Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/88/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/88/20 пров. № А/857/4634/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 260/88/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС по Закарпатській області», Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Рейті С.І. в м. Ужгород Закарпатської області 25.02.2020 року, повний текст судового рішення складено 25.02.2020), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - ГУ ПФУ в Закарпатській області), третя особа - Державна установа «Територіальне медичне об`єднання МВС України в Закарпатській області», яким, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

1. Визнати неправомірними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років поновленої у зв`язку зі зміною місця проживання;

2. Зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з часу її поновлення, у відповідності до постанов: Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня № 393», з урахуванням змін в грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2015 року № 988, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення; п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 року з моменту виникнення права на перерахунок пенсії (часу її поновлення);

3. Зобов`язати Державну установу «Територіальне медичне об`єднання МВС України у Закарпатській області» виготовити та передати до ГУ ПФУ в Закарпатській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ у відповідності до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103, постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2018 року № 45;

4. Визнати протиправними дії Державної установи «Територіально медичне об`єднання МВС України у Закарпатській області» щодо відмови ОСОБА_1 в організації надання належної довідки про грошове забезпечення із якої нараховується та виплачується пенсія;

5. Зобов`язати Державну установу «Територіально медичне об`єднання МВС України у Закарпатській області» провести організацію виготовити та направлення до ГУ ПФУ в Закарпатській області належну довідку якою змінено розмір грошового забезпечення позивача з повною реальною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження порядку проведення перерахунку пенсій призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня № 393, з урахуванням змін в грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2015 року № 988, із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме: - посадовий оклад 2800 (дві тисячі п`ятсот) грн.., - спеціальне звання 1800 (тисячу вісімсот) грн.., - надбавка за вислугу років, 40 % - 1840 (тисячу вісімсот сорок) грн., - надбавка за особливості служби в ізоляторі тимчасового тримання 19% - 522 грн - надбавка за специфічні умови проходження служби (надбавка за виконання особливо важливих завдань) 50 % з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, та вислуги років 3225 (три тисячі двісті двадцять п`ять) грн.. премія 33,3 % з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, та вислугу років 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн..

6. Визнати неправомірними дії ГУ ПФУ України в Закарпатській області щодо відмови у перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 та обмеження її розміру.

7. Зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області, на підставі уточненої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії Державну установу «Територіально медичне об`єднання МВС України у Закарпатській області» провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням розрахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 із зазначенням основних і додаткових видів грошового забезпечення, а саме: - посадовий оклад 2800 (дві тисячі п`ятсот) грн.., - спеціальне звання 1800 (тисячу вісімсот) грн.., - надбавка за вислугу років, 40 % - 1840 (тисячу вісімсот сорок) грн., - надбавка за особливості служби в ізоляторі тимчасового тримання 19% - 522 грн - надбавка за специфічні умови проходження служби (надбавка за виконання особливо важливих завдань) 50 % з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, та вислуги років 3225 (три тисячі двісті двадцять п`ять) грн.. премія 33,3 % з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, та вислугу років 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн.. перерахунок та виплату позивачу пенсії з 1-го лютого 2019 року із врахуванням 100 відсоткового підвищення визначеного станом на 1 березня 2018 року». Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року залучено до участі у розгляді справи в якості відповідачів Державну установу «Територіальне медичне об`єднання МВС України у Закарпатській області» та Міністерство внутрішніх справ України (далі т- МВС України). Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано МВС України видати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення, оформлену відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 р. № 45 за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржило МВС У, яке вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. У доводах апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки МВС України оформляє та надсилає довідки до органів Пенсійного фонду України лише на підставі надісланих списків із зазначенням конкретної інформації щодо кожної особи. Оскільки жодних списків стосовно необхідності оформлення довідки про грошове забезпечення позивача до апелянта від відповідача не надходило, рішення першої інстанції підлягає скасуванню. Сторони правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Сторони, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористалися. Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) з 11.07.1999 року у розмірі 50 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. До 01.06.2012 року ОСОБА_1 отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ. З 01.06.2012 року виплата пенсії була припинена у зв`язку з виїздом на постійне проживання за кордон. 17.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про поновлення виплати пенсії встановленого зразка у додатку № 1 до пункту 7 згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1. За заявою позивача, у зв`язку з переїздом на постійне місце проживання в Закарпатську область, після надходження пенсійної справи з Російської Федерації, у вересні 2019 року було поновлено виплату пенсії з 01.02.2019 року зі складових грошового забезпечення, які були визначені на момент припинення виплати пенсії у травні 2012 року. 12.12.2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103). Листом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 26.12.2019 року позивача повідомлено про відсутність підстав для здійснення відповідного перерахунку, не погодившись з чим, позивач звернувся до суду із зданим позовом. Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступного. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначено Законом № 2262-XII (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до преамбули якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Статтею 63 Закону № 2262-XII встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Таким чином, право на перерахунок пенсії виникає у військовослужбовців, у тому випадку, коли за рішенням суб`єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців, змінюється розмір хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень). Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Порядок № 45), яким закріплено такий алгоритм перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII: - Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки), та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС (далі - державні органи); - Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії; - на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Відповідно до п. 3 Порядку № 45 довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком. Особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами. Таким чином, довідка про розмір грошового забезпечення видається тим органом з якого особу звільнено із служби у ув`язку з виходом на пенсію, в подальшому довідка надсилається до державного органу у якому особа проходила службу до відрядження для виконання службових обов`язків, які надсилають таку до органів Пенсійного фонду. З матеріалів справи встановлено, що 01.07.1999 року згідно особисто поданої заяви від 27.07.1999 року про призначення пенсії ОСОБА_1 було здійснено ФЕВ УМВС України в Закарпатській області призначення пенсії з наступного грошового забезпечення: посадовий оклад 100 грн.; оклад за військове звання 120 грн.; 30% надбавки за вислугу років 66 грн.; 15% надбавка за роботу в ІТТ 15 грн. у розмірі 50% грошового забезпечення. Управлінням УМВС України в Закарпатській області видано довідку № 1032/6 (104/3440), з якої ГУ ПФУ в Закарпатській області було здійснено перерахунок розміру пенсії. 17.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про поновлення виплати пенсії встановленого зразка у додатку № 1 до пункту 7 згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України № 2262 під номером 3-1 від 30.01.2007 року. Протоколом від 26.09.2019 року ОСОБА_1 поновлено виплату пенсії за вислугу років з 01.02.2019 року у розмірі, призначеному станом на момент її припинення. Загальний розмір нарахованої пенсії склав 2539,36 грн. 12.12.2019 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про перерахунок пенсії згідно Постанови № 103. 23.12.2019 року адвокат позивача звернувся до ДУ «Територіально медичне об`єднання МВС України в Закарпатській області» щодо виготовлення Довідки про розмір грошового забезпечення та згідно наданої відповіді листом від 27.12.2019 року № 33/27-646 до функцій секторів із соціально-гуманітарних питань, створених при територіальних медичних об`єднаннях Міністерства внутрішніх справ України, належать виключно направлення на розгляд до уповноваженого структурного підрозділу МВС Департаменту персоналу організації освітньої та наукової діяльності матеріалів щодо призначення (перерахунку) пенсій пенсіонерам ОВС, особам, що мають право отримувати пенсію тощо. Видача та заміна довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій не належить до функцій сектору. Листом ГУ ПФУ в Закарпатській області від 26.12.2019 року позивача повідомлено про відсутність підстав для здійснення відповідного перерахунку, не погодившись з чим, позивач звернувся до суду із зданим позовом. Враховуючи те, що станом на момент поновлення виплати пенсії довідка про підвищення грошового забезпечення на ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Закарпатській області не надходила, то відповідно, не було підстав для проведення перерахунку пенсії з урахуванням відомостей, які просить позивач включити до його складу, а поновлення здійснено на підставі тих документів, що містились в матеріалах пенсійної справи. Отже, ДУ «Територіально медичне об`єднання МВС України у Закарпатській області» не виконано функції щодо направлення на розгляд до уповноваженого структурного підрозділу МВС Департаменту персоналу організації освітньої та наукової діяльності матеріалів щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 , при виникненні у останнього права на такий перерахунок. Відповідно, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області не виконано вимоги Порядку № 45 шляхом направлення до ГУ ПФУ в Закарпатській області відповідного повідомлення про перерахунок пенсії позивача. Відповідно до вимог п.п. 11 п. 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878, з метою належної організації роботи Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС, підвищення ефективності діяльності з кадрового забезпечення структурних підрозділів апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, наказом МВС від 14.12.2015 № 1570 затверджено «Положення про Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України». Основними завданнями Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України є: забезпечення організаційно-методичного керівництва, контролю та координації роботи з персоналом, здійснення своєчасного добору персоналу для підрозділів апарату МВС, керівного складу територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Міністром; документальне оформлення вступу, проходження, припинення державної служби та трудових відносин з працівниками апарату МВС, керівниками закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС; прогнозування розвитку персоналу, у тому числі формування резерву керівників, заохочення персоналу до службової кар`єри, підвищення рівня їх професійної компетентності, оцінювання та атестування; організація професійного навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовки та післядипломної освіти персоналу для МВС, Національної гвардії; здійснення у МВС організаційно-штатних заходів з оптимального розподілу та ефективного використання наявної штатної чисельності персоналу, для виконання покладених на МВС завдань та функцій, удосконалення структури і штатів підрозділів МВС з урахуванням міжнародного досвіду; організація освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, науково-дослідних установ, що належать до сфери управління МВС; здійснення аналітичної та організаційної роботи з питань управління персоналом апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що відносяться до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; загальне методичне керівництво роботою з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг колишніми працівниками міліції, службовцями апарату МВС, територіальних закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільненим зі служби, роботи, та членами їх сімей. Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апелянту було відомо щодо виникнення у позивача права на такий перерахунок, відповідно, апелянтом не виконано вимоги Порядку № 45 шляхом направлення до ГУ ПФУ в Закарпатській області відповідного повідомлення про перерахунок пенсії позивача. Щодо тверджень апелянта, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що такі є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування вимог законодавства. Також доводи апеляційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки суду першої інстанції, а тому зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанцій. Оскільки процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, вимога щодо зобов`язання МВС України видати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений та не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача. Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Оскільки процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, враховуючи право позивача на перерахунок призначеної пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати, а також те, що відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд, враховуючи положення КАС України та рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р(II)/2019 (справа №3-209/2018(2413/18, 2807/19), суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що для належного захисту права позивача за встановлених обставин слід судом першої інстанції прийняте вірне рішення про зобов`язання МВС України видати ОСОБА_1 довідку про розмір грошового забезпечення, оформлену відповідно до Порядку № 45 за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини у Рішенні «Суханов та Ільченко проти України» (Рішення від 26.09.2014 року) зауважив, що вимоги заявників щодо надбавки до пенсії безперечно підпадають під дію статті 1 Першого протоколу і що їх можна вважати «майном» у значенні цього положення. Питання полягає у тому, чи можуть вважатися майном у значенні цього положення твердження заявників про те, що вони мають право на певні суми виплат, і якщо так, чи є їх невиплата втручанням у право на мирне володіння майном. (п. 34). Суд нагадує, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. (п. 35). У справі «Трегубенко проти України» (Рішення від 02.11.2004 року, п. 53) Європейський суд з прав людини зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску, яке згадувалося вище, параграф 78). В Рішенні від 20.11.2011 року у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п. 70). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає цій міжнародній нормі. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури. Відповідно до параграфу 47 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Корецький та інші проти України», щоб положення національного закону відповідали цим вимогам (бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю), він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства - яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки - значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується («Маестрі проти Італії»). У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної4 відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Відповідно до положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року у справі № 260/88/20 у справі № 1.380.2019.004551 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції виключно з підстав та у випадках, визначених частиною 4 та пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель