Постанова 4855 № 620/3551/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3551/19 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Коротких А.Ю., Федотова І.В., при секретарі - Казюк Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинтепломережі" до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,- ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області (у подальшому замінено на правонаступника Головне управління Державної податкової служби України у Чернігівській області), у якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 16 серпня 2019 року № 0004475 на суму 456002,42 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2020 року позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 16 серпня 2019 року № 004475 на суму 448167,08 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що код ставки податку на додану вартість " 20", який зазначений в таблиці відповідача не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів /послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ " 20" переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні. Наголошує, що позивачем у податкових накладних було зазначено, що податкова накладна не підлягає наданню отримувачу (покупцю), оскільки складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що покупець за цими накладними є платником ПДВ, а тому виключення, визначене пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, до позивача не застосовується. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що всі податкові накладні, реєстраційні дії щодо яких є спірними у цій справі, не надавалися отримувачу (покупцю), складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування та які не є об`єктом оподаткування з відміткою у податковій накладній позначки «Х», тобто не підпадають під відповідальність, визначену статтею 120-1 Податкового кодексу України. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Ніжинтепломережі» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, За звітний період березень-червень 2017, січень-листопад 2018 позивачем реєструвалися податкові накладні, перелік яких зазначений у Довідці ТОВ "Ніжинтепломережі" від 14 листопада 2019 року № 01- 07/1619 (а.с. 46). ГУ ДФС у Чернігівській області проведено камеральну перевірку ТОВ "Ніжинтепломережі" щодо дотримання строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з березня по червень 2017 року та з січня по листопад 2018 року, за результатами якої складено акт від 02.04.2019 №463/25-01-51-05/32750668, в якому зафіксовано порушення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідальність за яке передбачена пунктом 120-1 статті 120-1 ПК України (а.с. 22-30). За результатами висновків акту перевірки від 02 квітня 2019 року № 463/25-01-51-05/32750668, ГУ ДФС у Чернігівській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 16 серпня 2019 року № 004475, відповідно до якого до позивача застосовано штраф на загальну суму 456002,42 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 456002,42 грн. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що про неправомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій на підставі п. 120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України в частині суми 448167,08 грн, що самостійно визначено відповідачем у вказаній інформації, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. У силу вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням визначених законодавством граничних строків та у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. За приписами пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у відповідному розмірі. Норма пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлює юридичну відповідальність за порушення платником податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної. При цьому законодавець окреслює ряд виключень, а саме окреслює коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких, платник податків не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми. Так, диспозиція пункту 120-1.1 статті 120 Податкового кодексу України передбачає, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Положення абз. 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України свідчать про те, що законодавець розмежовує такі види податкових накладних як податкові накладні, які не надаються покупцю та податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. Отже з аналізу наведеною норми вбачається, що для звільнення від відповідальності, передбаченої п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою). Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім неодноразово вказувалось у постановах цього суду, зокрема, від 04 вересня 2018 року у справі № 816/1488/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 807/68/18 та інші Поряд з викладеним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 затверджений Порядок заповнення податкової накладної (далі - Порядок №1307). Пункт 11 Порядку №1307 визначає процедуру оформлення податкових накладних, в тому числі у випадку, передбаченому пункту 198.5 статті 198 ПК України. Відповідно до пункту 8 Порядку № 1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X". При цьому, з інформації податкового органу №423/9/25-01-08-11 від 30 січня 2020 року та відповідної таблиці щодо спірних накладних вбачається таке: - умови ІПН 1000000000000, покупець - неплатник, кількість 296 податкові накладні на суму штрафних санкцій 357094,27 грн; - умови ІПН 40000000000000 , покупець - ТОВ "Ніжинтепломережі", кількість податкових накладних 1 на суму штрафних санкцій 96,13 грн; - умови ІПН 60000000000000 , покупець - ТОВ "Ніжинтепломережі", кількість податкових накладних 5 на суму штрафних санкцій 90976,68 грн; - умови ІПН відсутні, покупець - платник ПДВ, кількість податкових накладних 36 на суму штрафних санкцій 7835,34 грн. та обсяг операцій, оподатковуються за ставкою 20%. Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що код ставки податку на додану вартість " 20", який зазначений в таблиці відповідача не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів /послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ " 20" переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні. Крім того, зз наданих ГУ ДФС у Чернігівській області до суду першої інстанції доказів вбачається, що 302 податкові накладні за показниками умов ІПН 1000000000000; умов ІПН 40000000000000; умов ІПН 60000000000000 не надавались покупцю та складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, тому в цьому випадку до позивача не застосовується, визначена пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, відповідальність. Водночас, пунктом 3 Порядку № 1307 визначено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Таким чином, позивачем у вказаних податкових накладних відповідно до вказаного Порядку було зазначено, що податкова накладна не підлягає наданню отримувачу (покупцю), оскільки складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, що у свою чергу, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про неправомірність застосування контролюючим органом до позивача штрафних санкцій на підставі п. 120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України в частині суми 448167,08 грн, що самостійно визначено відповідачем у вказаній інформації, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008 року) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді А.Ю. Коротких І.В. Федотов Повний текст постанови складено «22» червня 2020 року.