:30:46, приватний нотаріус Чижова Наталія Анатоліївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська обл.»; витребувати з чужого незаконного володіння нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернути квартиру власнику ОСОБА_1 . Позовні вимоги вмотивовані тим, що при укладенні відповідачами договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та при реєстрації права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 на ім`я ОСОБА_2 квартира вибула з володіння позивача всупереч його волі і неодноразово відчужувалася. Останній власник квартири ОСОБА_3 в квартирі ніколи не проживала, не вселялася і не зареєстрована в ній. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Широковою В.А. 11.05.2007 року за реєстровим № 2157, серія та номер 1720, укладений між ТОВ «Фінанс проперті групп» та ОСОБА_2 , видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна. Скасовано реєстраційну дію «Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41982304 від 10.07.2018 року 13:30:46, приватний нотаріус Чижова Наталія Анатоліївна, Харківський міський нотаріальний округ, Харківська область». Витребувано з чужого незаконного володіння нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 та повернути квартиру власнику ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначив, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги за кредитним договором за своєю правовою природою не є договором факторингу, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність встановлених законом підстав для визнання його недійсним. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення. Судовим розглядом встановлено, що 11.05.2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» було укладено кредитний договір № П 202-02-И відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 18500,00 доларів США, зі сплатою 12% річних за користування кредитом з кінцевим терміном погашення 11.05.2027 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором П 202-02-И між ОСОБА_1 та Банком укладено договір іпотеки № 2157, предметом якого є майнові права на об`єкт нерухомості - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А.12.05.2007 року, та зареєстрований в реєстрі за №2158, та накладено заборону відчудження нерухомого майна до припинення договору іпотеки. Крім того, в забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним кредитним договором 11.05.2007 року був укладений договір поруки № П -201-02-И між Товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси і кредит» та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . 15.03.2018 року було призначено електронний аукціон з продажу лоту належного ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» а саме: право вимоги за кредитним договором №П 201-02-И від 11.05.2007 року укладеного з фізичною особою. На підставі протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-01-24-000681-a, що сформовано 15.03.2018 року з продажу лоту №F07GL10391, з забезпеченням однокімнатною квартирою загальною площею 26,6 кв.м. житлова площа 16,9 кв.м розташована за адресою АДРЕСА_3 , переможцем стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті групп». 13.04.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси і кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті групп» був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за № 379. 04.05.2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» та Фізичною особою ОСОБА_2 , було укладено договір відступлення прав вимоги, за умов якого первісний кредитор передає (відступає), а Новий кредитор одержує (набуває) права кредитора в зобов`язанні за Кредитним договором № 201-02-И, Іпотечним договором від 11.05.2007 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А., зареєстрованим в реєстрі за № 2158 та Договором Поруки № П-202-02-И. Видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. 12.09.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. за № 3781, номер запису про право власності: 27880245. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа. Крім того рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н.А. від 10.07.2018 року про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на ОСОБА_2 , яка була проведена на підставі правочину, визнаного судом недійним, підлягає скасуванню з відповідним внесенням запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру. Крім того, сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця ОСОБА_1 на вибуття майна з його володіння. Колегія суддів не погоджується з такими висновками з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. В свою чергу відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) є договірною передачею зобов`язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, цесія є заміною особи у зобов`язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов`язання. При цьому договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, і чинний Цивільний кодекс України не містить жодних заборон з цього приводу, а відтак сторони самі визначають оплатний договір цесії чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо безоплатний, то підлягають застосування положення про договір дарування. Згідно з п.п. 14.1.255 ПК України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації. Тобто в дане поняття включаються операції з переуступки будь-яким кредитором (первісним або наступними) будь-яких прав вимог боргу третьої особи (грошових і негрошових) новому кредитору за компенсацію у будь-якій формі (грошову та негрошову) чи без такої. Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Як на підставу своїх позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що заміна кредитора була здійснена без її згоди, про набуття права вимоги за кредитним договором відповідач його не повідомляв, що, на думку позивача, є порушенням ст. 24 Закону України «Про іпотеку» та положень Договору іпотеки. Крім того, уступлення прав вимоги є договором факторингу, і укладення його з фізичною особою, є порушенням положень закону. Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Положеннями ст. 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди Іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведене інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Статтею 203 ЦК України врегульовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цього Кодексу. Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України зазначених у п. 7, 8 постанови № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Оскільки колегія суддів не вбачає підстав для визнання договору про відступлення прав за іпотечним договором недійсним, то відсутні підстави і для скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно за зазначеним договором. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що укладений 04.05.2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ФІНАНС ПРОПЕРТІ ГРУПП» договір є договором факторингу, а оскільки відповідач не має ліцензії на здійснення фінансових послуг, а тому наявні передбачені законом підстави для визнання договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки недійсними. При цьому судова колегія звертає увагу на те, що вимог про визнання недійсним відступлення прав вимоги за кредитним договором позивачем або іншою особою не заявлялось. Договором іпотеки було забезпечено основне зобов`язання. Оскарження договору уступки права вимоги за договором іпотеки не може бути самостійною вимогою оскільки не дає підстав для надання оцінки прав вимоги за основним зобов`язанням, що фактично зроблено судом першої інстанції не взявши до уваги вищевикладене. Належних та допустимих доказів того, що під час переходу від ТОВ «Фінанс Проперті групп» до ОСОБА_2 прав у зобов`язанні, будь-яким чином збільшився та/або змінився обсяг зобов`язань за кредитними договорам, матеріали справи не містять. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тієї обставини, що від визнання у судовому порядку недійсними договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором залежить подальша можливість законної реалізації ОСОБА_1 обов`язку щодо погашення заборгованості за кредитним договором. При відступленні прав вимоги зобов`язання не припиняється, не змінюється - залишається одним і тим самим; відбувається тільки заміна особи на стороні кредитодавця. Відповідна заміна відбувається і в іпотечному договорі - новий кредитодавець стає іпотекодержателем. Інші доводи позовної заяви не дають підстав для висновку про те, що оскаржуваний договір укладений без додержання норм матеріального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). За таких обставин рішення суду не може вважатись законним і обґрунтованим, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, прийняти нову постанову, в задоволенні позовних вимог відмовити за їх необґрунтованістю та недоведеністю. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України колегія суддів здійснює розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції. Оскільки ОСОБА_2 від сплати судового збору звільнений як інвалід ІІ групи, то з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судові витрати у сумі 704,80*3=2114,40грн*1,5%=3171,60гр. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінанс проперті групп», ТОВ «Банк «Фінанси і кредит», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Наталії Анатоліївни, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Луценко Вікторія Сергіївна, про визнання недійсними договору відступлення права вимоги, скасування реєстраційної дії та витребування нерухомого майна з незаконного володіння відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3171 (три тисячі сімсот одна гривня) 60 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.М.Хорошевський Судді І.В.Бурлака В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 24 червня 2020 року.