Ухвала КАС ВС № 817/386/18

УХВАЛА 23 червня 2020 року Київ справа № 817/386/18 адміністративне провадження № К/9901/14873/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №817/386/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги, ВСТАНОВИВ: Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 24.10.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020, позов задовольнив повністю. Визнав протиправною та скасував вимогу від 15.01.2018 Ю-258-11 про визначення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 7023105,63 грн. Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що постановами заступника начальника та головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України було накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот». Накладення арештів на всі кошти позбавляло позивача можливості здійснити, зокрема, сплату єдиного внеску зі свого банківського рахунку, у зв`язку з чим з метою своєчасного виконання обов`язку зі сплати єдиного внеску, встановленого Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), за період з червня по вересень 2015 року між ПАТ «Рівнеазот» (Довіритель) та ДП «Хімік» ПАТ «Азот» (Повірений) було укладено договір доручення від 29.05.2015 № 05.15, відповідно до умов якого Повірений в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язується за рахунок Довірителя виконувати грошові зобов`язання. На виконання вимог Договору доручення та відповідно до повноважень, наданих довіреністю, ДП «Хімік» ПАТ «Азот» в липні та вересні 2015 року сплачено єдиний внесок від імені та за рахунок ПАТ «Рівнеазот» в загальному розмірі 20685499,00 грн. При цьому, вказані грошові кошти в рахунок оплати сум платежів єдиного внеску за спірний період були прийняті контролюючим органом без жодних зауважень. Однак, листом від 18.11.2015 № 25588/10/28-10-20-4-20 повідомлено позивача, що сплачені ДП «Хімік» ПАТ «Азот» у період з липня по вересень 2015 року кошти на загальну суму 20685499,00 грн перекинуто з інтегрованої картки платника податку (ІКПП) ПАТ «Рівнеазот» на ІКПП «Нез`ясовані платежі», в результаті чого в ІКПП платника виникла недоїмка у розмірі 11870891,55 грн, яка підлягає погашенню. Контролюючим органом було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.12.2015 року № Ю-258-11, якою ПАТ «Рівнеазот» зобов`язано сплатити борг із сплати єдиного соціального внеску у розмірі 16821411,33 грн. У подальшому контролюючий орган формував нові вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску за таким же порядковим номером Ю-258-11 і з тих же підстав, які оскаржувалися позивачем у судовому порядку, а саме: від 12.01.2016 на суму 10365195,00 грн, від 04.02.2016 на суму 18176403,39 грн, від 07.05.2016 на суму 20035875,98 грн, від 05.05.2017 на суму 29214245,76 грн та від 14.12.2017 на суму єдиного внеску 7681149,51 грн. Вказані вимоги були скасовані рішеннями (постановами) Рівненського окружного адміністративного суду, які набрали законної сили, а саме: від 29.06.2016 у справі №817/85/16, від 03.06.2016 року у справі № 817/110/16, від 16.05.2016 року у справі № 817/299/16, від 30.09.2016 року у справі № 817/902/16, від 19.09.2017 року у справі №817/845/17 та від 11.04.2019 року у справі № 817/2265/17 відповідно. Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено що ПАТ «Рівнеазот» виконало свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску у липні та вересні 2015 року шляхом вчинення дій від імені позивача повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» на підставі договору доручення, довіреності та договору про поворотну фінансову допомогу; контролюючий орган протиправно перекинув з інтегрованої картки ПАТ «Рівнеазот» на інтегровану картку «Нез`ясовані платежі» грошові кошти в сумі 20685499,00 грн, сплачені з червня по вересень 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот»; контролюючий орган протиправно зараховує поточні платежі ПАТ «Рівнеазот» зі сплати єдиного внеску в рахунок погашення суми недоїмки. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що ПАТ «Рівнеазот» як платник єдиного внеску, зважаючи на те, що на всі кошти, які містились на його рахунках, було накладено арешт, в зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості самостійно здійснити сплату єдиного внеску зі свого банківського рахунку, вжив не заборонених законом заходів, спрямованих на виконання свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску шляхом укладення 29.05.2015 року Договору доручення № 05.15 з ДП «Хімік» ПАТ «Азот». З посиланням на постанову Верховного Суду від 25.01.2019 року у справі № 817/85/16 суди дійшли висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що перерахування повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» грошових коштів на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя ПрАТ «Рівнеазот» суперечить положенням ч. 9 ст. 25 Закону № 2464-VI. Отже, оскільки сума єдиного внеску за період з червня по вересень 2015 року була сплачена повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» у повному обсязі, то обов`язок позивача зі сплати єдиного внеску за вказаний період виконано повністю та своєчасно. З такими судовими рішеннями не погодився відповідач, який 07.04.2020, 27.04.2020 подавав касаційні скарги, які ухвалами Верховного Суду поверталися на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України (ухвали від 13.04.2020, 29.04.2020). 10.06.2020 Офіс ВПП ДПС втретє направив касаційну скаргу на зазначені рішення судів попередніх інстанції, яка надійшла до суду 15.06.2020. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у виключний випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Саме на наявність цього випадку посилається скаржник у касаційній скарзі. Свою позицію обґрунтовує тим, що відсутній механізм зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості з єдиного соціального внеску третіми особами, оскільки в Законі № 2464-VI обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску покладено виключно на роботодавця. Отже, сплата ДП «Хімік» ПАТ «Азот» єдиного внеску від імені ПАТ «Рівнеазот», але за рахунок ДП «Хімік» ПАТ «Азот», суперечить вимогам частини дев`ятої статті 25 Закону №2464-VI, а норми Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись до правовідносин щодо сплати єдиного внеску. Отже, на переконання Офісу ВПП саме з рахунків підприємства ПАТ «Рівнеазот» повинна здійснюватися сплата ЄСВ, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.01.2018 № Ю-258-11 сформована правомірно. Дослідивши наведене скаржником обґрунтування, колегія суддів вважає, що доводи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах спростовуються таким. 25.01.2019 Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 817/85/16, у якій зазначив, що у випадку наявності прогалин у спеціальному нормативно-правовому акті Законі № 2464-VI щодо порядку (способу) виконання обов`язку платника по сплаті єдиного соціального внеску, за умов об`єктивної неможливості скористатися передбаченим Законом способом виконання такого обов`язку, правомірними є дії платника єдиного внеску, спрямовані на забезпечення виконання цього обов`язку у будь-який інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству. У цій постанові Верховний Суд, виходячи із аналізу положень норм цивільного законодавства та Закону № 2464-VI, дійшов висновку, що в результаті реалізації між Товариством та Повіреним взаємовідносин за договорами доручення, не відбулось передачі третім особам обов`язку платника (Товариства) по сплаті єдиного внеску, позаяк власником коштів, від імені якого здійснено відповідні платежі в рахунок сплати сум єдиного соціального внеску є саме позивач, а не будь-яка третя особа. Сама лише обставина, що відповідні перерахування власних коштів платника єдиного внеску відбулись не з його власного рахунку, в умовах неможливості використання власних рахунків платника (що не є спірним між сторонами), не свідчить про порушення платником вимог частини дев`ятої статті 25 Закону № 2464-VI. Отже, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, правильно застосували норми права, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених, зокрема, у постановах від 29.01.2019 у справі № 812/15/17, від 25.05.2019 у справі №817/85/16 та від 06.04.2020 у справі № 817/110/16. Необхідність відступлення від цієї правової позиції скаржником не наведено, а колегією суддів - не встановлено. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Колегія суддів вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі, не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі. Висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв`язку з чим у відкритті касаційного провадження належить відмовити. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2020 у справі №817/386/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправною та скасування вимоги. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко