Постанова 4823 № 750/10830/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 16 червня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/10830/19 Головуючий у першій інстанції - Карапута Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/373/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД в складі: головуючого судді - Губар В.С., суддів - Вінгаль В.М., Кузюри Л.В., Позивач - ОСОБА_1 Відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням учасників справи) у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів, місце ухвалення судового рішення - м. Чернігів дата складання повного тексту судового рішення - 13 грудня 2019 року В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, після збільшення вимог якого 05.11.20219 року просила стягнути в рівних частках з відповідачів інфляційні втрати в розмірі 152602 грн. 01 коп. та 3% річних 54364 грн. 93 коп. за період з 13.07.2017 по 07.11.2019 року від основної суми боргу в розмірі 780000 грн. 00 коп., тобто з кожної по 103483 грн. 47 коп. т.1 а.с.2-3, 58-60). В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 30.06.2017 року між нею та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладений попередній договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «НОВАЦІЯ ГРУП», за умовами якого сторони зобов`язались укласти у майбутньому договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі товариства, за яким продавці продадуть, а покупець купить на умовах, викладених у попередньому договорі, частку в статутному капіталі ТОВ «НОВАЦІЯ ГРУП» у розмірі 100% статутного капіталу товариства за ціною, яка буде визначена у Додатку до основного договору. В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за попереднім договором покупець ( ОСОБА_1 ) передала продавцям завдаток у сумі 780000 грн., що еквівалентно 30000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України, а продавці вказаний завдаток приймають та засвідчують факт отримання завдатку шляхом проставлення свого підпису у пункті VІ («Підписи сторін») Попереднього договору. 12.07.20167 року відповідачі від укладення основного договору відмовились. У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 30000 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ на час подання позовної заяви становить 767100 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Одест від 04 вересня 2018 року стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30000 доларів США, що еквівалентно 767100 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 11.07.2019 року рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто в рівних частках зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі 30000 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позовної заяви становить 767100 грн., тобто з кожної по 15000 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позовної заяви становить 383550 грн. Оскільки відповідачами дотепер судове рішення не виконано, гроші їй не повернуто, тому відповідно до положень ст. 625 ЦК України з відповідачів підлягають стягненню за період з 13.07.2017 року по 07.11.2019 року інфляційні втрати та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з повернення їй сплачених за попереднім договором коштів. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не застосовано постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року по справі № 373/2054/16ц, та постанову Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 761/12665/14-ц. Висновок суду першої інстанції про те, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не застосовуються до виконання грошових зобов`язань у іноземній валюті, є помилковим, а тому її права на компенсацію за користування відповідачами її коштами залишились незахищеними усупереч ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки основний договір 12.07.2017 року не був укладений, відповідачі 13.07.2017 року були зобов`язані повернути, але не повернули позивачеві сплачені за попереднім договором 30000 доларів США. Тому вважає, що відповідачі безпідставно користуються чужими грошовими коштами та відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов`язані сплатити їй інфляційні втрати та 3%річних за період з 13.07.2017 року по 07.11.2019 року від суми боргу у 780000 грн. згідно наданого позивачкою розрахунку. Наголошує, що суд першої інстанції не дослідив при вирішенні спору п. 4.1. Попереднього договору, не урахував наданий позивачкою правомірний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, обрахований із суми основного боргу у національній валюті України - гривні та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Дранчук І.Я. просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2019 року - без змін. У встановленй судом строк відзиви на апеляційну скаргу від інших учасників справ не надходили. У судове засідання, призначене на 16 червня 2020 року, учасники справи не з`явились. Рекомендовані поштові відправлення (судові повістки), які направлялись на вказану ОСОБА_1 адресу в позовній заяві та в апеляційній скарзі, повертались до Чернігівського апеляційного суду не врученими адресатові із зазначенням різних причин поверенння, зокрема: «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» (а.с. 173, 174, 176 Т. 1, а.с. 3, 7, 8, 24 Т. 2). Остання судова повістка, яка була направлена на вказану ОСОБА_1 адресу рекомендованим відправленням, повернулась до апеляійногго суду із зазначенням причини повернення «Адресат не проживає» (а.с. 35 Т. 2). Про іншу ніж у позовній заяві та в апеляційній скарзі адресу, за якою вона могла б отримувати судові повістки, усупереч ст.131 ЦПК України ОСОБА_1 апеляційному суду не повідомляла. 02 березня 2020 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Колесника Д.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та було зазначено, що ОСОБА_1 не зможе взяти участь у судовому засіданні, оскільки станом на 05.03.2020 року перебуватиме за кордоном (а.с. 197 Т. 1). 05 березня 2020 року в судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 , розгляд справи апеляційним судом було відкладено на 19 березня 2020 року. 19 березня 2020 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Колесника Д.В. про розгляд справи без його участі (а.с. 225 Т. 1). 19 березня 2020 року від представника ОСОБА_3 - адвоката Дранчук І.Я. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину (а.с. 223 Т. 1). Розгляд справи апеляційним судом відкладено на 21 квітня 2020 року. 16 квітня 2020 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Колесника Д.В. про розгляд справи 21 квітня 2020 року без його участі (а.с. 2 Т. 2). 21 квітня 2020 року року в судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 , у справі апеляційним судом оголошена перерва до 18 травня 2020 року. 14 травня 2020 року на електронну адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Колесника Д.В. про розгляд справи 18 травня 2020 року без його участі (а.с. 30 Т. 2). 18 травня 2020 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням колгії суддів у відпустці та продовжено перерву до 16 червня 2020 року. Рекомендовані поштові повідомлення (судові повістки), які неодноразово наравлялись на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повертались до апеляційного суду із зазначенням причини повернення: «Інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», «За вказаною адресою адресат відсутній» (а.с. 175, 177, 221 Т. 1, а.с. 6, 10, 23, 33, 34 Т. 2). Апеляційний суд знаходить, що учасники справи вчинили дії, направлені на затягування своєчасного отримання повідомлень суду, завідомо знаючи про перебування в провадженні апеляційного суду справи, в якій вони є сторонами. Як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України). Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за можливе згідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, що не з`явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - адвоката Дранчук І.Я., обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального при постановленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд приходить до наступних висновків. За правилами статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно до ч.1,2 ст. 367 ЦК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що 30.06.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладений Попередній договір про відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «НОВАЦІЯ ГРУП», за умовами якого сторони зобов`язуються укласти в майбутньому договір купівлі-продажу 100% частки в статутному капіталі ТОВ «НОВАЦІЯ ГРУП», за яким Продавці продадуть, а Покупець купить на умовах, викладених у цьому попередньому договорі частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАЦІЯ ГРУП», у розмірі 100% відсотків статутного капіталу Товариства за ціною, яка буде визначена в Додатку до основного договору (а.с. 4-5 Т.1). Проте, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовились від укладення основного договору 12.07.2017 року, тому ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення на її користь сплачених за попереднім договором коштів. Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 04.09.2018 року з урахуванням ухвали Приморського районного суду м Одеси від 27.09.2018 року, стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на корсить ОСОБА_1 30000 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позовної зави становить 767100 грн. Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на корсить ОСОБА_1 на виконання п.п. 4.3, 4.4 Попереднього договору 30000 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позовної зави становить 767100 грн. (а.с. 8-10, 11-12 Т. 1). Постановою Одеського апеляційного суду від 11.07.2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.09.2018 року змінено та стягнуто в рівних частках зі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 000 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позовної заяви становить - 767 100 грн., тобто з кожної по 15000 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позовної заяви становить 383550 грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 13-16 Т. 1). Постановою Одеського апеляційного суду від 11.07.2019 року встановлено, що оскільки між сторонами не було укладено основний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, сплачені позивачкою гроші у сумі - 30 000 доларів є авансом і підлягають поверненню. Права позивачки з повернення авансу порушені, а тому підлягають захисту. З відповідачів необхідно стягнути сплачені позивачкою кошти у сумі 30 000 доларів США. Зазначені судові рішення набрали законної сили та згідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України є преєдиціальними при розгляді Чернігівським апеляційним судом цієї справи. Зазначені обставини сторонами не заперечувались та не спростовані. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 04.09.2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11.07.2019 року, вважає, що з відповідачів підлягає стягненню сума інфляційних втрат в розмірі 152602 грн.01 коп. та 3% річних у розмірі 54364 грн.93 коп. за період з 13.07.2017 року по 07.11.2019 року, виходячи з боргового зобов`язання в розмірі 30 000 доларів США та здійснила розрахунок інфляційних втрат та 3% річних у гривневому еквіваленті. Ухвалюючи рішеня про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено стягнення індексу інфляції через прострочення виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті у порядку ст. 625 ЦК України, оскільки офіційний індекс інфляції - знецінення - зниження купівельної спроможності грошової одиниці України - гривні, а не іноземної валюти. Отже, долар США у борговому зобов`язанні індексації не підлягає Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до виконання грошових зобов`язань у іноземній валюті, зокрема і щодо стягнення 3% річних. З оскаржуваним рішенням суду першої інстанції у цій справі погоджується апеляційний суд, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Згідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України). За приписами ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Судом встановлено, що відповідно п. 4.1. Попереднього договору в рахунок забезпечення виконання зобов`язань за цим договором Покупець передає Продавцям 30000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України, а Продавці вказаний завдаток приймають та засвідчують факт отримання вказаного завдатку шляхом проставлення свого підпису у пункті VІ («Підписи сторін») даного Попереднього договору (а.с. 5 Т.1). Апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. У ч.2 ст. 625 ЦК України зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Перевіряючи аргументи скарги скарги, апеляційним судом встановлено, що Попереднім договором про відступлення шляхом купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «НОВАЦІЯ ГРУП» від 30.06.2017 року сторони визначили грошову валюту зобов`язання у долларах США, а при звернненні до суду з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат ОСОБА_1 наданий розрахунок у національній валюті України - гривні (а.с.2-3,58-60). Перевіряючи аргументи скарги та доводи позовної заяви в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд враховує наступне. Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як убачається з матеріалів справи, постановою Одеського апеляційного суду від 11.07.2019 року ОСОБА_1 повернуто аванс у розмірі 30000 доларів США, що в еквіваленті згідно офіційного курсу НБУ станом на дату подачі позовної заяви становить 767100, 00 грн. (а.с.13-16). Зазначене судове рішення набрало законної сили та згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України є преюдиціальним при вирішенні цієї справи. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти, тоді як втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. Тому у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. При застосуванні відповідальності у вигляді трьох відсотків річних до зобов`язань, що виражені у валюті, слід дотримуватися подібного правового підходу, беручи до уваги, що цей вид відповідальності як і відшкодування інфляційних втрат регулюється однією статтею та ураховуючи правову природу трьох процентів річних. Апеляційний суд враховує також, що укладений сторонами Попередній договір від 30 червня 2017 року не містить ніяких конкретно визначених умов або застережень щодо сплати позивачеві компенсаційних виплат у вигляді інфляційних втрат та 3% річних у разі не укладення основного договору. Отже, правильним є висновок оскаржуваного судового рішення про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з відмовою відповідачів від укладення основного договору. Зважаючи на сукупність обставин та наявних у справі доказів, апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять передбачених процесуальним законом підстав для скасування законного і обґрунтованого судового рішення, не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність вирішення спору по суті. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: Судді: