Постанова 4855 № 826/7867/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7867/18 Головуючий у 1 інстанції: Головань О.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Ганечко О.М. Кузьменка В.В. За участю секретаря Борейка Д.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВА-Групп" про стягнення штрафних санкцій, - ВСТАНОВИЛА: Позивач - Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВА-Групп", в якому просив: - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-Групп» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 291 877 (двісті дев`яносто одна тисяча вісімсот сімдесят сім) гривень 20 коп. - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВА-Групп» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню у розмірі 5 253 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят три) гривень 90 коп. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду позивач - Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі адміністративний позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що ТОВ «ТВА-Групп» у 2017 році не було працевлаштовано визначену Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» кількість осіб з інвалідністю, у зв`язку з чим, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції. 05 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВА-Групп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції та просить здійснити розгляд справи без участі представника відповідача. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13 лютого 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВА-ГРУПП" подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік по формі 10-ПІ (річна поштова), затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики від 10 лютого 2007 року №

42. Згідно цього звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу підприємства у 2017 року складала 237 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 2 особи, а кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" - 9 осіб, що на думку позивача є порушенням діючого законодавства України, відносно невиконання нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю. Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів здійснило розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб інвалідністю, що становить 291 877,20 грн., та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 5253,90 грн. Позивач, з метою стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII). Відповідно до частини 2 статті 17 Закону №875-XII, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Положеннями частини 3 статті 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За змістом ч.ч. 1-2 ст. 19 Закону №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Нормами частини 5 статті 19 Закону №875-XII визначено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Згідно ч.ч. 1-2 ст. 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Частиною 5 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України. Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI передбачено, що роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення. На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону №5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Наказ № 316). У відповідності до п.п. 3-5 вищезазначеного Наказу №316, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку. Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості. Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВА-Групп" протягом 2017 року подавало до Київського центру зайнятості Звітність - інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН, зокрема: за січень 2017 року, де міститься інформація про наявність 2 вакантних місця фармацевта - особи з інвалідністю та 2 вакантних місця провізора- особи з інвалідністю; за лютий 2017 року, де міститься інформація про наявність 10 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 10 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю; за березень 2017 року, де міститься інформація про наявність 10 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 10 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю; за квітень 2017 року, де міститься інформація про наявність 10 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 10 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю; за травень 2017 року, де міститься інформація про наявність 10 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 10 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю; за червень 2017 року, де міститься інформація про наявність 5 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 5 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю; за липень 2017 року, де міститься інформація про наявність 5 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 5 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю; за серпень 2017 року, де міститься інформація про наявність 5 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 5 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю; за вересень 2017 року, де міститься інформація про наявність 5 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 5 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю; за жовтень 2017 року, де міститься інформація про наявність 5 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 5 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю; за листопад 2017 року, де міститься інформація про наявність 5 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 5 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю; за грудень 2017 року, де міститься інформація про наявність 5 вакантних місць фармацевта - особи з інвалідністю та 5 вакантних місць провізора - особи з інвалідністю (а.с. 47-111). Також, 13 лютого 2018 року ТОВ ТВА-Групп" було подано до контролюючого органу Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік за формою 10-ПІ, згідно якого, протягом 2017 року у відповідача працювало 2 особи з інвалідністю (а.с. 45). Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №817/650/17 зазначив наступне: «… підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Законом № 875 та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції». Виходячи із вищезазначеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ ТВА-Групп" вживалися всі належні заходи по створенню робочих місць та працевлаштуванню осіб з інвалідністю, проте, норматив по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у 2017 році не було виконано не у зв`язку з його бездіяльністю. При цьому, колегія суддів зазначає, що Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не доведено безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування. Доводи апелянта про те, що Законом №875-XII не передбачено звільнення від відповідальності у разі відсутності вини роботодавця, колегія суддів вважає необгрунтованими, з огляду на наступне Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій). Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Також, колегія суддів зазначає, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 24 квітня 2018 року у справі №2а-1391/12/0970. Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, оскільки, ТОВ ТВА-Групп" було обґрунтовано та документально підтверджено відповідними доказами вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення вказаного позивачем господарського правопорушення. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів та відсутність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Ганечко О.М. Кузьменко В.В. Повний текст постанови виготовлено 22.06.2020 року