Постанова 4855 № 580/1337/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1337/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Руденко А.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. при секретарі Горяіновій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі по тексту - відповідач, приватний виконавець Дорошкевич В.Л.) в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2020 року, у виконавчому провадженні № 61822187. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи. Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.04.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6508, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості за кредитним договором № 2132273 від 03.04.2019 року на загальну суму 14 140 грн. 13.04.2020 року ТОВ «Алекскредит» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. із заявою про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. №6508 від 04.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості на загальну суму 14 140 грн. У виконавчому написі №6508 від 04.04.2020 року та у заяві від 13.04.2020 року про примусове виконання виконавчого напису № 6508 від 04.04.2020 року зазначені адреси місця реєстрації та місця проживання боржника ОСОБА_1 , а саме: адреса реєстрації - АДРЕСА_1 ; адреса проживання - АДРЕСА_2 . 14.04.2020 року приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61822187, з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. №6508 від 04.04.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості на загальну суму 14 140 грн. (далі по тексту - оскаржувана постанова). Вважаючи протиправною оскаржувану постанову, позивач звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання або перебування боржника - фізичної особи, незалежно від місця реєстрації боржника. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Законів України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закону №1404) та «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» №1403-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1403) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно частини 1 статті 27 Закону №1403 фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України «Про виконавче провадження». Частиною 1 статті 25 Закону № 1403 визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Згідно частини 2 статті 25 Закону №1403 приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Правовими положеннями частини 6 статті 25 Закону № 1403 встановлено, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Так, порядок примусового виконання рішень регламентований статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404. Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону № 1404 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Частиною 1 статті 19 Закону № 1404 регламентовано, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу. Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно частини 1 статті 3 Закону України Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Відповідно до частини 10 статті 6 вказаного Закону, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку. Отже, положення частини 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв`язку з частиною 3 статті 26 цього ж Закону, щодо відомостей про місце проживання, місце перебування чи місцезнаходження особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання, оскільки в Законі України «Про виконавче провадження» застосовуються всі три окремих поняття. Згідно частини 2 статті 24 Закону №1404 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що чинне законодавство, яке регламентує спірні правовідносини, не містить застереження про здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника. Враховуючи викладене, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцем проживання або перебування боржника - фізичної особи, незалежно від місця реєстрації останнього. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Алекскредит» було подано приватному виконавцю Дорошкевич В.Л. заяву про примусове виконання рішення із зазначенням, зокрема, адреси проживання боржника - ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 (а.с.43). Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що навіть відсутність у виконавчому листі, точних відомостей про код та місцезнаходження боржника, не є підставою для повернення виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 471/283/17ц та від 27.12.2018 у справі № 469/1357/16ц. Головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання виконавчого документа. За умови відсутності у виконавчому документі окремих персональних даних у виконавця є можливість направити запит до відповідних державних органів для отримання цієї інформації. Повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі даних про особу має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання виконавчого документа не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів. Тобто, після отримання виконавчого документу, державний виконавець позбавлений можливості здійснювати дії на власний розсуд, зокрема отримувати додаткову інформацію, або певні уточнення щодо даних боржника. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що якщо відсутні підстави визначені чинним законодавством для повернення виконавчого документа заявнику, державний виконавець не має альтернативної поведінки і зобов`язаний відкрити виконавче провадження. Враховуючи викладене, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №61822187 від 14.04.2020 року винесена приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. з дотриманням правил територіальної діяльності, а тому є правомірною та не підлягає скасуванню. Крім того, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання скаржника в апеляційній скарзі на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року в справі № 826/7969/16, оскільки у вказаних спірних правовідносинах касаційною інстанцією досліджувались обставини відсутності транспортного засобу на території де було відкрито виконавче провадження. Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що у вищевказаній постанові Верховного Суду від 25.06.2019 року, судом касаційної інстанції у п.22 зазначено: «...враховуючи, при цьому, вказане у виконавчому документі місце проживання боржника - АДРЕСА_ 1, - що територіально не підвідомче відділу державної виконавчої служби Літинського районного управління юстиції у Вінницькій області.» Отже, колегія суддів касаційної інстанції під час розгляду вказаних спірних правовідносин у справі № 826/7969/16 звернула увагу не на місце реєстрації боржника, а на місце проживання, яке не співпадало з територіальною підвідомчістю відділу Державної виконавчої служби, яким було відкрито виконавче провадження. Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 23.06.2020 року