Постанова 4855 № 320/1479/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1479/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Пономаренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та Картки відмови у прийнятті митної декларації, - В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «Боненкамп» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000134/2 від 09.02.2019; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00034. Позов обґрунтовано тим, що з метою митного оформлення відповідачу було надано митну декларацію та всі інші необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару за ціною, заявленою декларантом, однак митним органом було прийнято протиправне рішення про коригування митної вартості товарів та складено Картку відмови у прийнятті митної декларації, незважаючи на подані позивачем документи. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000134/2 від 09.02.2019. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00034. В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до пункту договору товар постачається на умовах FCA Рига, а згідно ж інвойсу умовами поставки є СІР Чорноморськ, При цьому, Правила Інкотермс - умови поставки СІР передбачають страхування вантажу, втім позивачем до митного органу не було надано страхові документи, та документи, що містять відомості про вартість страхування. Вказує, що у коносаменті від 14.12.2018 зазначено, що фрахт не сплачено, відтак вартість доставки повинен сплачувати саме покупець товару, у даному випадку - позивач. Однак, у відповідності до умов поставки - CIP Чорноморськ, вартість доставки до міста Чорноморськ сплачує продавець. Відтак, на думку апелянта, надані позивачем документи містять розбіжності щодо поставки товару, що свідчить про можливий вплив на вартість товару. Крім того, колегія суддів зазначає, що разом з апеляційною скаргою представник Київської митниці Держмитслужби подав заяву, в якій просить здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача Київську митницю ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби. Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 прийнято реорганізувати територіальні органи Державної фіскальної служби України шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби України. Вказаною постановою також створено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби України, зокрема, Київську митницю Держмитслужби. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України розпочати діяльність Державної митної служби України та територіальних органів з метою реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи з 00 год. 00 хв. 08.12.2019 року. Наказом Київської митниці Держмитслужби від 06.12.2019 року № 7 розпочато діяльність структурних підрозділів Київської митниці Держмитслужби (митні пости). Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Київську митницю ДФС її правонаступником - Київською митницею Держмитслужби. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 01 травня 2014 року між Фірмою SIA «Starco Eastern Group» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старко Київ» (покупець) був укладений Договір № SK-SEG-01/2014 (далі - Договір), відповідно до якого продавець продає, а покупець придбаває шини, камери, запасні частини (колеса) для несамохідних транспортних засобів, які в подальшому називаються товаром, номенклатура, ціна і кількість яких зазначається у рахунках, які є невід`ємною частиною Договору (а.с.23, 80-81). Згідно з пунктом 1.2 вказаного Договору товар поставляється поетапно, партіями, на умовах FCA Рига для подальшої реалізації на території України протягом всього строку дії цього Договору. Кількість і номенклатура товару в кожній партії повинні відповідати письмовому замовленню покупця (а.с.23). Додатковою угодою до Договору від 05 лютого 2015 року сторони виклали пункт 1.2 Договору у новій редакції зазначивши, що товар поставляється поетапно, партіями для подальшої реалізації на території України протягом всього строку дії цього Договору. Товар поставляється на умовах, визначених Правилами «Інкотермс 2000» на розсуд покупця і визначаються в рахунках (інвойсах) відповідно до замовлення покупця. Кількість і номенклатура товару в кожній партії повинні відповідати замовленню покупця (а.с.24, 85). У подальшому, додатковою угодою до Договору від 10 січня 2017 року сторони виклали пункт 9.1 у новій редакції, зазначивши, до цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31 грудня 2017 року (а.с.26, 84). Крім того, додатковою угодою до Договору від 10 березня 2017 року сторони зазначили, що продавцем за цим договором є Фірма SIA «Bohnenkamp», а покупцем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Боненкамп», змінивши відповідно реквізити покупця (а.с.27, 82). Додатковою угодою до Договору від 04 січня 2018 року пункту 9.1 Договору викладено у новій редакції, відповідно до якого цей договір діє з 01 травня 2014 року до 31 грудня 2019 року. Строк дії Договору може бути продовжений за взаємною згодою сторін (а.с.28, 86). На виконання умов Договору та додаткових угод до нього продавець Фірма SIA «Bohnenkamp» поставив позивачу товар - шини пневматичні - на загальну суму 32 343,76 EUR (євро) згідно з рахунком (інвойсом) від 15 січня 2019 року (а.с.17, 77). 07 лютого 2019 року позивач подав митному органу електронну митну декларацію №UA125200/2019/612186 за Договором з метою митного оформлення товару, а саме: покришки пневматичні гумові, нові, з малюнками на протекторі, для використання на вантажних транспортних засобах: шина пневматична 315/80R22.5 156/150L 18 PR DeestoneSV403 TLарт.024545 - 26 шт; шина пневматична 315/80R22.5 156/150L 18 PR DeestoneSS433 TLарт.024543 - 176 шт; шина пневматична 215/75R17.5 135/133 JDeestoneSV401 TLарт.023259 - 20шт; шина пневматична 315/80R22.5 156/150 LDeestoneSK421 TLарт.023258 - 10шт. Країна походження: ТН (а.с.71-72). Відповідно до змісту електронної митної декларації №UA125200/2019/612186, враховуючи ціну поставленого товару згідно з рахунком (інвойсом) від 15 січня 2019 року, Позивач заявив митну вартість товару - 32 343,76 EUR (євро), що становить 993 693,52 грн., нарахування митних платежів: (20%) - 212 650,41 грн.; (7 %) - 69 885,55 грн. (а.с.71). Разом з митною декларацією, ТОВ «Боненкамп» надав відповідачу такі документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: договір № SK-SEG-01/2014, укладений 01 травня 2014 року між Фірмою SIA «Starco Eastern Group» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старко Київ» (покупець) (а.с.23, 80-81); додаткову угоду до договору від 05 лютого 2015 року (а.с.24,85); додаткову угоду до Договору від 26 березня 2015 року (а.с.25,83); додаткову угоду до договору від 10 січня 2017 року (а.с.26, 84); додаткову угоду до договору від 10 березня 2017 року (а.с.27, 82); додаткову угоду до договору від 04 січня 2018 року (а.с.28, 86); додаткову угоду до Договору від 27 серпня 2018 року (а.с.29, 87); пакувальний лист від 15 січня 2019 року № 361424 (а.с.15-16); рахунок (інвойс) від 15 січня 2019 року № 361424 (а.с.17, 77); коносамент (Bill of Lading) № 4810-0177-811.016 від 14.12.2018 (а.с.18, 74-75); міжнародну товарно-транспортну CMR № 1685 від 06 лютого 2019 року (а.с.20,76); декларацію про походження товару А0061611212340 (а.с.19, 21); договір доручення № 02/02/2015 укладений 17 лютого 2015 року між ФОП ОСОБА_1 (повірений) та ТОВ «Старко Київ» (замовник), відповідно до якого повірений здійснював митне оформлення товарів (а.с.33-39), а також додаткову угоду № 1 до нього від 09 березня 2017 року (а.с.40); лист-роз`яснення від 07 лютого 2019 року № 14, згідно з умовами якого позивач здійснює купівлю товару на умовах СІР Чорноморськ (а.с.41). У подальшому, позивач надав додаткові документи, а саме: pricelist (прайс-лист) з 15.11.2018 до 15.01.2019 (а.с.30, 91); експертний висновок № КТП-0287 Київської обласної торгово-промислової палати від 06 лютого 2019 року, відповідно до якого товар, який ввозиться за Договором, з урахуванням величини партії, форми оплати та поставки відповідає ціноутворюючим факторам ринку (а.с.93). Однак, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 09 лютого 2019 року № 125000/2019/000134/2, в якій останній скоригував заявлену позивачем митну вартість товарів у декларації №UA125200/2019/612186, збільшивши її до 43851,60 EUR (євро) (а.с.9, 88). Підставами для прийняття вказаного рішення слугували наступні обставини: 1) відповідно до пункту Договору товар постачається на умовах FCA Рига, згідно ж інвойсу умовами поставки є СІР Чорноморськ; 2) згідно Правил Інкотермс умови поставки СІР передбачають страхування вантажу. Документи, що підтверджують страхування до митного оформлення не подавались; 3) у морському коносаменті від 07.12.2018 №4810-0177-811.015 вчинено запис «freight collect», що відповідно до міжнародних правил заповнення морських документів означає, що за вартість доставки сплачує покупець товару. Згідно ж умов поставки умов СІР Чорноморськ вартість доставки до міста Чорноморськ сплачує продавець. У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості, відповідач виніс картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00034 (а.с.11). Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки надані позивачем документи на підтвердження вартості товару дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, що свідчить про порушення митним органом передбаченого статтею 57 Митного кодексу України порядку визначення митної вартості товару. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування. Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості, крім того позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України. Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Як свідчать матеріали справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стало наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, а саме: 1) відповідно до пункту договору товар постачається на умовах FCA Рига, згідно ж інвойсу умовами поставки є СІР Чорноморськ; 2) згідно Правил Інкотермс умови поставки СІР передбачають страхування вантажу. Документи, що підтверджують страхування до митного оформлення не подавались; 3) у морському коносаменті від 07.12.2018 №4810-0177-811.015 вчинено запис «freight collect», що відповідно до міжнародних правил заповнення морських документів означає, що за вартість доставки сплачує покупець товару. Згідно ж умов поставки умов СІР Чорноморськ вартість доставки до міста Чорноморськ сплачує продавець. Однак, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення було подано всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення за ціною договору (контракту), як цього вимагає ст. 53 Митного кодексу України. Так, у відповідності до умов пункту 1.2 Договору від 01 травня 2014 року № SK-SEG-01/2014 товар поставляється поетапно, партіями, на умовах FCA Рига для подальшої реалізації на території України протягом всього строку дії цього Договору. Кількість і номенклатура товару в кожній партії повинні відповідати письмовому замовленню покупця (а.с.23). Разом з тим, додатковою угодою до Договору від 05 лютого 2015 року пункт 1.2 вказаного договору було викладено в наступній редакції: «товар поставляється поетапно, партіями для подальшої реалізації на території України протягом всього строку дії цього Договору. Товар поставляється на умовах, визначених Правилами «Інкотермс 2000» на розсуд покупця і визначаються в рахунках (інвойсах) відповідно до замовлення покупця» (а.с.24, 85). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що рахунок (інвойс) від 15 січня 2019 року № 361424 містить інформацію про те, що умови поставки за Договором є саме - СІР Чорноморськ (а.с.17, 77). Аналогічна інформація була викладена у листі-роз`ясненні від 07 лютого 2019 року №14, згідно з умовами якого позивач здійснює купівлю товару на умовах СІР Чорноморськ (а.с.41). Відтак, посилання митного органу на наявність розбіжностей в умовах поставки товару спростовуються вищенаведеними обставинами справи. Не знайшли свого підтвердження й посилання апелянта щодо відсутності документів щодо витрат на страхування вантажу. Відповідно до Правил Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін CIP (Carriadge and Insurance Paid to (...named place of destination) Фрахт/перевезення та страхування оплачено до) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна CIP на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Згідно з пунктом 6 статті А.3 Інкотермс за умовами поставки CIP продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж відповідно до договору купівлі-продажу на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Отже, поставка товару на умовах CIР передбачає, що у вартість товару вже включені витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 826/25613/15. Таким чином, враховуючи зміст договору від 01 травня 2014 року № SK-SEG-01/2014 та додатків до нього, рахунку (інвойсу), у разі поставки товару на умовах СІР витрати по страхуванню товару здійснюється продавцем і закладаються ним у вартість товару, а тому твердження відповідача щодо неможливості завершення процедури митного оформлення товару позивача у зв`язку із ненаданням документів, що підтверджуються страхування товару, є неправомірною. Твердження апелянта про те, що у морському коносаменті від 07.12.2018 №4810-0177-811.015 вчинено запис «freight collect» (перекл. укр. «вантажний збір»), що, на думку митного органу, відповідно до міжнародних правил заповнення морських документів означає, що за вартість доставки сплачує покупець товару, однак згідно умов поставки СІР Чорноморськ вартість доставки до міста Чорноморськ сплачує продавець, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступні обставини. Як вже зазначалось, термін CIP згідно Правил Інкотермс означає, що продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Продавець зобов`язаний нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4, а також сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 «а», включаючи витрати щодо завантаження товару та будь-які платежі за розвантаження його в місці призначення, покладені на продавця відповідно до договору перевезення. Згідно пункту 9.3 Правил Інкотермс продавцю доведеться нести витрати за договором перевезення незалежно від того, чи фрахт підлягає оплаті вперед відправки (в пункті відправки), чи то в місці призначення; однак додаткові витрати, що можуть виникнути внаслідок подій, що матимуть місце після відвантаження й відправлення, обов`язково покладаються на покупця. Тобто, поставка товару на умовах CIP зобов`язує продавця оплатити витрати за договором перевезення, незалежно від того, чи фрахт підлягає оплаті вперед відправки (в пункті відправки) («pre-paid»), чи то в місці призначення («colleсt»). Умови оплати «pre-paid» чи «colleсt» визначають лише місце, де продавцем буде оплачено фрахт, чи в пункті відправки (pre-paid), чи в пункті призначення (colleсt). Відтак, зазначення у коносаменті «freight collect» не впливає на митну вартість товару у зв`язку з тим, що поставка товару здійснювалася на умовах СІР Чорноморськ та витрати з морського перевезення вантажу були понесені продавцем товару та включені у ціну товару. Таким чином, у даному випадку не має значення, коли фактично продавець сплатив фрахт, оскільки вказаний платіж був включений у ціну товару, та ця обставина не впливає на митну вартість товару. Щодо зауважень апелянта до прайс-листа, наданого ТОВ «Боненкамп» слід зазначити таке. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Так, каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Оскільки обов`язкових вимог щодо дотримання суб`єктом зовнішньоекономічної при складанні таких документів чинним законодавством не передбачено, тому прайс-лист є документом довільної форми. З огляду на те, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс - листа, тому такий документ може оформлюватись продавцем у довільній формі та на власний розсуд, при цьому жодна інформація, викладена в прайс - листі не може суперечити його суті. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Оскільки у відповідності до частини другої статті 53 МК України, прайс - лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів, тому останній може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація. Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд, тому відповідачем безпідставно зроблено висновок про невідповідність прайс-листа. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.12.2019 у справі № 420/2315/19. Стосовно посилань апелянта про неприйняття до уваги експертного висновку від 06.02.2019 №КТП-0288, наданого позивачем, слід зазначити, що відповідно до частини другої ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України. У силу вимог частини першої ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Таким чином, у разі сумніву щодо змісту наданого позивачем висновку, митний орган має право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати вказаний висновок. Крім того, відповідно до положень статті 327 Митного кодексу України, митний орган не був позбавлений можливості самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів при наявності сумнівів щодо поданого декларантом позивача висновку експерта. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2019/000134/2 від 09.02.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125200/2019/00034 є протиправними та підлягають скасуванню. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Замінити відповідача у справі - Київську митницю ДФС на його правонаступника - Київську митницю Держмитслужби. Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук