Постанова 4855 № 580/4051/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/4051/19 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Пономаренко О.В., За участю представників позивачів: Стельмаха А.С., Шевченка М.Т., представника відповідачів: Фуркало О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Канюківське» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року в справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Канюківське» до Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Сільського голови Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області Фуркала Олександра Вікторовича про визнання протиправними дій, та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : Приватне сільськогосподарське підприємство «Канюківське» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, Сільського голови Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області Фуркала Олександра Вікторовича, в якому просило: - скасувати рішення Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 11.11.2019 № 26-31/VII «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами населеного пункту с. Бузівка Жашківського району»; - визнати протиправними дії Сільського голови Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області Фуркала Олександра Вікторовича при прийнятті рішення Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області від 11.11.2019 № 26-31/VII «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами населеного пункту с. Бузівка Жашківського району». На обґрунтування позовних вимог зазначає, що Приватне сільськогосподарське підприємство «Канюківське» з 2011 року є власником об`єктів нерухомого майна, яке підприємство використовує у своїй господарській діяльності. При цьому, зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 2340/4382/18 зобов`язано Бузівську сільську раду Жашківського району Черкаської області розглянути клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства «Канюківське» про надання в оренду земельних ділянок під майном, яке належить позивачу, однак відповідне клопотання позивача відповідач усупереч судового рішення не розглянув, прийнявши рішення від 11.11.2019 № 26-31/VII «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами населеного пункту с. Бузівка Жашківського району» щодо поділу земельної ділянки, на якій розташовані вказані об`єкти нерухомості позивача, чим порушив права та законні інтереси позивача як власника майна. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на даний час постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 2340/4382/18 не виконана, всупереч вказаному, відповідачем було прийнято рішення від 11.11.2019 № 26-31/VII «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами населеного пункту с. Бузівка Жашківського району». Апелянт звертає увагу, що у разі не скасування вказаного рішення, із земельної ділянки, на якій було розміщено майновий комплекс Приватного сільськогосподарського підприємства «Канюківське», буде виділено 25 земельних ділянок, які будуть надані у власність іншим особам. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що судом не встановлено обставин володіння позивачем цілісного майнового комплексу, так як останнім купувалось окремо. Крім того, вказує, що позивачем не надано доказів користування спірною земельною ділянкою, тому оскаржуване рішення не породжує у позивача жодних прав та обов`язків. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, у лютому 2018 року позивач звернувся до Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області з листом №27, в якому просив надати згоду на передачу в оренду ПСП «Канюківське» земельних ділянок державної власності загальною площею 11,8358 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), які знаходяться в адмінмежах Бузівської сільської територіальної громади (за межами населених пунктів) Жашківського району Черкаської області. У серпні 2018 року позивач звернувся до відповідача з клопотанням, в якому просив розглянути дане клопотання на сесії Бузівської ОТГ та на підставі ст. 116 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» надати дозвіл на розробку проекту землеустрою для укладення договорів оренди на земельні ділянки на яких розміщене майно ПСП «Канюківське», а саме: пасіка, млин, територія садка, хімсклад, будинок правління, територія бригади №1, територія бригади №2. Листом №02-15/Ш-12 від 04.09.2018 Бузівська сільська рада Жашківського району Черкаської області повідомила позивача про те, що на виконання рішення № 12-8/VІІ від 03.08.2018 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності під господарськими дворами в с. Бузівка», буде розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, а саме: земельна ділянка площею 29,9887 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:0829 в адмінмежах Бузівської сільської ради (за межами населеного пункту) та земельна ділянка площею 7,2448 га, кадастровий номер: 7120981200:02:001:0823 в адмінмежах Бузівської сільської ради (за межам населеного пункту). Після чого технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель буде подана на розгляд та затвердження в установленому порядку до Бузівської сільської ради, для подальшого укладання договорів оренди на дані земельні ділянки. Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом до суду. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 2340/4382/18 у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 у справі № 2340/4382/18 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Канюківське» задоволено, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства «Канюківське» задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Сільського голови Бузівської сільської ради с. Бузівка, Жашківського району Черкаської області Фуркала Олександра Вікторовича, щодо не внесення на розгляд ради клопотань ПСП «Канюківське» щодо надання в оренду земельних ділянок під майно, яке належить ПСП «Канюківське». Визнано бездіяльність Бузівської сільської ради Жашківського району Черкаської області протиправною та зобов`язано розглянути клопотання ПСП «Конюківське» щодо надання в оренду земельних ділянок під майно, яке належить ПСП «Канюківське». У подальшому, 11.11.2019 Бузівською сільською радою Жашківського району Черкаської області прийнято рішення № 26-31/VII «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами населеного пункту с. Бузівка Жашківського району», яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 29,9887 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:0829 із категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення «Землі запасу» (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) (код 16.00) за межами населеного пункту с. Бузівка Жашківського району на 18 земельних ділянок орієнтовною площею по 0,4000 га, та одну земельну ділянку площею 22,7887 га. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення позивачем дій щодо відведення в оренду земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості позивача та навіть з огляду на рішення суду у справі №2340/4382/18, яким зобов`язано відповідача розглянути клопотання про надання в оренду земельних ділянок під майно, яке належить ПСП «Канюківське», не породжує у позивача права на її використання до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тому позовні вимоги є необгрунтованими. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій». Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. У силу вимог статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті «а» частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. Тобто, наведеними нормами встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами (клопотаннями) для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких уповноважені органи приймають одне з відповідних рішень. З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 16.04.2018 за Бузівською сільською радою було зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 7120981200:02:001:0829 з цільовим призначенням: 16.99 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичним особам), загальною площею 29,9897 га (а.с. 10 т. 1). У подальшому, 11.11.2019 Бузівською сільською радою Жашківського району Черкаської області прийнято рішення № 26-31/VII «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності за межами населеного пункту с. Бузівка Жашківського району», яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 29,9887 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:0829 із категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення «Землі запасу» (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) (код 16.00) за межами населеного пункту с. Бузівка Жашківського району на 18 земельних ділянок орієнтовною площею по 0,4000 га, та одну земельну ділянку площею 22,7887 га. На обґрунтування протиправності рішення сільської ради від 11.11.2019 №26-31/VII про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки позивач зазначає про те, що на момент прийняття такого рішення він неодноразово звертався з клопотаннями про укладення договору оренди на користування земельними ділянками під господарськими будівлями та спорудами, які належні позивачу на праві власності, втім відповідачем відповідного рішення на виконання судового рішення у справі № 2340/4382/18 прийнято не було. Однак, колегія суддів звертає увагу, що надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності не означає позитивного рішення про надання її у користування. Так, згідно з частинами першою та другою статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Частинами шостою та сьомою статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 823/1172/17. При цьому, пунктом «е» статті 56 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає зокрема нотаріальну посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні). Так, у силу вимог частини першої статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється лише на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, вчинення позивачем дій щодо подачі клопотання про відведення в оренду земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості позивача не породжує у позивача права на її використання до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про надання зазначеної земельної ділянки у користування (оренду) та подальше її оформлення у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, у постанові від 30 травня 2018 року у справі №826/5737/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що надання дозволу уповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування. З матеріалів справи вбачається, що спірним рішенням лише надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 29,9887 га, кадастровий номер 7120981200:02:001:0829 із категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення «Землі запасу» (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або у користування громадянам чи юридичним особам) (код 16.00) за межами населеного пункту с. Бузівка Жашківського району на 18 земельних ділянок орієнтовною площею по 0,4000 га, та одну земельну ділянку площею 22,7887 га. Тобто, вказане рішення від 11.11.2019 № 26-31/VII є одним з підготовчих етапів і обов`язковою передумовою до розгляду уповноваженим органом державної влади або органу місцевого самоврядування питання щодо передачі землі в оренду для зацікавленої особи і зовсім не гарантує їй подальше отримання землі в оренду. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №495/8898/16-а, від 02.04.2019 у справі № 825/644/16. Відтак, оспорюваним рішенням відповідача не порушено прав та інтересів позивача, оскільки доказів користування позивачем спірною земельною ділянкою позивачем до суду не надано, жодних рішень щодо передачі землі в оренду позивачу матеріали справи не містять, тому суд першої інстанції правомірно прийняв рішення про відмову у задоволенні позову. Посилання апелянта на відсутність виконання відповідачем судового рішення у справі № 2340/4382/18 колегія суддів оцінює критично, оскільки суд під час розгляду спірних правовідносин позбавлений можливості надавати будь-яку оцінку діям відповідача щодо невиконання такого рішення, оскільки якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання рішення у справі №2340/4382/18, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності відповідача. Доводи позивача про те, що ПСП «Канюківське» має у власності господарські будівлі, свинарники, піднавіси, споруди та інше майно, яке використовується підприємством у здійсненні ним господарської діяльності, та було викуплено у 2011 році у ліквідованого СВК «Бузівка», що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером №7120981200:02:001:0829, яку відповідач має намір поділити, а внаслідок такого поділу позивач не зможе використосувати цілісний майновий комплекс із господарськими будівлями і дворами колегія суддів не приймає до уваги, оскільки доказів набуття права власності на об`єкти нерухомості у визначений законом спосіб до суду позивачем надано не було. До того ж, твердження апелянта про те, що наслідком реалізації оскаржуваного рішення від 11.11.2019 № 26-31/VII має бути поділ земельної ділянки під майном підприємства та надання часток у власність громадян, що унеможливить виконання підприємством вимог та приписів контролюючих органів є лише припущенням, та не підтверджене об`єктивними доказами у справі. Крім того, акцентуючи увагу на те, що ПСП «Канюківське» має у власності нерухоме майно, яке розміщено на земельній ділянці, що підлягає поділу, а згідно статті 120 Земельного кодексу України - до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, позивачем не було надано правовстановлюючих документів, які б посвідчували факт державної реєстрації права власності у цієї особи на таке нерухоме майно у відповідності до положень частини першої статті 182 та частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Канюківське» - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук